Напрямки вирішення проблеми пасивного сальдо поточних операцій в Україні у зв’язку з економічною кризою

3. Напрямки вирішення проблеми пасивного сальдо поточних операцій в Україні у зв’язку з економічною кризою

Одним із наслідків світової фінансової кризи для України є погіршення стану її платіжного балансу, а точніше виникнення ситуації, коли платежі перевищують валютні надходження. В Україні спостерігається тривалий дефіцит поточного рахунку платіжного балансу, який зріс з 2,4 млрд. дол. США на поч. XXI ст. до 8,4 млрд. станом на 1 жовтня 2008 р., і, за оцінками експертів, до кінця 2008 року сягатиме не менше 20 млрд. дол. США.

Стан платіжного балансу потребує врегулювання, що можливо провести за допомогою корекції балансу або фінансування дефіциту балансу. Корекція поточного платіжного балансу є набагато складнішим завданням, ніж фінансування дефіциту, адже вона передбачає значно продуктивнішу працю чи зменшення витрат. Разом з тим суспільно-політична ситуація в країні призвела до зволікання й відкладання корекції, що разом із світовою рецесією стало причиною виникнення надто загрозливого стану – кризи платіжного балансу країни.

Отже, виникає потреба у визначенні джерел, за рахунок яких можна мінімізувати дефіцит платіжного балансу та сприяти оптимізації зовнішньоторговельного балансу регіонів України в умовах фінансової кризи.

Матеріальною основою регулювання платіжного балансу слугують: державна власність, в тому числі офіційні золотовалютні резерви; зростання долі національного доходу, який перерозподіляється через державний бюджет; безпосередня участь країни в міжнародних економічних відносинах як експортера капіталів кредитора, гаранта, позичальника; регламентація зовнішньоекономічних операцій за допомогою нормативних актів і органів державного контролю. [11, cт. 1-2]

Загалом державне регулювання платіжного балансу зводиться до сукупності економічних (у тому числі фінансових, грошово-кредитних, валютних) заходів, спрямованих на раціональне формування його основних статей, усунення причин та факторів появи неврівноваженого стану. Арсенал методів, які можна застосувати до вирівнювання платіжного балансу, доволі широкий та різноманітний. Їх вибір залежить від валютно-економічного стану країни та стану її міжнародних розрахунків. Для країн з дефіцитним платіжним балансом, до яких належить і Україна, звичайно застосовуються заходи, що стимулюють експорт товарів та ввіз іноземних капіталів і стримують імпорт товарів та обмежують вивіз капіталів.

У перелік таких заходів, які можуть значною мірою знайти відповідне адаптаційне використання в умовах України, входять:

- дефляційна політика, тобто обмеження бюджетних видатків переважно на загальносуспільні цілі, „заморожування” цін та зарплати. Вона спрямована на скорочення внутрішнього попиту. Її складовими виступають: фінансові та грошово-кредитні інструменти, що дозволяють досягти зменшення бюджетного дефіциту; зміна облікової ставки національного банку (дисконтна політика); кредитні обмеження; встановлення меж зростання грошової маси. Однак необхідно усвідомлювати, що в умовах системної кризи (загроза виникнення якої є і в Україні) така політика буде загрожувати наростанням соціальних конфліктів;

- девальвація (зниження курсу національної валюти, що відбувається в Україні), спрямована на стимулювання експорту й стримування імпорту продукції. Слід особливо підкреслити, що така впливовість на національну економіку можлива й доцільна лише за наявності в країні високого експортного потенціалу, тобто конкурентоспроможних товарів і послуг, а також сприятливої ситуації на світовому ринку. Якщо донедавна така політика для України, враховуючи експортно-зорієнтоване спрямування металургійної та хімічної промисловості й сприятливу кон’юнктуру на світовому ринку, була прийнятною, то нині, зважаючи на рецесію у виробництві й значні зміни в попиті на світовому ринку, її не можна визнати ефективною для України. Адже у змінених умовах, характерних для нинішньої ситуації, девальвація, здорожуючи імпорт, буде призводити до зростання витрат виробництва (від використання імпортної продукції, підвищення цін тощо), отриманих з її допомогою тимчасових конкурентних переваг на зовнішніх ринках. Отже, роль девальвації в регулюванні платіжного балансу залежить від конкретних умов її проведення та супутньої загальноекономічної й фінансової політики;

