Соціальний критерій показує здатність молодшого школяра до проявів соціальної активності у галузі групового виготовлення виробів

1. Соціальний критерій показує здатність молодшого школяра до проявів соціальної активності у галузі групового виготовлення виробів.

2. Діяльнісний критерій відображає якість виконання виробу у межах групової діяльності та міру участі у виконанні роботи.

Дослідження здійснювалося у три взаємопов’язані етапи:

На першому етапі (2006-2007 рр.) - проаналізовано психолого-педагогічну та методичну літературу з обраної проблеми. Визначено вихідні теоретичні положення, об’єкт, предмет мету, сформульовано гіпотезу дослідження, конкретизовано завдання.

На другому етапі (2007-2008 рр.) - проведено констатуючий експеримент: розроблено критерії та проведено педагогічну діагностику розвитку соціальної активності учнів на уроках трудового навчання; розроблено та обґрунтовано педагогічні умови розвитку соціальної активності учнів початкових класів. З метою перевірки висунутої гіпотези розроблялись шляхи науково-методичного забезпечення формуючого експерименту.

Опрацьовано результати педагогічного експерименту, проаналізовано та узагальнено емпіричний матеріал, сформульовано висновки, розроблено рекомендації, які втілено у практику трудового навчання молодших школярів.

На основі виділених нами критеріїв здійснено констатуючий експериментальний зріз, на підставі якого визначено рівні розвитку соціальної активності учнів: низький середній і високий.

Низький рівень відображає слабку соціальну активність учня: він неспроможний виконати трудові дії без допомоги чи вказівки вчителя і майже не бере участі в груповій роботі.

Середній рівень характеризується середнім рівнем розвитку формування соціальної активності учнів на уроках трудового навчання, тобто учень без допомоги вчителя бере участь у груповій діяльності і підкоряється вказівкам інших членів групи, проявляє незначну активність.

Високий рівень розвитку соціальної активності учнів на уроках трудового навчання характеризується відносною самостійністю у виконанні виробів, прагненням брати участь у груповій роботі, організовувати її і контролювати весь процес виготовлення виробу - від задуму до творчого практичного втілення.

Порівняння даних констатуючого експерименту в експериментальному і контрольному класах показує незначну різницю у показниках по кожному із рівнів і критеріїв розвитку формування соціальної активності учнів на уроках трудового навчання. Це дало підставу стверджувати, що досліджувана кількість школярів має однаковий проте нереалізований потенціал до розвитку соціальної активності учнів.

Результати констатуючого експериментального зрізу показують, що третина усіх учнів, які брали участь в експерименті, має низький рівень розвитку соціальної активності. До середнього рівня відноситься найбільша кількість учнів - понад половина. Високого рівня досягає лише чверть усіх досліджуваних молодших школярів.

Оскільки найбільша кількість учнів відноситься до низького і середнього рівня сформованості соціальної активності учнів на уроках трудового навчання, можна стверджувати про малу ефективність традицій-них педагогічних умов трудового навчання і виховання молодших школярів. Щоб підвищити її, необхідно удосконалити традиційну методику розвитку соціальної активності учнів на уроках трудового навчання.

У процесі формування соціальної активності учнів на уроках трудового навчання школярів ми пробуджували інтерес до групової діяльності. Так, на заняттях учні коротко пригадували найцікавіші для них уроки трудового навчання минулого року та гуртом визначали найцікавіші професії.

Ознайомлення з різними видами творчої праці - художньої, технічної, наукової - учні здійснювали у процесі виготовлення різних предметів. Це були макети дитячих книжок, іграшок, сувенірів тощо. Одночасно відбувалося ознайомлення молодших школярів з різними типами професій у системі "людина - людина".

Моделювання змісту уроків ми здійснювали на основі врахування індивідуальних особливостей дітей, їх здібностей, інтересів. Покажемо методику проведення етапу повідомлення нових знань, де здійснюється формування у молодших школярів соціальної активності.

Діти, на перерві нам передали лист. Його адресовано вам, учням 4-Б класу. (Учень зачитує його)

Дорогі друзі!

Привіт вам шлють хлопчики і дівчатка із дитячого садочка № 28. Нам тут весело живеться. Ми всі дружно граємось, співаємо, дізнаємося багато цікавого, веселимось. Нам дуже добре.

