Роль та основні проблеми прогнозування в прийнятті управлінських рішень

3.1. Роль та основні проблеми прогнозування в прийнятті управлінських рішень

 Прогнозування управлінських рішень найтісніше пов'язане з плануванням. План і прогноз є взаємодоповнюючими один одного стадії планування при визначальній ролі плану як провідної ланки управління. Прогноз в системі управління є перед плановою розробкою багатоваріантних моделей розвитку об'єкту управління. Терміни, об'єми робіт, числові характеристики об'єкту і інші показники в прогнозі носять імовірнісний характер і обов'язково передбачають можливість внесення коректувань. На відміну від прогнозу план містить однозначно певні терміни здійснення події і характеристики планованого об'єкту. Для планових розробок використовується найбільш раціональний прогнозний варіант.

 Прогнозування відбувається одночасно на базі:

-      інтуїтивної інформації з використанням уяви;

-      предметної інформації і логіки;

-      кількісних даних і математичних методів [8].

 Роль прогнозування полягає не в розв’язанні конкретних проблем, тобто поєднанні знань з діями, а лише у виявленні найважливіших проблем, з якими зіткнеться суспільство у перспективі, імовірнісних методів, строків і результатів їх вирішення різними способами, оцінці ефективності того чи іншого варіанта. Його роль також у тому, щоб значно скоротити ділянку невизначеності, окреслити межі реалістичних завдань і цілей.

Необхідність прогнозування зумовлена ще й тим, що воно здійснюється безперервно в міру надходження нової інформації і дає обґрунтовані оцінки шляхів розвитку керованого об’єкта. Методи прогнозування дають змогу на основі аналізу внутрішніх і зовнішніх зв’язків об’єкта передбачити ймовірність його майбутнього розвитку.

В процесі прийняття рішень кожен спеціаліст бажає отримати найбільш прийнятий, найкращий прогноз, вважаючи таким достовірний прогноз. І дійсно на перший погляд, чим точніше співпадуть прогнозні оцінки і реальна ситуація, тим при інших рівних умовах, є можливість з більшою впевненістю досягти бажаних результатів. Однак є обставини, які не відповідають наведеному критерію [7, 29].

Основними проблемами прогнозування в прийнятті управлінських рішень є:

1.         Достовірність прогнозу може бути оцінена тільки після завершення події, тобто після реалізації управлінського рішення.

2.         Критерій оцінки якості прогнозу ігнорує той підхід, за допомогою якого прогнози використовуються для прийняття рішення

3.         Багато керівників не мають достатнього досвіду та кваліфікації у сфері управління, зокрема в прийнятті управлінських рішень. Так як у нашій молодій державі неудосконалена система управління.

4.         Невдосконаленість методів прогнозування які використовуються в прийнятті управлінських рішень, тобто недостатньо розроблені методичні питання застосування багатоваріантних розрахунків прогнозного характеру. У сфері суспільного виробництва існують економічні процеси, які не завжди піддаються плануванню, але є об’єктами прогнозування i економічного регулювання.

5.         Не достатньо інформації та часу. Час, який відводиться менеджерові для прийняття рішення, дуже часто відрізняється від часу потрібного для здійснення прогнозу. На практиці більшість керівників не мають можливості проаналізувати усі можливі альтернативи, відчуваючи дефіцит часу.

6.         Особисті якості особи що приймає рішення – один з найбільш важливих факторів. Наприклад декілька співвласників, що мають різний досвід в управлінні, та різні погляди на одні і самі речі, користуються та довіряють різним методам. Незалежно від того, як менеджери приймають рішення і відповідають за них, вони повинні мати здібності до того, щоб приймати вірні рішення.

7.         Проблеми, що зумовлені внутрішніми чинниками наприклад: відхилення у запланованих темпах та обсягах робіт; вони виникають внаслідок неправильних дій персоналу, відсутності у працівників виконавської дисципліни або нечіткого розмежування між ними повноважень.

8.         Проблеми зумовлені зовнішніми чинниками. Часто нові проблеми криються у зміні чинного законодавства, податкової системи та ін.

Отже, як бачимо, прогнозування з достатньо високою ступеню імовірності ускладнене існуючими проблемами. Удосконалення методів прогнозування та виявлення існуючих проблем забезпечує можливість прогнозувати їх у майбутньому, а отже, запобігати їх появі і збільшувати час для підготовки відповідних управлінських рішень.

