Авторські пропозиції та їх результативність

2.3 Авторські пропозиції та їх результативність

Вивчення та узагальнення теоретичних основ досліджуваної проблеми, результати яких наведені нами у розділі 1 дипломної роботи та аналіз педагогічного досвіду у цій галузі (2.1. – 2.2.) дозволили сформулювати робочу гіпотезу нашого дослідження: пізнавальна діяльність учнів буде більш раціональною і продуктивною за умови оптимального застосування системи дидактичних ігор.

Важливою умовою підвищення ефективності навчального процесу є використання розвивального потенціалу дидактичної гри у початковій школі, яка б допомагала здійснювати оптимальну навчально-пізнавальну діяльність молодших школярів.

Проведений аналіз наукової літератури засвідчив, що проблема використання дидактичної гри завжди була актуальною як для психолого-педагогічної науки, так і для методик окремих навчальних предметів. Саме тому вона досліджувана психологами: Л. Виготським, Д. Ельконіним, А. Леонтьєвим, О. Дусавицьким та ін.; класиками зарубіжної педагогіки: Ф. Фребелем, М. Монтессорі, О. Декролі; відомими вітчизняними та російськими педагогами: К. Ушинським, В. Сухомлинським та ін.

Вивчення основних психолого-педагогічних та методичних проблем дидактичної гри на констатувальному етапі (2008-2009 рік) дослідження проводилося шляхом використання таких методів, як інтерв’ювання, бесіди, анкетування, спостереження та аналіз уроків.

Анкетуванням було обстежено 2 групи респондентів:

1) учні 1-2 класів середніх загальноосвітніх шкіл (учні Тернопільської спеціалізованої початкової школи з поглибленим вивченням іноземної мови (26) та СЗОШ І-ІІІ ступенів № 14 м. Тернополя (24);

2) друга група – вчителі початкової ланки освіти (15).

Кожній з груп надавались анкети із запитаннями стосовно використання у навчально-виховному процесі дидактичної гри (див. Додаток Г).

Потрібно зауважити, що завданнями опитування були: 1) з’ясувати розуміння суті проблеми використання дидактичної гри у школі; 2) з’ясувати ставлення до цього методу з боку учнів та педагогів; 3) визначення недоліків і можливих шляхів вдосконалення ігрової діяльності на уроках у початкових класах.

Отримані результати показали, що у 43 % учнів вже є сформований пізнавальний інтерес, та наступні відповіді на запитання показали, що лише незначна кількість школярів (7 %) визначає для себе пріоритетними сам процес навчання, здобуття знань, розширення кругозору (25 % опитаних учнів). Більшість (75 %) працює на результат, на можливість використання своїх знань в майбутньому дорослому житті (в цьому вбачається певний вплив дорослих).

Абсолютна більшість опитуваних дітей (98 %) продемонструвала цікавість до уроків, що насичені іграми.

Серед уроків, на яких найчастіше граються діти, вони назвали фізичну культуру (80 %), музику (60 %), художню працю (30 %), математику, українську мову та ознайомлення з навколишнім світом разом (15 %). Така відповідь свідчить про низький рівень використання саме дидактичних ігор вчителями в навчально-виховному процесі.

При відповіді на 4 питання анкети учні були одностайними, – гра справді сприяє їх кращому розумінню навчального матеріалу (86 % опитаних). Разом з тим, аналізуючи малюнки дітей (відповідь на 5 питання), можна сказати, що їм цікаві дидактичні ігри, вони воліли б в них грати на уроках української мови, природничо-математичного циклу.

Анкетування вчителів засвідчило низький рівень використання ними дидактичних ігор (лише 10 % респондентів використовують ігри 1-2 рази на урок, а більшість вчителів – 65 % використовують дидактичну гру лише кілька разів на тиждень). На нашу думку, причиною таких відповідей є і те, що багато вчителів не до кінця розуміють саме поняття дидактичної гри.

Як показали відповіді на 3 питання, вчителі найчастіше використовують дидактичну гру на уроках математики (88 % опитаних). Причин цього, на нашу думку, є кілька: відповідність підручників сучасним формам роботи, різноманітність засобів навчання тощо.

Серед джерел пошуку дидактичних ігор педагоги найбільше називають додаткову методичну літературу (81 %). Лише кілька респондентів називали підручники та посібники, або казали, що придумують ігри самотужки.

Для покращення ігрової діяльності на уроках вчителі пропонували:

·              забезпечення шкіл необхідним дидактичним та практичним матеріалом;

·              зменшення навантаження на учнів програмовим матеріалом;

·              узагальнення та систематизація досвіду використання ігор в навчанні.

