Розповіді дітей різного віку за малюнком свідчать про різну глибину розуміння зображеного

1. Розповіді дітей різного віку за малюнком свідчать про різну глибину розуміння зображеного.

2. Ставлячи запитання (або кілька запитань), вчитель підводить дитину до аналізу того, що зображено на малюнку, і до встановлення різних видимих і передбачуваних зв'язків між предметами. Серед них першочергове значення мають просторові зв'язки: розміщення предметів, пози людей тощо. Через просторові зв'язки розкриваються логічні зв'язки між предметами, що поступово дає дитині змогу сприйняти малюнок як ціле. Звичайно, найбільш акцентованим, тобто сильним компонентом малюнка є людина, зображена в дії. При цьому, коли положення постаті людини в просторі нечітке або невиразне за змістом, опорним є предмет дії, особливо якщо дитина добре його знає. Уловивши ядро сюжетного малюнка, діти виділяють експресію людини, передану мімікою, жестом, позою, потім — одяг, окремі деталі. Спрямованість на розуміння змісту зображеного позначається на збільшенні часу розглядання малюнка.

3. Для розуміння змісту малюнка, який сприймають, величезну роль відіграє його назва, передана одним-двома словами. Як узагальнене формулювання основної ідеї картини, тобто синтез високого рівня, назва спонукає дитину знову до докладнішого її розглядання (тобто поглибленого аналізу). Така розумова праця забезпечує тривале збереження образу, і його дальше використання дітьми в різних видах практичної діяльності [20, 143].

Формування навичок образотворчої діяльності у молодшому шкільному віці пов’язане із розвитком специфічних для творчого процесу універсальних якостей особистості як основи для розвитку її творчого потенціалу, художньо-творчої уяви, оригінального мислення, художньо-образних якостей зорового сприйняття, спостережливості, зорової пам’яті.

Формування потреб і здібностей до продуктивної художньої творчості передбачає вміння створити виразний художній образ або оригінальну композицію мовою певного виду образотворчого мистецтва, оволодіння основами художньо-образної діяльності і виражальними можливостями художніх матеріалів та різних видів художніх технік, що допоможе набути свободи вираження у власній художній творчості.

РОЗДІЛ 2. Дослідницько-експериментальна робота

 

2.1 Організація і зміст експериментального дослідження

Урок образотворчого мистецтва є важливою ланкою всієї системи образотворчої діяльності учнів. Вирішальною умовою формування навичок образотворчої діяльності є творче ставлення до цього процесу вчителя та школярів. Творчо працювати — це значить шукати нові шляхи активізації образотворчої діяльності учнів.

На основі сучасної класифікації уроків з урахуванням основних видів занять (малювання з натури, тематичне малювання і бесіди про образотворче мистецтво) можна визначити такі типи уроків образотворчого мистецтва:

1)  урок формування (засвоєння) умінь і навичок;

2)  урок закріплення і повторення знань, умінь і навичок учнів;

3)  урок перевірки знань, умінь і навичок учнів та оцінювання їх;

4)  комбінований урок [17, 36-37].

Заняття з формування навичок образотворчої діяльності слід розпочинати з найпростішого — розповісти дітям, яким має бути альбом або зошит для малювання, якої якості вибрати графітний олівець, гумку, акварельні фарби, пензлики; показати, як і на якому кінці застругувати олівець, як правильно тримати його, й ін. Під час письма кисть руки і передпліччя лежать на столі, центром руху є ліктьовий суглоб, а під час малювання має вільно рухатися вся рука, бо доводиться робити лінії різних напрямків і різної довжини. Пальці повинні тримати олівець вільно, причому далеко від заструганого кінця, щоб зручно було наносити основні лінії і штрихи тощо.

Курс практичного малювання слід починати з вправ на проведення ліній різної довжини і товщини. На аркуші намічають дві точки — початок і кінець лінії. Тримаючи олівець над папером, роблять рух, який відповідав би напряму лінії, і потім легко проводять її. Паралельно першій лінії проводять другу, третю і т. д. [5, 67].

