Управління логістичною системою розподілу продукції на ЖКУВП "Біатрон-3"

Міністерство освіти і науки України

Житомирський державний технологічний університет

Кафедра менеджменту

Курсовий проект

на тему: Управління логістичною системою розподілу продукції на ЖКУВП “Біатрон-3”

Карпінська Ніна Вікторівна

студентка V курсу, групи ЗМО-07-1с

Допущено до захисту Науковий керівник

Бурачек Ігор Володимирович

Роботу на кафедру здала:

„______________”200__р

Житомир, 2009 р.

План

Вступ

Розділ 1. Теоретичні аспекти формування логістичної системи розподілу на підприємстві

1.1      Суть логістики розподілу, логістична система розподілу

1.2      Структура логістичної системи розподілу

1.3      Управління логістичною системою розподілу продукції

Розділ 2. Організація і управління системою розподілу в умовах ЖКУВП “Біатрон-3”

2.1 Загальна характеристика підприємства

2.2 Аналіз фінансово-економічного стану ЖКУВП “Біатрон-3”

2.3 Оцінка існуючої логістичної системи розподілу на підприємстві

Висновки та пропозиції

Список використаної літератури

Додатки

Вступ

Актуальність обраної теми пояснюється тим, що вивчення логістичної системи розподілу та її практичне застосування на підприємстві значно підвищує ефективність діяльності останнього, що в свою чергу призводить до збільшення прибутку. Процес становлення України як демократичної держави з ринковою економікою, що прагне зайняти гідне місце у світовій економічній спільноті, актуалізує ряд проблем, пов'язаних із забезпеченням конкурентоспроможності вітчизняної економіки. Серед них виділяється проблема ефективності функціонування логістичних систем різного рівня, які формуються на базі економічних систем підприємств. Тому дана проблема є актуальною і потребує своєчасного вирішення.

Протягом останнього десятиліття накопичено чималий досвід удосконалення загальних принципів і механізмів логістики. Різним аспектам теорії і практики логістики загалом і логістики розподілу зокрема присвячено праці таких вітчизняних учених, як Л. В. Балабанова, М. С. Дороніна, М. А. Окландер, Н. І. Чухрай та ін. Вагомий внесок зробили такі науковці СНД, як Б. А. Анікін, А. М. Гаджинський, И. Е. Тишбаєв, А. І. Семененко, В.І Сергєєв і фахівці інших зарубіжних країн, зокрема, Д. Бауерсокс, Дж. Бушер, Д. Клосс, Дж. Хескетт та ін. Основна увага цими науковцями приділяється загальній теорії та особливостям транспортної, складської та виробничої логістики.

Об’єктом дослідження в курсовій роботі виступає логістична система розподілу продукції на Житомирському колективному учбово-виробничому підприємство “Біатрон-3”, що спеціалізується на оптовій і роздрібній торгівлі та виготовленні меблів.

Предметом дослідження є сукупність методичних та практичних проблем управління логістичною системою розподілу продукції.

Метою написання курсової роботи є вивчення теоретичних аспектів управління логістичною системою розподілу та дослідження практичних способів її вдосконалення для ЖКУВП “Біатрон-3”.

Для досягнення мети роботи поставлено наступні завдання:

Опрацювання теоретичних положень щодо управління логістичною системою розподілу продукції.

Проведення аналізу фінансово-господарської діяльності на підприємстві.

Оцінки ефективності управління логістичною системою розподілу продукції на підприємстві.

В процесі проведення дослідження було використано матеріали внутрішньої звітності підприємства, дані статистичних довідників та матеріали практикуючих фахівців в галузі менеджменту та логістики, розміщені в періодичних виданнях, монографіях, підручниках та електронних джерелах.

Розділ 1. Теоретичні аспекти формування логістичної системи розподілу на підприємстві

1.1 Суть логістики розподілу, логістична система розподілу

Для задоволення вимог замовника до якості, своєчасності поставок і цін вся діяльність підприємства повинна бути погоджена зі споживачами і орієнтована на них. Продукція, готова до споживання, повинна бути своєчасно, з мінімальними витратами і без втрат для якості доставлена в необхідній кількості в обумовлені терміни до тих споживачів, які виявили на неї попит. Функціональна область логістики, що відноситься саме до розподілу продукції, і називається логістикою розподілу.