Відвідування та аналіз уроків, а також опитування вчителів стосовно проблеми використання дидактичних ігор у навчально-виховному процесі з метою формування пізнавального інтересу (аналіз масового педагогічного досвіду) виявило наступні аспекти проблеми:

·              неналежний рівень використання дидактичних ігор;

·              недостатня обізнаність у проблемі;

·              формалізм у проведенні дидактичних ігор на уроках.

На формувальному етапі дослідження (2008-2009 навчальний рік) нами була розроблена і експериментально перевірялася система дидактичних ігор, яка сприяє активізації пізнавальної діяльності молодших школярів, розвитку їх особистості і вивчалася їх ефективність. Основні елементи розробленої експериментальної системи дидактичних ігор представлені у параграфі 2.2. нашої дипломної роботи.

Особливої уваги з точки зору пізнавальної діяльності викликають етапи уроку, на яких могла б використовуватись дидактична гра: повідомлення теми, мети та завдань уроку (мотивація навчання); вивчення нового матеріалу (первинне сприймання, усвідомлення та осмислення); закріплення вивченого матеріалу; узагальнення та систематизація знань, умінь та навичок.

В результаті відвідування і аналізу уроків нами були сформульовані закономірності використання дидактичних ігор на різних етапах уроку, які узагальнено у таблиці 1.

Таблиця 1.

Узагальнені закономірності використання дидактичних ігор на різних етапах уроку

Етапи уроку	МЕТОДИ НАВЧАННЯ
	Дидактичні ігри
	Репродуктивні	Продуктивного характеру
1. Організація класу до уроку
2. Перевірка домашнього завдання	+
3. Повідомлення теми і мети уроку
4. Вивчення нового матеріалу
5. Закріплення нового матеріалу	+
6. Узагальнення і систематизація	+
7. Контроль знань, умінь і навичок
8. Підсумок уроку		+
9. Пояснення домашнього завдання

«+» – використання дидактичної гри.

Пропонуємо своє бачення використання дидактичних ігор відповідно вищенаведеної таблиці. Звертаємо особливу увагу на продуктивний характер ігор.

Зокрема, під час організації класу до уроку пропонуємо використання таких ігор: «Уважні долоньки», «Потяг», «Упізнай по голосу».

На етапі мотивації (повідомлення теми, мети та завдань уроку) дидактичні ігри використовуються не просто так, а з огляду на те, що на цьому етапі виховуються потреби та особистісно-значущі мотиви. З огляду на це рекомендуємо використовувати наступні ігри: «Хто що почує?», «Хто уважніший».

На етапі вивчення нового матеріалу (первинне сприймання, усвідомлення та осмислення) доцільними будуть ігри: «Телеграф», «Лото в парах», «Чарівна паличка», «Ланцюжок».

На етапі закріплення вивченого матеріалу й узагальнення та систематизації знань, умінь та навичок варто було б використати такі ігри, як: «Живі слова», «Вгадай, що я сказав», «Підбери слова».

Контроль знань, умінь і навичок та підсумок уроку можна провести за допомогою дидактичних ігор «Новосілля у Незнайка», «Що у нас є», а пояснення домашнього завдання – «Злови п’ять слів».

На підсумковому етапі дослідження проводилися узагальнення та математична обробка і аналіз одержаних на формуючому етапі експерименту даних.

Основним критерієм ефективності проведеного дослідження були показники сформованості пізнавальних інтересів учнів, на основі яких ми виділили таких 4 рівні (за Г.І. Щукіною):

1) низький – пізнавальний інтерес має ситуативний характер і зникає відразу, як тільки перестає діяти подразник (проявляється у міміці і пантоміміці учня);

2) середній – пізнавальний інтерес пов’язаний із зовнішніми ознаками об’єкту пізнання (учні задають питання типу «Що це?»);

3) високий – пізнавальний інтерес пов’язаний із з’ясуванням причинно-наслідкових зв’язків, які пояснюють суть об’єкту пізнання (учні задають питання типу «Чому?», «Як?»);

4) дуже високий – пізнавальний інтерес пов’язаний із прагненням учня поділитися одержаними знаннями із своїми товаришами (самостійно шукає додаткову інформацію і у спілкуванні прагне познайомити з нею своїх товаришів).

Узагальнення одержаних експериментальних даних представлено нами у систематизуючій таблиці 2.

Таблиця 2.

