Сердечниками, що забезпечували збереження 2048 слів для 16-розрядних двоїчних чисел з одним розрядом контролю на парність

17 сердечниками, що забезпечували збереження 2048 слів для 16-розрядних двоїчних чисел з одним розрядом контролю на парність.

У розробку електронних комп'ютерів уключилася фірма IBM. У 1952 р. вона випустила свій перший промисловий електронний комп'ютер IBM 701, що являв собою синхронну ЕОМ рівнобіжної дії, що містить 4000 електронних ламп і 12000 германиевих діодів. Удосконалений варіант машини IBM 704 відрізнялася високою швидкістю роботи, у ній використовувалися індексні регістри і дані представлялися у формі з плваючою крапкою.

Після ЕОМ IBM 704 була випущена машина IBM 709, що в архітектурному плані наближалася до машин другого і третього поколінь. У цій машині вперше була застосована непряма адресація і вперше з'явилися канали введення-висновку.

У 1956 р. фірмою IBM були розроблені магнітні голівки, що плавають, на повітряній подушці. Винахід їх дозволило створити новий тип пам'яті - дискові ЗУ, значимість яких була повною мірою оцінена в наступні десятиліття розвитку обчислювальної техніки. Перші ЗУ на дисках з'явилися в машинах IBM 305 і RAMAC. Остання мала пакет, що складався з 50 металевих дисків з магнітним покриттям, що оберталися зі швидкістю 12000 про/хв. На поверхні диска розміщалося 100 доріжок для запису даних, по 10000 знаків кожна.

Слідом за першим серійним комп'ютером UNIVAC-1 фірма Remington-Rand у 1952 р. випустила ЕОМ UNIVAC-1103, що працювала в 50 разів швидше. Пізніше в комп'ютері UNIVAC-1103 уперше були застосовані програмні переривання.

Співробітники фірми Remington-Rand використовували алгебраїчну форму запису алгоритмів за назвою "Short Cocle" (перший інтерпретатор, створений у 1949 р. Джоном Мочлі). Крім того, необхідно відзначити офіцера ВМФ США і керівника групи програмістів, у той час капітана (надалі єдина жінка у ВМФ - адмірал) Грейс Хопер, що розробила першу програму - компілятор ПРО. (До речі, термін "компілятор" уперше ввела Г. Хопер у 1951 р.). Ця програма, що компілює, робила трансляцію на машинну мову всієї програми, записаної в зручній для обробки алгебраїчній формі.

Щоб спростити й пошвидшити процес завдання програм, Мочлі і Екерт стали конструювати новий комп'ютер, що міг би зберігати програму у своїй пам'яті. У 1945 р. до роботи був притягнутий знаменитий математик Джон фон Нейман, що підготував доповідь про цей комп'ютер. Доповідь була розіслана вченим і одержала широку популярність, оскільки в ньому фон Нейман ясно і просто сформулював загальні принципи функціонування комп'ютера. І дотепер переважна більшість комп'ютерів зроблена відповідно до тих принципів, що він запропонував.

Перший комп'ютер, у якому втілені принципи фон Неймана, був побудований у 1949 р. англійським ученим Морісом Уілксом.

Свою ідею мікропрограмування М. Уілкс реалізував у 1957 р. при створенні машини EDSAC-2. М. Уилкс разом з Д. Уиллером і С. Гиллом у 1951 р. написали перший підручник по програмуванню "Складання програм для електронних рахункових машин" (російський переклад- 1953 р.).

У 1951 р. фірмою Ferranti початий серійний випуск машини "Марко-1". А через 5 років фірма Ferranti випустила ЕОМ "Pegasus", у якій уперше знайшла втілення концепція регістрів загального призначення (РЗП). З появою РЗП усунуте розходження між індексними регістрами й акумуляторами, і в розпорядженні програміста виявився не один, а кілька регістрів-акумуляторів.

У нашій країні в 1948 р. проблеми розвитку обчислювальної техніки стають загальнодержавною задачею. Розгорнулися роботи зі створення серійних ЕОМ першого покоління.

