Шкільні проблеми навчання письму ліворуких дітей

1.2 Шкільні проблеми навчання письму ліворуких дітей

Відомо, що значна частина дітей, що приходять до першого класу, не підготовлені до письма, а це вже з перших днів навчання створює комплекс труднощів. У дітей нерідко дуже малий досвід виконання графічних завдань, малювання, недосконала координація рухів руки, низький рівень зорово-моторних координацій, просторового сприйняття й зорової пам'яті. Більшість не вміють правильно тримати ручку й олівець, не вміють правильно сидіти, не знають, як розташувати папір (зошит). Рідко хто володіє основами звуко-буквеного аналізу. Все це унеможливлює успішне формування навички письма й створює багато проблем у процесі навчання.

Ще більше проблем виникає, коли курсивному письму починають учити ліворуких дітей. Письмо – один із найскладніших видів людської діяльності, а навчитися писати не так просто, як здається на перший погляд. «Карлючки» й «недбалий» почерк у зошитах найчастіше не від небажання постаратися, не від неуважності й ліні, а від невідповідності вимог можливостям дитини.

В школах педагоги молодших класів вперто перенавчають ліворуких школярів. Робиться це, звичайно, з найкращих міркувань – навіщо дитині виділятися і бути мішенню для насмішок? До цього процесу підключаються і батьки, іноді використовуючи "дідівські" методи – вдома під час підготовки письмових завдань прив'язують ліву руку дитини до тулуба. До чого це призводить? У багатьох ліворуких дітей таке насильницьке перенавчання сприяє посиленню роздратування, нестриманості, крім того, погіршується сон, з'являються нічні страхи: раптово серед ночі дитина кричить, плаче, кличе маму. В окремих випадках може навіть спостерігатися заїкання. В школі така дитина відстає від ровесників у виконанні письмових завдань - пише повільно, з пропусками букв і складів, незвично негарним почерком і з нахилом літер вліво. Відсутність успіхів веде до того, що в школяра-лівші зникає бажання вчитися, про письмо він згадує з відразою, зранку від думки про необхідність іти до школи у нього погіршується настрій.

Більшість перенавчених дітей через півроку-рік оволодівають навичками писати правою рукою, і гострота невротичних переживань поступово згладжується, проте все це не проходить безслідно. В письмі ліворукі, "перекваліфікувавшись", ніколи не досягають тієї досконалості, як при письмі лівою рукою, роблять помилки, типові для таких дітей.

Перенавчені ліворукі діти все життя дублюють ті автоматизовані програми мозку, які лежать в основі письма - спочатку ця програма відтворюється в правій, домінуючій півкулі, згодом переноситься на ліву півкулю, яка координує рухи правої руки, тобто необхідна навичка здійснюється неекономно, з надлишковими витратами.

У ліворуких дітей значно частіше, ніж у праворуких, фіксуються порушення почерку, дзеркальне письмо, тремор, неправильне написання літер тощо. Саме тому необхідно, щоб батьки приходили на допомогу дитині. Вдома важливо спланувати і організувати діяльність дитини так, щоб вона усвідомлювала, що робить, до чого «веде» кожен рух. При цьому важливим елементом відтворення літери повинно бути визначення траєкторії руху руки, точки його початку, напрямку руху.

Усе це є важливим, оскільки правильна поза, правильне положення ручки й правильна координація рухів дозволяють сформувати правильну техніку письма й графічну навичку, а отже, зробити письмо зручним, чітким, швидким.

Розділ 2. Особливості навчання письму ліворуких дітей

 

2.1 Вибірки методики навчання письму ліворуких дітей

Для того, щоб було зрозуміло, як правильно вчити ліворуку дитину письму, на чому потрібно загострити увагу, в чому не варто поспішати і чому щось не виходить або виходить не дуже добре, необхідно уявляти собі, що таке процес письма, як формується навик письма і якими уміннями повинна для цього володіти дитина. Тому почнемо з головного — розглянемо, що таке процес письма і чому він такий складний для дитини.

Письмо — це особлива форма мови, при якій її елементи фіксуються на папері (або інших матеріалах) шляхом зображення графічних символів (графем), відповідних елементам усної мови.

