Добрі синонімів до поданого слова

3. Добрі синонімів до поданого слова.

Слід практикувати не тільки утворення учнями синонімічних рядів, а й складання з кожним синонімом словосполучень значення синоніма, його відтінки. Наприклад, дібравши синоніми до слова їжа (страва, корм, пожива, поживні речовини), учні мають з’ясувати, що їжа – це те, що їдять, страва – приготовлена для людей їжа; корм, пожива – це їжа для тварин, а поживні речовини – це живлення для рослин. після цього можна запропонувати вставити в речення пропущені слова.

4. Заміна слова в реченні синонімом.

Мета таких завдань полягає в доборі точнішого, більш вдалого слова. Наприклад: 1. Я дивився цікавий (захоплюючий) фільм. 2. Біля мишачої нірки причаїлася руда лисиця (хитрунка). 3. Діти сміялися (реготали) так, що чути було аж у сусідній кімнаті.

Як показує досвід, така робота дітей дуже зацікавлює, вони досить добре засвоюють синоніми, якщо робота над цим лексичним явищем проводиться систематично, з використанням різноманітних вправ і прийомів.

Особливе значення в мовленні мають антоніми – слова з протилежним значенням. Вони використовуються для контрасту, протиставлення. Відомо, що контрастні картини, розташовані поряд, завжди сприймаються яскравіше. різкий перехід від світла до тіні, від радості до печалі, виникають небайдужі почуття у читача чи слухача. Не випадково антоніми дуже часто використовують у прислів'ях та приказках: 1. Маленька праця краща за велике безділля. 2. Ні живий, ні мертвий. 3. Ластівка день починає, а соловей кінчає. Народні казки, як правило, також побудовані на протиставленні добра і зла, любові і ненависті, правди і брехні.

Проводячи роботу над з’ясуванням ролі антонімів в авторських текстах учитель має ставити за мету збагатити дитяче мовлення антонімічними парами, навчити школярів доречно їх використовувати. З цією метою можна порадити учням такі вправи:

1.         Групування антонімів у пари.

Подається список слів, які можуть утворювати антонімічні пари. Для удосконалення завдання можна включати й так звані "зайві" слова. Школярам потрібно виписати пари слів з протилежним значенням: білий, солодкий, сірий, молодий, кислий, гарячий, чорний, старий, гострий, холодний, тупий.

2.         Добір антонімів до поданих слів.

Учням пропонуються записані у стовпчиках слова, до яких слід дібрати антоніми. Це можуть бути різні частини мови: зима - .., твердий -..., піднімати -..., південь - ..., порожній -..., говорити - ..., день - ..., щедрий - ..., купувати - ..., радість - ..., мокрий - ... , брати - ...

3.         Заміна антонімів у реченні.

Учням подають кілька речень, які слід перебудувати так, щоб якесь слово (чи кілька слів) було вжите в протилежному значенні.

1)         Взимку рано смеркає. (Взимку пізно світає).

2)         Антилопа бігає швидко. (Черепаха ходить повільно).

3)         Восени перелітні птахи відлітають у вирій. (Навесні перелітні птахи прилітають з вирію).

4.         Доповнення розпочатого речення словом з протилежним значенням.

1)         Грудень рік кінчає, зиму ... (починає)

2)         Колос повний до землі гнеться, а ... (пустий) – угору тягнеться.

3)         З самого початку думай, який буде .. (кінець).

4)         З великої хмари .. (малий) дощ буває.

5)         Скромних скрізь поважають, а ... (хвальків)... (зневажають).

5. Добір антонімів до багатозначних слів.

Різні значення одного і того самого слова можна виявити в словосполученнях. Тому цікавим і корисним для школярів є добір словосполучень з протилежним значенням, наприклад:

- свіжі новини – старі новини

- свіжі яблука – консервовані яблука

- свіжий хліб – черствий хліб

- свіже повітря – задушливе повітря

Яскравості, образності й емоційності додають мовленню стійкі вислови – фразеологізми. програмою початкового курсу української мови не передбачено вивчення фразеологізмів. Однак у 4 класі учні спроможні зрозуміти їх значення і, за потреби, використовувати у власних висловлюваннях. Тому бажано залучати школярів до такої роботи. Вона повинна розпочинатися з пояснення значення стійкого вислову. Для цього іноді ефективно замінювати фразеологізм синонімом чи синонімічним словосполученням.

Наприклад: як грім серед ясного неба – несподівано; багато води спливло – минуло багато часу.