3.2.     Шляхи оптимізації прогнозування в прийнятті управлінських рішень

При пошуку оптимального рішення виходять із порівняння очікуваного результату на підставі прогнозних альтернатив. Тут слід враховувати вплив не керованих факторів на наслідки реалізації прийнятого рішення, а також ступінь можливого максимального ризику. Проблема оптимального вибору на стадії прийняття рішення потребує врахування корисності та витрат ресурсів. Це змушує управлінців звертати увагу на відповідальність за прийняття певних рішень. Проте практика прийняття рішень свідчить, що зазвичай вони приймаються за принципом вимушеної раціональності, а не оптимальності. Тому визначальним критерієм для технології прийняття рішень є якість вирішення проблеми та кількість якісно вирішених проблем державною інституцією чи управлінцями.

Отже, проблеми виникають, коли в організації складається ситуація, яка відрізняється від запланованої. Кожна проблемна ситуація зумовлена внутрішніми і зовнішніми чинниками.

 Внутрішні чинники. До них належать цілі та стратегія організації, технологія та ресурси, структура виробництва, управління тощо. Вони формують організацію як систему, тому зміна одного з них зумовлює необхідність прийняття заходів, які б зберегли організацію як цілісну систему. На мою думку ці проблеми зумовлені недоліками самої системи управління, їх необхідно своєчасно виявляти, усувати та запобігати їх появі в майбутньому, завдяки удосконаленню системи управління.

Зовнішні чинники - складові середовища, в якому працює організація. Вони можуть бути прямими і опосередкованими, загрозливими для неї і такими, що відкривають нові можливості. Наприклад, зміна смаків та пріоритетів споживачів створює суттєві проблеми зі збутом. Організація може вирішувати їх не шляхом відмови від випуску звичної для себе продукції, а через її модифікацію або перехід на інші ринки тощо.

Нажаль проблеми, що криються у зміні чинного законодавства, податкової системи вирішити не можливо, тому що ми не спроможні змінити владу та той хаос, який в ній діється.

На сьогоднішній день існує багато тренінгових, семінарських центрів, шкіл для підвищення кваліфікації управлінців (наприклад МВА, МSFO тощо). Відвідування цих центрів дасть змогу поліпшити кваліфікацію управлінцям, багато чого навчитися, а також перейняти досвід у більш досвідчених викладачів у цих питаннях, а іноді й у зарубіжних партнерів.

 Проблему недосконалих методів прогнозування можливо вирішити постійним вдосконаленням і поповненням, розробкою обґрунтованої класифікації методів прогнозування з метою забезпечення вивчення та аналізу цих методів, а також для полегшення вибору відповідного методу під час розробки прогнозів.

Якщо організація має декілька співвласників, які не можуть порозумітися і прийти до єдиного вирішення проблеми, можливо звернутися до підлеглих, та попросити висловити свою думку на виниклу проблему. Це можна зробити за допомогою оцінювання, тестів та інших методів опитування і завдяки яких визначити дійсний вплив управління загалом або окремої програми на вирішення проблем, на які вони були спрямовані. Аналіз результату (розгляд впливу програм і умов з метою вичерпної оцінки) передбачає, що:

1) цілі програм мають бути розумно визначені, щоб можна було виміряти їхнє досягнення;

2) має існувати згода фахівців з ухвалення постанов щодо цілей та їх інтерпретації.

Забезпечення всебічної поінформованості. Підготовка визначеного рішення вимагає забезпечення всебічної його поінформованості, обґрунтованості. Робота припускає ознайомлення і з'ясування керівниками характеру і наслідків застосованого раніше рішення, що є попереднім даному рішенню. Ознайомлення з діючими інструкціями, одержання додаткової інформації від осіб і підрозділів компетентних в області даної проблеми. Поряд з цим необхідно враховувати, що прийняте рішення не повинне суперечити існуючим актам і вищевказаній директиві. Керівник повинний бути в курсі останніх досягнень у свій області, йому варто постійно працювати над підвищенням своєї компетенції за фахом, створювати можливість відвідувати конференції, семінари, прослухувати спеціальні лекції й інші заняття. При цьому важливо виходити з того, що в даний час більше чим абиколи, керівникам повинні бути притаманні почуття нового, уміння мислити економічно грамотно, йти в ногу з науково-технічним прогресом.