Порівняльний аналіз динаміки рівня пізнавальної активності молодших школярів в процесі експериментальної роботи.

Рівні сформованості пізнавального інтересу	На початку експерименту		Наприкінці експерименту
	контрольний	експериментал.	контрольний	експериментал.
дуже високий	23 %	21 %	31 %	44 %
високий	48 %	40 %	41 %	51 %
середній	23 %	32 %	22 %	5 %
низький	6 %	7 %	6 %	0 %

Порівняльний аналіз результатів на початку та наприкінці дослідження, представлених в таблиці, дозволяє зробити попередній висновок, що підтверджує сформульовану гіпотезу: пізнавальна діяльність учнів буде більш раціональною і продуктивною за умови оптимального застосування системи дидактичних ігор на уроках у початкових класах.

Позитивна динаміка змін у співвідношенні рівнів сформованості пізнавальних інтересів молодших школярів у експериментальних класах на початку та наприкінці експерименту підтверджують, що умовами оптимальної організації ігрової діяльності є: доцільний вибір системи дидактичних ігор у початковій школі на кожному уроці; оптимальне використання системи дидактичних ігор на тих чи інших етапах уроку.

Висновки

Проведене теоретичне і експериментальне дослідження, присвячене проблемі розвивального потенціалу дидактичних ігор у початковій школі, дозволило розв’язати поставлені задачі і сформулювати основні результати дослідження.

Вивчаючи стан досліджуваної проблеми в педагогічній теорії і практиці, ми дійшли до таких висновків:

Потреба сучасного суспільства вимагає від школи найбільш результативних методів навчання та виховання і ця потреба стоїть перед початковою ланкою освіти.

Проведений аналіз наукових розробок, навчальної та методичної літератури, роботи вчителів-класоводів засвідчує, що і в теорії, і в практиці школи проблема використань дидактичних ігор має певне відображення. Проте на сьогодні немає цілісного підходу до вирішення цієї проблеми: відсутня науково обґрунтована система дидактичних ігор та методика їх використання у початковій школі.

Пошуки ефективної системи використання дидактичних ігор спонукали нас до вивчення психолого-педагогічних умов їх використання. На основі аналізу психолого-педагогічних умов використання дидактичних ігор були сформульовані вимоги до методики їх проведення:

— методика повинна керуватися принципом повної реалізації вікових пізнавальних можливостей дітей;

— вона повинна забезпечувати варіативність умов, у яких протікає робота вчителя і учня;

— методика повинна сприяти оптимальному розвитку кожного школяра;

— навчання за даною методичною системою повинно забезпечувати кожному учневі фізичне і психологічне здоров’я.

Для досягнення поставлених задач розроблена система дидактичних ігор (див. параграф 2.2.), узагальнено зміст понять «дидактична гра» і «система дидактичних ігор», сформульовано вимоги до проведення дидактичних ігор; з’ясовані питання відбору ігор на конкретний урок тощо.

Дотримання вказаних вимог до системи дидактичних ігор забезпечує різнобічність умов для всебічного розвитку молодших школярів.

Було вирішено загальні питання методики використання дидактичних ігор. Випробувано різні форми організації роботи з дидактичними іграми: фронтальну, індивідуальну та групову.

Розроблено методику використання дидактичних ігор експериментальної системи. У контексті конкретних умов класу були створені чіткі і докладні розробки використання ігор.

Результати експерименту показали, що практична реалізація запропонованої системи дозволяє:

—      підвищити рівень пізнавальної активності учнів на уроках;

—      підвищити загальний рівень навчальних досягнень учнів;

—      розвивати інтерес учнів до предметів.

Підсумовуючи загалом, відзначимо: поставлені завдання вирішені, мета дослідження досягнута.

Список використаної літератури

 

1.     Активизация познавательной деятельности младших школьников: Книга для учителя / Под ред. М. П.Осиповой, Н. И. Качановского. – Минск: Нар.освета, 1987.

2.     Аникеева Н. П. Воспитание игрой: Книга для учителя. – М.: Просвещение, 1987.

3.     Артемова Л. В. Вчися граючись. – К.: Томіріс, 1983.

4.     Артемова Л. В. Окружающий мир в дидактических играх дошкольников. – М., 1992.

5.     Артемова Л. В. Театр і гра. – К., 2002.

6.     Артемова Л. В. Формирование общественной направленности ребенка-дошкольника в игре. – К., 1988.

7.     Богданович М. В. Методика викладання математики в початкових класах. – К., 1994. – 486 с.