Основним активним елементом ЕОМ першого покоління є електронна лампа. Машини вітчизняного виробництва: ВЕРМ-1 (Велика Електронно-Рахункова Машина), ВЕРМ-2, "Стріла", "Урал-1", "Урал-2", "Урал-4", М-1, М-3, М-20. Ці машини дуже громіздкі, споживають велику кількість енергії, мають невисоку надійність і слабке програмне забезпечення.

Швидкодія цих машин не перевищувало 10 тис. операцій у секунду. Ємність оперативної пам'яті - 4Кб машинних слів. Але зате уже вони продемонстрували широкі можливості обчислювальних робіт в області комічних досліджень, ядерної фізики і т.д.

У 1950 р. в Інституті точної механіки й обчислювальної техніки (ИТМ і ОТ) організований відділ цифрових ЕОМ для розробки і створення великий ЕОМ. У 1951 р. тут була спроектована машина ВЕРМ (Велика Електронна Рахункова Машина), а в 1952 р. почалася її досвідчена експлуатація.

З цього часу і почався дуже енергійний розвиток обчислювальної техніки. Лампові машини не відрізнялися високою надійністю - щодня перегоряло 20-30 ламп (з декількох десятків тисяч). Крім того, вони споживали багато енергії і займали площу приблизно з баскетбольну площадку.

У проекті спочатку передбачалося застосувати пам'ять на трубках Вільямса, але до 1955 р. як елементи пам'яті в ній використовувалися ртутні лінії затримки. По тим часам ВЕРМ була дуже продуктивною машиною - 800 оп/с. Вона мала триадресну систему команд, а для спрощення програмування широко застосовувався метод стандартних програм, що надалі поклав початок модульному програмуванню, пакетам прикладних програм. Серійно машина стала випускатися в 1956 р. за назвою ВЕРМ-2.

У цей же період у КБ, керованому М.А.Лесечко, почалося проектування інший ЕОМ, що одержало назву "Стріла". Освоювати серійне виробництво цієї машини було доручено московському заводу САМ. Головним конструктором став Ю.А. Базилевский, а одним з його помічників - Б.И. Рамеєв, надалі конструктор серії "Урал". Проблеми серійного виробництва визначили деякі особливості "Стріли": невисоке в порівнянні з ВЕРМ швидкодія, просторий монтаж і т.д. У машині як зовнішню пам'ять застосовувалися 45-дорожечние магнітні стрічки, а оперативна пам'ять - на трубках Вільямса. "Стріла" мала велику розрядність і зручну систему команд.

Перша ЕОМ "Стріла" була встановлена у відділенні прикладної математики Математичного інституту АН (МІАН), а наприкінці 1953 р. почалося серійне її виробництво.

У лабораторії електросхем енергетичного інституту під керівництвом И.С. Брука в 1951 р. побудували макет невеликий ЕОМ першого покоління за назвою М-1.

У наступному році тут була створена обчислювальна машина М-2, що поклала початок створенню економічних машин середнього класу. Одним з ведучих розроблювачів даної машини був М.А. Карцев, який вніс згодом великий внесок у розвиток вітчизняної обчислювальної техніки. У машині М-2 використовувалися 1879 ламп, менше, ніж у "Стрілі", а середня продуктивність складала 2000 оп/с. Були задіяні 3 типи пам'яті: електростатична на 34-х трубках Вільямса, на магнітному барабані і на магнітній стрічці з використанням звичайного для того часу магнітофона МАГ-8.

У 1955-1956 р.м. колектив лабораторії випустив малу ЕОМ М-3 зі швидкодією 30 оп/з і оперативною пам'яттю на магнітному барабані. Особливість М-3 полягала в тім, що для центрального пристрою керування був використаний асинхронний принцип роботи. Необхідно відзначити, що в 1956 р. колектив И. С. Брука виділився зі складу енергетичного інституту й утворив Лабораторію керуючих машин і систем, що стала згодом Інститутом електронних керуючих машин (ІНЕКМ).[1]

ЕОМ другого покоління

З'явилися наприкінці 50-х років. Елементна база цих машин - напівпровідникові діоди і транзистори, що дозволило збільшити швидкодію і надійність ЕОМ, а також ємність оперативної пам'яті. Зменшилися габарити, маса і споживана потужність. У них широко використовувався друкований монтаж, при якому необхідні електричні з'єднання створювалися методом утравлювання мідної фольги, наклееної на ізоляційний матеріал. Конструктивно технологічна й елементна база дозволили створити більш складні ЕОМ. Розширилося середовище застосування: не тільки для наукових, але і для інженерних розрахунків, а також для рішення економічних задач і керування роцесами.