На етапі підготовки рішення при виборі методу прогнозування важливо виділити як ті методи, застосування яких можливо в умовах наявної задачі, так і ті методи, застосовувати які неможливо. Важливу роль в цьому може відіграти типове уявлення про об’єкт прогнозування. Об’єктом прогнозування частіше за все являються сукупність організаційно виробничої системи і зовнішнього середовища.

Аналіз та порівняння досягнутих результатів з прогнозними на основі якісних та кількісних показників дасть можливість удосконалювати існуючі методи прогнозування та використовувати найбільш прийнятні з них для кожної конкретної ситуації.

Отже, якщо постійно над собою працювати, вивчати інформацію, прислухатися до порад співробітників, то в майбутньому це може принести корисні результати. Керівник покликаний створити в роботі дух творчого пошуку, обміну думкою, здорової критики, пошуку рішення з урахуванням реальної обстановки, а не керуючись правилом взаємних поступок, тиску авторитетом. Уміння вибирати головні, ведучі ланки, що визначає загальний хід розвитку явища, характеризує наукову обґрунтованість того чи іншого рішення. Керівник, виробляючи і приймаючи рішення повинний оцінювати різні варіанти, вибираючи найкращі, головні з них, ключові.

 
ВИСНОВКИ

 Отже, прогнозування поширюється на такі процеси управління, які в момент розробки прогнозу вимагають урахування дій таких факторів, вплив яких не може бути повністю або однозначно визначено. Прогнози економічних явищ і процесів розробляють у вигляді якісних характеристик розвитку (загальної характеристики тенденцій і очікуваного характеру змін, а в найпростішому випадку — твердження про можливість або неможливість настання яких-небудь подій) і кількісних оцінок прогнозованих показників, а також їх величин.

 У чому ж виявляється зв'язок між прогнозуванням і прийняттям управлінських рішень? Спонукальна функція прогнозування зумовлює таку його особливість, як ефект впливу прогнозу на вихідні передумови передбачення. Ефект передбачення може бути як позитивним і прискорювати здійснення прогнозу, так і негативним, що гальмує його реалізацію, а іноді може супроводжуватися самознищенням прогнозу. Це зумовлено тим, що досягнення цілей прогнозу перебуває в прямій залежності від об'єктивних умов його здійснення. Якщо прогноз відповідає умовам розвитку об'єкта, то його реалізація на практиці буде успішною. І навпаки, невідповідність прогнозу цим умовам негативно вплине на його реалізацію.

 Таким чином, на взаємозв'язок умов здійснення прогнозу і його цілей впливає взаємозв'язок прогнозування і прийняття рішень. Рішення, як правило, приймаються на підставі даних прогнозування. У свою чергу, прийняті рішення впливають на результати здійснення прогнозів. Ось чому, щоб уникнути розбіжностей між прогнозуванням і прийняттям рішень, необхідне систематичне коригування прогнозу, в тому числі шляхом його порівняння з цілями розвитку об'єкта прогнозування та їх здійсненням.

Удосконалювання процесу прийняття управлінських рішень і відповідно підвищення якості прийнятих рішень досягається за рахунок використання наукового підходу і методів прийняття рішень.

Прийняття рішень є самою важливою справою в роботі менеджера. Тому вчитися приймати рішення потрібно ще в процесі навчання, а не тоді, коли від керівника вже залежить доля підприємства. Тому зараз можна вчитися не тільки на власних помилках, але і на досвіді інших людей і організацій. Приймаючи рішення, потрібно усвідомлювати, що керівник розпоряджається не тільки своєю долею, але і долями працюючих у нього людей.

Історія знає багато випадків, коли ухвалення відповідального рішення в критичний момент рятувало фірму від руйнування. Але з іншого боку, і ухвалення невірного рішення може мати самі жалюгідні наслідки.

Список використаних джерел

1.    Абрамов В. І., Арутюнов В. Х. Методологія системного підходу та наукових досліджень (дослідницькі та інноваційні процеси в державній службі): Навч.-метод. посіб. для самост. вивч. дисц. — К.: КНЕУ, 2005. — 178 с

2.    Бібліотека економіста [електронний ресурс]

Режим доступу: http://library.if.ua/book/72/5247.html Заголовок з екрану.

