Принципи та форми позаурочної роботи з трудового навчання

1.3 Принципи та форми позаурочної роботи з трудового навчання

У методичній літературі можна зустріти різні формулювання принципів позакласної роботи з ряду шкільних предметів [5,6, 7, 10]. При дослідженні цих літературних джерел вдалося встановити, що є загальні принципи позакласної роботи, характерні всім шкільним предметам, а так само принципи, які характерні тільки лише даній дисципліні. При аналізі літературних джерел були виділені загальні принципи позакласної роботи, які характерні для всіх шкільних предметів:

-   Добровільності (принцип, що враховує бажання школярів прийняти роль у позакласній роботі). Сприяє тому, що учні можуть обирати профіль занять за інтересами. Педагоги за таких умов повинні ретельно продумувати зміст занять, використовуючи нові, ще не відомі учням факти, форми і методи, які б посилювали їх інтерес.

-   Врахування особистих особливостей учнів (принцип врахування розходження спрямованості інтересів і рис характеру учнів).

-   Розвиток ініціативи і самодіяльності учнів. У позакласній і позашкільній діяльності слід ураховувати бажання школярів, їх пропозиції, щоб кожен із них виконував цікаву для себе роботу. Самодіяльність – це основа творчості, а саме творче задоволення в роботі завжди сприяє необхідності працювати краще, знати іноземну мову досконаліше. Ініціатива має стати життєвою позицією кожного учня. Учителю слід спонукати своїх учнів до того, щоб вони самі пропонували тематику та форми позакласного спілкування.

-   Розвиток винахідливості, дитячої технічної та художньої творчості. Під час занять перед учнями слід ставити завдання пошукового характеру: створення нових приладів, удосконалення наявних; приділення особливої уваги творчому підходу до справи тощо.

-   Зв'язок з навчальною роботою. Позакласна та позашкільна робота повинна бути логічним продовженням навчально-виховної роботи, яка здійснюється на уроках.

-   Використання ігрових форм, цікавість, емоційність. Реалізація цього принципу потребує широкого використання пізнавальних ігор, ігор з комп'ютерами, демонстрування цікавих дослідів та ін.

Є принципи позакласної роботи, характерні лише для певного предмета, наприклад для трудового навчання – комунікативної активності (принцип, що стимулює і втягує учнів у впровадження новітніх, невідомих їм матеріалів, пізнавальна цінність і цікавість яких викликають потребу в спілкуванні, підвищують його якісний рівень, що сприяє розвитку комунікативної компетентності школяра). Всі вищеназвані принципи доповнюють один одного і в цілому забезпечують цілеспрямований, послідовний, систематичний і водночас різнобічний вплив на розвиток особистості. [11, 43]

Розглянемо основні принципові принципи позакласної роботи. Однією з основних завдань позакласної роботи є формування в учнів пізнавального ентузіазму до предмета. Такий ентузіазм не може з'явитися, якщо робота виконана без бажання, по примусу. Тому А.В. Колганова вважає, що принцип добровільності є одним з головних принципів позакласної роботи. [14, 75] Учень зобов'язаний виражати щире бажання прийняти роль у позакласній роботі з предмета. Зрозуміло, що по рівнях загального розвитку, спрямованості інтересів і рисам характеру учні відрізняються один від одного. Ігноруючи ці розходження, нереально домогтися успіхів у позаурочній роботі. Б.М. Ступарик стверджує, що принцип врахування особистих особливостей учнів є принциповим при організації позакласної роботи [37, 49]. Він дозволяє врахувати рівні розвитку кожного школяра і, виходячи із цього, коректувати всі види робіт, проведених з кожним учнем. Як і у навчанні будь-якого шкільного предмета, у позакласній роботі визначальним є зміст, який підбирається довільно. Тема позакласної роботи зовсім різноманітна. У позакласній роботі більше, ніж у будь-якій іншій, проявляється вплив особистості вчителі, його кругозору, інтересів, теоретичного і морального багажу. Зміст позакласної роботи підкоряється строго певним вимогам [31, 96]: науковості (встановлює певне співвідношення змісту шкільного предмета зі змістом науки); доступності (зміст зобов'язаний відповідати віковим особливостям учнів, не відхилятися від шкільної програми, провокувати бажання пізнання, до роботи з додатковою літературою, до дослідницької діяльності); актуальності і практичній значимості (зв'язок з життям); цікавості (учню повинно бути цікаво під час проведення позакласної роботи).

