Діагностика обдарованості в учнів старших класів

2. Діагностика обдарованості в учнів старших класів

Одним із пріоритетних напрямків розбудови національної школи є спрямування педагогічного процесу на оптимальний розвиток і реалізацію духовного, інтелектуального, фізичного потенціалу учнів через диференціацію освіти; формування інтелектуальної еліти нації із талановитої учнівської молоді.

Виконання практичних завдань гармонійного розвитку здібних і обдарованих учнів передбачає налагодження роботи за такими напрямками:

-      виявлення цих учнів ще на початкових етапах перебування в освітньому середовищі;

-      створення умов їх навчання і виховання, які сприяють самореалізації особистості;

-      вивчення результативності учнівської, педагогічної і управлінської діяльності шкіл і дошкільних закладів.

Упровадження системи вивчення індивідуальних запитів, здібностей, інтересів учнів та пошуку інтелектуально здібних і обдарованих дітей передбачає їх виявлення шляхом педагогічних спостережень, психодіагностичних досліджень та організацію отриманої інформації у своєрідний банк даних, який містить відомості про учнів та їх педагогів.

Другокурсниця Львівського Національного університету імені Івана Франка, колишня випускниця – переможець та призер обласного, Всеукраїнського та Міжнародного етапів предметних олімпіад, конкурсів зауважила таке:

«Всі перемоги, яких я досягла навчаючись у гімназії, не допомогли мені ні при в ступі, ні під час навчання. Але я вдячна гімназії за те, що вона мене навчила самостійно працювати, постійно ставити перед собою завдання і досягати їх». [13; 20]

Розглядаючи обдарованість як динамічний процес від народження дитини зауважено, що вона проявляє широку зацікавленість у пізнанні навколишнього середовища.

І тому рання діагностика окреслює лише основні напрями прояву обдарованості, дає наближене уявлення про її творчий потенціал.

З іншого боку – і що важливо – саме у ранньому підлітковому віці формується і розвивається емоційно вольова сфера, яка в майбутньому стає основою формування працездатності особистості як необхідної складової успіху.

Широкий інтерес в учнів молодшого підліткового віку не має чітко визначеного мотиваційного підґрунтя.

Діагностика, на виявлення чим цікавляться діти і як вчитель може спрямувати свою діяльність на визначення обдарованості та розвитку дитини, проводилась у гімназії з поглибленим вивченням англійської мови м. Рава-Руська.

Проводячи діагностику прояву обдарованості у гімназії брало участь 30 учнів віком 14–15 років. Під час уроку було проведено опитування.

На запитання «Що тобі цікаво?» дали відповідь 60% – «Все», «Все, що діється навкруги».

Близько 40% окреслили широкий аспект інтересів – «слухати музику, танцювати, співати, дивитися телепередачі, спілкуватися з товаришами».

Незначне місце 18–20%, додавали – «люблю читати», «займатися спортом», «ходити на прогулянку на природу».

На діаграмі чітко видно що найбільше цікавить дітей.

Діаграма

Наступне запитання «Чому тобі цікаво займатися улюбленою справою?» (вибір відповідей із запропонованих міг бути більше однієї):

близько 75% дали відповідь – «тому що нею займаються мої знайомі (товариші, друзі)»;

60% – «тому що нею займаються батьки»;

45% – «тому що так хоче вчитель»;

78% – «тому що хочеться щось цікаве зробити»;

39% – «тому що так хочуть батьки».

Таблиця

%	«Чому тобі цікаво займатися улюбленою справою?»
75%	«тому що нею займаються мої знайомі (товариші, друзі)»;
60%	«тому що нею займаються батьки»;
45%	«тому що так хоче вчитель»;
78%	«тому що хочеться щось цікаве зробити»;
39%	«тому що так хочуть батьки».

В результаті дослідження виявилось, що серед предметів, які вибирають діти, переважна більшість тих, під час проведення яких дітям цікаво або їм подобається вчити.

В результаті дослідження також була висунута гіпотеза – вона не підтвердилась, тому що за процентним відношенням більшість дітей самостійні у виборі свого дозвілля та керуються своїми інтересами, тобто 78% опитаних дітей дало відповідь що «хочеться, щось цікаве зробити».

Отже, у 8–9 гімназійних класах не можна чітко спрямовувати діяльність вчителя на визначення напряму обдарованості та розвитку дитини. Лише залучення дитини якнайширше до участі у різноманітних формах зможуть формувати у неї вибірковість.

Особливо слід обережно ставитися до тих дітей, які мають інформацію, отриману з різних джерел, намагаються показати себе серед ровесників ерудитами і, повідомляючи про це у класі під час уроку, не зважають на те, чи доцільна вона.

Основне, як не дивно, саме в цей період зберегти та розвинути оригінальність, нестандартність мислення учня, широко використовуючи методичний арсенал учителя. Взаємодія між навчально-виховним процесом та системою позакласної та позашкільної роботи уможливлює формування цілеспрямованості в обдарованої особистості.