3.    Википедия [Електронний ресурс], -Режим доступу http://ru.wikipedia.org/wiki/Заглавная страница

4.    Виханский О.С., Наумов А.И. Менеджмент: Учебник. – 3-е изд. –М.: Экономистъ, 2003.-528с.

5.    Воронкова В.Г. Соціально-економічне прогнозування: навчальний посібник. – К.: ВД «Професіонал», 2004. - 288с.

6.    Глоссарий.ru [Електронний ресурс] Режим доступу: http://www.glossary.ru/cgi-bin/gl_sch2.cgi?RPwujtunowuigtol – заголовок з екрану

7.    Грабовський Б.Є. Економічне прогнозування і планування: Навчальний посібник. – Київ: Центр навчальної літератури, 2003. – 188 с.

8.    Економічна бібліотека [Електронній ресурс] Режим доступу: http://www.study.lviv.ua/3111/3146.html

9.    Колпаков В. М. Теория и практика принятия управленческих решений: Учеб. пособие. - 2-е изд., перераб. и доп. — К.: МАУП, 2004. —504 с.: ил. — Библиогр.: с. 247—251.

10.  Кравченко Ю.И., Цыба Т. Е. Прогнозирование и планирование макроэкономики: Уч. пособие - Кременчуг, 1997. – 189 с.

11.  Менеджмент (Управленческие решения): учебно-методический модуль/ Министерство образования РФ. Российский государственный гуманитарный университет. Факультет управления; Шишкова Г.А. М.: Издательство Ипполитова, 2002. -352 с. (серия «Я иду на занятия»)

12.  Мескон М.Х., Альберт М., Хедоури Ф. Основы менеджмента: Пер. с англ. – М.: Дело, 1997. – 704 с.

13.  Наукова бібліотека «Буковина» [електронний ресурс] - Режим доступу:http://buklib.net/component/option,com_jbook/task,view/Itemid,36/catid,93/id,1119/ - Заголовок з екрану

14.  Осовська Г.В. Основи менеджменту: Навч. посібник, для студентів вищих навчальних закладів. — К.: «Кондор», 2003 [Електронний ресурс] Режим доступу: http://library.if.ua/book/3/404.html

15.  Основы менеджмента: Учеб. Пособие/ Н.И. Кабушкин. – 5-е изд., стереотип. – Мн.: Новое знание, 2002. – 336 с.

16.  Рабочая книга по прогнозированию/Редкол.: И.В. Бестужев-Лада (отв. ред.). –М.: Мысль, 1982. – 430 с.

17.  Український центр політичного менеджменту [Електронний ресурс] Режим доступу: http://www.politik.org.ua/vid/magcontent.php3?m=1&n=22&c=219 – заголовок з екрану

18.  Фатхутдинов Р.А. Разработка управленческого решения: Учебник для вузов. - 2-е изд., доп. - М.: З А О «Бизнес-школа» «Интел-Синтез» 1998. – 272 с.

19.  Філософський словник/ За ред. В.І. Шинкарука. – 2. вид., перероб. І доп. –К.: Голов. ред. УРЕ, 1986.- 800с.

20.  Философский словарь/ Под ред. И.Т. Фролова. – 7-е изд., перераб. и доп. М.: Республика, 2001. – 719 с.

21.  Хміль Ф.І. Основи менеджменту: Підручник. – К.: Академвидав, 2005. – 608 с.

22.  Чуйкин А.М. Разработка управленческих решений: Учебное пособие / Калинингр. ун-т. – Калининград, 2000. – 150 с.

23.  Юкаева В.С. Управленческие решения. – М.: Изд. Дом « Дашков и К», 1999. – 133 с.

24.    Список рекомендованої літератури.