Четвертокласників доцільно також вправляти в доречному використанні фразеологізмів у тексті. З цією метою їм можна запропонувати виконати наступні завдання:

1)            виберіть із довідки і вставте в речення потрібний вислів;

2)            виберіть вислів, яким можна замінити виділене слово;

3)            складіть невеличку розповідь, у якій можна використати поданий сталий вислів.

Благодатним полем для роботи над фразеологізмами є фольклор: народні прислів’я і приказки, загадки, скоромовки. Учні залюбки збирають власні вислови, пояснюють значення і походження образних фразеологічних одиниць: "робити з мухи слона", "писати вилами по воді", "накивати п’ятами" тощо. Роль учителя полягає в тому, щоб зацікавити дітей цією справою, підтримати і стимулювати учнівську пошукову діяльність.

Крім роботи над монологічними висловлюваннями, програмою передбачається формування та розвиток умінь вести діалог.

Ця робота виконується учнями самостійно або з опорою на різні допоміжні матеріали, пропоновані вчителем, - план, ключові словосполучення, речення, початок чи кінець майбутнього висловлювання, малюнок чи серія малюнків. Характер, кількість допоміжного матеріалу залежить від ступеня підготовленості школярів, від мети роботи.

Для організації діалогічного мовлення учнів важливо створити такі ситуації, які спонукали б їх до говоріння. З цією метою використовуються сюжетно-рольові ігри, в яких умовно визначається місце дії (у класі, автобусі, парку, магазині), співрозмовник (товариш, молодший брат, мама, гість з іншого міста, села і т.д.)

У розвитку усного діалогічного мовлення доцільно широко використовувати роботу в парах та групах, яка дає можливість висловлюватись більшості учнів класу. При цьому важливо прищеплювати школярам культуру спілкування, яка виявляється не тільки в доречному використанні формул мовленнєвого етикету, а й в умінні уважно слухати співрозмовника, призупиняти своє мовлення, щоб дати можливість висловитись іншому, погоджувати свої репліки з тим, що сказав співрозмовник, в умінні сказати йому добре слово, висловити критичне зауваження в такій формі, щоб нікого не образити.

За визначенням М.Пентилюк, діалог це процес мовленнєвої взаємодії двох або кількох учасників спілкування.

Побудова діалогу передбачає формування таких умінь:

-           відтворити, розіграти діалог із прослуханого;

-           скласти діалог за малюнками, опорою на допоміжний матеріал, а також самостійно, дотримуючись правил етикету, культури спілкування.

Для формування діалогічного мовлення учням пропонується завдання такого типу:

-           спостерігати за поданим діалогом;

-           реконструювати текст у діалог;

-           скласти власний діалог за поданими репліками; відповідно до життєвих ситуацій з використанням граматичних конструкцій.

Ось приклади деяких вправ:

1)         Вчитель читає дітям вірш, у якому міститься діалог, а потім просить переказати розмову білочки із зайчиком.

2)         Вчитель читає учням текст казки, в якій діалог відсутній, і просить на її основі скласти діалог.

3)         Складання імпровізованих діалогів.

Учням пропонуються пари співрозмовників ("зайчик - їжачок", "вовк – лисичка", "білочка – дятел"), вони повинні розіграти можливі діалоги.

4)         Знайди спільність і відмінність. Перед учнями два тексти. Один у формі діалогу, а другий – у формі розповіді. Завдання полягає в порівнянні обох текстів.

5)         Складання схем за діалогом. Учитель пропонує учням готовий діалог, завдання полягає в тому, щоб учні склали його схему. Наприклад,

- ?

- .

- !

- ?

6)         Складання діалогу за поданою схемою. Це завдання протилежне до 5.

7)         З якого твору діалог. Одна група учнів пропонує іншій діалог. Однокласники мають відповісти, з якого твору цей уривок, між ким відбувається розмова.

8)         Культура спілкування. Кожна пара учнів отримує завдання із зазначеним місцем розмови. Завдання розіграти діалог, дотримуючись культури спілкування.

9)         Дотримання мовленнєвого етикету у спорі, дискусії:

1.         вчитель пропонує учням діалог, що може відбутися під час дискусії і просить висловити свою думку щодо нього;

2.         до уваги дітей діалог – суперечка, де відсутні слова ввічливості. Завдання: додати такі слова;

3.         переробити діалог із згрубілою лексикою на ввічливий.

Оскільки діалогічне мовлення є емоційно забарвленим, спонтанним, має двосторонній характер, велике значення тут має міміка, жести поза і особливо етикет слухання. Той, хто слухає, має дати відчути тому, хто говорить, що він уважний.