Проводячи лінію, треба дивитись не на кінець олівця, а на те місце, куди має продовжуватися лінія, і оком немовби підказувати її напрямок. Особливої уваги вимагає проведення кіл та овалів. Учень повинен стежити за тим, щоб його рука не напружувалась, звикати до правильних рухів. Після тренувального проведення горизонтальних, вертикальних і похилих ліній доцільно виконати вправу на розвиток окоміру. Для цього на аркуші проводять кілька ліній і на око, без циркуля, ділять їх спочатку на парну кількість частин (дві, чотири, вісім), а потім — на непарну (три, п’ять, дев’ять). На початку кожного уроку образотворчого мистецтва можна запропонувати дітям виконати вправи з проведення ліній [39, 59].

Курс малювання з натури в початкових класах починається з виконання малюнків листя груші або сливи (рис.4). Ці моделі нескладні за будовою і зручні тим, що їх можна роздати на кожну парту. Для цього листя наклеюють на паспарту попарно, щоб можна було порівняти між собою обидві форми предметів. Якщо немає готового паспарту, листя кладуть на аркуш білого паперу — тоді чітко видно загальні обриси кожної моделі [44, 75].

Рис.4. Малювання листя груші і сливи

Вчитель починає урок з пояснення теми. Далі він ознайомлює учнів з натурою, разом з ними аналізує особливості форми моделі. З допомогою викладача діти встановлюють, що листки мають неоднакову будову. Так, листок берези більш видовжений, ніж листок бузку; найширша його частина знаходиться майже на середині всієї довжини; березове листя має зубчики. Бузкове листя, навпаки, зубчиків не має, найширше місце його знаходиться біля основи і т. д.

Від характеристики натури вчителі, переходить до пояснення ходу малювання. Тут йому не обійтись без класної дошки. Викладач малює, докладно пояснюючи свої дії. Учні працюють одночасно, проте не копіюють малюнок вчителя, а тільки дотримуються послідовності етапів малювання [17, 135].

Оскільки учні ще не ознайомлені з композицією, треба показати і пояснити їм, як краще розмістити малюнок на папері. Рекомендуємо накреслити на дошці прямокутник, який відповідав би пропорціям альбомного аркуша і узагальнено намітити, де буде розміщений лист берези, а де — бузку. Треба, щоб зображенням не було тісно, разом з тим, вони не повинні бути надто дрібні або розкидані по всьому аркуші.

Лише після того, як знайдено місце кожного листка на папері, приступають до побудови малюнків. На першому етапі проводять центральну жилку листка — вона буде одночасно і віссю симетрії. На ній відкладають довжину, визначають, де буде проходити лінія найширшої частини листка. Після цього плавною лінією окреслюють загальну форму предмета. На другому етапі уточнюють величину і напрямок черешка, намічають дрібніші жилочки, а в березовому листку промальовують зубчики. Третій етап відводиться завершенню малюнка. Ще раз порівнюється зображення з натурою, докладно проробляються всі деталі.

Під час уроку вчитель підходить до кожної парти, розглядає малюнки, дає учням практичні поради. Слід привчати дітей, щоб вони починали малювати тонкими лініями — це дасть можливість робити виправлення в малюнку без допомоги гумки [30, 38].

Наступне завдання — малювання квітів (рис.5). Для натурної постановки в початкових класах слід підбирати прості, площинного характеру, форми квітів. Це — ромашки, волошки, шипшина, кульбаба тощо. Всі вони мають нескладну будову, чіткий силует, стримане забарвлення. У середній школі структурну складність образотворчих завдань необхідно збільшувати [50, 7].

Рис. 5. Послідовність зображення квітки

В процесі малювання квітки учні зустрічаються з рядом труднощів. Так, тут не буде чітко виявленої центральної осі, як в листя, її прийдеться уявити лінією, що проходить через стебло і чашечку квітки. Малюнок починають саме з проведення цієї осі. На ній відмічають висоту і ширину моделі, визначають, де розміщені квітка, стебло, листки — тобто накреслюють схему рослини.

Після цього приступають до побудови самої квітки. Намічають центр — чашечку і тичинки, віночок пелюстків зображають у вигляді кола. Все це треба зробити, не виходячи за межі схеми, інакше пропорції моделі будуть порушені. Як і при малюванні листя, від загального переходять до деталей. Послідовно промальовують тичинки, пелюстки, листя стебла. На цьому етапі треба частіше порівнювати малюнок з натурою, що дозволить вчасно зробити виправлення. Зайві лінії витирають гумкою.

