Методи експертних оцінок

2.3 Методи експертних оцінок

У строгому означенні експертні оцінки є судженням або викладом висновків, базованих на інтерпретації логічних міркувань, доказах або обґрунтованих майбутніх очікуваннях, що їх надають люди, які відрізняються глибокими знаннями в розглянутій сфері.

До експертних оцінок вдаються, коли немає необхідних для екстраполяції даних, а причино-наслідкові зв'язки між параметрами настільки складні, що їх не можна визначити математично. У цьому разі приходять на допомогу інтуїція та знання експертів.

Інтерв'ювання є добре відомим способом збору інформації, що широко практикується. Мета інтерв'ю – одержати глибокі судження експерта щодо предмета прогнозування. Оскільки одна людина не може бути однаково підготовленою за всіма аспектами, зазвичай беруть інтерв'ю в кількох експертів, а потім роблять висновки.

При проведенні інтерв'ю корисно дотримуватись кількох простих порад:

-    інтерв'ю експертів треба заздалегідь ретельно спланувати;

-    корисно підготувати особу, в якої буде взято інтерв'ю за допомогою заздалегідь направленого до неї листа з указівкою цілей інтерв'ю і, можливо, деякими орієнтовними питаннями;

-    інтерв'ю проводять віч-на-віч або телефоном у вигляді обміну усними питаннями та відповідями;

-    процес інтерв'ю має бути неупередженим збором інформації, не перекрученим впливом інтерв'юера.

Анкетування. Анкетування за своєю суттю є тим же інтерв'ю, але проведене у вигляді письмових відповідей на поставлені питання за відсутності інтерв'юера, і є ефективним способом неупередженого аналізу думок багатьох людей. Основна вада анкетування полягає в тому, що структурування питань і відповідей часто заважає людям висловити свої думки.

Численні джерела інформації стосовно проведення анкетування дозволяють дати такі рекомендації:

-    бажано розробити форму анкети на основі ретельного аналізу провідних індивідуальних експертів, а також груп, організацій, асоціацій з максимально рівномірним представництвом професіоналів у цій сфері;

-    структура аналізу має бути чітко орієнтованою на цілі опитування, що забезпечує її стислість;

в анкеті важливо передбачити можливість розгорнутих відповідей, а також коментарів.

Анкетування використовується досить широко для цілей технічного й технологічного прогнозування, коли необхідно встановити Ймовірність і можливі терміни досягнення тих або інших технічних параметрів. Такі ймовірності можна розглядати як гіпотетичні, однак це думка експертів, яку варто брати до уваги.

Анкетування широко використовується як інструмент маркетингу для прогнозування продуктів і на стадії генерування ідеї, і на завершальних стадіях НДДКР.

Метод Делфі – це метод прогнозування, метою якого є згрупування знань експертів. Це ітераційний метод анкетування, що приводить до консенсусу експертів. У дослідженні можуть брати участь сотні експертів.

Процес проведення досліджень складається з таких стадій:

1)  призначення адміністратора, що буде відповідальним за проведення цього дослідження;

2)  підготування проекту анкети;

3)  добір експертів;

4)  проведення експериментального дослідження з Метою уточнення анкети;

5)  поширення анкети серед експертів;

6)  аналіз результатів першого раунду, повернення анкет експертам;

7)  аналіз результатів другого раунду, повернення анкет експертам;

8)  аналіз результатів третього раунду, підготування кінцевого варіанта прогнозу.

На першому етапі експерти роблять прогноз незалежно один від одного. Вони не знають, хто є іншими учасниками дослідження. Протягом місяця експерти повертають заповнені бланки і адміністратор опрацьовує ці анкети, визначаючи серединні значення і інквартильний розмах. Під серединним значенням розуміється таке число, значення, менше за яке вибрала половина респондентів. Інквартильний розмах містить половину відповідей по різні боки від серединного значення.

На другому етапі анкети зі значеннями серединної величини й інквартильного розмаху роздають експертам. їх просять обґрунтувати свої прогнози або переглянути їх. Одержавши відповіді, адміністратор знову розраховує серединне значення й інквартильний розмах.

Подібно здійснюється третій етап. Завдання – виробити узгоджене рішення.

Електронні засоби комунікації дозволяють прискорити процес досліджень. Експерти можуть надавати свої дані будь-коли. У таких випадках завершити дослідження можна, коли серединне значення та інквартильний розмах стануть постійними.

При використанні методу Делфі особливу увагу варто приділити доборові експертів. Це мають бути люди, глибоко обізнані в кожній сфері. Щоб урахувати різні думки, бажано залучити по три експерти з кожної галузі. Крім технологів, корисно залучити фахівців з нетехнічних галузей знань: економіки, політики, соціальної сфери. Відсутність цих експертів є частою помилкою технологів, що складають прогноз ізольовано без врахування впливу оточуючого середовища.

Метод Делфі все частіше застосовується для:

-    ідентифікації застосувань існуючих і нових технологій;

-    визначення часу реалізації технології, досягнення певних параметрів або готовності конкретного технологічного продукту до ринку.

Метод «мозкового штурму». «Мозковий штурм» є інструментом для швидкої генерації або відбору ідей. У процесі беруть участь 8–12 провідних експертів. Дискусію веде так званий модератор. Результат вирішальною мірою залежить від кваліфікації модератора, який повинен не тільки вміти керувати груповою дискусією, але розуміти предмет обговорення й не проявляти упередженості як до різних думок, так і до членів групи. Метод застосовується для:

-    ідентифікації нових застосувань наявних технології або продукту;

-    ідентифікації перспективних технологій або продуктів для розв'язання повсякденних потреб;

-    ідентифікації параметрів і чинників, які варто впровадити в загальному підході до технологічного прогнозування;

-    ідентифікації конкретного використання та можливих стратегій застосування результатів прогнозування як частини процесу стратегічного планування.