До машин вітчизняного виробництва відносять: ВЕРМ-3. ВЕРМ-4, ВЕРМ-6, "Урал-14", "Урал-16", "Мінськ-22", "Мінськ-32", М-220, М-222, "Наири", "Світ", "Раздон".

Швидкодія не перевищувала 20-30 тис. операцій у секунду. Ємність оперативної пам'яті - 32Кб машинних слів.

Виключення складає ВЕРМ-6: 100 тис. оп/з, ємність оперативної пам'яті - 128Кб. Розробка малої обчислювальної машини за назвою "Урал" була закінчена в 1954 р. колективом співробітників під керівництвом Рамеєва.. Ця машина стала родоначальником цілого сімейства "Уралов", остання серія яких ("Урал -16"), була випущена в 1967 р. Простота машини, удала конструкція, невисока вартість обумовили її широке застосування.

У 1955 р. був створений Обчислювальний центр Академії наук, призначений для ведення наукової праці в області машинної математики і для надання відкритого обчислювального обслуговування іншим організаціям Академії.

В другій половині 50 - х м.м. у нашій країні було випущено ще 8 типів машин за вакуумно-ламповою технологією. З них найбільш удалої була ЕОМ М-20, створена під керівництвом С.А. Лебедєва, що у 1954 р. очолив ИТМ і ВТ.

Машина відрізнялася високою продуктивністю (20 тис. оп/с), що було досягнуто використанням зробленої елементної бази і відповідної функціонально-структурної організації. Як відзначають А.И.Єршов і М.Р.Шур-Бура, "ця солідна основа покладала велику відповідальність на розроблювачів, оскільки машина, а більш точно її архітектурі, стояло втілитися в декількох великих серіях (М-20, ВЕРМ-3М, ВЕРМ-4, М-220, М-222)". Серійний випуск ЕОМ М-20 був початий у 1959 р. У 1958 р. під керівництвом В.М.Глушкова (1923-1982) в Інституті кібернетики АН України була створена обчислювальна машина "Київ", що мав продуктивність 6-10 тис. оп/с. ЕОМ "Київ" вперше в нашій країні використовувалася для дистанційного керування технологічними процесами.

У той же час у Мінську під керівництвом Г.П. Лопато і В.В. Пржиялковского почалися роботи зі створення першої машини відомого надалі сімейства "Мінськ"-1. Вона випускалася мінським заводом обчислювальних машин у різних модифікаціях: "Мінськ-1", "Мінськ-11", "Мінськ-12", "Мінськ-14". Машина широко використовувалася в обчислювальних центрах нашої країни. Середня продуктивність машини складала 2-3 тис. оп/с.

ЕОМ третього покоління

До середини 60-х м.м. були створені більш компактні зовнішні пристрої для комп'ютера, що дозволило фірмі Digital Equipment випустити в 1965 р. перший міні-комп'ютер PDP-8 розміром з холодильник і вартістю всего 20 тис.$ (комп’ютери в 40-50-х м.м. коштували мільйони $).

Після появи транзисторів найбільш трудомісткою операцією при виробництві комп'ютерів було з'єднання і спайка транзисторів для створення електронних схем. Але в 1959 р. Роберт Нойс (майбутній засновник фірми Intel) винайшов спосіб, що дозволяє створювати на одній пластині кременя транзистори і всі необхідні з'єднання між ними. Отримані з'єднання стали називатися інтегральними чи схемами чіпами.

Таким чином, елементна база ЕОМ третього покоління - мікроелектроніка, а також застосування інтегральних мікросхем (ІС). Інтегральна мікросхема - Функціонально закінчений блок, еквівалентний по можливостях досить складній транзисторній схемі.