Нагадаємо, що українське письмо — звуко-буквене; як правило, принципи навчання письму визначаються системою самого письма, а оскільки система українського письма звуко-буквена, то і основний принцип навчання звуковий, вірніше фонемний, а основною одиницею навчання є навчання написанню графічних елементів (букв).

Письмо — одне з найбільш комплексних умінь, які формуються в процесі навчання. Найважливішим елементом навчання письму є формування графічних навичок письма, паралельно з яким йде формування орфографічних навичок.

Графічні навички — це певні звичні положення і рухи руки, яка пише, що дозволяють зображати букви і їх з’єднання. Правильно сформовані графічні навички дозволяють писати букви чітко, красиво, розбірливо, швидко. Неправильно сформовані графічні навички створюють комплекс труднощів письма: недбалий, нерозбірливий почерк, повільний темп. В той же час переробка неправильної графічної навички не лише утруднена, але й деколи неможлива.

Письмо має складну психофізіологічну структуру і включає наступні механізми:

артикуляція і слуховий аналіз;

зорову пам’ять і зоровий контроль;

зорово-моторні координації і моторний контроль;

перцептивну регуляцію і комплекс лінгвістичних умінь (здатність диференціювати звуки і т.п.).

На початковому етапі навчання письму діти повинні засвоїти поняття про букви — графічні знаки (друковані, писані, великі і малі), навчитися правильно, чітко і достатньо швидко писати всі графічні елементи, дотримуючись правильної пози, правильних рухів руки, правильної траєкторії рухів і т.п. Одночасно необхідно правильно диференціювати звуки мови, безпомилково дізнаватися і співвідносити їх з буквами, оскільки паралельно з графічними йде формування орфографічних навичок. На жаль, поки ні психологія, ні фізіологія, ні педагогіка не мають в своєму розпорядженні даних про те, яка з ланок цієї складної структури має вирішальне значення при навчанні, але проте зрозуміло, що «випадання» будь-якої з ланок ускладнює формування навичок.

Чисто технічне виконання самого процесу письма ускладнюється наступними чинниками:

у дітей шести-семирічного віку слабо розвинені дрібні м’язи кисті руки;

незакінчене окостеніння зап’ястя і фаланг пальців;

недосконала нервова регуляція рухів;

низька витривалість до статичних навантажень (неодмінної складової письма).

Крім того, у багатьох дітей не сформовані механізми просторового сприйняття і зорової пам’яті, зорово-моторної координації і звуко-буквеного аналізу, що створює додаткові труднощі.

Об’єктивні труднощі при навчанні письму знижуються при правильній підготовці і обліку вікових і індивідуальних особливостей дітей.

У формуванні навику виділяються три основні етапи:

Перший етап — аналітичний, основним компонентом якого є вичленення і оволодіння окремими елементами дії, з’ясування мети, зорово-рухового образу, виділення основних критеріїв контролю виконання руху. При цьому велике значення має не тільки рівень розвитку дитини, наявність певних знань і умінь, але і спосіб пояснення того, що і як повинна робити дитина, ступінь усвідомлення виконуваної дії. На жаль, існуюча методика навчання письму побудована на принципі «механічного копіювання», при якому провідна інструкція має зразок: «дивися і роби, як я». На жаль, діти бачать все по-різному і частіше закріплюють в процесі навчання свої ж помилки. Ситуація ускладнюється тим, що дорослі не завжди можуть пояснити, що і як робити.

Другий етап умовно названий синтетичним. Це етап з’єднання окремих елементів в цілісну дію.

Третій етап — автоматизація. Це етап утворення навику як дії, яка характеризується високим ступенем засвоєння і відсутністю поелементної свідомої регуляції і контролю. Характерною межею автоматизації навику є швидкість, плавність, легкість. Дуже важливо знати, що швидкість не повинна бути нав’язаною, вона повинна стати природним результатом вдосконалення рухів, а плавність (зв’язність) також повинна виникати як природний результат формування навику.