Для малювання прямокутних і круглих предметів рекомендуємо підбирати площинні за своєю формою моделі. Це може бути папка для паперів, блокнот, зошит, тарілка тощо. Модель ставлять у фронтальному положенні відносно кожного учня, а за можливістю роздають всім у класі.

Як завжди, вчитель починає урок з пояснення характеру нового завдання. Він ознайомлює учнів з натурою, демонструє для порівняння дві-три подібні форми предметів, аналізує конструктивні особливості моделі. Всі свої пояснення вчитель супроводжує замальовками на дошці. Потім начерки стираються і учні приступають до композиції малюнка [57, 168].

При розміщенні зображення на папері треба враховувати пропорції предмета. Наприклад, розміри портфеля чи нотного зошита вимагають, щоб альбомний лист лежав горизонтально, а для зображення папки краще вертикальне положення листка альбому.

На перших уроках діти вчилися ділити лінії на різну кількість відрізків. Тепер вони зможуть використати набуті навички, оскільки малювання прямокутних форм не обходиться без ділення відрізків. Учні вчаться правильно проводити горизонтальні та вертикальні лінії, будувати прямі кути на око. Для закріплення пройденої теми можна порекомендувати учням намалювати вікно, двері, рамку тощо. Це знадобиться під час малювання на теми з навколишнього життя або при ілюструванні казок [61, 7].

Нові практичні навички здобувають учні, коли починають малювати круглі предмети: тарілку, м’яч, надувну кулю. Вони ще більше розвивають свій окомір, а це дуже важливо при зображенні двовимірних форм. З допомогою вчителя діти розвивають також уміння аналізувати будову предметів. Без цього неможливе реалістичне малювання з натури.

Першою вправою є малювання тарілки. Щоб правильно передати у малюнку характер предмета, треба знайти головне, що властиве формі в цілому (прямокутна, кругла), виділити її основні елементи. Найкраще це зробити способом порівняння. Вчитель ставить поряд із звичайною тарілкою овальне блюдо. Один і предметів круглий і в ньому висота дорівнює ширині, тоді як овальному висота менша, ніж ширина. Малюнок починають з проведення горизонтальної і вертикальної осей, що перетинаються. На них, виходячи з центру перетину, відкладають рівні відрізки, які і визначають межі тарілки. Через відмітки плавною кривою проводять основне коло, потім визначають ширину бортиків тарілки і промальовують друге коло — дно тарілки. Треба слідкувати, щоб усі кола були концентричними. Замкнені криві проводять від руки без допомоги циркуля [50, 7].

Від загальних форм переходять до окремих деталей. На закінчення ще раз уточнюють обриси круга тарілки, промальовують візерунки на бортиках і дні. Вчитель може порекомендувати дітям замалювати вдома м’яч, скляну колбу та інші круглі предмети.

Завдання малювання з натури гілок з бруньками виконується весною, коли дерева ще не вкрилися листям і чітко видно будову кожної гілки [35, 27].

На відміну від прямокутних чи круглих предметів, які учні малювали раніше, гілка не має конкретного обрису. Тому художники самі обмежують модель такого типу певною формою. В даному випадку гілку можна вписати в багатокутник. Проте цей метод доступний учням старших класів, а діти початкової школи не зможуть повністю зрозуміти значення ліній, яких немає в натурі. Якщо вчитель буде вимагати від них обов’язкової побудови багатокутника, вони все одно не зуміють використати його на практиці [45, 52].

Малювання в школі має на меті не тільки навчити учнів більш-менш правильно передавати реальні предмети, їх пропорції, але й, що дуже важливо, складає основу для творчої роботи. Тому вчитель малювання повинен весь час намагатися якнайтісніше пов’язати творчі малюнки за уявою, якими так захоплюються діти, з тими знаннями, що вони набули на уроках образотворчого мистецтва.

Програма образотворчого мистецтва для початкової школи рекомендує перші заняття з натурного малювання починати з таких завдань і вправ, які наочно розкривають поняття про форму предметів. Це спостереження і малювання умовно плоских предметів, тобто таких, які мають незначну товщину. Програма передбачає малювання папки, тонкої книжки, зошита, тарілки, листя рослин та ін. Моделі краще ставити перед кожним рядом учнів або розташовувати на столах так, щоб ті, хто малює, бачили їх фронтально.