Важливим параметром, що визначає рівень складності ІС, є ступінь інтеграції К=log N, де N - загальна кількість компонентів (транзисторів, діодів, резисторів), розташованих на кристалі мікросхеми і неразборно з'єднаних між собою. По величині К цифрові мікросхеми підрозділяють на:

Малі ІС (К \xF0A3 1)

Середні ІС (К \xF0A3 2) – СІС

Великі ИС (К \xF0A3 3) – ВІС

Надвеликі (К>3) – НВІС

Збільшилася швидкодія й оперативна пам'ять, зменшилася споживана потужність, маса, займана площа. Конструкція складається з типових модулів, що забезпечують високу щільність компонування елементів.

Існували ЕОМ єдиної системи - ЄС ЕОМ (ЄС-1010, ЄС-1022, ЄС-1035, ЄС-1045, ЄС-1055, ЄС-1061 і т.д.) і малі обчислювальні машини міжнародної системи - СМ ЕОМ (СМ-4, СМ-1420, СМ-1300, СМ-1800, ТС СМ, СМ-1600, ДВК-2, "Електроніка НЦ -80-20/2", СМ-2М, "Електроніка-60" і ін.)

На базі СМ ЕОМ створені також засоби комплексування (об'єднання) ЄС і СМ ЕОМ - вимірювально-обчислювальні комплекси (ИВК) для автоматизації наукових досліджень, технологічних і інших процесів і установок, автоматизації робочих місць (АРМ технолога, конструктора, проектувальника).

Машини ЄС-1010, ЄС-1022 були малими моделями ЄС ЕОМ, всі інші відносять до великим, універсальним ЕОМ; зі зростанням номера моделі, як правило, росте потужність машини, і поліпшуються техніко-економічні показники (ЄС-1010 - 1 млн. оп/c, ЄС-1022 - 1.3 млн. оп/c).

Всі ЕОМ третього покоління крім елементної бази істотно відрізняються від ЕОМ попередніх поколінь і інших характеристик. Насамперед ЕОМ третього покоління оперують з літерно-цифровою інформацією, визначеної відповідними кодовими таблицями. Одиницею адресації пам'яті є байт, у якому може зберігається 8-розрядний двоичний код, що представляє собою один алфавітний символ, цифру, знак. Обсяг оперативної пам'яті в ЕОМ третього покоління звичайно вказують у байтах (для ЄС-1022 обсяг оперативної пам'яті 256-512Кбайт; для ЄС-1035 - 512Кбайт; для ЄС-1045 - 4096 Кбайт; для ЄС-1061 - 8192Кбайт).

Ці машини могли виконувати кілька програм. З'являється можливість роботи в режимі поділу часу й у режимі діалогу, з'являються локальні мережі.

У 1968 р. фірма Burroughs випустила перший комп'ютер на ІС, а в 1970 р. фірма Intel початку продавати ІС пам'яті. Надалі кількість транзисторів, що вдавалося розмістити на одиницю площі ІС збільшувалося приблизно вдвічі щороку, що і забезпечувало постійне зменшення вартості і підвищення швидкодії комп'ютерів.

ЕОМ четвертого покоління

Основа ЕОМ четвертого покоління - ВІС (великі інтегральні мікросхеми). У ВІС на одному напівпровідниковому кристалі (кремнієвій пластині) розміщаються до 103 схем, еквівалентних по своїх можливостях звичайним ІС. Високий ступінь інтеграції (К \xF0A3 3) БІС сприяє подальшому збільшенню щільності компонування електронної апаратури, підвищенню її надійності, збільшенню швидкодії і зниження вартості.

Швидкодія у великих ЕОМ - кілька десятків мільйонів операцій у секунду. Обсяг оперативної пам'яті - до 16Мб

Високий ступінь інтеграції, досягнутий у ВІС, забезпечив можливість створення нового класу ЕОМ - мікросхем.

З 1982 р. (коли був створений перший мікропроцесор) було створено 4 покоління мікроеом на основі процесорів ДО536, ДО550, ДО588, ДО589 ("Електроніка НЦ -80-20/2", (ДВК-2) "Електроніка-60", "Іскра-226" і ін.).

Обчислювальні машини створювалися спочатку для забезпечення і прискорення саме обчислень. Однак поступово ставало усе більш ясно, що на ЕОМ можна обробляти текстову, графічну, звукову й іншу інформацію.