В методичній літературі та у практиці школи традиційно розрізняють три форми позакласної роботи: індивідуальну, групову та масову. В основу такого розподілу покладена ознака кількісного охоплення учасників. Підкреслюючи нечіткість поняття «масовості», Б.М. Ступарик пропонує розрізняти форми позакласної роботи з трудового навчання за організаційно-структурною ознакою. [37, 51] Відповідно вона відносить групові форми до організаційно-структурних форм, а індивідуальні та масові – до не структурних.

Індивідуальна позакласна робота проводиться з окремими учнями, які готують повідомлення про різні предмети та матеріали, про професії людей і т.д. Індивідуальна робота може проводитися постійно або епізодично.

Групова форма позакласної роботи має чітку організаційну структуру і відносно постійний склад учасників, об'єднаних спільними інтересами. До цієї форми належать різноманітні гуртки: конструювання, плетіння, ліплення, кулінарні. Заняття в гуртках, як правило, проводяться регулярно.

Масові: форми позакласної роботи не мають чіткої організаційної структури. До них відносять такі заходи як фестивалі, конкурси, тематичні тижні і дні. Ці заходи проводяться епізодично.

У педагогічній літературі є поняття «об'єднуючі форми позакласної форми» [42, 80]. До об'єднуючих форм відносять дитячі клуби за інтересами, гуртки та ін. Такі товариства є ефективною формою позакласної роботи з трудового навчання, тому що вони об'єднують учнів різних інтересів, створюють широкий простір для спілкування, діють на засадах самоврядування і стають центрами позакласної роботи в школах.

Отже, узагальнивши все вище сказане, схематично можна зобразити:

Схема 1.Форми позакласної роботи

	Позакласна робота

Позакласна робота

	індивідуальна				групова				масова

Індивідуаль

Позакласна робота сприяє розширенню сфери застосування вмінь і навичок, які були здобуті на уроках трудового навчання, та розширення сфери застосування вмінь трудової підготовки. Якщо позакласна робота супроводжує весь курс трудового навчання в молодшій школі, то вона успішно підтримує так звану близьку мотивацію, так як у кожному елементі навчального процесу створюються умови для застосування набутих знань, умінь і навичок, що в свою чергу, забезпечує стійке позитивне відношення до навчання.

В основі позакласної роботи лежить самоуправління учнів. Саме вони є суб'єктами позакласної роботи: вона проводиться ними заради них. Їх бажання і інтереси є визначальними при виборі форм і змісту позакласної роботи.

Завданням вчителя також є формування смаку учнів, наявність визначених естетичних критеріїв. При обговоренні пропозицій запропонованих учнями вчитель повинен спонукати учнів до ідеї єднання форми і змісту.

Позакласна робота виховує колективістські якості учнів, формує адекватні особисті відношення. Вона пов'язана з створенням колективу в цілому і всередині його – мікроколективів, що передбачає товариську взаємодопомогу «відчуття плеча» співпереживання і визначення свого місця в колективі, вміння співвідносити свої бажання з бажанням більшості. Успішна робота може забезпечуватися лише при умові доброзичливих відношень її учасників один до одного, при цьому важливо помічати досягнення, шукати і знаходити ще не реалізовані можливості своїх товаришів.

1.4 Основні види трудової діяльності на позаурочній роботі молодших школярів

Зміст трудового навчання молодших школярів становлять: робота з папером, картоном (аплікація з різнофактурного паперу, у сполученні із тканинами, природними матеріалами, виготовлення декоративних панно, великих і площинних предметів і конструкцій для дизайну свят і розваг, декорацій, сувенірів); робота із природним матеріалом (виготовлення маленьких і великих скульптур, складання декоративних букетів із сухих і живих рослин); робота із глиною (створення декоративних прикрас, виготовлення маленьких скульптур, іграшок-сувенірів, лялькового посуду); робота із тканиною, нитками (декоративна аплікація із тканини, плетиво із синтетичної пряжі, виготовлення декоративних прикрас і предметів побуту, одягу, театральних і декоративних іграшок і сувенірів із синтетичних тканин) [26, 35].