Коли говорять про способи формування навички, найчастіше вважають, що основне — це вправи і тренування, тренування і вправи. Дійсно, без вправ і повторень сформувати навичку не можна, але багатократні вправи найбільш доцільні і ефективні на третьому етапі формування навику, а перші два етапи — це перш за все усвідомлена діяльність і тільки потім механічні вправи. До тих пір, поки не сформоване завдання дії («що робити?»), поки дитина не усвідомила, не осмислила, «як робити» (тобто не усвідомила алгоритм дії, схему, траєкторію руху при написанні кожної окремої букви), «вправляти» не тільки безглуздо, але і шкідливо. Перехід через два етапи (аналітичний і синтетичний) не тільки не сприяє формуванню навички, але і гальмує її [7;32].

Дослідженнями психологів і фізіологів доведено, що на початку навчання письму (на першому етапі) діти зосереджують свою увагу на безлічі деталей, що характеризують просторову орієнтацію рухів і графічну правильність виконання («звідки починати, куди вести, де закінчити»), не кажучи про те, що одночасно розв’язується завдання перекодування фонеми (звуку букви) в графему (її графічне зображення). На цьому етапі дитина обов’язково повинна усвідомити не тільки те, що повинна зробити, але і як це зробити правильно, відповідно до вимог.

Слід знати, що на початковому етапі навчання кожен елемент виписується окремо, навіть якщо вимагається написання з’єднано всієї букви відразу. Ще важче писати з’єднано (безвідривно) декілька букв. Об’єктивною закономірністю початкового етапу є також зосереджена увага до графіки: дитина не тільки постійно контролює те, що робить, але і думає, що і як потрібно робити далі.

Ось ця необхідність осмислювати і усвідомлювати дію визначає тимчасову структуру руху при письмі на початковому етапі навчання.

Тимчасова структура — це співвідношення часу окремого руху і пауз між рухами. Спеціальне вивчення тимчасової структури рухів в процесі письма показало, що на першому етапі структура рухів при письмі, наприклад, букви «а» виглядає так (мал.1.):

Пауза — це час, коли визначається, чи «правильно виконано рух і як виконати наступний». Як показали розрахунки, час руху при написанні окремого графічного елементу і у праворуких, і у ліворуких дітей на початковому етапі практично рівний часу паузи перед наступним елементом. Отже, на усвідомлення дії, визначення стратегії подальшої дії необхідний такий самий час, як і на виконання самого руху. У тих випадках, коли виконання рухів з якої-небудь причини ускладнено (наприклад, у дітей з відхиленнями в розвитку моторних функцій, зорово-просторового сприйняття, зорово-моторної координації і т.п.) тривалість руху і паузи збільшується, а як раз це і характерне для ліворуких дітей [4;23].

мал.1.

Тдв — час виконання графічного елементу (час руху);

Тп — час паузи.

Зараз на початковому етапі навчання письму задається дуже швидкий темп роботи, від дитини потрібна висока швидкість письма. Що ж відбувається в тих випадках, коли саме швидкість (і письма, і читання) стає головним критерієм успішності навчання?

По-перше, порушується природний і необхідний механізм якісної реалізації дії. Різке скорочення часу паузи знижує якість аналізу і оцінки, усвідомлення наступної дії; стає неможливою корекція по ходу дії і, природно, порушується якість. При цьому створюється ефект порушень моторики, зорово-просторового сприйняття, зорово-моторних координації у вигляді порушень конфігурації, співвідношення елементів, додаткових штрихів, оптичних помилок тощо. Причому ці порушення виражені навіть значно чіткіше, глибше, сильніше, ніж при порушеннях зорово-просторового сприйняття. Якщо не знати дійсної причини порушень (надмірної швидкості), то як причини в першу чергу будуть названі порушення моторики, зорово-моторної координації і зорово-просторового сприйняття.

Надалі різке збільшення швидкості веде до спотворень, перестановок, пропусків букв, характерних вже для порушень слухо-лінгвістичних функцій. Насправді ж – це також пов’язано з різким скороченням паузи, необхідної для звуко-буквеного аналізу (до речі, в цьому і полягає негативний ефект безвідривного письма, що не дозволяє дитині відвернути увагу від письма на звуко-буквений аналіз).

Тривала пауза багато в чому пояснює, чому так поволі і так напружено пишуть лівші. От чому їх не можна квапити — адже їм потрібно усвідомлено визначити, «що і як»; от чому так важливо усвідомлено сформувати «образ дії» — зорово-руховий образ букви.