ЕОМ п'ятого покоління

Основа й елементна база ЕОМ п'ятого покоління - НВІС (надвеликі інтегральні мікросхеми) і оптико-електронні елементи. Для оптичних машин носіями енергії служать не електрони, а фотони, що значно підвищує швидкість передачі сигналів, тому швидкодія цих машин - сотні мільйонів операцій у секунду.

Для перетворення і передачі оптичних сигналів застосовують лазери, проміневі діоди і різні фотоприймачі.

Подальший розвиток одержав процес, що почався в третім поколінні, - зрощування машин і обчислювальних центрів із системами зв'язку, утворення мереж ЕОМ. [1,4]

Поява і розвиток мікропроцесора і персональних комп'ютерів

У 1970 р. був зроблений перший важливий крок на шляху до персонального комп'ютера - Маршиан Едвард Хофф із фірми Intel сконструював ІС, аналогічну за своїми функціями центральному процесору великого комп'ютера.

Так з'явився перший мікропроцесор Intel-4004, що був випущений у продаж у 1971 р. Це був дійсний прорив, тому що мікропроцесор Intel-4004 розміром менш 3-х див був гігантської машини ENIAC. Правда, можливості Intel-4004 були куди скромніше, ніж у центрального процесора великих комп'ютерів того часу - він працював набагато повільніше і міг обробляти одночасно тільки 4 біти інформації (на великих 16 чи 32 біта), але і коштував він у десятки тисяч разів дешевше. Але ріст продуктивності мікропроцесорів не змусив себе чекати. У 1973 р. фірма Intel випустила 8-бітовий процесор Intel-8008, а в 1974 р. - його удосконалену версію Intel-8080, що до кінця 70-х м.м. стала стандартом комп'ютерної індустрії.

Спочатку мікропроцесори використовувалися в різних спеціалізованих пристроях, наприклад, у калькуляторах. Але в 1974 р. кілька фірм оголосили про створення на основі мікропроцесора Intel-8080 персонального комп'ютера, тобто пристрою, що виконує тієї ж функції, що і великий комп'ютер, але розрахованого на одного користувача. На початку 1975 р. з'явився перший комерційно розповсюджуваний персональний комп'ютер Альтаир-8800 на основі мікропроцесора Intel-8080. Цей комп'ютер продавався за ціною близько 500$. І хоча можливості його були дуже обмежені (оперативна пам'ять 256 байт, клавіатура і монітор були відсутні), його поява було зустрінуто з великим ентузіазмом: у перші ж місяці було продано кілька тисяч комплектів машин.

Успіх Альтаір-8800 змусив багато фірм зайнятися виробництвом ПК. Вони стали продаватися вже в повній комплектації (із клавіатурою, монітором).

Наприкінці 70-х м.м. поширення ПК привело до деякого зниження попиту на великі комп'ютери і міні-евм. Це стурбувало фірму IBM (International Business Machines Corporation) - провідної компанії по виробництву великих комп'ютерів. И в 1981 р. новий комп'ютер IBM PC був офіційно представлений публіці і придбав широку популярність (16-розрядний мікропроцесор Intel-8088, 1Мб пам'яті). Через 1-2 року IBM PC зайняв ведуче місце на ринку, витиснувши моделі 8-бітових комп'ютерів.

Тепер, простеживши весь процес створення і розвитку обчислювальної техніки, можна сказати, що сучасні обчислювальні машини представляють одне із самих значних досягнень людської думки, вплив якого на розвиток науково-технічного прогресу важко переоцінити. Області застосування ЕОМ безупинно розширюються. Цьому в значній мірі сприяє поширення персональних ЕОМ, і особливо мікросхем.

Комп'ютери починають торкати життя кожної людини. Якщо ви занедужаєте, і якщо вас направлять у лікарню, то, потрапивши туди, ви виявитеся у світі, де від комп'ютерів залежать житті людей (у частині сучасних лікарень ви навіть зустрінете комп'ютерів більше, ніж самих пацієнтів, і це співвідношення буде згодом рости, переважуючи число хворих). Поступове вивчення комп'ютерної техніки намагаються вводити в програми шкільного навчання як обов'язковий предмет, щоб дитина змогла вже з досить раннього віку знати будівлю і можливості комп'ютерів. А в самих школах (в основному на заході й в Америці) уже багато років комп'ютери застосовувалися для ведення навчальної документації, а тепер вони використовуються при вивченні багатьох навчальних дисциплін, що не мають прямого відношення до обчислювальної техніки. Навіть у початковій школі комп'ютери впроваджуються для вивчення курсів елементарної математики і фізики. Самі мікропроцесори одержали не менш широке поширення, чим комп'ютери - вони вбудовуються в кухонні плити для готування їжі, ашини і навіть у годинник.