Але всі ми мріємо про школу, хочемо вчитися, щоб бути Всезнайками і Всевмійками. Ми вже в садочку готуємось до школи: вчимо букви, звуки, цифри. Але для занять з математики нам дуже потрібні картки, за допомогою яких ми швидко вивчили б цифри. Дуже просимо, виготовіть їх нам, будь ласка.

Вихованці старшої групи та їх вихователі!

Ну що ж, допоможемо дітям із дитячого садочка і виготовимо для них картки.

Вони передали ось такі зразки карток. Розгляньте їх.

Виготовляємо основу картки. Для цього спочатку беремо аркуш із зошита в клітинку і робимо розмітку.

Зверху відкладаємо 16 клітинок (8 см), бокові сторони по 20 клітинок (10 см).

Від бокових сторін в середину відкладемо по 4 клітинки (2 см), тоді вниз - по 8 клітинок і знову до середини на кут. Вирізаємо по накреслених лініях. Шаблон картки готовий. Цю розмітку накладаємо на тонкий картон так, щоб верхня сторона і ліва співпали (з метою економії картону). Лівою рукою міцно тримаємо шаблон, а правою точно обводимо по краю. При цьому олівець має бути трішки нахилений до краю.

Наступний шаблон накладаємо близенько до попереднього зображення. Таких карток має бути 10.

Під час вирізування потрібно слідкувати, щоб ножиці різали точно по зображених лініях.

Тоді, користуючись шаблонами, вирізаємо цифри і предметні малюнки.

Коли все повирізуване, починаємо клеїти. Спочатку, за зразком, приклеюємо цифру, а тоді - відповідну кількість предметних малюнків,

Щоб швидко і добре зробити картки для дітей із дитсадочка, працюватимемо бригадами (по 6 чоловік), Кожна бригада вибирає собі бригадира, який буде допомагати, контролювати роботу. Кожна бригада повинна виготовити один комплект карток (10 штук). Тому оцінювати будемо роботу не окремого учня, а бригади в цілому. Працюємо під девізом: "Один за всіх, всі за одного".

Інженер з техніки безпеки нагадує правила, яких потрібно дотримуватись під час користування ножицями.

Виготовлені картки діти вкладають в конверти і відносять після уроків у дитячий садок.

Експериментальне дослідження формування соціальної активності учнів на уроках трудового навчання учнів показало, що внаслідок поетапного включення дітей до групової діяльності відбувся розвиток їхньої соціокультурної компетентності (таблиця).

Таблиця. Підсумковий зріз рівнів розвитку соціальної активності учнів

на уроках трудового навчання (у %)

№ п/п	УМІННЯ	Контрольний клас (%)	Експериментальний клас (%)
1	Знати характеристики групової взаємодії	75	87
2	Розуміти зміст професій в системі "людина-людина", називати основні професії	71	83
3	Описувати деякі професії у системі "людина-людина	73	86
4	Проявляти творчу активність під час групової діяльності	70	82
5	Надавати допомогу іншим членам групи	68	79

Зіставивши дані експериментального і контрольного класів, наведені у таблиці, слід відмітити значну різницю у показниках по кожному із рівнів і критеріїв розвитку соціальної активності учнів на уроках трудового навчання. Ця різниця показує, що кількість учнів експериментального класу, які підвищили свій рівень розвитку соціальної активності внаслідок експериментального навчання, зросла порівняно з даними констатуючого етапу дослідження, а кількість учнів контрольного класу, які підвищили рівень розвитку соціальної активності внаслідок традиційного навчання, хоча й зросла, однак несуттєво.

Так, за підсумками контрольного етапу дослідження, 28% учнів контрольного та 17% учнів експериментального класу мають низький рівень розвитку соціальної активності. До середнього рівня відноситься найбільша кількість учнів - 58% в контрольному та 56% в експериментальному класах. Високого рівня розвитку соціальної активності досягли лише 14% учнів контрольного та 27% експериментального класу (див. діаграму).

Діаграма. Сформованість соціальної активності в експериментальному

та контрольному класах наприкінці експерименту

Наприкінці експериментального дослідження стало очевидно: у процесі використання удосконаленої нами методики в учнів експериментального класу порівняно з контрольним значно підвищився рівень розвитку соціальної активності. Це свідчить про ефективність застосовуваного напрямку роботи.