25.  1Абгук В.А. Економіко-математичні методи – СПб.: Союз. – 1999. т.13
2.Альнін Л.П. Грані економічного ризику. – М.: Знання, 1989. т.11
3. Аунану Ф.Ф. Наукові методи прийняття рішень у керуванні. – М.: Економіка, 1984. т.11
4. Бирман Л.А. Управленские решения: Учеб. Пособие. – М.: Дело, 2004. – 204 с. .т.1,2. с.13-33; т.3. с. 34-84; т.7. с.85-111; т.8. с.130-153; т.15 с. 164-192
5. Блум Ф., Лейзерсон А. Мозг, разум и поведение / Пер. с анг. – М.: Мир, 1988. т.4
6. Бутуев С.Д. Морозов В.В. Динамічне лідерство в управлінні проектами: Монографія / Українська асоціація управління проектами. – К., 1999. – 312 с.
7. Василенко В.О., Узунов В.Н. Системи менеджменту / Нач. пос. У 2-х томах. – Сімферополь: СІЕУ, 2000. т.9,11,15
8. Василенко В.О. Теорія і практика розробки управлінських рішень: Навчальний посібник – К.: ЦУЛ, 2003. – 420 с. Т.1-с.10-20; т.2-с.21-32; т.3 – с.37-43; т.4 – с.49-61; т.5 – с.62-74; т.6 – с.91-100; т.7 – с.101-112; т.8 – с.113-123; т.9 – с.128-145; т.10 – с.146-175; т.11 – с.180-200; т.12 – с.201-215; т.13 – с.216-242; т.14 – с.243-276; т.15 – с.277-293;
9. Вевзелюк А.А. Розрахунки ефективності господарських заходів. – Мінськ: Наука, 1989. т.10
10. Гірняк О.М. Лазановський П.П. Менеджмент. Підручник для студентів вищих закладів освіти. – Л. 2004. – 352 с. т.1,2 – с.61-83; т.3,5,7 – с.182-191; т.12-13 – с.191-197; т.15 – с.314-320.
11. Голубків Е.П. і ін. Маркетинг: вибір кращого рішення. – М: Економіка. – 1993. т.5,7,8,11.
12. Голубків Е.П. Як прийняти рішення? Практикум господарника. – М.: Економіка, 1993. т.11
13. Доусон Р. Уверенно принимать решения. – М.: ЮНИТИ, 1996. т.3,5,6,7,15.
14. Друкер П. Керування, націлене на результати. – М.: Технологічна школа бізнесу, 1992. т.1,2,15.
15. Друкер П.Ф. Эффективное управление. Экономические задачи и оптимальные решения: Учебное пособие. / Пер. с анг. – М.: Прогресс, 1998. т.10-13,15.
16. Эддус М., Стэндфилд Г. Методы принятия решений. – М.: Прогресс, 1987. т.11,12,13,15.
17. Ефремов О.В. Мистецтво керування. – К.:УМКУ, 1989. т.3,4,5,6,7,8,15.
18. Зайцев М.Г. Мето ды оптимизации управления для менеджеров: Компютерно-ориентированый подход. – М.: «Дело», 2004. т.10,11,12.
19. Замкова О.О., Толстон’ятенко А.В. Черемних Ю.Н. Математичні методи в економіці. – М.: “Дело и Сервис”, 1999. – 368 с. т.13.
20. Иванов А.И. Малявина А.В. Разработка управленческих решений. – М.: МАЭП, 2000. т.5,7,8,10,14.
21. Кандиба В.М. Сверхвозможности человека. – СПб: Макет, 1995. т.4.
22. Карданская М.Л. Основы принятия управленских решений: Учебное пособие. – М.: Русская Деловая литература, 1998. – 288 с. т.3-5,7-8,15.
23. Карпов А.В. Психология принятия управленских решений / Под. ред. В.Д. Мидрикова. – М.: Юрист, 1998. – 440 с. т.4.
24. Кнорринг В.Н. Основы искусства управления. – М.: «Дело», 2004. т.4,5,6,7,14.
25. Китаев Н.Н. Групові експертні оцінки. – М.: Знання, 1985. т.8,10,14.
26. Клейнер Г. Ризики промислових підприємств // Російський економічний журнал. - № 5-6, 1994. т.11.
27. Кліланд Д. та ін. Системний аналіз і цільове керування. – М.: Прогрес, 1982. т.11.
28. Ковнаків В.М. Методи керування. – К.: МАУП, 1997. т.9,11,15.
29. Ковнаків В.М. Теорія і практика прийняття управлінських рішень. – К.: МАУП, 2000. т.3,5,15.
30. Козелецкий Ю. Психологическая теория решений. – М.: Экономика, 1971 – 152 с. т.4.
31. Комисаров Т.А. Управление человеческими ресурсами. – М.: «Дело», 2004. т.4.
32. Кардинская Н.Л. Принятие управленческого решения. – М.: ЮНИТИ, 1999. т.3-5,7-8,15.
33. Кравченко А.Н. Социология менеджмента: Учеб. пособие для вузов. – М.: ЮНИТИ, 1999. – 330 с. т.4.
34. Краснощеков П.С. Математические методы в исследовании операций. – М.: Знание, 1984. – 64с. (Новое в жизни, науке, технике. Сер. «Математика, кибернетика, №7) т.10.
35. Кузьмін О.Є. Мельник О.Г. Основи менеджменту: Підручник. – К.: “Академвидав”, 2003. – 416 с. (Альма-матер) т.5,7,8,10 – с.217-229.