Робототехніка також являє собою перспективну область застосування комп'ютерів. На промислових підприємствах використовується зараз безліч робототехнічних пристроїв; несподівані і дивні види роботів починають заповнювати і науково-дослідні лабораторії. Існують безліч хірургічних і точних виробничих операцій, що можуть і будуть виконуватися роботами, керованими комп'ютерами (тому що в багатьох випадках роботи справляються з цими діями краще, ніж люди). Але поки комп'ютер уступає людині з погляду творчої діяльності, тому що машина не наділена поки такими якостями, що змогли б їй допомогти створити що-небудь нове, що не введено в її пам'ять самою людиною.

Розділ 2. Уроки   Урок № 1

Тема. Як люди рахували?

Мета. Донести до дітей інформацію про те, як люди рахували у давні часи, про історію творення обчислювальної техніки, зокрема комп’ютера.

Обладнання. Ілюстративний матеріал, дидактичні картки, комп’ютер.

Хід уроку

І. Організація класу до уроку.

Вже дзвінок нам дав сигнал.

Працювати час настав.

Тож і ти часу не гай,

До роботи приступай.

ІІ. Актуалізація знань учнів.

Усне обчислення виразів

45+5=50 100-10=90 400-235=?

20+50=70  35-5=30 1037-13=?

Підвести дітей до того, що на дан6ий час такі великі обрахунки ми можемо робити за допомогою калькулятора. А як такі вирази обчислювали до нас, у давні часи?

ІІІ. Пояснення нового матеріалу.

Діти, сьогодні ми полинемо у минулі часи і дізнаємось з чого усе починалося, тобто як колись люди рахували. Для цього усі із-за робочого столу, закрийте очі і уявіть, що ми повертаємось у далекі часи.

А тепер відкривайте свої оченята, сідайте зручненько і слухайте уважненько.

З самого початку люди рахували за допомогою пальців, як і ви у першому класі. Коли пальців на одній руці не вистарчало, вони лічили пальці на другій руці, а потім - на нозі.

З часом почали рахувати, роблячи зарубки на палиці чи стовпі. Ось подивіться на ілюстрацію[додаток].

Наступним способом було те,що люди з листя рослини агави робили мотузки і рахували на них, зав’язуючи вузлики. Маленькі вузлики позначали одиниці, а великі – п’ятірки.(Ілюстрація).

Чим ближче до наших часів, тим оригінальніші використовувались способи.

Пристрій для лічби камінцями називався абак, його придумали фінікійці. Потім він з’явився у Японії та Китаї.

У стародавньому Римі абак називали кальку лі. Від цього слова утворилась назва “калькулятор”. А ще пізніше на нашій землі, Київській Русі придумали рахівницю, яка збереглася і до наших часів, хоча її майже не використовують.

Фізкультхвилинка

Раз, два-всі присіли,

Потім вгору підлетіли.

Три,чотири – нахилились

Із струмочка гарно вмились.

П’ять,шість-всі веселі,

Крутимось на каруселі.

Сім, вісім – в поїзд сіли,

Ніжками затупотіли.

Дев’ять, десять – відпочили,

І за парти дружньо сіли.

ІV. Робота за комп’ютером.

А зараз знову заплющіть свої очі, бо нам уже час повертатися до нашого теперішнього часу, адже на нас чекає робота за комп’ютером.

Сьогодні ми продовжуємо керувати космічними кораблями. Але тепер слід посадити ракети на Землю. Для цього усно виконайте приклади на віднімання і натисніть потрібну кнопку на пульті керування, як ви це робили на попередньому уроці.

V. Підсумок уроку

- То за допомогою чого люди починали рахувати?

- А пізніше?

- А який спосіб сподобався вам найбільше?

- То чи сподобався вам сьогоднішній урок і чим?

Вже дзвінок нам дав сигнал,

Для перерви час настав,

Тож не буду вас тримати,

Біжіть швидше відпочивати.