2.3 Обґрунтування ефективних шляхів і засобів розвитку соціальної активності молодших школярів на уроках трудового навчання

У процесі організації і проведення експериментального дослідження слід враховувати, що в умовах інтенсифікації суспільного життя дитина отримує реальну можливість спостерігати ті різноманітні за соціальною значущістю ситуації, у яких перебувають оточуючі її люди, та спосіб вирішення їх. Вона може зазначати відмінності між людьми, які раніше були недоступними її розумінню через обмеженість відповідного досвіду, на основі якого вона могла б сформувати уявлення про існування у іншої людини переживань, відмінних від її власних. Розуміючи, що, долучаючись до світу людей, молодший школяр може зазнати (і зазнає) й особистісно деструктивних впливів, які можуть спотворити його загальний психічний розвиток, слід було організовувати своєчасну підтримку на уроках трудового навчання.

З огляду на це видається важливим, щоб дії педагога, забезпечуючи емоційно-усвідомлене ставлення молодших школярів до певних норм моральної культури людства, не призводили до втрати його контакту з ними, не спричиняли порушення їхніх міжособистісних відносин. Тут корекційно оптимальними є наступні виховні правила:

Розгортання певної позиції дитини щодо людей і речей призводить до можливості й необхідності реалізації накопиченого соціального досвіду у такій діяльності, яка найбільш адекватно відповідає загальному рівню психічного й особистісного розвитку. Так, позиція "Я і суспільство" у теперішнього школяра відбувається усвідомлення не просто сукупності знайомих людей, а об'єктивно існуючої соціальної організації, де його Я виступає нарівні з дорослими. Цей рівень індивідуалізації дає суттєвий імпульс розвиткові його потенційних особистісних можливостей, які реалізуються у різних видах предметної трудової діяльності. Все це потребує від педагога адекватних цьому віковому новоутворенню молодшого школяра методів виховного впливу на нього.

У цьому віці розвиваються вищі почуття: естетичні, соціальні. Особливу роль відіграє формування моральних почуттів: товариськості, відповідальності, співчуття, занепокоєння у разі несправедливості тощо. Вони формуються під впливом конкретних факторів, побаченого прикладу, враження від слів учителя. Але важливо пам'ятати, що коли молодший школяр усвідомлює норми поведінки, то він сприймає слова вихователя лише тоді, коли вони емоційно його зачіпають, коли він безпосередньо відчуває необхідність чинити так, а не інакше.

Новим чинником, що призводить до виникнення у молодшого школяра різноманітних переживань, є не тільки учіння, а й колектив класу, з яким виникають нові соціальні зв'язки. Вони утворюються на основі різних видів спілкування, що зумовлені діловими взаєминами під час виконання класних доручень, загальною відповідальністю за дії, здійснювані класом, взаємною симпатією та ін. Так зване емоційне зараження буває і в колективі молодших школярів, однак воно значною мірою визначається характером суспільної думки класу як певного виду емоційного ставлення до фактів шкільного життя, досить стійкого і небайдужого для його учасників.

Почуття як мотиви поведінки молодшого школяра займають важливе місце у його житті. Переживання гніву, озлоблення, роздратування може викликати у молодшого школяра агресивну дію стосовно того, хто образив його товариша, однак бійки у дітей цього віку виникають лише у тому випадку, коли переживання досягає такої великої сили, що стримуючі моменти, спричинені усвідомленими правилами поведінки, відкидаються.

Змістовна в соціальному і духовному відношенні, різноманітна у предметному плані спільна діяльність є важливим фактором особистісно розвивального середовища. Вихованці беруть участь у групових дискусіях на соціально та особистісно-значущі теми, змагаються у пізнавальних конкурсах та іграх. Особливе місце займає трудова діяльність на уроках трудового навчання.

Головними умовами формування відповідної мотивації на уроках трудового навчання мають стати спільне переживання вихованцями почуття співпричетності до особливої дитячої культури, яка поєднує в собі романтику й високу соціальну активність, почуття належності до престижної громадської організації, залучення до високих життєвих цілей і цінностей. Для багатьох вихованців обговорення у широкому колі ровесників питань трудового навчання є можливістю встановити оптимальні відносини з однокласниками.

Колективні дії здійснюються на вербальному (скандування девізів, вітань, спів пісень) і сенсомоторному (ігри, трудова діяльність) рівнях. Заходи відбуваються у темпі, що відповідає особливостям молодших школярів. Публічність демонстрації результатів підвищує відповідальність і емоційну віддачу учасників.