Ознайомлюючи молодших школярів з особливостями малювання прапорців, різних за формою, на цьому занятті ставиться за мету ознайомити учнів з способами вивчення форми предметів, визначення їх пропорцій, а також навчити їх правильно визначати місце і розмір зображення предмета на аркуші паперу. На цьому ж занятті учні ознайомлюються із елементарними прийомами роботи фарбами [55, 58].

Заняття починається з невеликої бесіди. Вчитель розповідає про державний прапор України, про те, що символізують його кольори, показує учням зображення прапорів інших країн. Прикріпивши на дошці три однакові прапорці прямокутної форми, учитель ознайомлює дітей з поняттям «натура», з вимогами, які ставляться до малювання з натури. Після цього учні разом з ним аналізують форму прапорця. Вчитель, активізуючи увагу учнів, ставить їм запитання: «Що більше — довжина чи висота прапорця? На скільки більше?»

Визначають пропорції всіх частин моделі. Потім з'ясовують, з якого боку треба малювати древко прапорця. Після розгляду форми вчитель рекомендує учням повернути аркуш паперу горизонтально, оскільки форма прапорця витягнута із довжину. Він показує на дошці, як краще розмістити малюнок на аркуші (окреслює межі зображення). Цього треба вчити учнів з перших занять. Адже, намічаючи межі малюнка, учень вчиться уявляти весь малюнок на аркуші паперу, усвідомлює співвідношення ширини і висоти предмета, тобто, перш ніж малювати, мислено вивчає натуру. Учні малюють слідом за вчителем [69, 135].

Коли всі розфарбують свої малюнки, вчитель прибирає прямокутні прапорці і прикріплює прапорці трикутної форми. На аркуші, розташованому поряд, у такій же послідовності виконують малюнок прапорця трикутної форми. Завдання вчителя полягає в тому, щоб навчити дітей правильно користуватися олівцем. Олівець треба тримати далі від робочого кінця, вільно, не натискаючи.

Під час ознайомлення учнів з малюванням листя простої форми (липи, берези, осики), на цьому занятті треба навчити учнів зображати форму листя (липи, берези, осики), бачити і передавати багату гаму осіннього забарвлення, вдосконалити техніку роботи аквареллю (вливати один колір в другий) [32, 95].

Велику користь принесе проведена до заняття екскурсія в природу. Можна провести спостереження в шкільному саду, найближчому парку, лісі. Вчитель фіксує увагу учнів на тих змінах, які сталися у забарвленні листяної крони дерев, пропонує назбирати букети з сталого листя. Учні розглядають листя, називають відтінки кольорів, порівнюють різнобарвні листки між собою. Вчитель пропонує їм порівняти забарвлення опалого листя й того, яке ще на дереві. Усі повертаються в клас з букетами листя.

Перш ніж розпочати малювання, вчитель у короткій бесіді допомагає учням згадати, що вони бачили в природі. Потім ставить перед кожним картон з прикріпленим до нього листком. Усі уважно розглядають натуру, вивчають її будову, колір. Для порівняння вчитель демонструє близькі за формою листки (берези, осики, бузку) і пояснює їх спільні ознаки: пропорції, будову, колір.

Далі на великому аркуші паперу педагог намічає габарити моделі, пропорційне співвідношення розміру черешка і всього листка. Уточнює форму, проводячи у малюнку вісь. Після цього промальовує праву і ліву сторони моделі, причому зображення уважно порівнюють з натурою. Якщо в цілому форма передана правильно, переходять до деталізації: малюють зубчики по краях, проводять жилки, промальовують черешок. У такій же послідовності учні зображують листки, які стоять перед кожним.

Основне завдання вчителя па уроці — спрямовувати увагу учнів на особливості моделі, яка стоїть перед кожним. Слід нагадувати всім, що малюнок викопується під акварель, тому не можна натискати на олівець, проводити топкі, прозорі лінії, якнайрідше вживати гумку або й зовсім не використовувати її, щоб не зіпсувати поверхню паперу. Після того, як більшість учнів закінчить промальовувати форму листка олівцем, учитель демонструє кращі малюнки, а потім показує послідовність роботи аквареллю [24, 63].

Для зображення листя можна порекомендувати змішаний спосіб роботи аквареллю: спочатку прокласти основний колір натури по сухому (не в повну силу), а потім — інші відтінки, які прокладають по мокрому, вливаючи колір у колір. Учні, порівнюючи малюнок з натурою, працюють аквареллю. На закінчення уроку вчитель демонструє кращі роботи перед усім класом [11, 114].