VI. Домашнє завдання.

  Урок № 2

Тема. Обчислювальні прилади.

Мета. Донести до дітей інформацію, як появились перші обчислювальні прилади, зокрема машина «Паскаліна», хто її створив; навчити грати гру лабіринт, а також розвивати мислення, увагу та інше.

Обладнання. Дидактичні картки, комп’ютер.

Хід уроку

І. Організація класу до уроку.

Не урок, а справжнє свято,

Бо полинемо в світи.

Мандруватимем завзято,

Юний друже, я і ти.

У поході будь уважним,

Добре думай, не спіши!

Знай, що вчитись завжди важко.

Легше буде у житті.

ІІ. Актуалізація знань учнів.

Про що ми вивчали на попередньому уроці?

1.         За допомогою чого люди рахували із самого початку?

2.         Пізніше рахували роблячи… Що?

3.         Ще пізніше роблячи мотузки з…?

4.         Яке слово пішло від слова кальку лі?

Що придумали для рахування на Київській Русі?

ІІІ. Пояснення нового матеріалу.

Тема нашого уроку така як ключові слова у кросворді – “Обчислювальні прилади”. Коли люди навчилися лічити, виконувати дії над числами, вони почали створювати різні пристрої, щоб швидше рахувати.

Близько 400 років тому у Франції жив хлопчик. Він був дуже непосидючим і допитливим. Ще він любив математику. Йому доводилось допомагати татові робити розрахунки. Це було дуже цікаво, і хлопчик мріяв про машину, яка могла б рахувати.

Звали хлопчика Блез Паскаль, і він здійснив свою мрію – створив першу машину “Паскаліну”.

Але “Паскаліна” могла лише додавати числа. У наступні роки були створені обчислювальні машини, які вже вміли не лише додавати,а й віднімати, множити, ділити. Їх створювали різні винахідники.

У ХІХ столітті англійський учений Чарльз Беббідж розробив проект машини, яка надихнула конструкторів (люди, які щось створюють, конструюють) наступного століття на створення перших електронно – обчислювальних машин.

Фізкультхвилинка

На-на-на! На-на-на.

Цікавішої справи, ніж навчання нема.

Але ми стомились трішки,

Хай спочинуть ручки-ніжки.

Ми стомились вже сидіти,

Хочем трошки походити,

Зазирнути у віконце,

Наче м’ячик,пострибати…

Й знову будем працювати.

ІV. Робота за комп’ютером.

Сядьте правильно за комп’ютер. Маленька мишка потрапила до лабіринту, заблукала і дуже зголодніла. Раптом вона відчула запах сиру. Давайте допоможемо Мишці добратись до сиру. Для цього розшифруйте слово, тобто проведіть Мишку лабіринтом. Щоб вона рушила у певному напрямку, підведіть вказівник до відповідної літери в кружечку біля покажчика і клацніть лівою кнопкою миші. Коли Мишка нарешті знайде сир, ви побачите у нижній частині екрана розшифроване слово.

Завдання на розвиток мислення

Закресліть деякі букви і склади та прочитайте (зліва на право) прислів’я про дружбу та товаришування.

СО	ДРУЖ	ТОВ	КА	БА	РЯ	ТО	ДО	ЛИ
РИ	ША	Д	РО	ЕР	СИ	Ж	ШИ	ИТ
РОЖ	ЕР	ГО	ЧА	ЛА	МТ	ЗА	КА	ЛА
О	ЗА	ЛЯ	КРЕ	М	ОТ	НИ	ФУ	Й
В	СЯ	ЗА	КУ	ЛО	РО	УД	ТО	Ю
Б	ИЗ	КА	ПЛ	АЧ	НУ	Ф	ГО	РЯ

V. Підсумок уроку.

Збіг урок наш як коротка мить.

Дуже швидко час біжить!

Ще попереду у нас багато кроків:

І цікавих, і важких уроків,

Знання покличуть у майбутнє,

Найскладніше ж завдання – життя.

Тож старайтесь вправно все вивчати!

Пам’ятайте: учня скарб – знання!

VI. Домашнє завдання.

  Урок №3

Тема. Обчислювальні прилади аж до сьогодні.