Педагог у процесі формування соціальної активності дитини на уроках трудового навчання виступає не у декларативній формі "вчитель", а у формі "товариш", що діє відповідно до організованого порядку, ритуалів, які прийняті у даному середовищі. Тут педагог включається у спільну дитячу діяльність як творчий рівноправний учасник.

Організаційні норми і структура спільної діяльності педагогом директивно не пропонується, а створюються за участі дітей. Таким чином, підкреслюється можливість і необхідність участі вихованців у нормо-творчості [12].

Групові заходи здійснюються в "зоні спілкування" кожного вихованця. Діти сприймають самих себе й один одного через призму загально-колективної активності, що стимулює становлення у них справжньої соціально-дієвої позиції.

Теплі і дружні міжособистісні взаємини педагога і дитини сприяють розумінню нею того факту, що вона почувається затишно і безпечно, бо ця людина ніколи не залишить її наодинці з проблемами, порадить і захистить.

Вибудовуючи систему виховних впливів на молодшого школяра на уроках трудового навчання з метою формування соціальної активності дитини, педагогові слід враховувати що дитина постійно перебуває у контакті з оточуючими її ровесниками. Через відмінності в задатках, здібностях, у темпах розвитку, в стані здоров'я тощо відбувається більш чи менш чітка диференціація молодших школярів на групи. Діти займають різне становище в системі соціальної ієрархії - лідери, виконавці, ізольовані.

Школярі, яким властивий високий статус, об'єднуються в групи і недоброзичливо ставляться до дітей, які почуваються ігнорованими, так би мовити, ізгоями. Останні стають предметом глузування, і через це у них формується низька самооцінка, яка негативно впливає на їхній особистісний розвиток.

Педагог має вміло регулювати дружні взаємини дітей таким чином, щоб їх виховна дія відбувалася у морально прийнятних межах. Треба створювати такі умови, щоб друг, до якого тяжіє молодший школяр, транслював свої позитивні якості, якими ще не оволодів останній.

Є ще один бік взаємин молодших школярів, який має бути усвідомлений і використаний педагогом у виховній роботі на уроках трудового навчання. Присутність у поведінці дитини на перших етапах молодшого шкільного віку елементів суперництва, недоброзичливості призводить до формування у неї викривленого уявлення про себе, про свій особистісний образ Я, який вона всіляко оберігає. Звичайно, що таке явище не кращий фактор у вихованні молодшого школяра.

Дружні взаємини завдяки тісній близькості з дитиною сприяють оволодінню здатністю бачити себе збоку. Така позиція надзвичайно сприятлива для формування об'єктивного особистісного образу Я дитини і для корекції нереалістичних уявлень про себе й інших.

Стратегічним орієнтиром у роботі з молодшими школярами в плані становлення у них міжособистісних взаємин на уроках трудового навчання має бути допомога педагога у розумінні ними того, задоволенню яких потреб підпорядковані їх взаємостосунки з оточуючими і за яких обставин ці потреби будуть адекватними їхнім віковим поведінковим стандартам і можуть бути реалізовані без шкоди для самоповаги.

За вимогами програми вчитель забезпечує конструктивно-технологічний підхід до вирішення завдань з трудового навчання. Формування соціальної активності на уроках трудового навчання у четвертому класі є початковим етапом оволодівання елементами проектної творчості. Це виявляється у виконанні завдань з технічної графіки (ескізів, креслень), вправ для міркування, дослідницьких робіт з визначенням властивостей матеріалів, розрахунків, вимірювань. Отже, відповідно до конструктивно-технологічного підходу, пріоритетним завданням трудового навчання у четвертому класі є формування соціальної активності учнів.

Враховуючи зазначені пріоритети, учитель на уроках трудового навчання повинен чітко розрізняти методику формування соціальної активності, з одного боку, і методику формування загально-трудових технологічних умінь, з іншого боку. Методика формування соціальної активності ґрунтується на синтезі трьох видів діяльності: складанні зв'язних висловлювань про творчі задуми учнів з трудового навчання, виконанні графічних зображень майбутніх виробів і їх частин, виготовленні виробів відповідно до висловлених творчих задумів і виконаних графічних зображень.