Зупинимося докладніше на тому, як сформувати усвідомлену дію. Існуюча методика навчання фактично є модифікацією так званого копіювального методу навчання, при якому основна увага приділяється «обведенню зразка», «за трафаретом». Безумовно, копіювання може використовуватися як один з елементів навчання, але на пізніших етапах і скоріше для вдосконалення почерку (якщо таке завдання необхідне), а не при формуванні навички. Це пояснюють спеціальні дослідження психологів і фізіологів, які довели, що при механічному копіюванні (обведенні) – дитина робить це неусвідомлено, – процес формування навику вимагає тривалішого часу, і як тільки ми позбавляємо учня трафарету (у тому або іншому вигляді), все доводиться починати спочатку.

Один з основних принципів існуючої методики — принцип «роби як я», при якому мало пояснюється, що і як потрібно робити, а діти поволі осягають, що таке рядок і обмежуючі його лінії, як необхідно розташувати букву на рядку, де її верх і низ, як співвідносяться її частини (деталі або елементи букви).

Самій дитині через її вікові психофізіологічні особливості навіть при нормальному ході розвитку не просто важко зрозуміти і описати словами всю послідовність своїх дій, тобто сформулювати самому алгоритм (програму) руху, але для більшості шести-семирічних дітей це практично неможливо.

Враховуючи особливості формування рухів при письмі, доцільно навчання починати не з цілих букв, а з пояснення того, що кожна буква складається з елементів, і ми фактично можемо «сконструювати», зібрати будь-яку букву з цих елементів. При цьому важливо, щоб один і той же елемент завжди виконувався однаково.

В українському письмі не так вже багато елементів. У рядкових буквах це:

прямий плавний елемент;

плавний елемент із закругленням внизу;

плавний елемент із закругленнями вгорі і внизу;

овали;

правий і лівий напівовали.

Є ще початковий елемент букв л, м, я; короткі петлі, що виходять вгору за рядок і вниз; крапки. Для розуміння принципу побудови букв досить основних елементів. Те ж саме відноситься і до заголовних букв: всі елементи повинні бути стандартизовані.

Основні елементи заголовних букв:

прямий плавний елемент;

плавний елемент із закругленням внизу управо й вліво;

плавний елемент із закругленням внизу і вгорі;

овали;

напівовали ліві і праві;

петлі і інші елементи.

Такий поелементний аналіз, на який варто витратити додатковий час, дозволяє дитині творчо, усвідомлено підійти до конструювання букви спочатку на прикладі друкованих, а потім вже писаних літер. Можна використовувати спеціальне лото з елементами букв, в кожній клітинці якого — частина букви, розділеної на елементи не тільки по вертикалі, але і по горизонталі. Лото допоможе швидко знайти загальні елементи в різних буквах і скласти букви з різних елементів. Подальша комп’ютеризація школи, ймовірно, дозволить використовувати для таких ігор комп’ютери. Здатність зрозуміти і розрізняти елементи букв, співвідношення частин; розуміння того, як розташовуються ці елементи на рядку, як, в якому поєднанні і послідовності їх необхідно розташувати — перший крок в навчанні.

Наступний крок — пояснення того, як виконується кожен рух при написанні основних елементів в буквах.

Ліворука дитина потребує спеціальної допомоги на початкових етапах навчання:

потрібно особливо зафіксувати увагу на право-лівобічній орієнтації штрихів, інакше можливе дзеркальне письмо;

особливу увагу слід приділити напряму письма: зліва направо;

необхідно дуже детально і уважно розібрати траєкторію рухів при письмі кожного елементу (букви);

разом з дитиною дуже детально розібрати алгоритм;

кілька разів виконати рух в сповільненому темпі;

попросити дитину «продиктувати» алгоритм дорослому, щоб малюк ще раз усвідомив, що і як робити;

виконати всі завдання в повільному темпі.

Для вивчення кожної букви можна використовувати картки. Прикладом такої картки може бути картка показана нижче (мал.2.)

Послідовність роботи з карткою може бути наступною:

порівняти писану і друковану букву;

виділити їх схожість і відмінність;

розібрати, з яких елементів складається писана буква;

детально розібрати правильну траєкторію руху при виконанні кожного елементу і цілої букви;

повторити інструкцію;

показати основні орієнтири правильного виконання руху;

“промальовування” дитиною букви, виконуючи кожен елемент;

виконання рухів по пунктирних лініях окремих елементів, коли дитина сама собі «диктує» алгоритм.