8.     Болотина Н. И. Дидактическая игра – одно из средств активизации познавательной деятельности детей шестилетнего возраста // Начальная школа. – 1987. – № 12. – С. 42-44.

9.     Бондаренко А. К. Дидактические игры в детском саду. – М., 1991.

10.   Валлон А. Психическое развитие ребенка. – М, 1967. – 195 с.

11.   Варзацька Л. О. Гра як засіб пізнання // Початкова школа. – 1988. – № 12. – С. 34-35.

12.   Веремійчик І. Дидактична гра «Поле чудес» // Початкова школа. – 1997. – № 6. – С. 46-47.

13.   Воспитание детей в игре / Сост. А. К. Бондаренко, А. И. Матусик. – М., 1983.

14.   Гаспарова Е. М. Режиссерские игры // Игра дошкольника. – М., 1989.

15.   Грабська І. А., Киричук О. І. Ігрові форми психологічної корекції: Використання ігрових вправ у розвитку уваги школярів // Радянська школа. – 1990. – № 12. – С. 59-64.

16.   Гриб Д. М. Гра у навчанні шестиліток // Початкова школа. – 1985. – № 2. – С. 54-56.

17.   Гримакова Г. Н., Юсубова И. Б. Развитие познавательной самостоятельности школьника в игровой деятельности // Начальная школа. – 2004. – № 11. – С. 41-45.

18.   Давидчук А. Н. Конструктивное творчество дошкольников. – М., 1973.

19.   Денис С. А. Дидактичні ігри // Початкова школа. – 2004. – № 8. – С. 48-52.

20.   Дидактические игры и упражнения по сенсорному воспитанию дошкольников / Под ред. Л. А. Венгера. – М., 1978.

21.   Дошкільна педагогічна психологія / За ред. Д. Ф. Ніколенка. – К., 1987.

22.   Дошкольная педагогика: В 2 ч. / Под ред. В. И. Логиновой, П. Г. Саморуковой. – Ч. 2. – М., 1988.

23.   Енциклопедія освіти / Академія педагогічних наук України; головний редактор В.Г. Кремень. – К.: Юрінком Інтер, 2008. – 1040 с.

24.   Жорник О. Використання дидактичних ігор у навчанні // Рідна школа. – 2000. – № 4. – С. 63-64.

25.   Жорник О. Формування пізнавальної активності учнів у процесі спільної ігрової діяльності // Рідна школа. – 2000. – № 3. – С. 31-33.

26.   Жуковская Р. И. Игра и ее педагогическое значение. – М., 1975.

27.   Зворыгина Е. В. Первые сюжетные игры малышей. – М., 1988.

28.   Зязюн Г. А. Філософські проекції освіти та освітніх технологій // Шлях освіти. – 1996. – № 1. – С. 1-9.

29.   Игра дошкольника / Под ред. С. Л. Новоселовой. – М., 1989.

30.   Игры и упражнения в обучении шестилеток: Пособие для учителя. [Сборник / Под ред. Н.В. Седж]. – Минск.: Нар. асвета, 1985. – 136 с.

31.   Игры и упражнения по развитию умственных способностей у детей дошкольного возраста / Сост. Л. А. Венгер, О. М. Дьяченко. – М., 1989.

32.   Карпова С. Н., Лысюк Л. Г. Игра и нравственное развитие дошкольников. – М., 1986.

33.   Квак О. Вивчення сучасного досвіду використання дидактичної гри у процесі навчальної діяльності дітей 5-6 років // Наукові записки Ніжинського державного педагогічного університету ім. М.Гоголя. – Ніжин, 2003. – Вип. 3. – С. 97-99.

34.   Кларин М. В. Игра в уебном процессе // Сов.педагогика. – 1985. – № 6.–С. 57-61.

35.   Козлова О. А., Куликова Т. А. Дошкольная педагогика. – М., 2002.

36.   Козлова О. А. Роль современных дидактических игр в розвитии познавательных интересов и способностей младшых школьников // Начальная школа. – 2004. – № 4. – С. 24-28.

37.   Козлова О. Формирование вычислительных навыков в процессе игры // Начальная школа. – 2001. – № 2. – С. 38-46.

38.   Колондій В. Ігри на уроках математики // Рідна школа. – 1999. – № 3. – С. 38-44.

39.   Копосов П. Місце начальної гри у методичній системі сучасної дидактики // Рідна школа. – 2000. – № 11. – С. 65-66.

40.   Косаковская Е. А. Игрушка в жизни ребенка. – М., 1980.