Методика формування загально-трудових технологічних умінь четвертокласників зводиться до ознайомлення з технологічними процесами, до навчання раціональних прийомів обробки матеріалів інструментами і технічними пристосуваннями, до формування навичок раціональних прийомів роботи, дотримання правил безпечної праці.

Важливо також закріпити уміння учнів виконувати колективні (групові) дії з обробки різних матеріалів у наступній послідовності:

розгляд виробу-зразка, визначення конструктивних особливостей його будови і оздоблення;

підготовка до роботи засобів і предметів праці (матеріалів, інструментів, пристосувань), вибір лицьового чи зворотного боків заготовок, базових сторін чи базових ліній, необхідних для початку розмічання матеріалів;

позначення ліній розмічання заготовок способами копіювання, використання креслярських інструментів, обведення шаблонів і трафаретів, відмірювання тощо;

виготовлення деталей виробу способами проколювання, згинання, розгладжування, надрізування, вирізування, накручування, намотування тощо;

поправляння якості первинної обробки матеріалів з метою виготовлення окремих деталей: підрівнювання, підрізування, витирання допоміжних ліній розмітки тощо;

з'єднання окремих деталей у цілісний виріб способами склеювання, переплетення, скріплення, нанизування, вставляння тощо;

прикрашання виробу для його остаточної обробки: розфарбовування, покриття пластиліном, оздоблення розписом або аплікацією;

перевірка якості роботи, відповідності зразка і учнівської роботи: одягання, примірювання, візуальне порівняння із зразком, випробування, зіставлення з графічним зображенням.

Формування соціальної активності на уроках трудового навчання найдоцільніше поєднувати із дослідницькою роботою учнів. У процесі дослідницької роботи необхідно дотримуватися наступних вимог:

забезпечувати педагогічні умови для встановлення причинно-наслідкових зв'язків у дослідженні технологічних особливостей предметів праці;

навчати прогнозування можливих результатів дослідження;

спонукати учнів до цілеспрямованих спостережень за результатами технологічних дій (розрив, зволожування, гнуття, зв'язування, скручування тощо);

привчати до планування практичних дій у дослідах;

навчати самостійного аналізу результатів дослідження;

створювати ситуацію для порівняння, узагальнення результативності дослідницької роботи усіх учнів класу.

В ході формування соціальної активності на уроках трудового навчання мають перевагу активні та інтерактивні способи взаємодії учителя і учнів. Учні вільно обмінюються думками, допускається дискутування, "мозкові штурми". Усі методичні прийоми спрямовані на розвиток комунікативних якостей особистості, критичного і логіко-понятійного мислення, уміння доводити задуми до остаточного завершення - виготовлення виробу.

Висновки

Отже, міжособистісні стосунки, будучи цілісною системою індивідуальних, вибіркових, свідомих зв'язків її з різними сторонами об'єктивної дійсності, виявляється, так би мовити, об'єктивується в соціальній активності, що набуває тієї чи іншої форми діяльності. Єдність знань, соціальних установок і ціннісних орієнтацій, прагнень і здатності людини максимально впливати на навколишню дійсність з метою реалізації своїх матеріальних і духовних потреб завдяки соціальній активності перетворюється в реальність. Міжособистісні стосунки як інтегральна властивість особистості є джерелом соціальної активності людини щодо ідеального та предметного перетворення навколишнього світу.

Активна життєва позиція школяра виявляється насамперед у сфері спілкування. Воно є процесом актуалізації суспільних і особистісних відносин, їх взаємодії, у ході якої відбувається обмін діяльністю, досвідом, знаннями, ціннісними орієнтаціями, уміннями й навичками. В основі спілкування лежить комунікативна активність як особливий вид соціальної активності. Комунікативна активність включає в себе: емоційний компонент, що виявляється в почуттях симпатії, товариськості, дружби; пізнавальний компонент, що виявляється в зацікавленому пізнанні учнем своїх ровесників; ціннісно-орієнтаційний компонент, що знаходить свій вияв в умінні адекватно оцінювати ті чи інші якості особи, орієнтуючись при цьому на суспільно значущі критерії.