Мал.2.

Для ліворуких дітей правильний алгоритм – особливо важливий, оскільки вони більшою мірою використовують вербальний (мовний) компонент оцінки і контролю діяльності.

Для того, щоб процес освоєння самого руху теж був усвідомленим, необхідно звернути увагу на дуже важливий чинник — можливість оцінки якості самого руху. У найзагальнішому вигляді — це можливість визначити «правильно» — «неправильно» виконується рух. Як може зробити це дитина шести-семи років? У існуючій методиці велика роль відводиться кінестетичному контролю («м’язовому відчуттю»), і це пояснює широке використання копіювання [11;35].

Проте дані вікової фізіології свідчать про те, що в шести-семирічному віці, коли процес навчання найбільш інтенсивний, кінестетичний контроль ще не досконалий, і це також пояснюється віковими особливостями розвитку. Тому у визначенні «правильно» — «неправильно» основне значення має зір, зоровий контроль. І дуже важливо розібратися, які умови необхідні для того, щоб контроль був ефективним.

Крім того провідне значення, на наш погляд, має посилення елементу усвідомлення при навчанні. Ми вважаємо, що письмо, як і читання, обов’язково повинне і може бути сформовано тільки як самостійна свідома дія.

Відомий вітчизняний психолог Д.Б.Ельконін вважав, що на основі експериментальних досліджень вже давно встановлені певні генетичні зв’язки між дією і операціями, які показали, що жодна свідомо контрольована операція не може стати такою, не пройшовши процесу свого формування як особливої свідомої дії [9].

Наприклад, дитина списує з пропису слова, пише диктант, або працює над твором. У всіх випадках дитина пише. Але в першому випадку усвідомлена мета дії, його предмет — графічна конфігурація букв (а основні операції — зорове сприйняття, звірення, технічне здійснення рухів). У другому випадку мета — правильне написання слів, а правильна конфігурація букв — тільки операція. І в третьому випадку мета — виклад своїх думок, а орфографія і каліграфія виступають тільки як операції. Але не засвоївши операції, не можна здійснити (якісно) і дії, і діяльність. Необхідно підкреслити, що школярі спочатку, природно, не вміють самостійно формулювати навчальних завдань і виконувати дії по їх розв’язанню.

Необхідно підсилити елемент усвідомленості у виконанні рухів, навчити (і вчити цьому спеціально) бачити рядок, його середину, відчувати відстань, в думках виділяти для кожної букви її «клітинку» і розташовувати в ній букву.

При поясненні способу виконання букви необхідно особливо виділити точку початку руху. Добре допомагає дитині дробове пояснення ходу руху: «починаю... веду... доводжу до...» і т.п. Важливо, щоб в інструкції, яка використовується при поясненні, не було жодного незрозумілого слова. Краще не використовувати слова, які мають подвійний сенс. Інструкція повинна бути по можливості короткою і чіткою.

І ще один висновок потрібно зробити, ґрунтуючись на особливостях першого етапу формування навички письма: не можна форсувати темп, швидкість письма, вимагати від дитини писати швидше, ніж вона може.

Дослідження показали, що при алгоритмі «пиши швидше» протягом всього першого року навчання швидкість самого руху не збільшується, а лише скорочувався час мікропаузи, тобто той час, який необхідний для усвідомлення руху, закріплення його і власне формування навички. У семирічних дітей час виконання самого руху «прискорюється» лише з другого півріччя, а значить, весь букварний період, весь перший етап навчання при надмірній швидкості походить марно в цьому плані. Що при цьому відбувається? Дитина не встигає закріпити правильний спосіб виконання букви, і в результаті закріплюються «карлючки». Переробити невірну графічну навичку, як ми вже говорили, дуже важко, а в більшості випадків — практично неможливо.

Таким чином, на початкових етапах надмірне збільшення швидкості письма не сприятиме формуванню навички, а, навпаки, загальмовує її.