36. Гулагин О.А. Принятие решения в организации. – СПб.: Сентябрь, 2000. т.3-7.
37. Кунц Г., О’доннел С. Керування системою і ситуаційний аналіз управлінських функцій. – М.: Прогрес, 1981. т.1,2,4,11,12,13.
38. Курочкін А.С. Керування підприємством. – К.: МАУП, 1997. т.9.
39. Ларичев О.Н. Наука і мистецтво прийняття рішень. – М.: Наука, 1979. т.5,7,14.
40. Ламберт Том. Ключові проблеми керівника. 50 перевірених способів вирішення проблем. / Пер. з англ. – К.: Наукова думка, 2001. – 303 с.
41. Лесечко М.Д., Рудніцька Р.М., Чемерис А.О. Технологія прийняття управлінських рішень: Навч. пос. – Л.: ЛФУАДУ, 2001. – 43 с. т.5,7.
42. Лесечко М.Д. Основи системного підходу: теорія, методологія, практика: Навч. посібник – Л.: ЛРІДУ УАДУ, 2002. – 300с. т.11.
43. Лесечко М.Д. Чемерис А.О., Рудніцька Р.М. Психологія управлінських рішень і створення ефективних команд: Навчальний посібник. – ЛРІДУ УАДУ, 2003. – 100 с. т.4 – с.7-54.
44. Лесечко М.Д. Чемерис А.О., Рудніцька Р.М. Технологія прийняття управлінських рішень в органах державного управління та органах місцевого самоврядування: Нач. пос.. – Л.: ЛРІДУ УАДУ, 2003. – 168 с. т.3 – с.10-24; т.5 – с.25-38; т.6 – с.63-84; т.7 – с.90-164.
45. Лефлер В.А. Сполян Г.Л. Амебра конфлікту // Серія математика і кібернетика. – М.: Знання, 1968. т.13.
46. Лозниця В.С. Психологія менеджменту: Навч. пос. – К.: ТОВ “УПВК “ЕкоОЗ”, 2000. – 512 с. т.4 – с.419-427; т.14 – с.440-444.
47. Маслоу А. Новые рубежи человеческой природы. / Пер. с англ. – М.: Смысл, 1999. – 192 с. т.4
48. Мескон М., Альберт М. Хефурн Ф. Основы менеджмента. – М.: Дело, 1994. – Гл.15- с.438-440. т.2 – с.438-440.
49. Налимов В.В. Спонтанное сознание: Вероятностная теория смыслов и смысловая оргнтектоника личности. – М.: Прометей, 1998. т.4 – с.64.
50. Немцов В.Д., Довгань Л.Э. Стратегічний менеджмент. Навчальний посібник. – К.: ТОВ “УВНК “Екс об”, 2004. т.1 – с.37-72; т.2 – с.76-170; т.8 – с.456-461; т.10 – с. 89-90; т.15 – с.538-551.
51. Панфілов А.С. Системний підхід в організації керування підприємством. – М.: Знання, 1989. т.1-3,5,7.
52.Пітерс Т. Та інші. У пошуках ефективного керування: досвід кращих компаній. – М.: Прогр е с, 1986. т.14,15.
53. Планкетт Л. І ін. Вироблення і прийняття управлінських рішень. – М.: Економіка, 1984. т.5,7.
54. Покропивний С.Ф. Економічне обґрунтування інженерних рішень. – К.: Техніка, 1985. т.14.
55. Ременников В.В. Разработка управленческого решения. – М.: ЮНИТИ, 2000. т.5,6,7,8.
56. Смирнов Е.О. Основи теорія організації. – М.: “Аудит”, ЮНІТІ, 1998. т.1,2,6.
57. Смирнов Э.А. Разработка управленческих решений. – М.: ЮНИТИ – ДАНА, 2002. т.3,5-8,10-15.
58. Спицнадель В.Н. Теория и практики принятия оптимальных решений. – СПб.: Бизнес-пресс, 2000. т.10.
59. Стадник В.В. Йохна М.А. Менеджмент: Посібник. – К.: Академвидав, 2003. – 464 с. (Альма-матер) т.3 – с.146-148; т.5 – с.150-155; т.7 – с.155-158; т.9,10 – с.159-161; т.11-13 – с.161-178.
60. Сухарський В.С. Менеджмент (загальний з основами спеціального) – Тернопіль: Астон, 2004. – 528 с. т.3 – с.194-203; т.11 – с.203-206;
61. Тронцкая Е.В. Управленческие решения фирмы. – М.: Хронограф, 1998. т.5,7.
62. Троянівський В.І. Математичні методи в менеджменті. – М.: ЮНИТИ, 1999. т.4,10,14.
63. Троянівський В.М. Разработка управленческих решений. – М.: РДП, 2003. т.5,7.
64. Фантхутдинов Р.А. Виробничий менеджмент: Підручник для вузів. – М.: Банки і біржі, ЮНИТИ, 1997. т.14.
65. Хол А. Досвід методології для системотехніки / Пер. з англ.. – М.: Радянське радіо, 1985. т.5,13,14.
66. Черняк Ю.Н. Системный анализ в управлении экономикой. – М.: Экономика, 1975. т.11 – с.43.
67. Юкаева В.С. Управленчиские решения. – М.: Дашков. – К.:1999. т.3-8,15.
68. Янг С. Системное управление организации / Пер. с англ., под ред. С.П. Никанорова, С.А.Батасова. – М.: Советское радио, 1972. – 465 с. т.11.