- валютні обмеження, пов’язані з блокуванням інвалютної виручки експортерів, ліцензуванням, продажем іноземної валюти імпортерам, зосередженням валютних операцій в уповноважених банках;

- цілеспрямована фінансова і грошово-кредитна політика, яка полягає у виділенні бюджетних субсидій експортерам, підвищенні імпортних зборів, мит на імпортні товари, відміні податку з відсотків, що виплачуються країнам-власникам цінних паперів, з метою надходження капіталів у країну.[11, cт. 6-7]

Найкращим джерелом фінансування дефіциту платіжного балансу є прямі іноземні інвестиції. Для країн Східної Європи створення привабливого інвестиційного середовища (нові технології, сучасний менеджмент, стабільна і передбачувана динаміка обмінного курсу) є першочерговим завданням, виконання якого дає змогу водночас фінансувати від’ємне сальдо поточного рахунку і стимулювати економічне зростання.

Обсяги прямих іноземних інвестицій, залучених в економіку Україну, перевищують такий же показник щодо країн Балтії, Словенії та Болгарії, наближаються до обсягів прямих іноземних інвестицій в економіки Словаччини та Румунії і є значно меншими від обсягів таких інвестицій в економіку Польщі, Чехії, Росії і Туреччини.

Негативні тенденції на ринку портфельних інвестицій та падіння інвестиційних рейтингів України та більшості вітчизняних фінансових установ спонукають багатьох експертів до песимістичних оцінок щодо можливостей фінансування негативного сальдо поточних операцій платіжного балансу за рахунок його капітальної частини. Власне, це й стало одним із мотивів звернення уряду до Міжнародного валютного фонду з проханням щодо відкриття кредитної лінії для України. [5, ст. 40]

Залучення іноземних кредитів для покриття пасивного сальдо платіжного балансу породжує проблему врегулювання зовнішньої заборгованості. Державний борг України станом на вересень 2008 р. складав близько 100 млрд. дол. США, з яких 40 % становили короткострокові зобов’язання, які мають бути сплачені у 2008-2009 рр. Зведене сальдо платіжного балансу сформувалося позитивним у розмірі 6,3 млрд. дол. США, що дозволило накопичити міжнародні резерви до рівня 37,5 млрд. дол. США, однак за підсумками січня-вересня 2008 р. негативне сальдо зовнішньої торгівлі становило 14,3 млрд. дол. США, що майже в 2 рази більше, ніж за той самий період 2007 р. Сальдо балансу послуг за той же період було позитивним і становило 3,99 млрд. дол. США, що в 1,4 разу більше за вказаний період 2007 р.

Позика, надана МВФ, у 8 разів за обсягом кредитної програми перевищує українську квоту в цій фінансовій організації. Ризиком такого інструменту погашення дефіциту платіжного балансу, як іноземні кредити, є наростання державного боргу, оскільки виникає обов’язок країн-позичальників виплачувати як основну суму позики, так і відсотки. Також слід враховувати, що вимоги МВФ по позиці суттєво впливають на загальну макроекономічну ситуацію в країні (насамперед, йдеться про збалансування бюджету, вирівнювання платіжного балансу тощо). Сказане вище актуально і для чергової позики МВФ Україні у розмірі 16,5 млрд. дол. Тільки для обслуговування цього боргу Україні буде необхідно щорічно 2,5 млрд. дол. США.

Отже, постає потреба раціонального та ефективного для економіки країни витрачання кредитних коштів, оскільки чим ефективніше вдасться вкласти кошти в найбільш важливі для суспільного та економічного розвитку сектори за наступні півроку, тим кращими будуть наслідки для економіки держави.[11,ст.4]

Висновки

Платіжний баланс — це баланс платежів певній країні від інших країн і міжнародних економічних організацій та платежів першої останнім.

Статі платіжного балансу покликані відображати всі зовнішньоторговельні операції країни з зовнішнім світом. ці статі охоплюють експорт товарів і послуг, витрати туристів за кордоном тощо. Платіжний баланс країни є балансом між надходженнями країни від зовнішнього світу та її платежами йому.