Логістика у сфері розподілу є комплексом стратегічних, організаційних, фінансових і інших заходів, тісно пов'язаних між собою в гнучку систему управління матеріальними, інформаційними, фінансовими і іншими потоками в невиробничий період.

Не зважаючи на те, що в останні 10-15 років на Заході у зв'язку з бурхливим прогресом логістики дещо змістилися і "розмилися" межі між збутом, маркетингом і логістикою, а розподільчі функції все більше ототожнюють з маркетинговими і логістичними, в зарубіжній літературі в даний час все ще немає чіткого розмежування цілей і функцій збуту (розподілу) і маркетингу. Більшість авторів дотримується думки, що розподільчі функції є частиною маркетингу фірми. В той же час ряд вітчизняних дослідників вважає, що основною відмінністю розподільчої діяльності від маркетингової є наявність для збуту (розподілу) сталої товаропросувної мережі і господарських зв'язків по поставках (продажу) готової продукції споживачам. Для маркетингу ж характерне збільшення об'ємів продажів шляхом освоєння нових сегментів ринку або розширення за рахунок зміни асортименту готової продукції, поліпшення політики просування товарів і т.п.

На відміну від того, що розуміють під розподілом продукції в адміністративно-командній системі (надання права власності на розподілюваний товар), в логістиці це фізична доставка товару споживачу.

Основні відмінності між розумінням дистрибуції з точки зору маркетингу та логістики наведені у таблиці 1.1.

Таблиця 1.1.

Основні відмінності між розумінням дистрибуції з точки зору маркетингу та логістики

Канали дистрибуції (сфера дії маркетингу)	Фізична дистрибуція –– товарорух (сфера дії логістики)
–– вид, структура , кількість	–– обслуговування замовлень
–– учасники каналу	–– транспортування
–– ринкова інфраструктура	–– утримання запасів
	–– складування

Джерело: [19, с. 22].

При цьому, як правило, процес роздрібного продажу в логістиці не розглядається, оскільки ефективність процесу залежить в основному від чинників, що лежать за межами логістики.

Загальна єдина операція "фізичного розподілу" складається з елементарних операцій, які у свою чергу можуть бути з'єднані в комплексні (групові) операції.

Для практичного виконання операцій по фізичному розподілу продукції можуть бути задіяні як відповідні підрозділи фірми-виробника, що займаються збутом, так і спеціалізовані фірми-посередники, що займаються виконанням тих або інших фізичних операцій. З міркувань організаційної і експлуатаційної зручності ці фірми частіше за все виконують декілька наведених функцій.

Відповідно до цього, під фізичним розподілом розуміють діяльність щодо планування, організації і контролю за фізичним переміщенням матеріалів і готових виробів від місця їх походження до місць використання з метою задоволення вимог споживачів і отримання прибутку.

Таким чином, логістика розподілу –– наука та практика планування, керування та контролю транспортування, складування та інших операцій, які здійснюються в процесі доведення готової продукції до споживача, включаючи передавання, збереження та переробку відповідної інформації [10, с. 70].

Розподільча логістика базується на наступних принципах:

Координація всіх процесів руху товару, починаючи із початкових операцій товаровиробника і закінчуючи сервісом споживача.

Інтеграція всіх функцій управління процесами розподілу готової продукції і послуг, починаючи із визначення цілей і закінчуючи контролем.

Адаптація комерційного, канального і фізичного розподілу до постійно змінних вимог ринку і, в першу чергу, до вимог покупців.

Системність як управління розподілом в його цілісності і взаємозалежності всіх елементів збутової діяльності.

Комплексність, тобто вирішення сукупності проблем, пов'язаних із задоволенням платоспроможного попиту покупців.

Оптимальність як в співвідношенні елементів системи, так і в режимі її функціонування.

Раціональність як в організаційній структурі, так і в організації управління.

Поняття логістичної системи є частковим по відношенню до загального поняття системи. В енциклопедичному словнику наведено наступне визначення поняття “система”: “Система (від грец. – ціле складене із частин ; з’єднання, сполучення) – множина елементів, що знаходяться у відносинах і зв’язках один з одним, які утворюють певну цілісність, єдність”.