Отже, розвиток особистості обдарованої дитини є невід’ємною складовою соціально значущої проблеми забезпечити оптимальних умов для самоактуалізації обдарованих дітей, яку нині вирішує наше суспільство. Для успішного розв’язання зазначеної проблеми важливо враховувати всі ті як позитивні, так і негативні фактори, що впливають на розвиток обдарованих дітей, починаючи ще з дошкільного віку. Як свідчать наші дані, передусім необхідно досліджувати вплив на обдарованих дітей тих соціально-психологічних факторів, які сприяють їх особистісному розвитку та самореалізації.

 

Висновки

Обдарованість – комплекс задатків і здібностей, які за сприятливих умов дозволяють потенційно досягти значних успіхів у певному виді діяльності (чи діяльностей) порівняно з іншими людьми. [15; 31]

Одним з найважливіших компонентів, що сприяють створенню і підтримці на високому рівні науково-технічного, політичного, культурного й управлінського потенціалу країни, є налагоджена система пошуку і навчання обдарованих індивідуумів. Формування інтелектуальної еліти, яка, власне кажучи, задає темп розвитку науки, техніки, економіки, культури, визначає ефективність цього розвитку.

Виховання і навчання обдарованих дітей – важка і широкомасштабна задача.

Увага до обдарованої дитини не повинна вичерпуватися лише періодом її навчання. [19; 230] Досвід показує, що значні труднощі обдаровані люди переживають і в періоді професійного самовизначення, і надалі, у самому процесі творчості. Іншими словами, таланту потрібна постійна турбота всього суспільства. І починати потрібно з загально психологічної грамотності.

Одним з найважливіших напрямків діяльності вчителя в загальноосвітній школі є його робота з учнями, які мають особливі здібності. Їм властиві порівняно високий розвиток мислення, довготривале запам’ятовування навчального матеріалу, добрі навички самоконтролю в навчальній діяльності, велика працездатність, а також неординарність, свобода висловлювання думки, багатство уяви, чіткість різних видів пам’яті, швидкість реакції, вміння піддавати сумніву й науковому осмисленню явища, стереотипи, догми. Це створює сприятливі морально-психологічні умови для активної навчальної діяльності.

У роботі з обдарованими учнями необхідно дбати про цілковите задоволення їх запитів у поглибленому вивченні предметів на основі широкого ознайомлення із сучасною наукою; створення умов для їх різнобічних пізнавальних інтересів і водночас для розвитку виявлених у певній галузі діяльності здібностей; залучення їх до надання допомоги своїм однокласникам у навчанні, в розвитку навчальних можливостей; запобігання розвитку в них переоцінювання своїх можливостей, лінощів через систематичну недовантаженість. У роботі з такими учнями ефективні групові та індивідуальні заняття на уроках і в позаурочний час, факультативи.

У методах навчання цих учнів мають переважати самостійна робота, частково-пошукові і дослідницькі підходи до засвоєних знань, умінь та навичок.

Контроль за їх навчанням спрямовується на стимулювання поглибленого вивчення навчального матеріалу, його систематизацію, класифікацію, перенесення знань у новій ситуації, виявлення і розвиток творчих елементів у їх навчанні. Домашні завдання повинні бути творчими.

Навчальні заняття, доповнюються системою позакласної та позашкільної роботи. Індивідуальні форми позашкільної роботи передбачають виконання різноманітних завдань, участь в олімпіадах.

Важливу роль у підтримці інтелектуально розвиненої дитини здатної до наукової творчості, належить Малій академії наук України. У 27 її територіальних відділеннях навчається до 30 тисяч учнів шкіл та профтехучилищ.

Крім предметних олімпіад, захисту науково-дослідницьких стосовно лінії МАН, слід використовувати інші форми, які допоможуть учням перевірити і свої знання, і можливості – «LG – Еврика», де діти, перебуваючи в нестандартних ситуаціях, перевіряють себе. Асоціація «Нова доба», яка незалежно від Міністерства освіти проводить конкурси, у яких, діти які беруть участь, можуть виграти телевізор, магнітофон, фотоапарат, поїздку за кордон. Учні також беруть участь у програмі обміну, для вдосконалення розмовної англійської мови.

У процесі роботи з обдарованими дітьми особливе місце посідають дії вчителя. Він має розробити чітку систему цілей в роботі з обдарованими дітьми, системний і водночас творчий підхід до вирішення завдань, вироблення в учнів позитивної мотивації навчання. При складанні навчального індивідуального плану обдарованого учня з предметів треба враховувати: ступінь та міру саморозкриття, самовираження, само презентації у стосунках учитель – учень; задоволення потреб у новій інформації; комунікативну адаптованість; такі форми роботи, як гнучкий та мобільний навчальний план, незалежне просування учня при вивченні тем, конструювання навчального плану на базі інтересів учня; можливість прискореного навчання обдарованих учнів.