Трудова активність є тим особистісним надбанням, яке значною мірою визначає моральну вихованість дитини, впливає на успішність розвитку в неї інших моральних рис. Трудову активність молодших школярів можна визначити за такими критеріями: рівень потреби в праці, характер трудової орієнтованості, взаємодія з іншими людьми в трудовій діяльності. Виділяють різні види трудової орієнтованості дитини: а) орієнтованість на досягнення спільної трудової мети, виходячи з інтересів класу, школи, сім'ї, держави, орієнтованість на власний успіх, особистий престиж, індивідуалістична орієнтованість, коли на перший план ставляться матеріальні блага, користь без урахування інтересів тих, з ким працює, орієнтованість епізодичного характеру. Розвиток трудової активності учнів групи може гальмуватись у зв'язку з відсутністю елементарних трудових навичок.

Критерієм трудової вихованості школярів є висока особиста зацікавленість і продуктивність праці, відмінна якість продукції, трудова активність і творче, раціоналізаторське ставлення до процесу праці, трудова, виробнича, планова, технологічна дисципліна, працелюбність. Участь вихованців у праці, досягнення ними певних трудових результатів викликає в них задоволення, радість і гордість за досягнуті успіхи, особисті й колективні. Педагог повинен не тільки порівняти й оцінити результати трудової діяльності окремих учнів, а й вказати при цьому на індивідуальні якості особистості, що сприяли їх досягненню.

Трудове виховання дітей молодшого шкільного віку покликане забезпечити вирішення таких завдань: формування мотивації (потреб, інтересу, почуття обов'язку і відповідальності), позитивно-емоційного ціннісного ставлення до праці як до форми буття і способу самореалізації людини, формування системи знань, необхідних для трудової діяльності, вибору професії, соціального, професійного і життєвого самовизначення, формування досвіду суспільно корисної виробничої діяльності, вміння використовувати теоретичні знання на практиці, здатності до творчості. Вирішення цих завдань відбувається у процесі загальноосвітньої підготовки, трудового навчання, різноманітної за змістом і формою трудової діяльності.

Першочергове завдання вчителя трудового навчання - це формування в дітей соціальної активності шляхом емоційного позитивного ставлення до уроків праці. Для цього педагог має використовувати нестандартні форми проведення занять та цікаві для дітей за змістом і способом використання об'єкти праці, якими вони будуть користуватися. Важливе значення для успішного виконання трудових завдань на уроці має робоча атмосфера, в якій працює дитина. На окремих етапах виконання роботи доцільно залучати учнів до практичного розв'язання проблемних ситуацій, до зіставлення, порівняння, контролю, оцінки результатів роботи.

Складність оцінки рівня розвитку соціальної активності учнів полягає в тому, що вона не знаходить самостійного прояву в трудовій діяльності а є комплексною якістю, яка включає і власне активність в діяльності, і взаємодопомогу, і допомогу окремим товаришам, і вміння організувати свою діяльність і роботу своїх товаришів. Тому, проводячи дослідження, ми дійшли висновку, що доцільно оцінювати не кожен конкретний прояв соціальної активності учнів, а їх прояв у груповій діяльності, де здійснювалося виготовлення виробу. Це означає, що показниками розвитку соціальної активності учнів на уроках трудового навчання слід обрати результативність їх трудової діяльності, котра проявляється у якості виготовлення певного виробу.

З метою перевірки стану розвитку соціальної активності учнів на уроках трудового навчання нами здійснено педагогічну діагностику рівнів сформованості даної якості. Також розроблено і впроваджено у педагогічну практику початкової ланки загальної освіти удосконалену методику формування в учнів соціальної активності на уроках трудового навчання, і перевірено ефективність цієї методики у процесі формуючого експерименту. Порівняння даних формуючого експерименту в експериментальному і контрольному класах показує істотну відмінність у показниках по кожному із рівнів і критеріїв розвитку формування соціальної активності учнів на уроках трудового навчання. Це дало підставу стверджувати, що пропонована методика є ефективною у процесі розвитку соціальної активності у молодших школярів.

Список використаної літератури

1.   Державна національна програма "Освіта" (Україна XXI століття). - К.: Райдуга, 1994. - 112 с.

2.   Закон України "Про професійно-технічну освіту" // Законодавство України про освіту: Зб. законів. - К.: Парламенське вид-во. - 2002. - 144 с.

3.   Концепція загальної середньої освіти (12-річна школа) // Педагогічна газета. - 2002. - Січень. - №1. - С.4-7.

4.   Аверичев Ю.П. Организация трудового обучения и воспитания школьников. - М.: Просвещение, 1961. - 192 с.