Похожие работы

Моделі та методи прийняття управлінських рішень в умовах економіки України

Скачать

71276

4

1

... ізації рішення, що здійснюється у декілька ета­пів. Зворотний зв'язок дає змогу своєчасно отримувати інформацію для коригування рішень, за необхідності вносити зміни в перебіг їх виконання. [3] 2.2. Методи прийняття управлінських рішень Технологія прийняття рішень передбачає певну по­слідовність управлінських операцій і процедур. Це діагностика проблеми; визначення можливих способів її розв' ...

Використання різних джерел інформації для підготовки та прийняття управлінських рішень

Скачать

64170

0

0

... і переробки суб’єкт (організація) створює нову, вже внутрішню інформацію, що призначена для власного споживання. [9, с. 70-73] Класифікують джерела інформації через необхідність їх раціонального використання, бо для підготовки та прийняття управлінських рішень доводиться користуватися найрізноманітнішими джерелами інформації. Мета будь-якої класифікації – адекватно відобразити головні, ...

Методи ситуаційного аналізу в прийнятті управлінських рішень

Скачать

15069

3

1

... 0,4 + 27000 х 0,6 = 19320 тис. гр. од. Таким чином, варіант з придбанням верстата М2 є економічно більш доцільним. Рис. 5.1 - Дерево рішень Аналіз і прийняття управлінських рішень в умовах невизначеності Ця ситуація розроблена в теорії, але на практиці формалізовані алгоритми аналізу застосовують досить рідко. Основні труднощі тут полягають у неможливості оцінити імовірності результат ...

Якість і ефективність управлінських рішень

Скачать

81571

3

0

... приведені витрати: С1+ЕнК1=тт, де С1 — собівартість робіт; Ен — нормативний коефіцієнт ефективності капітальних вкладень; К1 — капітальні вкладення для кожного варіанта. Ефективність i якість управлінських рішень можна оцінювати також за такими показниками: 1) економічною ефективністю рішень — як відношення результативності реалізації рішень до витрат на досягнення поставлених цілей; 2) коеф ...