У вихованні також особлива відповідальність покладається на сім’ю. Неправильний підхід до талановитих дітей, їх обожнювання породжують негативні наслідки. Як стверджував А. Макаренко у своїй праці «Книга для батьків» завдяки детально продуманій системі виховання хлопчика, який був єдиним сином у сім’ї, він швидко випередив однолітків у навчанні, а, вступивши на фізико-математичний факультет університету, вразив викладачів своєю обдарованістю та ерудицією. Проте дитина сформувалася як егоїст, холодний цинік, байдужий до всього і всіх. Головними для нього були він сам, його успіхи й задоволення, тому бездушно відмовляється принести з аптеки ліки хворому батькові. [19; 231]

Обдаровані діти дуже примхливі. Вони ставлять перед собою високу планку, тобто дуже високий рівень вимог. Вони хочуть або все, або нічого у тому напрямку, де працюють.

Якщо дитина ставить багато запитань – це правильно, адже для неї це стимул для розвитку. [10; 10] У всьому світі для обдарованих дітей є спеціально підготовлені педагоги. Такий учитель немає комплексу меншовартості, він не тисне на дитину. Він є тим стимулом, який підставляє лікоть, щоб дитина не загубилася. Для цього треба мати певні риси характеру. Адже обдаровані діти певною мірою можуть знати більше за вчителя.

У наш час дуже мало обдарованих дітей, а ще менше обдарованих підлітків і зовсім мало обдарованих дорослих. До певного рівня талант може сам рости, а коли він уже пробивається в соціум, йому потрібна підтримка. Йому потрібен так званий ментор-порадник – це не вчитель, це людина яка допомагає знайти себе в юності, поки ти ще не знаєш, куди рухатися далі.

Дослідження показало, що за процентним відношенням більшість дітей самостійні у виборі свого дозвілля та керуються своїми інтересами. (див. таблиця)

Постійно працюючи з обдарованими дітьми, слід пам’ятати слова В.О. Сухомлинського: «У дитині ми повинні бачити завтрашню дорослу людину, – ось в цьому, мене здається, і полягає життєва мудрість батька, матері, педагога. Іншими словами – потрібно вміти любити дітей». [14; 17]

Список використаних джерел

1.     Босенко М.І. Психолого-педагогічні умови розвитку обдарованості // Шкільний світ. – №24. – 2001. – с. 9–10.

2.     Ващенко Г. Обдарованість. – К., 1999. – с. 140–150.

3.     Вишневський О.І. Теоретичні основи Української педагогіки. – Дрогобич: Коло, 2003. – с. 43–48.

4.     Волкова Н.П. Педагогіка. – К.: Видавничий центр «Академія», 2002. – с. 362–366.

5.     Гнатюк О.В. Чинники активності технічно обдарованих підлітків // Обдарована дитина. – №2. – 2002. – с. 44–48.

6.     Горай Ю. Творчі здібності та обдарованість // Психолог. – 2006. – №25. – с. 12.

7.     Громовий В. Плекати обдарованих // Завуч. – №14. – 2007. – с. 10–11.

8.     Громова Е. Програма «Розвиток» // Сільська школа України. – №31. – 2002. – с. 45.

9.     Зазимко О.В. Основні теоретичні підходи до визначення обдарованості // Обдарована дитина. – 1998. – №8. – с. 5–12.

10.   Ксьонзович І. Обдарованість – кінцевий результат, збіг багатьох факторів // Психолог. – №19. – 2006. – с. 10.

11.   Кульчицька О.І. Специфіка дитячої обдарованості // Обдарована дитина. – 2001. – №1. – с. 3–10.

12.   Липова Л. Про програми роботи з обдарованою молоддю на 2001–2005 р. // Управління школою. – №7. – 2002. – с. 6–8.

13.   Липова Л. Психолого-педагогічні умови розвитку обдарованості // Шкільний світ. – №24. – 2001. – с. 17–23.

14.   Лукашевич О.М. Технічна обдарованість: ціннісна регуляція розвитку // Обдарована дитина. – №2. – 2002. – с. 17–23.

15.   Матюшкин А.М. Концепция творческой одаренности // Вопросы психологии. – 1989. – №6. – с. 29–33.

16.   Морозова Л. Питання дитячої обдарованості в американській системі шкільної освіти // Рідна школа. – №7. – 2006. – с. 78–80.

17.   Нижник Г. Авторська корекційна розвивальна програма для обдарованих дітей // Психолог. – №25. – 2006. – с. 28–30.

18.   Ренський С. Вундеркінди // Науковий світ. – №5. – 2005. – с. 11.

19.   Фіцула М.М. Педагогіка: Навчальний посібник. – К.: «Академвидав», 2006. – с. 229–232.

20.   Чумакова М.В. Академічна обдарованість та методи її діагностики // Обдарована дитина. – №». – 2002. – с. 53–56.