Навигация
Діалог, спроектований через графопроектор на екран, записати в зошити і розставити розділові знаки
39810
знаков
0
таблиц
1
изображение
1. Діалог, спроектований через графопроектор на екран, записати в зошити і розставити розділові знаки.
2. Скласти діалог (полілог) на лінгвістичну тему й виразно відтворити його в особах (учитель і учні).
Більшість уроків нестандартної форми передбачають групове навчання. Як свідчать наукові дослідження, групова навчальна діяльність школярів сприяє успішній реалізації комплексних цілей навчання, засвоєнню бази знань, формує навички самоконтролю, почуття обов’язку й відповідальності за результати навчання [ ]. При груповому навчанні здійснюється педагогічна профорієнтація, діти вчаться висловлювати особисту думку й рахуватися з думкою товаришів. Запровадження групового навчання на уроці відіграє позитивну роль. Адже групова робота докорінно змінює позицію учня: з пасивного об’єкта впливу вчителя він перевтілюється в активного суб’єкта особистого навчання. Учень на таких уроках не лише сприймає певну суму знань, а бере активну участь у їх засвоєнні, опановує способи самостійного їх поповнення і розширення.
Останнім часом активно впроваджуються в практику так звані інтегральні уроки. Різновидом таких уроків є уроки словесності, що інтегрують два предмети – мову і літературу. Уроки словесності покликані відродити кращі традиції української лінгводидактики. „Ці уроки повинні повернути дітям утрачену здібність до природного мовлення, дати знання законів рідної мови, и національної специфіки і водночас історії народу і його літератури, рис його національного характеру, особливостей бачення світу” [ ].
3 усього сказаного випливає висновок: сучасний урок рідної мови -
плід майстерності і творчості учителя-словесника, його професіоналізму,
ґрунтовних знань рідної мови, літератури, історії, народознавства, його
патріотизму. Критерії сучасного уроку рідної мови відбивають ті зміни, що
відбуваються в системі освіти, та рівень розвитку методичної науки. Серед
найголовніших критеріїв варто виділити такі:
- розвивальний потенціал уроку мови;
§ використання активних методів і засобів навчання, викладання теоретичного матеріалу великими частинами (блоками); раціональне використання навчального часу (мотивація навчальної діяльності, індивідуалізація навчання, співпереживання за результати праці, самовираження кожного учня);
§ системність знань учнів (повторення, узагальнення і систематизація вивченого, блоковість викладу матеріалу, з’ясування причинно-наслідкових зв’язків між мовними явищами, центральна ідея (мета) уроку;
§ методичне забезпечення уроку, сучасна технологія (моделювання уроку, навчальний кабінет, ТЗН);
§ творчий потенціал уроку (пізнавальні, творчі завдання, інтегральні уроки на основі міжпредметних зв’язків);
§ вивчення кращого досвіду, популяризація його на уроці, використання досягнень сучасної лінгводіагностики [ ].
Одним із основних засобів ефективного навчання ми вбачаємо у застосуванні різних способів структурування навчального матеріалу з використанням узагальнюючих таблиць і схем, вивчення матеріалу укрупненими частинами.
Особливе місце відводиться практичному засвоєнню шкільного курсу, широкому впроваджуванню граматико-стилістичних вправ, роботі з лексичними і граматичними синонімами, мовним спостереженням, конструюванню, редагуванню текстів та ін., які сприяють засвоєнню теоретичних відомостей, вдосконаленню культури мовлення, розвитку мовного чуття й логічного мислення школярів.
Висновки
Щоб учні по-справжньому почали вчитися, а не просто відсиджували урок, їх треба зацікавити – зазначити, що вони не знають того, без чого далі не зможуть. Крім того, діти мають зрозуміти, що на кожному уроці вони навчаються нового, бо урок, на якому лише повторюють матеріал, а не засвоюють нові знання, – згаяний час. Важливо, щоб учні ставили перед собою мету: я прийшов чогось навчитись, а наприкінці уроку знали відповідь на запитання: „Чого я навчився?” Звичайно, діти молодшого шкільного віку чи, навіть, середнього ще не достатньо усвідомлюють мотив навчання, тому їм повинен допомагати учитель.
Найпоширеніший і найефективніший спосіб зацікавлення – довести учневі, що він чогось не знає.