Ще раз звернемо увагу на послідовність навчання написанню букв:

пояснення того, як виконуються дії (написання букви), з яких елементів вона складається, як елементи зв’язані між собою, де починається рух, де закінчується, яка його траєкторія. Пояснення повинне підкріплюватися показом картинок, карток, виконанням елементів на дошці. Слід пам’ятати, що спосіб написання на дошці істотно відрізняється від способу написання ручкою в зошиті. Тому ефективніше показувати рухи при письмі фломастером, що дає чіткий і достатньо помітний штрих на розлініяному ватмані. В цьому випадку вчитель повинен обернутися до дитини спиною, а руку винести вправо, щоб написане було видно з-за голови;

на наступному етапі не варто давати дитині завдання самостійно виконати дію — спочатку попросити її «покерувати» рухами дорослого. За даними психологів, дитина, не обтяжена власними діями, невмінням, незручністю, краще фіксує свою увагу на складових руху (тут важливо все: як тримається ручка, як лежить рука, як вона пересувається по рядку, чи утримується правильна поза і тільки потім — як виконується буква);

самостійне виконання дії повинно йти під контролем і при підказці вчителя, але ця підказка повинна бути мінімальною, краще, якщо дитина керуватиме своїми діями так, як вона керує чужими. Спочатку вона робитиме це вголос, але у міру формування навички це словесне керівництво виконуватиметься подумки;

на виконанні дії не закінчуються етапи навчання. Ще один важливий елемент — аналіз зробленого; звичайно, необхідний і аналіз того, як виконувалася дія. (Це достатньо просто здійснити, якщо є відеомагнітофон.) Якщо дитина може об’єктивно оцінити свої помилки, значить, попередні етапи проведені правильно, якщо ні — все слід почати спочатку.

Наявність тривалої паузи при виконанні кожного елементу букв і між буквами в слові ще раз показує недоцільність навчання безвідривному письму.

При безвідривному письмі дитина вимушена виконувати неприродні, біомеханічно-недоцільні рухи, у багатьох випадках необхідно прописувати частину елементів по вже написаній лінії (до речі, це не скорочує, а подовжує лінію письма, значить не скорочує час). Все це ускладнює процес письма, робить його більш напруженим і неефективним. Безвідривне письмо створює необхідність одночасно з рухами пальців пересувати уздовж рядка кисть, передпліччя, плече (координація всіх цих рухів практично неможлива без порушення способу тримання ручки і пози) і викликає значну додаткову напругу м’язів руки і тулуба. Крім того, на першому етапі навчання діти пишуть, «затамувавши подих», як правило, на вдиху, і чим довші склади слів, які пишуться безвідривно, тим довше затримка дихання (до 20—30 секунд). Експериментальні дослідження показали, що такі затримки дихання шкідливо позначаються на функціональному стані дитини.

Ми вважаємо за необхідне ще раз підкреслити, що формування «чисто технічних навичок» на всіх етапах навчання можна виділити тільки умовно, оскільки одночасно йде формування інших досить складних завдань: побудова системи знаків, співвіднесених з системою звуків, засвоєння способів позначення фонем буквами (оскільки кількість фонем і букв в українській мові не співпадає) і зрештою — представлення буквеного запису як моделі слова, що відображає зв’язок між його значенням і формою. Тобто дитина на перших порах формування навички, по суті, проходить той шлях, який пройшло людство в історичному розвитку письма.

Найважливішим елементом навчання письму є звуковий, або звуко-буквений аналіз. Процес звукового аналізу, виділення фонем і переклад їх в графеми також здійснюється усвідомлено, і якщо на першому етапі не приділити достатню увагу звуко-буквеному аналізу, не дати дитині досить часу для проведення цієї роботи, успішного формування навички не буде, а недоліки можуть закріпитися, і скоректувати їх надалі буде дуже важко. Пауза між окремими буквами в слові необхідна для звуко-буквеного аналізу, і це ще один аргумент проти безвідривного письма. Перший етап навчання (фактично букварний період) може значно подовжуватися, затягуватися, якщо методика навчання не відповідає закономірностям формування навичок і віковим особливостям дитини. Цей період значно подовжується у дітей, не готових до навчання, у дітей з розладами або затримками в розвитку моторних і зорово-моторних функцій, у дітей з відхиленнями в стані здоров’я. Тривалість і особливості другого і третього етапів навчання багато в чому визначаються тим, наскільки успішно пройшов перший етап.