Чотири базові види реінжинірингу

3. Чотири базові види реінжинірингу

Загалом всі види процедури реінжинірингу, залежно від масштабів його проведення, можна розділити на чотири базові види (табл. 1.2.)

Таблиця 1.2

Чотири базові види реінжинірингу

Тепер докладніше про кожен із них…

Найчастіше зустрічаються проекти разового поліпшення і клаптикове моделювання. Це пояснюється двома основними причинами :

по-перше, оскільки більшість українських керівників знайомі з процедурою реінжинірингу лише з чуток, це змушує їх користуватися древньою мудрістю – “ почавши з малого, досягнеш великого ” і починати з невеликих проектів, можливий провал яких не викличе великого резонансу в компанії.

по-друге, витрати фінансових ресурсів мінімальні саме при проведенні цих процедур реінжинірингу, тому в поєднанні з “ з прихованою недовірою ” до нових технологій й це змушує топ-менеджерів схилятися до прийняття рішень про реалізацію саме мікро-проектів.

Коли компанія проводить "клаптиковий" реінжиніринг, існує ризик, що створені моделі процесів, які складають єдине ціле, не зійдуться на стиках. До цієї проблеми можна віднести і різні точки зору команд, що проводять проекти, і розірваність у часі, яка може породжувати додаткові зміни, і ланцюгову реакцію підрозділів компанії в цілому при зміні діяльності якогось із них. Про виникаючі проблеми можна говорити довго, однак варто зазначити, що з багатьма можна зіштовхнутися і при проведенні комплексних проектів. Єдина відмінність у тому, що у випадку комплексної процедури знайти рішення набагато простіше завдяки єдиній, виробленій ще на початкових етапах точці зору та більшої узгодженості процедур.

Звичайно, обачність ще нікому не шкодила. "В ковбаню – з головою" - також не варіант цілеспрямованого розвитку компанії. Однак, якщо зупиняти свій вибір на "клаптикових" проектах, то лише зі стратегічною перспективою глобалізації даних процедур. Так як комплексні проекти - це процедури, розтягнуті в часі, і які вимагають від компанії не лише фінансових, але й моральних ресурсів, тому часто глобальний проект доцільно розбивати на декілька "клаптикових", що дасть можливість не лише більш раціонально використати ресурси компанії, але й окремо виділити результати міні-проектів для більшого стимулювання їх продовження. Дроблення глобальних проектів реінжинірингу повинно проводитися на стадії розробки технічного завдання і прийняття планів виконання. Єдине технічне завдання проекту дозволить на кінцевому етапі зв'язати воєдино всі "клаптики" і отримати цілісний структурований механізм впровадження змін.

Тепер декілька слів про комплексні проекти. Дані процедури в багато чому схожі : починаючи від етапів проведення до використовуваних в ході їх здійснення інструментів. Однак між ними існує глобальна відмінність, що проявляється ще на етапі постановки цілей реінжинірингу. "Тотальне моделювання" - це написання технічного завдання програмістам для створення і впровадження автоматизованої системи управління, яка допоможе формувати і накопичувати управлінську інформацію, полегшуючи тим самим прийняття рішень на різних рівнях менеджменту.

Проект "комплексного впорядкування діяльності" представляє собою більш ґрунтовний підхід до реінжинірингу. В даному випадку ставиться завдання не просто сформувати механізм автоматизованого формування і накопичення інформації, але й "прозору" структуру управління і внутрішньої взаємодії, що дозволить надалі вносити зміни з метою реалізації конкурентних переваг компанії. Проекти моделювання системи управління на базі існуючої проводять більшість компаній - розробників ІТ-комплексів управління компаній, що займаються продажем даних комплексів. Однак мало хто з них візьметься за проведення комплексного проекту реінжинірингу, що потребує не тільки і навіть не стільки ІТ-спеціалістів, скільки залучення консультантів у галузі управління.

Отже, питання про масштаби реінжинірингу є дуже важливими, оскільки від нього залежить не тільки послідовність подальших дій, але й витрати підприємства на процедуру. Всі види реінжинірингу мають свої плюси і мінуси застосування і повинні використовуватись в різних випадках.

Компанія що ініціює проекти разового поліпшення і клаптикове моделювання, може стикнути з тим, що поліпшення в одній сфері призведе до порушень в інших видах бізнесу. Проте позитивним є те, що проект, розбитий на “клаптики” дасть можливість оцінювати результати після кожного міні-проекту для більшого стимулювання їх продовження.

Тотальне моделювання і комплексного впорядкування діяльності – це більш масштабні проекти. Ті, хто проходять цей шлях до кінця, не розчаровуються в результатах, адже отримують не тільки автоматизовану систему управління, але й бізнес, що піддається подальшим змінам та вдосконаленням. Проте це вимагає великих фінансових та людських ресурсів.