5.   Андерсен Л, Моллер К. Нова методологія аналізу ринку праці та професійних умінь // Професійно-технічна освіта (спецвипуск). - 2001. - С.12-18.

6.   Андреева Г.М. Социальная психология. - М.: Аспект Пресс, 1998. - 376 с.

7.   Антонов Т.М. Научно-педагогическое обоснование системы трудового обучения в начальной школе. - К.: Освіта, 1994. - 271 с.

8.   Асмолов А.Г. Психология личности. - М.: Ваклер, 1990. - 336 с.

9.   Атутов П.Р. О дидактических проблемах политехнической подготовки школьников // Сов. педагогика. - 1984. - № 1. - С.31-39.

10.      Атутов П.Р., Чарыев И.Т. Взаимосвязь политехнического образования и трудового воспитания (школьников) // Сов. педагогика. - 1988. - №5. - С.28-32.

11.      Бех І.Д. Спадкові передумови розвитку особистості // Рідна школа. - 1996. - № 7. - С.11-14.

12.      Бобнева М.И. Социальные нормы и регуляция поведения. - М.: Наука, 1978. - 310 с.

13.      Божович А.И. Личность и ее формирование в детском возрасте. - М.: Просвещение, 1968. - 464 с.

14.      Ботюк А.Ф. Формирование конструктивно-технических умений у младших школьников. - К., 1965. - 150 с.

15.      Ведмеденко Д.В., Шаплавський М.В. Виховання у дітей молодшого шкільного віку інтересу до трудової діяльності. - Чернігів, 2003. - 80 с.

16.      Виховання молодших школярів у праці / За ред. З.Н. Борисовой - К.: Освіта, 2002. - 96 с.

17.      Вишневський О., Дитиноцентризм і системно-ціннісний підхід до змісту виховання // Рідна школа. - 2002. - №5. - С.37-40

18.      Врублевский В.К. Труд на пороге третьего тысячелетия. - К.: Политиздат Украины, 1990. - 114 с.

19.      Гильбух Ю.З., Верещак Е.П. Психология трудового воспитания. - К.: Рад. шк., 1987. - 255 с.

20.      Гордуз М. Нестандартні форми навчання мол. шк. на уроках трудового навчання // Початкова школа. - 2003. - №4. - С.1-4

21.      Горлач М.І. Трудова освіта і виховання учнів. - К.: Радянська школа, 1989. - 124 с.

22.      Гришкова Г.Н. Юсубова И.Б. Развитие познавательной самостоятельности школьника в трудовой деятельности // Нач. школа. - 2004. - №11. - С.41-45.

23.      Гуцан Л. Автентична основа трудового виховання молодших школярів // Початкова школа. - 2004. - №7. - С.53-55.

24.      Гушулей Й.М. Загально-технічна підготовка учнів в процесі трудового навчання. - К., 2000. - 312 с.

25.      Данилова Л., Розвивати пізнавальну активність учнів // Рідна школа. - 2002. - №6. - С.18-20.

26.      Зубов В.Г. Политехническое образование в современных условиях // Сов. педагогика. - 1975. - № 3. - С.4-11.

27.      Ильина Т.А. Научно-технический прогресс и актуальные проблемы педагогики. - М.: Знание, 1972. - 61 с.

28.      Катханов К.Н. Педагогические основы производительного труда. - М.: Высш. шк., 1987. - 359 с.

29.      Киричук О.В. Філософія освіти і проблеми виховання // Нові технології навчання. - К., 1997.

30.      Кобзарь Б.С. Методические рекомендации по организации общественно полезного, производительного труда и профессиональной ориентации учащихся в специальных общеобразовательных школах. - К.: Рад. шк., 1984. - 73 с.

31.      Кононко О.Л. Стратегічна мета виховання - життєва компетентність дитини // Початкова школа. - 1999. - № 5. - С.3-6.

32.      Костюк Г. С Навчально-виховний процес і психічний розвиток особистості. - К., 1989.

33.      Кочетов А.И. Методика исследования проблем трудового воспитания. - Минск, 1992. - 100 с.

34.      Лось А. Как воспитать трудового человека // Народное образование. - 2002. - №10. - С. 202-208.

35.      Лутай B. C. Філософія сучасної освіти. - К.: Центр "Магістр", 1996. - 256 с.