Другий спосіб зацікавлення – поставити перед класом нестандартні запитання, які вимагають не репродуктивного відтворення вивчених правил, а розуміння матеріалу, вміння користуватися сухими, на перший погляд, правилами.
Ще одним аспектом цієї технології є діагностична перевірка знань учнів із вивченої на уроці теми. Так, за 5–10 хвилин до кінця уроку варто запропонувати учням завдання з теми. Мета цих невеликих завдань – визначити рівень засвоєння конкретного матеріалу. Цю роботу слід перевірити до наступного уроку й на його початку проаналізувати помилки. Отже, проведення наступного уроку залежить від того, як діти опанували вивчене напередодні: якщо близько 70% опановано, то можна лише повторювати її з допомогою тих, хто бездоганно виконав завдання, тим, хто припустився помилок. А якщо не впоралась із завданням більшість, увесь наступний урок варто присвятити закріпленню теми. Наприкінці уроку знання учнів знову слід перевірити.
Вищезгадані кроки, по суті, готують учнів до уроків перевірки знань, зокрема самостійних робіт. Така форма роботи – це можливість дітям реалізувати свої вміння й навички, виявити знання.
За час самостійної роботи є змога перевірити, як учні можуть застосовувати свої знання. Кожна така робота складається з трьох видів завдань: теоретичних, практичних та творчих. За кожний вид роботи відповідно виставляються окремі оцінки.
Викладаючи рідну мову, вчителі повинні дбати не так про засвоєння граматичних правил, як про те, щоб дитина правильно, не перекручено відчула і сприйняла її „внутрішні закони”.
Щоб реалізувати можливості, які дає рідна мова для правильного формування підсвідомості дитини, потрібно насамперед, щоб мовний матеріал розглядався системно, у строгій логічній послідовності, у його логічних зв’язках.
Авторами програм української мови визначено такі навчальні завдання курсу: дати учням певні знання про українську мову (її лексичний склад та граматичну систему) як основу для формування мовних і мовленнєвих умінь та навичок; навчити школярів користуватися всіма багатствами мовних засобів (сприяти постійному збагаченню словникового запасу, розвитку та вдосконаленню граматичної будови мовлення); забезпечити засвоєння учнями орфоепічних і граматичних норм української літературної мови; сформувати в школярів уміння й навички комунікативне виправдано користуватися засобами мови в різних життєвих ситуаціях під час сприймання, відтворення і створення висловлювань з дотриманням українського мовленнєвого етикету; виробити в учнів міцні орфографічні та пунктуаційні навички.
На сучасному етапі розвитку освіти зроблено наголос на трьох принципах, що відіграють провідну роль у навчанні української мови, зокрема: культурологічному, комунікативно-діяльнісному і проблемному. Відповідно подаємо конкретні рекомендації, щодо втілення їх у практику роботи.
По-перше, це навчання мови на основі цілісних текстів, об’єднаних певною темою з конкретною проблемою, яку мають розв’язати учні якомога самостійніше.
По-друге, це вивчення мовної теорії укрупненими частинами з тим, щоб зекономити навчальний час і використати його на мовленнєвий розвиток.
Дуже істотними компонентами нововведень виступають орієнтовні теми з розвитку зв’язного мовлення, що складаються з двох частин: тематики навчальних текстів культурологічного характеру і тем усних та письмових висловлювань учнів. Саме тематика учнівських висловлювань має бути основним орієнтиром у доборі навчальних текстів [ ].
У курсі української мови найбільшу увагу слід приділити таким загальним поняттям, як звук: (фонема), морфема, слово, словоформа, частина мови, словосполучення, речення та його члени, орфограма, пунктограма, мова, мовлення і спілкування, текст, тип і стиль мовлення.
Успішне навчання української мови залежить від того, як визначається рівень підготовки учнів, мовні здібності, рівень розвитку мовного чуття, дару слова. Тому засвоєння змісту мовного матеріалу, мовна компетентність учнів залежатиме від диференційованого підходу в навчанні.
Література
1. Біляєв О.М. Концепція інтенсивного навчання мови // УМЛШ. – 1991. – №6. – С. 26-30.