Мета. Поглибити знання дітей з історії творення обчислювальних приладів; донести інформацію про створення першої ЕОМ; розширити уявлення про сучасну обчислювальну техніку; розвивати уяву, увагу, мислення, пам'ять; удосконалювати навички користування комп’ютером.

Обладнання.

Хід уроку

І. Організація класу до уроку.

Знову день почався, діти!

Всі зібрались на урок.

Тож пора нам поспішати –

Кличе в подорож дзвінок.

Сьогодні в нас урок незвичайний,

Він вчить багато нас чому.

Хай буде він для нас навчальний,

За це по дякуємо йому.

ІІ. Актуалізація знань учнів.

Сьогодні ми розв’язуватимемо логарифми – загадки, для відгадування яких потрібно знайти відгадку і утворити від неї нове слово додаванням чи відніманням літер.

1. Додайте спереду по дві потрібні літери.

- - “лина”- зілля,

- - “лина”- кущ, що цвіте у лузі,

- - “лина”- рожева ягода,

- - “лина”- - інше –яр,

- - “лина”- добра земля.

2. Додайте спереду по одній потрібній букві.

- лина- дерево таке.

- лина- нею хату мажуть,

- лина- є у роті.

ІІІ.Пояснення нового матеріалу.

Ми продовжуємо сьогодні вивчати тему, почату на попередньому уроці. Це обчислювальні прилади, і не тільки ті, які були дуже давно, але і сучасні, тобто ті, якими користуємося і ми з вами.

У 1951 році в Україні, а саме у Києві була створена одна із перших в Європі електронно–обчислювана машина. Скорочено – це ЕОМ. Створив цю машину Сергій Лебедєв. Вона займала площу, що дорівнювала площі двох класних кімнат і вміла швидко та точно розв’язувати складні математичні задачі.

З часом наука і техніка удосконалюються. От ми користуємося найсучаснішими обчислюваними пристроями. Це комп’ютери, мобільні телефони, радіоприймачі та інші.

Сподіваюсь, що незабаром вчені знову придумають якусь новинку.

ІV. Робота за комп’ютером.

Я знаю вам подобається складати з кубиків прислів’я. Одне із них ви бачите на екрані ваших комп’ютерів. Деякі склади попадали. Вам потрібно поставити кожний з них на місце. Користуйтеся для цього мишею так само, як тоді коли ви збирали до кошиків гриби та ягоди.

Фізкультхвилинка

Повіяв сильний – вітер,

Нахилив до долу квіти.

Квіти нахиляються, у росі вмиваються.

Сонечко встало, квіточки підняло.

Гаєм бджоли, все цвіте довкола.

Пташки в вишині літають,

А діти тихенько за парти сідають.

Завдання 1.

Переставляючи букви в словах утворіть нові слова.(дид. картка мова і чит.).

V. Підсумок уроку.

VI. Домашнє завдання.

Висновок

Нині на робочому столі майже кожного фахівця є комп'ютер. Він забезпечує спілкування між людьми на будь-які відстані, дає змогу скористатися фондами великих бібліотек у різних країнах, не виходячи з дому, використовувати потужні інформаційні системи, комп'ютерні енциклопедії, вивчати нові науки і набувати різні знання за допомогою навчальних програм і тренажерів. Модельєру комп'ютер допомагає розробляти викрійки, видавцю - - компонувати текст та ілюстрації, художнику — створювати нові картини, а композитору — музику. У багатьох випадках дорогі експерименти в науці та техніці можна повністю замінити розрахунками на комп'ютері.

Засоби та методи подання інформації, технології розв'язування виробничих, дослідницьких, побутових та інших задач із використанням комп'ютерів стали найважливішими прикладними аспектами інформатики.

Література 1.    А.Ф. Верлань, Н.В. Апатова. Інформатика. – К. :”Форум”, 2000/ 2.    М.М. Фіцула. Педагогіка. - Тернопіль: Навчальна книга БогДан, 1997 3.    Тернопільський обласний інститут післядипломноі освіти, Кременецький педагогічний коледж ім. Т.Г. Шевченка. Інтелектуальні мовні ігри з дітьми. –Тернопіль: 1995 4.    Сходинки до інформатики та Комп’ютерна азбука.