41.   Кравець В. Історія класичної та зарубіжної педагогіки та шкільництва. Навчальний посібник для студентів педагогічних навчальних закладів. – Тернопіль, 1996. – 436 с.

42.   Кравцова Е. Е. Методологическое значение взглядов Д.Б. Эльконина на детскую игру // Мир психологии. – № 1. – С. 68-76.

43.   Кудикіна Н. В. Внесок вітчизняних психологів у формування педагогічної теорії ігрової діяльності дітей // Практична психологія та соціальна робота. – 2005. – № 1. – С. 7-9.

44.   Кудикіна Н. В. Ігрова діяльність молодших школярів у позаурочному навчально-виховному процесі. – К., 2003.

45.   Кудикіна Н. В. Навчання і виховання шестирічних першокласників. – К.: Рядянська школа. – 1990. – 255 с.

46.   Лиштван З. В. Игры и занятия со строительным материалом в детском саду. – М., 1971.

47.   Люшер Макс. Сигналы личности: ролевые игры и их мотивы. – Воронеж: НПО «Модэк», 1993. – 160 с.

48.   Макаренко А. С. Гра // Твори: в 7 т. – К., 1954 – Т.4. – С. 367-368.

49.   Малятко: Програма виховання дітей дошкільного віку. – К., 1991. (Розділ «Гра»).

50.   Менджерицкая Д. В. Воспитателю о детской игре. – М., 1982.

51.   Микитинська М. І., Мацько Н. Д. Математичні ігри в 1-3 класах. – К.: Радянська школа, 1980. – 264 с.

52.   Миколенко Н. Змістовий компонент дитячих ігор // Рідна школа. – 2004. – № 9. – С. 46-49.

53.   Михайленко Н. Я., Короткова Н. А. Как играть с ребенком. – М., 1990.

54.   Михайлова З. А. Игровые занимательные задачи для дошкольников. – М., 1990.

55.   Монтессори М. Самовоспитание и самообучение в начальной школе. – К., 1995. – 108 с.

56.   Найден О. С. Українська народна іграшка: Історія. Семантика. Образна своєрідність. Функціональні особливості. – К., 1999.

57.   Непомнящая Н. И. Игра и творчество как формы жизни личности // Развитие личности, 2001 – № 7 – С. 19-24.

58.   Програми для середньої загальноосвітньої школи. 1-4 класи. – К.: Початкова школа, 2006. – 184 с.

59.   Психология. Словарь / Под ред. А.В. Петровского. – М., 1990. – 94 с.

60.   Рижук В. І. Гра як метод навчання й виховання // Початкове навчання та виховання. – 2005. – № 16-18. – С. 20-25.

61.   Романенко Л. Активізація виховної функції навчально-пізнавальної діяльності // Початкова школа. – 2006. – № 3. – С. 36-40.

62.   Рудакова Т. І. Дидактична гра – дієвий засіб активізації пізнавальної активності учнів // Початкове навчання та виховання. – 2005. – № 16-18. – С. 7-13.

63.   Рудакова Т. І. Роль гри у навчанні і вихованні молодших школярів // Початкова школа. – 1997. – № 6. – С. 39-45.

64.   Савченко О. Я. Дидактика початкової школи. – К.: Генза, 2002. – 368 с.

65.   Савченко О. Я. Навчити учнів учитися: психолого-дидактичний аспект // Директор школи, ліцею, гімназії. – 2005. – № 1. – С. 29-32.

66.   Саюк В. Ігрові методи та їх дидактичне значення // Рідна школа. – 2001. – № 4. – С. 18-20.

67.   Семенов В. Г.Дидактична гра як форма навчання // Радянська школа. – 1989. – № 3. – С. 61-65.

68.   Сердюк В. Дидактичні ігри з молодшими школярами // Початкова школа. – 1998. – № 8. – С. 28-30.

69.   Скопич Н. Творчі вправи та ігри як невід’ємна частина логічного мислення молодших школярів // Рідна школа. – 2001. – № 10. – С. 75-78.

70.   Смык С. М. Формирование вычислительных навыков в процессе игры // Начальная школа. – 1987. – № 2. – С. 28-31.

71.   Сорокіна О. Навчання граючись // Рідна школа. – 2000. – № 7. – С. 64-69.

72.   Стольникова С. Дитяча гра під кутом зору психолога // Початкова освіта. – 2003. – № 38. – С. 7.