Ознайомлюючи учнів з особливостями малювання метелика (рис.6), визначаємо мету цього заняття — розвиток в учнів уміння зображати симетричні форми. Обладнанням є колекція метеликів, кольоровий папір, гуаш і все необхідне для роботи фарбами. Треба також заздалегідь підготувати таблицю поетапного малювання метелика.

Урок можна почати з бесіди, під час якої вчитель пропонує учням пригадати, яких метеликів вони знають, які з них найбільше подобаються їм і чим саме — формою чи кольором. Демонструються види метеликів з колекції. Діти за допомогою вчителя встановлюють будову й забарвлення запропонованого для малювання метелика, величину його (розмах крил), довжину тулуба, розмір голови, великих і маленьких крил, кількість ніжок.

Рис. 6. Педагогічний малюнок метелика

Малюнок починають з композиції. Легкими штрихами намічають межі моделі, потім проводять осьову лінію і на ній відкладають розміри крил, голови, тіла метелика. Перевіривши пропорції всієї моделі І окремих частин, зображення промальовують детальніше [44, 57].

Послідовність побудови малюнка вчитель пояснює на плакаті. Після цього починають працювати. Гарний малюнок виходить, коли взяти кольоровий папір. У цьому випадку основним кольором покривають крила, а дрібніші частини моделі зафарбовують його відтінками.

Значні можливості для ознайомлення молодших школярів з формою дає малювання акваріума. Прозорість цього предмета дає можливість учням побачити всю його конструкцію і, отже, глибше усвідомити видимі в натурі перспективні зміни ліній і форм. Для повного обладнання уроку потрібні 2-3 моделі. Учитель з'ясовує, чи добре видно учням моделі, нагадує всім, що обрану точку зору на модель змінювати не можна до кінця роботи. Після цього разом з класом проводить спостереження натури, робить аналіз форми, конструктивної будови, просторового положення.

Акваріум встановлюють так, щоб один бік був у фронтальному положенні, а другий — у перспективному скороченні. Вивішують плакат, на якому зображено модель з трьох точок зору. Учні мають показати, який малюнок відповідає завданню цього уроку [40, 127].

Тепер слід з'ясувати, чи бачать учні, що передня стінка довша і вища, ніж бокова. При цьому не можна забувати, що зменшення тільки зорове, а насправді всі сторони моделі однакового розміру. Це пояснення вчитель підкріплює таблицями та наочними посібниками. Слід нагадати і про те, що паралельні лінії скорочених сторін моделі сходитимуться в одній точці. У передній стінці такого збігу ліній не буде, зате горизонтальні ребра бокової стінки, віддаляючись від глядача, неначе підніматимуться до лінії горизонту, де й зійдуться в одну точку.

Переконавшись, що учні добре усвідомили особливість свого завдання, вчитель пояснює хід роботи над малюнком. Спочатку визначають композиційне розміщення зображення на аркуші, потім намічають загальні обриси акваріума. Уточнюють розміри передньої стінки, а також видимої задньої і дна [26, 76].

На перших порах, зважаючи на складність перспективного малювання, можна дозволити учням застосовувати метод визначення розмірів візуванням. Слід пояснити учням, як це робиться.

Для цього беремо, наприклад, олівець і, тримаючи його у витягнутій руці, пересуваємо великий палець униз доти, поки нижня точка моделі не збіжиться з рівнем нігтя. Цей розмір ми відкладаємо на відповідному місці малюнка, а якщо відрізок замалий у масштабі, то відкладаємо його кілька разів. Так вимірюємо горизонтальні, і вертикальні деталі натури.

Хід роботи над малюнком акваріума вчитель пояснює поетапно, кожного разу прибираючи свій малюнок, щоб учні привчалися працювати самостійно. Значний ефект дають попередні спостереження перспективних явищ у натурі. При необхідності можна зробити навіть деякі замірювання, щоб наочно переконати учнів в умовності перспективних змін [17, 187].

Під час малювання іграшкового автобуса (рис.7) учні закріплюють свої навички у малюванні призматичних предметів. Учитель виставляє кращі малюнки куба, ящика, акваріума, вивішує таблицю послідовності малювання предметів призматичної форми.