Поняття логістичної системи є одним із базових понять логістики. Існують різноманітні системи, що забезпечують функціонування економічного механізму. В цій множині необхідно вирізняти саме логістичні системи з метою їх синтезу, аналізу і удосконалення.

Логістична система –– це економічна система, що складається із підсистем та елементів, що виконують логістичні функції (операції, об’єднані загальною метою та інтересами), які реалізуються шляхом управління логістичними потоками. Вона, як правило, складається із декількох підсистем і має розвинуті зв’язки з зовнішнім середовищем [12, с. 80].

Логістичні системи поділяються на дві великі групи: мікро- і макрологістичні. На мікрорівні система вирішує локальні питання в рамках окремих ланок і елементів логістики і може бути представлена у вигляді наступних основних підсистем: закупівля; планування і управління виробництвом; збут. Макрологістичні системи можуть бути класифіковані по декільком ознакам: по адміністративно-територіальному поділу – районні, міські, обласні, регіональні, республіканські; по об’єктно-функціональній ознаці: галузеві, відомчі, торгові, військові, інституціональні.

Логістична система володіє такими властивостями, як емержентність, синергізм і конгруентність.

Емержентність –– здатність створювати системний ефект від оптимальної координації діяльності

Синергізм полягає в наявності комплексних функцій, повнота реалізації яких і дозволяє набути таких властивостей системі, якими не володіють її елементи.

Конгруентність –– відповідність елементів розподільчої логістики між собою і цілям системи.

Аналіз тенденцій розвитку сучасної економіки показує домінантну роль сфери послуг і збуту, тому значення розподільчої логістики особливо зростає. Це означає, що виробники товарної продукції, особливо великі, прагнутимуть більше закупляти і менше вироблятимуть самостійно [48].

Економічна природа розподільчої логістики може бути досліджена більш повно, якщо разом з її функціями розглянути її завдання та методи їх вирішення. Основними завданнями розподільчої логістики є:

Максимізація прибутку при задоволенні попиту споживачів.

Ефективне використання виробничого апарату підприємства через завантаження виробничих потужностей замовленнями споживачів.

Раціональна поведінка на ринку з урахуванням його кон'юнктури.

Для вирішення цих завдань необхідно дотримуватися певних правил:

Результатом розподільчої логістики є задоволення попиту покупців і отримання прибутку підприємством, яке залежить в першу чергу від покупців. Отже, результати і ресурси існують тільки ззовні розподільчої логістики.

У процесі просування товарів і послуг на ринок необхідно проводити оцінку ринкових можливостей підприємства і максимально використовування його потенційні переваги. Отже, результатів розподільчої логістики можна досягти шляхом використання можливостей, а не вирішенням проблем.

Для отримання результатів розподільчої логістики необхідно ухвалювати рішення, на яких напрямах збутової політики сконцентрувати ресурси підприємства. Отже, ресурси слід спрямовувати на використання можливостей підприємства і ринку.

Враховуючи кон’юнктуру ринку, шляхом встановлення лідерства на ринку, можна досягти високих результатів розподільчої логістики.

Головною проблемою розподільчої логістики є пошук нової ринкової ніші або форми організації просування товару на ринок.

Розподільча логістика, залишена без регулювання, завжди функціонує невірно.

Планування логістичної системи розподілу передбачає наявність певних етапів (рис. 1.1).

Рис. 1.1. Етапи планування системи розподілу. Джерело: [29, с. 179].

Ключовий момент логістики розподілу –– вибір та конструювання каналів розподілу. Канали розподілу –– це маршрути, за якими продукція переміщується від місць виробництва чи видобутку до місць споживання, зупиняючись у певних пунктах, переходячи від одного власника до іншого. Це сукупність фірм чи окремих осіб, які беруть на себе обов'язок чи допомагають передати комусь іншому право власності на конкретні товари чи послуги на їхньому шляху від виробника до споживача. Функції каналів розподілу наведено нижче [22, с. 342]:

а) функції, пов'язані з угодами (закупівля продукції для перепродажу чи для передачі споживачам; продаж продукції, тобто контактування з потенційними покупцями, отримання замовлень, просування товарів; діловий ризик за наявності права власності на продукцію);

б) логістичні функції (створення необхідного асортименту продукції для обслуговування покупців; збереження продукції, її якості; сортування, комплектування, поділ великих партій продукції відповідно до потреб споживачів; транспортування продукції);

в) обслуговуючі функції (торговельне обслуговування споживачів; огляд, перевірка, оцінка продукції, визначення її ґатунку та якості; проведення маркетингових досліджень; планування продукції, тобто консультування виробників щодо товарів, стадій життєвого циклу, місця товарів на ринку в умовах конкуренції; визначення цін, націнок та знижок; надання послуг виробничого, комерційного, інформаційного та іншого характеру.