Для молодших школярів найбільш доступний і просто піддається обробці матеріал – папір. Робота з папером – це робота з матеріалом, що має свою індивідуальність, та володіє конструктивними й пластичними властивостями. Виготовлення виробів з паперу сприяє розвитку мускул кистей рук, удосконалює окомір у дитини, готує її до вироблення навичок письма, сприяє естетичному розвитку дітей, набуття ними вмінь добре підбирати сполучення квітів паперу, форм і розмірів комплектуючих виробів деталей. Наприклад, першокласники з паперу виконують різні двомірні й тривимірні форми. Дитина вчить здатності використовування паперу, згинаючи, стискаючи, розриваючи її на частині, але потім поєднує їх і одержує нову форму. Дітям дуже подобається робити вироби зі смужок паперу. Цей вид роботи створює величезні здатності для творчості дітей. Традиційно при одержанні картонних смужок різної довжини і ширини діти відразу починають їх мимоволі скручувати, звивати, переплітати, перехрещувати, з'єднувати одну з іншою, у підсумку чого з'являються різноманітні композиції. Чудова біла картонна пластика, чарівна гра світла й тіні, нескінченні творчі здатності й перспективи її використання примушують дивуватися й знаходити новітні шляхи рішення художніх образів і сюжетів. Якщо взяти дві смуги паперу одного кольорів, але різних по розміру, зробити кільце з кожної, з'єднати їх, а потім додати трошки уяви, можна зробити звірів для театральної вистави (курчатко, поросятко, кішка, заєць і т.д.). Як база для виконання фігурок тварин і людей може бути використані конус або циліндр [23, 74]. Дитина без допомоги інших відкриває новітні методи і форми згинання для отриманого підходящого елемента. При цьому яскраво проявляється фантазія дитини, оскільки вона створює все нові й нові композиції й часом сама дивується тому, що в неї вийшло з початкової спроби. На позаурочній роботі з трудового навчання діти з задоволенням займаються виготовленням різних виробів з паперу. Вони можуть довго займатися цим видом виробів, не бажаючи визнавати, що робота закінчена, оскільки в них постійно з'являються нові ідеї.

На позаурочних заняттях з трудового навчання молодші школярі люблять займатися майструванням з різних природних матеріалів. Оточуюча нас природа веселить безліччю форм і кольорів. Кожна пора року багата своїми природними дарами: від прекрасних зеленуватих травинок і квіткових пелюстків до багатих плодів осені і сухих, на перший погляд, непримітних рослин, які ми вважаємо бур'янами. Природа багата матеріалом, який діти можуть використовувати в грі. Цінність таких ігор полягає в тому, що дитина черпає натхнення конкретно із природи й створює неповторні речі, що радують око власною красою. У природних матеріалах молодші школярі бачать красу й погодженість форм, гармонію, не помічаючи того, вони узнають про характерні риси матеріалів: запах, кольори, форму, будову. Надалі, маючи певний досвід, вони здатні відповісти на різноманітні питання: що буває твердим, соковитим, м'яким? Що росте на соснах і ялинках? Які дерева бувають листяними і хвойними? Що росте на лузі, у полі? Що буває величезним і маленьким, закругленим і гострим? У дітей не лише збагачується словниковий запас, але й розвивається аналітичне мислення: вони прагнуть співвіднести з побаченим свої вироби, дати їм образні найменування. Фактично немає такого природного матеріалу (за винятком отрутних рослин), який не можна було б уживати для виробів, які роблять молодші школярі на позаурочних заняттях з трудового навчання, немає і установлених правил, як його використовувати.

Особливо виділяються позаурочні заняття з трудового навчання із глиною – ліплення. Заняття ліплення сприяють формуванню таких властивостей особистості, які є для людини не якимись специфічними (необхідними лише для даної і схожої роботи), а загальнозначущими. Ці заняття розвивають розумові здатності учнів, розширюють їх художній і політехнічний кругозір, формують моральні уявлення і сприяють формуванню творчого відношення до навколишнього світу. Особлива увага приділяється декоративно-прикладному мистецтву. Діти з насолодою ліплять декоративні іграшки за мотивами народних зразків, посуд, настінні рельєфи, декоративні маски. Молодші школярі знайомляться з народними промислами. Не вважаючи того, всі ці вироби чітко тяжіють до реального декоративно-прикладного мистецтва, а отже, поєднані з життям.

