Методи прийняття управлінських рішень

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ ТА НАУКИ УКРАЇНИ

ХЕРСОНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ТАВРІЙСЬКИЙ РЕГІОНАЛЬНИЙ ФАКУЛЬТЕТ

Кафедра менеджменту і маркетингу

КОНТРОЛЬНА РОБОТА

з дисципліни «Менеджмент»

на тему: «Методи прийняття управлінських рішень»

Вступ

Діяльність будь-якого керівника пов'язана з розробкою і реалізацією рішень у рамках виконання їм посадових обов'язків у компанії. Основний принцип управління - єдиноначальність. Суть його в тім, що влада, право рішення, відповідальність і можливості контролювати процеси і відносини в організації надаються тільки одній посадовій особі. Відповідно керівник - особа яка персоніфікує відповідальність, владу і право контролю. Відносини єдиноначальності багато в чому формують ієрархічну піраміду організації.

Оскільки уся влада і відповідальність за функції контролю над відносинами закріплені за одною особою (керівником), а він фізично не в змозі здійснювати його в повному обсязі, керівник змушений делегувати частину своїх повноважень підлеглим. Саме це і формує вертикальні (лінійні) ієрархічні структури. Спеціалізація управлінських функцій і форми їхньої координації породжують твердий рисунок функціональної структури сучасної організації. У створеної в такий спосіб управлінської ієрархії кожен працівник має власного керівника і всі, крім рядових виконавців, мають підлеглих. Звідси випливає специфіка двоїстої формальної позиції будь-якого керівника, що накладає істотний відбиток на образ його поводження.

Проблема прийняття управлінських рішень займає одне з центральних місць у соціології організації. Вважаючи організацію інструментом управління, багато соціологів і фахівці з теорії управління, починаючи з М. Вебера, прямо пов'язують її діяльність у першу чергу з підготовкою і реалізацією управлінських рішень. Ефективність управління багато в чому обумовлена якістю таких рішень. Інтерес соціологів до цієї проблеми обумовлений тим, що в рішеннях фіксується вся сукупність відносин, що виникають у процесі трудової діяльності і управління організацією. Через них переломлюються цілі, інтереси, зв'язки і норми.

1. Етапи прийняття і реалізація управлінського рішення

Раціональна технологія прийняття і реалізації управлінського рішення передбачає такі етапи: підготовку, прийняття, реалізацію рішення.

1. Етап підготовки - проведення економічного аналізу ситуації на мікро- і макрорівні; охоплює пошук, накопичення, опрацювання інформації, виявлення і формулювання проблем, що потребують вирішення та ретельного вивчення чинників, що їх обумовили.

2. Етап прийняття - охоплює розроблення й оцінювання альтернативних рішень, визначення критеріїв вибору оптимального рішення, вибір і прийняття рішення. У межах існуючих ресурсних чи інституційних обмежень з розроблених рішень вибирають те, що відповідає обумовленим критеріям вирішення проблеми. Кількість запропонованих для вирішення проблеми варіантів залежить від наявних ресурсів, часу, інформації, необхідної для обґрунтування рішення тощо.

3. Етап реалізації - розроблення заходів для конкретизації рішення і доведення його до виконавців; здійснення контролю за його виконанням; внесення необхідних коректив; оцінювання результату, отриманого внаслідок реалізації рішення.

Реалізація управлінських рішень - важлива ланка технології управління. Поки рішення не втілене у життя - це не рішення, а лише наміри. Потрібна велика організаторська робота, щоб досягти його реалізації. Часто справа ускладнюється тим, що люди своєю діяльністю можуть вносити суттєві корективи у початковий варіант рішення (поліпшувати його або погіршувати), і здебільшого це викликає додаткові «шуми» в системі, які потрібно долати. Тому в технологічному ланцюзі управлінських операцій, спрямованих на розв'язання проблем, складним і відповідальним є етап виконання прийнятих рішень.

2. Моделі групових методів прийняття рішень

Методика групового ухвалення рішень.

Існує три відомих методи групового ухвалення рішень, що обмежують проблеми групового мислення:

1)   колективне обговорення проблем за умов вільного висування проектів рішення

Цей метод передбачає послабити структурованість групи. Обговорення починається з стислого пояснення ситуації, ознайомлення учасників з проблемою. Після цього кожен член групи (що виявив бажання виступити) по черзі і без зауважень з боку решти викладає власну думку. Кожна ідея реєструється, а критика чи дискусія не виникає до того часу, поки не будуть вислухані всі варіанти вирішення проблеми чи погляди. Основна умова - висувати ідеї може будь-хто з учасників.

2)   номінальний груповий спосіб - цей метод засновано на таких принципах:

·          з'ясовується суть проблеми і кожен член групи у письмовій формі висловлює свої ідеї з цього приводу;

·          кожен з учасників обговорення пропонує лише одну ідею і дискусія не розпочинається до тих пір, поки всі присутні не сформулюють власну думку стосовно даного питання;

·          групове обговорення покликане підсумувати, увиразнити та оцінити висунуті ідеї;

·          кожен член групи знайомиться з усіма висунутими ідеями і на основі більшості голосів ухвалюється остаточне рішення у вигляді ідеї, що визнана найдосконалішою.