Розрізняють два базисні типи каналів розподілу – прямі та опосередковані, також виділяють ешеловані канали розподілу.

Прямі –– без використання посередників –– канали розподілу використовуються фірмами, які бажають контролювати всю свою маркетингову програму, підтримують тісний контакт зі споживачами, мають обмежені цільові ринки і достатні засоби для організації збуту.

Створення логістичних систем із прямими зв'язками доцільне у таких випадках.

По-перше параметри (потужність, напруженість) матеріального потоку виправдовують витрати на його просування.

По-друге кількість пунктів призначення (споживачів) невелика, і вони поглинають усі матеріальні потоки, які генеруються виробником.

По-третє товарний потік є вузькоспеціалізованим (складне устаткування, продукція, виготовлена за індивідуальним замовленням, продукція, що вимагає від виробника монтажних та налагоджувальних робіт тощо).

По-четверте матеріальний потік не потребує складської обробки.

По-п’яте продуцент має достатньо фінансових можливостей для створення й експлуатації маркетингової системи з прямими зв'язками [29, с. 181].

Опосередковані – переміщення товарів через посередників – канали розподілу використовуються фірмами для збільшення ринків збуту, кращого їх охоплення, нарощування обсягів продажу товарів.

Змішані (ешеловані) канали поєднують перші два види каналів руху товарів. Співвідношення прямих і непрямих каналів розподілу залежить від цільових ринків, стратегії підприємства та власних потенційних можливостей збутових систем. Створення ешелонованих маркетингових систем доцільне в таких ситуаціях.

По-перше товарний ринок роздрібнено до такої міри, що потужності матеріальних потоків недостатні, аби покрити витрати на прямий збут. У цьому разі оптові посередники, які працюють з широким асортиментом матеріальних потоків, можуть створити досить великий сукупний обсяг збуту, трансформуючи при цьому кілька матеріальних потоків від різних виробників в один комплексний матеріальний потік.

По-друге вимоги споживачів з питань закупівельного маркетингу (організація закупівлі, швидка доставка, організація деяких форм після продажного обслуговування) відіграють істотну роль, і товарні запаси посередницьких ланок у маркетингових каналах стають ближчими до споживача, ніж запаси продуцента матеріальних потоків.

По-третє товарний ринок з певної номенклатури продукції є горизонтальним, що передбачає дроблення попиту і матеріальних потоків у кожному із секторів ринку.

По-четверте різниця між вартістю виробленої виробником продукції та продажною ціною надто мала, щоб утримувати власні збутові структури і створювати маркетингову систему з прямими зв'язками.

По-п’яте партії товару такі, що при просування матеріального потоку до споживача економію на маркетингових роботах та операціях можна одержати лише в ешелованих каналах [29, с. 182].

Множина каналів розподілу утворює розподільчу або дистрибутивну мережу підприємства.

Канали розподілу характеризують за кількістю рівнів. Рівень каналу розподілу –– це будь-який посередник, що виконує певну роботу з просування товару і передачі права власності на нього кінцевому споживачеві. Оскільки певні функції розподілу виконують і сам виробник, і кінцевий споживач, вони також входять до складу будь-якого каналу. В цілому протяжність каналу залежить від кількості проміжних рівнів у ньому (рис. 1.2.).

Рис. 1.2. Рівні каналів розподілу. Джерело: [29, c.184].

Канал нульового рівня складається з виробників, що продають товар безпосередньо споживачам. Відомі три основні способи прямого продажу –торгівля в рознос (“від дверей до дверей”), посилочна торгівля і торгівля через магазини, що належать виробникам.

Однорівневий канал містить одного посередника. На споживчому ринку таким посередником виступає роздрібний торговець, на індустріальному ринку агент з продажу товарів чи брокер.

Дворівневий канал складається з двох посередників. На споживчому ринку оптовий і роздрібний торговець, на індустріальному ринку дилер, дистриб'ютори.