У порівнянні з обробкою інших матеріалів робота з текстильними виробами має свої особливості. Робота із тканиною дозволяє здійснювати на практиці міжпредметні зв'язки. Так, учні істотно розширюють свій кругозір, словниковий запас, знайомлячи з найменуваннями інструментів, матеріалів, трудових дій. Виготовлення викрійок сприяє вправам в обчисленнях, у зіставленні і відпрацьовуванні понять «менше», «вужче», «коротше», «довше». [14, 77]

При виготовленні виробів по викрійці і обробці деталей, що представляють собою різні геометричні фігури (квадрати, прямокутники, окружності) закріплюється геометричний матеріал, вивчений на уроках математики. При знятті мірок учні мають справу із цифрами. Вони зіставляють отримані дані з розмірами тканини, виконують різні розрахунки. Позаурочні заняття з рукоділля також взаємозалежні з уроками малювання. Діти привчаються підбирати кольори ниток для вишивання, узнають, що залежно від особливості виробу, його конструкції й призначення підбираються тканини відповідних властивостей і кольори. Величезне значення має підбор візерунка для вишивання, уміння прекрасно робити обробку виробу. Практичні вправи в обробці текстильних матеріалів розвивають окомір. Якість роботи при цьому багато в чому залежить від точності й акуратності, дотримуваних при складанні викрійки, при розмітці, різанні, зшиванні й інших операціях. Обробка текстильних матеріалів у порівнянні з іншими вимагає більш кропіткої й завзятої праці. Робота із шиття й вишивання, плетіння затягає дітей своїми плодами. Скільки радості одержують молодші школярі від зробленої своїми руками закладки або серветки! Не меншу насолоду доставляє виготовлення подарунків для батьків, друзів, малят. Список практичних робіт включає вироби, які по призначенню можна згрупувати у такий спосіб: господарсько-побутові, навчальні, ігрові сувеніри і подарунки.

Роботу в гуртках з трудового навчання потрібно планувати так, щоб вона не дублювала програмний матеріал по праці, а щоб позаурочні заняття розширювали й поглиблювали знання по роботі з папером і картоном, тканиною, пластиліном, а також по роботі з іншими матеріалами, удосконалювали навички й уміння, одержувані дітьми на уроках. Роботу кружка організовують з урахуванням досвіду дітей й їхніх вікових особливостей. З дітьми, що не мають навичок роботи з папером, тканиною й іншими матеріалами потрібно починати з більш простих виробів, тобто для учнів четвертого класу дається більше складна робота, ніж першокласникам.

Діти не люблять одноманітної монотонної праці, вона їх швидко стомлює, внаслідок цього в дітей може пропасти інтерес до роботи, тому на кожному занятті види виробів необхідно міняти. Важливо, щоб у роботі діти могли виявити вигадку, творчість, фантазію, що, безсумнівно, буде сприяти підвищенню ефективності праці. Правильно поставлена робота гуртка має велике виховне значення. У дітей розвивається почуття колективізму, відповідальності і гордості за свою працю, повагу до праці інших.

Робота в гуртку «Умілі руки» – прекрасний засіб розвитку творчості, розумових здатностей, естетичного смаку, а також конструкторського мислення дітей.

Діти, бачачи готові вироби, порівнюють їх, знаходять достоїнства й недоліки, критично підходять до своєї роботі, у них виробляється аналітичний розум. Особливо важливо, що діти пізнають значимість своєї праці, її корисність для навколишніх. Дуже важливо вчителю або керівнику гуртка вдосконалювати естетичний смак дітей, розвивати почуття прекрасного, підтримувати творчий початок у діяльності дитини.

На кожному занятті повинні вирішуватися завдання загальноосвітнього характеру, повідомлятися відомості про матеріали й інструменти.

Для практичної роботи приділяється більша частина часу – до 90%. Заняття проводяться в класній кімнаті, у якій є наочні приладдя, великий роздавальний матеріал, шафи зі зразками виробів. Кімната провітрюється, має нормативне освітлення, відповідає санітарно-гігієнічним вимогам. За кожним учнем закріплюється індивідуальне робоче місце й інструменти. Перелік й обсяг матеріалів варто передбачити заздалегідь – збір деяких залежить від сезонних умов. Такі матеріали, як листя, корінь, гілочки збираються дітьми під час екскурсій.