Що стосується платіжного балансу України, то в останні роки він характеризується дефіцитом поточних рахунків. Від’ємне сальдо поточного рахунку обумовлене значним дефіцитом торговельного балансу, який утворюється в основному за рахунок імпорту енергоносіїв. Становище дещо покращується за рахунок позитивного сальдо балансу послуг та торговельного балансу з багатьма країнами, звідки не ввозяться енергоносії.

Таким чином, згідно стану платіжного балансу України за 2007 рік, який хоч і характеризується від’ємним сальдо поточного рахунку, але все ж таки покриває дефіцит за допомогою коштів, що надходять за фінансовим рахунком. При цьому на відмінну від 2006 року платіжний баланс 2007 року характеризувався досить стрімким зростанням деяких статей платіжного балансу. Щодо платіжного балансу 2008 року, то перший квартал року характеризувався певним зростанням деяких статей платіжного балансу в порівняні з 2007 роком, але в другому півріччі почало даватися в знаки зменшення зовнішнього попиту на особливо важливих видів продукції для України, а це насамперед продукція чорної металургії та машинобудування. Також в 2008 році виник так званий подвійний дефіцит, тобто дефіциту поточного та фінансового рахунків.

В основному розгортання світової економічної кризи за даними 2008 року не оминула зовнішньоекономічної діяльності України і безпосередньо принесла досить негативні явища в економіку країни.

Список літератури

1. Щоквартальне аналітично-статистичне видання Національного банку України. «Платіжний баланс та зовнішній борг України 2007 рік», Авторський колектив Гальчинський Т.А., Чепурнова Н.І., Березок Н.О., ст. 3-31

2. Щоквартальне аналітично-статистичне видання Національного банку України. «Платіжний баланс та зовнішній борг України 2008 року», Авторський колектив Гальчинський Т.А., Чепурнова Н.І., Березок Н.О., ст. 3-15

3. Щоквартальне аналітично-статистичне видання Національного банку України. «Платіжний баланс та зовнішній борг України 1 півріччя 2008 року», Авторський колектив Гальчинський Т.А., Чепурнова Н.І., Березок Н.О.,ст.3-28

4. «Платіжний баланс України основні тенденції та їх економічне значення»

Хоменко Т., №4 2006 ст. 14-28 // Банківська справа.

5. Динаміка зростання та ризики нестабільності економіки України в 2008 році- К.: НІСД, 2008.- 41 с. Аналітична доповідь. Автори: Жаліло Я.А., Покришка Д.С., Головач В.Б, Молдован О.О.

6. Ежемесячный теоретический научно—практический журнал «Деньги и кредит»// Издательство «Финансы и статистика» № 8 (2002), Пищик П.В. «Регулирование платіжного баланса и проблема макроэкономического роста»

7. Науково-аналітичний щоквартальник: «Стратегічні пріоритети» №3 (4) 2007 Шевчук В.О., Атаманчук З.А. «Монетарні ефекти платіжного балансу і ремонетиризація української економіки». ст. 67-75

8. Міжнародні валютно-фінансові відносини : підручник / С. Я. Боринець. 5-те вид., перероблене і доповнене. - К.: Знання, 2008. - 583 с.

9. Валютно-фінансові відносини: навчальний посібник / О.І. Бутук. - К.: Знання, 2006. - 349 с. - (Вища освіта XXI століття).

10. Шевчук Віктор Олексійович. Міжнародна економіка: теорія і практика: підручник / В. О. Шевчук. - 2-ге вид., перероблене. і доповнене. - К.: Знання, 2008. - 664 с.

11. www.niss.gov.ua/Monitor/desember08/22.htm - 48k- Шляхи оптимізації платіжного балансу України та зовнішньоторговельного балансу регіонів в умовах фінансової кризи. Відділ стратегії управління регіональним розвитком— В. Андрійчук

Додаток 1

Таблиця 2.1 ДИНАМІКА ПЛАТІЖНОГО БАЛАНСУ УКРАЇНИ (аналітична форма представлення)