73.   Сухомлинський В.О. Інтерес до учіння – важливий стимул навчальної діяльності учнів / Сухомлинський В.О. Вибрані твори: В 5 тт. – Т.1. – С. 12.

74.   Удальцова Е. И. Дидактические игры в воспитании и обучении дошкольников. – М., 1976. – С. 4.

75.   Ушинський К. Д. Вибрані педагогічні твори. – К.: Радянська школа. – 1949. – С. 213.

76.   Федусенко Ю. Особливості впливу навчально-ігрової діяльності на розвиток основних психічних процесів у молодшому шкільному віці // Рідна школа. – 2005. – № 4. – С. 25.

77.   Фок А. В. Смолень Р. І. Роль гри у формуванні моральних якостей і взаємин // Початкова школа. – 1989. – № 2. – С. 48-50.

78.   Шафранська О. Дидактичні ігри на уроках української мови в 2 класі // Початкова школа. – 2003. – № 6. – С. 6-8.

79.   Щербань П. Дидактичні ігри у навчально-виховному процесі // Початкова школа. – 1997. – № 9. – С. 18-20.

80.   Эльконин Д. Б. Психологическое развитие в детских возрастах: Избранные психологические труды. – М., Воронеж: МОДЗК., 1995. – 414 с.

81.   Эльконин Д. Б. Психология игры. – М.: Просвещение, 1978.

82.   Ярмаченко М. Довідник з історії педагогіки. – К.: Освіта, 2000. – 236 с.

Додаток Б

 

Класична структура дидактичних ігор

Навчальне завдання визначає зміст, правила гри і направляє ігрові дії. Об’єм і зміст навчальних завдань відповідають програмі навчання дітей цього віку в дитячому саду або в школі.

Реалізація навчальних завдань відбувається через ігрові дії. Чим цікавіші ігрові дії, тим природніше і ефективніше дитина виконує ігрове завдання. Наявність ігрової дії або ігрового елемента – головна відмінність дидактичної гри від дидактичної вправи. Включення ігрового елемента у вправу може зробити вправу грою, і навпаки, – якщо виключити ігровий елемент з гри, гра перетвориться на вправу.

Ігрові дії або ігрові елементи здійснюються у формі ігрових маніпуляцій іграшками, предметами або картинками (підбір, складання, розкладання і т. п.), у формі пошуку предмету і його знаходження; загадування і відгадування; виконання ролей; змагання; особливих ігрових рухів (виляски в долоні і ін.); як ігровий елемент можуть бути використані слово або фраза – зачин. В одній грі іноді зустрічається декілька ігрових елементів.

Діти прагнуть в будь-яку гру внести елемент змагання. Це привчає їх до більш високого темпу розумової діяльності, але ігри слід використовувати у виховних цілях, направляючи інтереси гравців на досягнення колективного результату, щоб не допустити суперництва між гравцями.

Регулюють дидактичну гру правила, виконання яких сприяє розгортанню змісту гри, здійсненню дидактичних завдань. Правила вказують шлях вирішення завдання, визначають прийоми майбутньої розумової діяльності, регулюють взаємостосунки гравців.

Додаток А

 

Система дидактичних ігор, для вивчення математики в 1 класі

(автор Копосов П.Г.)

Додаток Б

 

Анкета для учнів

 

1.         Чи подобається тобі навчання у школі?

2.         Які уроки тобі більше подобаються: з грою чи без гри?

 з грою;

 без гри;

 не знаю.

3.         На яких уроках ви найчастіше граєтесь?

 на математиці

 на українській мові та читанні

 на ознайомленні з навколишнім світом

 на музиці

 на художній праці

 на фізкультурі.

4.         Чи допомагає тобі гра краще зрозуміти навчальний матеріал?

5.         Намалюй малюнок до твоєї найулюбленішої гри на уроці.

Анкета для вчителів

 

1.         Яке місці, для вас, займає дидактична гра серед інших видів навчання?

___________________________________________________________

2.         Як часто використовуєте ви на уроках дидактичні ігри?

 більше двох разів на урок;

 один-два рази на урок;

 кілька разів на день;

 кілька разів на тиждень;

 дуже рідко.

3.         На яких уроках ви найчастіше використовуєте дидактичну гру?

 на математиці

 на українській мові та читанні

 на ознайомленні з навколишнім світом

4.         Які джерела ви використовуєте найчастіше для пошуку дидактичних ігор?

_____________________________________________________________

5.         Що нового ви б могли запропонувати, аби покращити ігрову діяльність на уроках?

____________________________________________________________________________________________________________________________________