Дуже важливо познайомити батьків із планом роботи кружка. Вони допоможуть заздалегідь придбати потрібні матеріали до роботи. Тісний зв'язок родини й школи буде сприяти вихованню школярів.

На заняттях з дітьми необхідно акцентувати увагу учнів не на виготовлення конкретного виробу, а на її конструктивній побудові, загальній закономірності пристрою виробу цього типу, показати варіанти, щоб діти змогли б вдома самостійно зробити потрібний виріб. Такий підхід, як свідчить практика, значно підвищує інтерес до знань. А це є головною відмінністю від уроків трудового навчання.

Заняття можна організувати по-різному, але немає необхідності в тому, щоб спочатку виконати всі вироби з одного матеріалу, потім з іншого й т.д. Види робіт через кілька занять бажано міняти.

У гуртках типу «Умілі руки» має нараховуватись 10 чоловік. З такою кількістю учнів можна здійснювати індивідуальний підхід, що помітно позначається на ефективності навчання. Керівнику гуртка треба опиратися на ті знання, уміння й навички, отримані в школі або вдома, а також розвивати їх й удосконалювати.

У робочій кімнаті доцільно зробити постійно діючу виставку дитячих робіт. Діти бачать результати своєї праці, порівнюють зроблене, обговорюють вироби, виділяють найцікавіші роботи. Найбільш оптимальна тривалість занять, наприклад для 4 класу – 40–50 хвилин.

Діти, які відвідують гуртки з трудового навчання зазвичай беруть участь у різноманітних конкурсах дитячих робіт, наприклад конкурс «Іграшки руками дітей», або «Оригінальна техніка виконання».

Основні завдання освітньої програми гуртків з трудового навчання для молодших школярів наступні:

1. Розвиток творчих здатностей учнів.

2. Прищеплювання інтересу до мистецтва.

3. Виховання художнього смаку й працьовитості, уміння спостерігати й

виділяти головне.

4. Удосконалювання трудових умінь і навичок. [16, 38–39]

Таким чином, вірно організована позаурочна робота з трудового навчання в молодших класах дає дітям поглиблені знання про якість і можливості різних матеріалів, сприяє закріпленню позитивних емоцій, провокує бажання трудитися і опановувати риси майстерності, прилучає до народного декоративного мистецтва. Отже, є всі підстави розглядати трудове навчання, та позаурочну роботу з цього предмету, як принциповий елемент гармонічного розвитку дітей.

1.5 Констатуючий експеримент щодо з’ясування практичного стану позакласної роботи з трудового навчання в сучасній школі

З метою з’ясування практичного стану позакласної роботи з трудового навчання в сучасній школі та шляхів її покращення і вдосконалення було проведено констатуючий експеримент. Результати його засвідчили, що трудове навчання як предмет подобається 48,8% школярів, і найбільшу зацікавленість в учнів викликають такі форми та види позакласної роботи з трудового навчання, як трудові ігри, заняття гуртків, індивідуальна робота тощо. Проте опитування показало, що лише 30% школярів беруть участь у масових заходах, 10% – відвідують трудові гуртки, 10% залучені в індивідуальній роботі з трудового навчання.

Аналіз бесід та спостережень за вчителями молодших класів показав, що вони не систематично організовують позакласну роботу з трудового навчання. Дослідження свідчить, що ретельно продумана та спланована позакласна робота з трудового навчання у досліджуваній школі майже не проводиться. Педагоги обмежуються в своїй діяльності епізодичним проведенням предметних тижнів, тематичних свят і вечорів, на яких діти виготовляють подарунки своїми руками.

Окрім цього, є проблеми в методичній підготовці вчителів молодших класів, що негативно впливає на активізацію пізнавальної діяльності школярів. За результатами опитування педагогів, серед чинників, які вплинули на їх знання з методики проведення позакласної роботи з трудового навчання, навчання у вищих навчальних закладах стоїть на одному з останніх місць.

Результати констатуючого експерименту свідчать про необхідність удосконалення методичної підготовки, щодо проведення позакласної роботи з трудового навчання серед вчителів молодших класів, що сприятиме її ширшому використанню з метою активізації пізнавальної діяльності учнів та формування у них трудової підготовки.