Рис.7 Педагогічний малюнок автобуса (фломастер)

Іграшкових автобусів (бажано прямокутної форми) потрібно стільки, щоб поставити на кожну парту. Учні розглядають натуру, діляться своїми спостереженнями — автобус розташований нижче лінії горизонту, видно дах, передню частину і довгу бічну стійку з рядом вікон. Учитель ставить поряд з моделлю паралелепіпед — тепер учні можуть одночасно бачити і натуру і її узагальнену форму. Основне, щоб усі зрозуміли, що автобус, куб, ящик, акваріум слід зображати в одній і тій же послідовності.

Після цього аналізують пропорції натури, визначають розмір характерних деталей: дверей, вікон, коліс тощо [22, 163].

У процесі пояснення послідовності виконання малюнка, можна викликати до дошки учня. Але показати, як малювати дах і колеса, вчитель повинен сам. Заштриховують малюнок за формою моделі, виявляючи світлотінню її об'ємність.

Мета заняття з малювання дитячого м'яча – навчити учнів передавати в малюнку розподіл світлотіні на поверхні предметів кулястої форми. Учитель приносить у клас м'ячі в такій кількості, щоб вистачило на кожну парту, круг з картону, а також таблицю послідовності малювання кулі.

Аналізуючи форму м'яча, вчитель звертає увагу насамперед на те, як розподіляється світлотінь на його поверхні. Учні визначають, де блік, світло, півтінь і тінь у моделі, з якого боку висвітлюється рефлекс [44, 51].

Щоб виразніше підкреслити відмінність між об'ємним кулястим предметом і плоским кругом, учитель демонструє картонний круг, форма якого змінюється залежно від положення в просторі. А куля, підкреслює вчитель, ніколи не змінюється. Учитель малює на дошці, пояснюючи кожний етап роботи. Коли приступає до виявлення світлотіні, нагадує учням, що штрихи слід наносити за формою натури. Тільки після того, як усі добре зрозуміють хід виконання малюнка, вчитель дозволяє приступити до роботи.

У кіпці уроку демонструються кращі малюнки. А роботи тих учнів, які зобразили кулю неправильно, слід всебічно проаналізувати, вказавши шляхи виправлення неточностей.

Малюючи яблуко (рис.8), учні повинні навчитися виявляти об'єм кулястого предмета за допомогою кольору. Крім яблук, яких бажано заготувати в такій кількості, щоб вистачило на кожного учня (по 2-3 на парту), учитель використовує на занятті гіпсову кулю, таблицю її малювання.

Рис.8. Педагогічний малюнок яблука (класна дошка, крейда)

Спочатку учні розглядають форму яблука, а потім порівнюють між собою 2-3 яблука. Учитель зазначає, що яблука можуть бути різними за формою, але в більшості, хоча й віддалено, нагадують собою кулю (форму кулі учні вивчали на попередньому уроці). Потім учні виявляють відмінності в обох яблуках.

Коли аналіз загальної форми закінчено, визначають блік, світло, півтінь, тінь і рефлекс у моделі. Для порівняння вчитель ставить на видному місці гіпсову кулю, на поверхні якої світлотінь чітко виражена. Лінійну побудову малюнка починають з композиції, окреслюють загальну форму яблука, виявляють пропорції. Далі промальовуються окремі деталі натури [9, 42].

Коли лінійний малюнок закінчено, аналізують колірні якості моделі. Учитель допомагає учням визначити локальний колір яблука, а також переходи одного кольору в інший, відтінки. На таблиці подаються етапи роботи фарбами. Слід звернути увагу па те, що ті самі фарби здаються різними на світлі й у тіні, а різному оточенні. Тому треба дуже точно встановити тональні відмінності кольорів.

Учні повинні працювати поетапно: спочатку покривають зображення локальним кольором, потім виявляють колір затіненого боку, порівнюючи його з кольором освітленого боку. В тіні треба намітити колірний рефлекс [37, 134]. У процесі роботи вчитель час від часу звертає увагу учнів на таблицю послідовності виконання малюнка яблука в кольорі. Виявляючи переходи кольорів, відтінки, рефлекс, слід використовувати різні техніки малювання акварелі: по сухому, по мокрому тощо.

Кожний урок образотворчого мистецтва у плані формування навичок образотворчої діяльності має бути завершеним цілим і водночас частиною системи уроків, пов'язаних між собою спільною метою і завданням курсу.