3) Метод "дельфі" (дельфійський спосіб);

Цей метод застосовується у випадку, коли члени групи фізично не можуть бути присутніми в одному місці. Він значно триваліший за попередні і складається з таких стадій:

·          кожен з учасників пропонує можливе вирішення проблеми анонімно, незалежно від інших, у формі відповіді на поставлені запитання;

·          результати опитування зводяться у таблицю, зміст якої доводиться до опитуваних;

·          учасники обговорення висловлюють згоду з обраним рішенням, а у випадку розмаїття думок пропонують нові ідеї чи шукають шляхи до компромісу;

·          ці стадії повторюються до того часу, поки анонімна група не прийде до загального рішення.

3. Задача

 

Фірма «Інтелект», виробляючи обчислювальну техніку, провела аналіз ринку персональних комп'ютерів. Можливість сприятливого і несприятливого наслідків фірма оцінює однаково. Дослідження ринку, яке може провести аналітик, коштує 15 тис. грн. Експерт вважає, що з імовірністю 0,65 ринок виявиться сприятливим. У той же час при позитивному висновку сприятливі умови очікуються ліпне з імовірністю 0,75. При негативному висновку з імовірністю 0,25 ринок також може виявитися сприятливим. Якщо буде випущено велику партію комп'ютерів, то при сприятливому ринку прибуток становитиме 250 тис. гри., а при несприятливих умовах «Інтелект» понесе збитки в 185 тис. грн. Невелика партія техніки у випадку її успішної реалізації принесе фірмі 50 тис. грн. прибутку і 10 тис. грн. збитків при несприятливих зовнішніх умовах. Визначте: найкраще рішення (без додаткового обстеження ринку), використовуючи критерій максимізації очікуваної грошової оцінки (ОГО); найкраще рішення з додатковим обстеженням ринку, використовуючи критерій максимізації очікуваної грошової оцінки; чи варто замовити експерту додаткову інформацію, що уточнює кон'юнктуру ринку; яка очікувана цінність точної інформації?

250000.00 х 0.75=187500.00

185000.00 х 0.25=46250.00

187500.00+46250.00=233750.00

50000.00 х 0.75=37500.00

10000.00 х 0.25= 2500.00

37500.00+2500.00=40000.00

250000.00 х 0.75=187500.00

185000.00 х 0.25=46250.00

15000.00 х 0.65=9750.00

187500.00+46250.00+9750.00= 243500.00

50000.00 х 0.75=37500.00

10000.00 х 0.25= 2500.00

15000.00 х 0.65=9750.00

37500.00+2500.00+9750.00= 49750.00

Найкраще рішення випуск великої партії продукції. Замовляли експерту додаткову інформацію нема потреби.

Компанія виробляє один вид продукції, обсяг реалізації якого за рік планується в кількості 20000 одиниць по продажній ціні 15 грн.

Змінні витрати на одиницю:	Кошторисні показники компанії ( у грн.)
Основні матеріали	2,00
Заробітна плата	1,90
Накладні витрати	0,50
Постійні накладні витрати за рік	100000

Компанія сплачує комісійні в розмірі 14% від продажної ціни.

Потенційний покупець запропонував разове додаткове замовлення на 1000 одиниць продукції по ціні 9 грн. за одиницю.

Прийняти рішення щодо доцільності пропозиції.

100000 : 20000= 5.00 постійні накладні витрати на одиницю продукції

14% від 15.00= 2.10 комісійні з одиниці продукції

2.00+1.90+0.50+5.00+2.10=11.50 собівартість

Пропозиція покупця неприйнятна для компанії

Список використаної літератури

1.   Жигалов В.П., Шимановська Л.М. Основи менеджменту і управлінської діяльності.- К.: Вища школа. 1994.

2.   Курочкин А.С. Организация управления предприятием. Учебник. – К.: МНУП, 1996.

3.   Мескон Н.Х., Хедоури Ф., Альберт М. Основы менеджмента. – М.: Дело, 1992.

4.   Наука управляти з історії менеджменту. Хрестоматія. – К.: Либідь, 1993.

5.   Наука управляти з історії менеджменту. Хрестоматія. – К.: Либідь, 1993.

6.   Поршнев В.А. Управление организацией. – М.: Дело, 1996.

7.   Рузавич Г.И. Основы рыночной экономики. – К.: Полиграфкнига, 1993.

8.   Савицкая А.Л. Анализ хозяйственной деятельности. – М.: Экономика, 1992.

9.   Саймон А.К. и др. Менеджмент в организациях. - М.: Экономика, 1995.

10.      Тарнавська Н.П. Пушкар Р.М. “ Менеджмент: теорія та практика” Тернопіль 1997.