Трирівневий канал – це три посередники. До оптових і роздрібних торговців додаються невеликі оптовики, що купують товари у великих оптових торговців і перепродають їх невеликим підприємствам роздрібної торгівлі.

Канал розподілу характеризують його ланковість і ширина. Коефіцієнт ланковості каналу розподілу показує середнє число ланок, через які проходить продукція при русі від виробника до кінцевого споживача.

Ширина каналу розподілу –– число учасників каналу розподілу, що виділяється для кожного рівня каналу.

Існують канали з великим числом рівнів, але вони зустрічаються порівняно рідко, оскільки чим більше рівнів має канал розподілу, тим менше можливостей для контролю за ним. Кількість посередників обирають залежно від виду розподілу: ексклюзивного, селекційного, інтенсивного.

Ексклюзивний розподіл –– передбачає жорстко обмежену кількість посередників, які працюють з товарами виробника. Такий тип розподілу застосовують тоді, коли виробник контролює діяльність продавців і рівень сервісу, який вони надають. Найчастіше при цьому укладають ексклюзивні дилерські угоди, відповідно до яких фірми-продавці беруть зобов'язання не торгувати товарами конкурентів.

Селекційний розподіл –– передбачає наявність більшої кількості посередників, ніж за ексклюзивного. Фірма встановлює добрі ділові відносини з кількома посередниками і сподівається, що їхня діяльність, пов'язана зі збутом продукції фірми, буде ефективною. Через селекційний розподіл виробник може вийти на сегмент ринку, який його найбільше цікавить, посилити контроль за рухом товарів, до того ж його витрати будуть меншими.

За інтенсивного розподілу –– виробник намагається забезпечити наявність своїх товарів у якнайбільшій кількості торгових точок. Таку стратегію застосовують здебільшого за продажу товарів повсякденного попиту [29, с. 182].

На вибір каналу розподілу впливає безліч чинників: фінансове становище підприємства, його імідж, виробничі можливості, число конкурентів, споживачі, їх відношення до придбання товарів, їх вимоги до асортименту і якості товару, платоспроможність споживачів, характеристики самого товару. Крім того, важливе значення має якісний рівень організації посередницької діяльності в окремому регіоні або в країні в цілому.

Структура розподільчої мережі і схеми можливих логістичних каналів залежать від виду вироблюваної готової продукції і, відповідно, груп споживачів. Товари широкого споживання звичайно поступають в логістичні канали оптовиків, хоча деякі фірми, що володіють значними ресурсами, можуть дозволити собі пряму дистрибуцію і продаж готової продукції населенню, наприклад, поштою або каталогам. Звичайно, чим більш масовим є попит (або характер виробництва), тим більше розгалуженою стає дистрибутивна мережа.

Розподіл готової продукції для промислових споживачів в основному здійснюється через агентів (брокерів) за допомогою промислових дистрибуторів. При побудові розподільчої мережі необхідно враховувати:

характер виробництва і попиту на продукцію;

наявні ресурси в розподілі;

територіальні особливості збуту продукції;

характеристику дистрибутора, що залучається (територія, що покривається, знання продукції і ринку, технічні можливості, рівень контактів із споживачами, наявність системи інформаційної підтримки і ін).

З метою визначення ефективності каналів розподілу здійснюється аудит їх діяльності за такими показниками:

здатність оперативно постачати товар;

коефіцієнт виконання замовлень (відношення кількості оперативно виконаних замовлень до відкладених);

здатність "проштовхувати" товар;

підтримка товарних запасів;

особливості асортименту продукції посередника;

методи реалізації товару;

кваліфікація торгового персоналу;

кредитоспроможність [29, с. 185].

Ефективність каналу розподілу здебільшого залежить від взаємодії виробника та посередника. Посередник залежно від виду каналу розподілу є для виробника кінцевим споживачем, тому що при цьому виробник не контактує з покупцями цільового ринку. Виробник і посередник, об'єднавши зусилля з метою отримання переваг над конкурентами, досягнення синергічного ефекту стратегій виробництва та розподілу продукту, можуть налагодити найефективніший збутовий канал. Наступне питання присвячене структурі логістичної системи розподілу: поняттю розподільчого центру, особливостям вибору посередників та факторам, що впливають на цей вибір.