Зрозуміло, виявлені ідеї потребують подальшого аналізу на предмет їх упровадження. Проте вони можуть служити вихідними даними для інших методів прогнозування.

Варіантом «мозкового штурму» є метод номінальних груп. Він служить радше не для генерації ідей, а для їх відбору. Суть методу полягає в тому, що учасники письмово формулюють ідеї, що виникли, після чого всі вони по черзі обмінюються з іншими – по одній ідеї в одному виступі з подальшим їх узагальненням, уточненням та усуненням дублювання. Особливість методу та його відмінність від звичайних «мозкових штурмів» – таємне голосування учасників по кожній з ідей, як правило, одночасно у вигляді числа голосів підтримки та якогось рейтингу, яким оцінюють кожну з ідей, що потрапили до списку. Таке голосування забезпечує певний консенсус щодо найкращих ідей.

«Мозковий штурм» є поширеним методом для прогнозування нових продуктів чи технологій. Як експертів часто використовують найерудованіших фахівців фірми. Але вже з'являються професійні групи, що виконують «мозковий штурм» на замовлення.

Теорія розв'язання творчих задач. ТРТЗ є дуже ефективним методом під час розв'язання творчих задач будь-якої складності й дозволяє знаходити необхідні рішення на рівні вдосконалень, винаходів, великих винаходів, відкриттів, що визначають принципово нові напрямки в науці й техніці. Метод ТРТЗ розроблено в колишньому СРСР під керівництвом російського науковця Г.С. Альтшуллера.

На основі ТРТЗ створено низку алгоритмів розв'язань винахідницьких задач, які поступово вдосконалюються. Розширюється сфера й галузі їх застосування. Теорія розв'язання винахідницьких задач широко використовується на практиці для підвищення ефективності винахідницької й раціоналізаторської діяльності, розвитку творчого мислення фахівців тощо.

В основі ТРТЗ лежать засоби розв'язання «технічних суперечностей» та функціональні схеми типових взаємодій частин механічних систем, що були визначені як метод «РЕПОЛБ». Найефективніше цей метод застосовується для розв'язання творчих задач у галузі машинобудування.

2.4 Багатоваріантний аналіз

В основу багатоваріантного аналізу, на відміну від усіх інших методів прогнозування, покладено концепцію, за якою в силу багатьох невизначеностей не можна заздалегідь знати те «одне» майбутнє, що колись постане, тому треба оцінити ймовірні альтернативні наслідки різних його варіантів і бути готовим до можливих змін, заздалегідь виявивши різні схеми реакції на конкретний розвиток подій.

Такий підхід до аналізу незамінний для компаній, чиї споживачі та ціни мінливі, а структура ринку коливається під впливом політики, законодавства, соціальних уподобань тощо. Прогноз ґрунтується на розгляді альтернативних наслідків, на основі яких розробляється стратегія, що здатна якнайімовірніше привести до бажаних результатів.

Метод сценаріїв. Цей метод дозволяє об'єднати соціально-політичні, економічні й технологічні чинники, хоча й не дає таких точних мікровідповідей, як статистичні моделі та економетрика.

Як і інші методи прогнозування, метод сценаріїв добре підходить для одних типів застосувань і непридатний – для інших. Його найбільша ефективність спостерігається, якщо до методу прогнозування висуваються такі вимоги:

-    прогноз повинен враховувати макроскопічні фактори, що знаходяться поза межами кількісних перемінних і встановлених зв'язків між ними;

-    потрібний прогноз на тривалий час;

-    немає потреби встановлювати фактичну послідовність подій і їх координат у часі: фіксується тільки початковий і кінцевий стан системи;

-    розглянуте питання пов'язане з дуже великою невизначеністю;

-    до процесу повинні бути залучені некількісні фактори.

Метод припускає таку послідовність дій:

-    детальне документування аналізу тенденцій і виявлення передбачуваних подій, що мають відбутись до передбачуваного терміну;

-    виявлення альтернативних груп найважливіших факторів;

-    об'єднання значущих сценаріїв між собою;

-    бачення майбутнього сценарію, за яким створюється основа для планування та прийняття відповідних рішень в умовах невизначеності.

Конкретні способи побудови сценаріїв є різними, проте є добре розроблені прийоми, наприклад, метод «Монте-Карло» для оцінки ризиків і комп'ютерні програми – для його реалізації.

Моделювання. Суть методу полягає в тому, що створюється якась модель минулого, сьогодення або майбутнього й задається алгоритм дій, за допомогою яких виявляється вплив зміни вхідних УМОВ на кінцевий результат. Наприклад, це може бути математична модель. Цей метод дозволяє випробувати варіанти, що неможливі в реальному втіленні.

Подібно до лабораторних експериментів моделювання дає змогу для досліджень впливу великого діапазону вимірюваних параметрів без реального ризику, з яким ці зміни могли б бути пов'язані в натуральному експерименті.

Водночас треба відзначити й серйозні недоліки, що обмежують використання цього методу на рівні керівництва корпорацій:

1. Базові моделі, що використовуються під час моделювання, часто не дуже точні й надто спрощені, що може призвести до помилок як у самому моделюванні, так і при прийнятті рішень.

2. Побудова базових моделей вимагає значних ресурсів, особливо під час побудови «реалістичних». Чим реалістичніша модель, тим вона складніша й тим менше керівництво схильне використовувати її.

Наявна тенденція до збільшення потужності комп'ютерів має підвищити як точність базових моделей, так і знизити трудомісткість їх побудови.