36.      Луткова Л.В. Совершенствование дидактической системы трудового обучения школьников 1-4 классов. - К., 1981. - 124 с.

37.      Мадзигон В.Н. Методологические и психолого-педагогические основы преемственности в трудовом обучении // Методика труд. обучения: Респуб. науч.-метод, сб. - К.: Рад. шк., 1980. - №13. - С.3-9.

38.      Мадзигон В.Н., Оржеховская В.М. Организация производительного труда школьников: Учеб. - метод, пособие. - Киев: М-во народного образования УССР, 1989. - 96 с.

39.      Милерян Е.А. Психология формирования общетрудовых политехнических умений. - М.: Педагогика, 1973. - 299 с.

40.      Мірошник З. Формування Я-концепції молодшого школяра в умовах особистісно-орієнтованого навчання // Мандрівець. - 2003. - №4. - С.58-60.

41.      Научные основы трудового обучения: Сб. / Сост. А.Б. Дмитриев. - М.: Педагогика, 1970. - 229 с.

42.      Общая психология / Под ред. А.В. Петровского. - М., 1986. - 384 с.

43.      Оршанський Л. Технологія виготовлення з деревини декоративно-ужиткових виробів ітер’єрного призначення. // Трудова підготовка в закладах освіти. - 2001. - № 2. - С.54 - 56.

44.      Перевертень Г.І. Програма з трудового навчання для 1-4 класів // Поч. школа. - 1991. - №7. - С.46-47.

45.      Плохій З.П. Трудове виховання молодших школярів. - К.: Освіта, 2002. - 112 с.

46.      Плохій З.П. Праця як пізнавальна цінність // Початкова школа. - 2001. - №6. - С.12-13.

47.      Подоляк В.О. Формування в учнів системи наукових компетентностей в галузі сучасного виробництва. - Вінниця: Книга-Вега, 2002. - 462 с.

48.      Поляков В.А. Политехнический принцип в трудовом обучении школьников. - М.: Просвещение, 1977. - 80 с.

49.      Програма для загальноосвітніх закладів: Трудове навчання: 1-4 кл. -К.: Шкільний світ. - 2001. - 311 с.

50.      Рымаренко В.Е. Формирование трудовых навыков у учащихся. - К.: Рад. шк., 1981. - 55 с.

51.      Сафронова Е.М. Трудовая деятельность в контексте личностного подхода в образовании // Педагогика. - 2003. - №3. - С.38-44.

52.      Семиченко В.А. Психологія соціальних відносин. - К.: Магістр-S, 1999. - 168 с.

53.      Скаткин М.Н. Труд в системе политехнического образования. - М.: Изд-во АПН РСФСР, 1976. - 328 с.

54.      Социальная психология / Под ред. А.В. Петровского. - М.: Просвещение, 1987. - 224 с.

55.      Стахів Л. Роль праці в моральному вихованні особистості // Рідна школа. - 2004. - №5. - С.56-58.

56.      Стефаненко П. Навчання в співробітництві як педагогічна технологія особистісно орієнтованого підходу // Педагогіка і психологія професійної освіти. - Львів. - 2003. - №3. - С.30-39.

57.      Титаренко Н. Роль сім’ї і школи у трудовому вихованні дітей (З досвіду роботи) // Початкова школа. - 2003. - №3. - С.53-54

58.      Тхоржевский Д.А. Дидактика трудового обучения. - К.: Рад. шк., 1972. - 224 с.

59.      Тхоржевський В. Мозаїка планів - конспектів занять. // Трудова підготовка в закладах освіти. - 1997. - № 4. - С.43 - 39.

60.      Тхоржевський Д.О. Система трудового навчання. - К.: Вища школа, 1985. -м175с.

61.      Тхоржевський Д.О. Методика трудового навчання та викладання загальнотехнічних дисциплін. -К.: Вища школа, 1985. - 175с.

62.      Ушинский К.Д. Избранные педагогические произведения. - М.: Просвещение. 1968. - 357 с.

63.      Цына А.Ю. Педагогическое обоснование системы общетрудовых знаний и умений учащихся 1-4 классов. - К., 1997. - 122с.

64.      Чепіга Я. Азбука трудового виховання й освіти. - К.: Державне видавництво. - 1992. - 146 с.

65.      Чернышенко И.Д. Трудовое воспитание школьников. - М.: Просвещение, 1991. - 181 с.