2. Біляєв О.М. Проблема методів у навчанні мови (в середній школі) // УМЛШ. – 1980. – №10. – С. 57-67.
3. Вірнієнко О.М. Диференційований підхід до навчання школярів рідної мови // Початкова школа. – 1991. – №3. – С. 16-18.
4. Донченко Т.К. Уроки мови мають стати уроками словесності // Дивослово. – 1995. – №4. – С. 36-38.
5. Караман С.О. Методика навчання української мови в гімназіях: Навчальний посібник [для студентів філологічного факультету, вчителів-словесників]. – К.: Ленвіт, 2000. – 272 с.
6. Караман С.О. Про створення варіантної програми з української мови для учнів 5-11 класів гімназії гуманітарного профілю / Матеріали Всеукраїнської науково-практичної Конференції. – Кіровоград, 1996. – С. 129-133.
7. Концептуальне бачення нетрадиційного вивчення української мови як рідної – державної // Освіта. – 1996. – 11 грудня.
8. Космакова-Братушенко Т. Як викладати українську мову // Дивослово. – 1997. – №8. – С. 59.
9. Космакова-Братушенко Т. Як викладати українську мову // Українська мова та література. – 1997. – №12 (28). – С. 36-37.
10. Методика навчання рідної мови в середніх навчальних закладах: Підручник для студентів вищих навчальних закладів освіти / [Колектив автор.: М.І.Пентилюк, А.Г.Гелетова, С.О.Караман та ін.; за ред. М.І.Пентилюк]. – К.: Ленвіт, 2000. – 267 с.
11. Парасюк С. Психолого-педагогічні основи викладання мови: застереження та пропозиції // Українська мова та література. – 2001. – лист. (№44). – С. 1-2.
12. Пентилюк М. Особливості технології уроку // Дивослово. – 1998. – №4. – С. 17-18.
13. Потапенко О.І., Потапенко Г.І. Методика викладання української мови. Практикум: Навчальний посібник для студентів педагогічних університетів спеціальності 02. 19. 00. „Українська мова і література”. – К.: Вища школа, 1992. – 126 с.
14. Скуратівський. Місце проблемного навчання на уроках української мови в 4-8 кл. – Методика викладання української мови і літератури. – Вип. 10. – К.,1985. – С. 75-80.
15. Чумак Т. Ігрові елементи на уроках мови // Дивослово. – 2001. – №7. – С. 44-46.
Похожие работы
... нового матеріалу, після нього або ж організувати оволодіння новим матеріалом в ході самої гри. Для ефективного використання дидактичних ігор на уроках української мови, необхідним є дотримання дидактичних умов, які ми розглянемо нижче. 1.3 Дидактичні умови використання гри в навчальному процесі Перш ніж розглянути дидактичні умови використання гри в навчальному процесі, з'ясуємо значення ...
... орфоепічних навичок: про збагачення, уточнення й активізацію словникового запасу школярів; про удосконалення граматичного ладу дитячого мовлення. 2.2 ДИФЕРЕНЦІЙОВАНА СИСТЕМА ТВОРЧИХ РОБІТ УЧНІВ ЯК ЗАСОБУ ФОРМУВАННЯ КУЛЬТУРИ МОВЛЕННЯ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ НА УРОКАХ РІДНОЇ МОВИ Наше дослідження тривало три роки (2005 – 2008 н. рр.). Проводилося воно базі 2 шкіл (с.Острів та с.Буцневе) у двох трет ...
... і нічого не наказало?” і роботу над ними [Додаток 1]. Працюючи над розробкою спеціальної методики формування комунікативних умінь і навичок на уроках рідної мови, ми користувались методичними посібниками, в яких були запропоновані вправи для формування комунікативних умінь і навичок молодших школярів. Серед них, звичайно, були і твори за зачином та кінцівкою і лише за зачином. Ми усистематизували ...
... так і не педагогічного спрямування, граючи у які в певний відведений для цього вчителем час будуть збагачувати свою уяву, покращувати мислительні процеси. Розділ 2. Конспекти уроків навчання грамоти з використанням комп’ютера 2.1 Урок читання в добукварний період Тема: Звуковий аналіз слів. Мета. Розвивати уміння розрізняти голосні й приголосні (тверді та м'які) звуки. Вчити будувати ...
0 комментариев