Крім цього, варто формувати вміння звертатися, вітатися, прощатися, залежно від віку співрозмовників і обставин спілкування, просити, делікатно і переконливо відмовляти у проханні. Для цього учнів бажано ознайомити з формулами зі значенням прохання ("чи не зателефонуєш мені...", "чи не могли б ви...", "якщо ваша ласка", "не відмовте у проханні", "можливо ви мені допоможете", відмови ("я б охоче, але...", "вибачте, але я не можу", прощання ("дозвольте попрощатись", "на добраніч", "до зустрічі"), вибачення ("даруйте мені", "я дуже жалкую", "перепрошую", "не гнівайтесь на мене").

Ситуації, запропоновані вчителем, мають бути наближені до життя (подякувати бабуся за смачний обід; розважити товариша, який впав з велосипеда; попросити маму допомогти розв’язати задачу; запропонувати братикові прибрати кімнату тощо).

За допомогою деяких вправ учні початкової школи вчаться будувати діалоги таких типів: діалог – розпитування, діалог – домовленість, діалог – обмін думками, діалог – обговорення.

Таким чином, вивчення особливостей текстів різних стилів мовлення за допомогою метода тренувальних вправ дозволяє учням не тільки познайомитися з кращими зразками авторських текстів, а й зрозуміти різницю між стилями мовлення, вивчити ознаки жанрів, знаходити і самостійно використовувати різноманітні художні засоби з метою надання власному твору яскравості та емоційності.

Висновки

Оскільки мовлення – найважливіший засіб комунікації, то розвиток зв’язного мовлення являється провідним принципом навчання рідної мови, що передбачається чинною Програмою.

Психологічне підґрунтя навчання молодших школярів зв’язному мовленню з’явилось завдяки працям видатних вчених – психологів та педагогів.

Організацію роботи учнів на уроках розвитку зв’язного мовлення слід здійснювати так, щоб якомога більше задіяти попередній досвід спілкування школярів.

Дані уроки мають позитивний вплив на розвиток дитини в цілому та її комунікативних навичок зокрема.

Завдання вчителя початкових класів сприяти поповненню словникового запасу дітей, вільному володінню словами.

Для успішної реалізації мети уроків розвитку зв’язного мовлення часто необхідна підготовча робота.

У програмі для початкових класів не передбачається написання творів – роздумів чи описів у чистому вигляді. Натомість практикується твір – розповідь з елементами роздуму чи опису.

Для успішної побудови міркування доцільно використовувати не тільки бесіди, а й обговорення, диспути, постановку проблемних питань.

Твір з елементами опису часто ґрунтується на попередньому ознайомленні з готовими текстами та на власних спостереженнях.

Твір – розповідь буде вдалим, якщо дитині є про що розповісти, тобто є власний досвід, набутий на екскурсії, в подорожі, при перегляді телепередачі, прочитанні книжки тощо.

Тренувальні вправи сприяють поповненню словникового запасу та вивченню художніх засобів.

Крім художніх текстів, учням для переказу рекомендуються наукові та публіцистичні.

Для стислого переказу доречно брати наукові тексти, бо у художніх у такому випадку страждає образність.

Під час підготовчої роботи не слід перешкоджати висловленню учнями своїх почуттів, суб’єктивних уявлень та міркувань.

Успішність виконання письмового переказу залежить від правильного алгоритму попередньої роботи та співрозмірної частини колективної та самостійної діяльності учнів.

Творчі перекази – перехідний етап від переказу до твору.

Важливо, щоб написання творів захоплювало учнів, демонструвало їм величезні можливості мови щодо висловлення власних думок і почуттів.

Незалежно від твору, завжди виділяють три етапи підготовки до твору, причому перший і другий можуть виходити за межі уроку.

Як говорив видатний педагог В.О.Сухомлинський, "про всі предмети дитина повинна говорити як про світ, що її оточує, про світ, у якому вона сама частина живої природи". Тобто дитина повинна бачити, чути, відчувати, торкатися – за цієї умови збільшується світ її вражень, думок, і, як наслідок, збагачується мовлення.

Додаток  Плани - конспекти уроків розвитку зв’язного мовлення Клас: 2 Тема: «Переказ тексту за запитаннями і опорними словами» Мета: Удосконалювати уміння вирізняти нову інформацію, точно відповідати на запитання усно і письмово, уточнювати і збагачувати словник дітей. Вчити помічати мовні огріхи.

Розвивати увагу, уяву, вміння звязно висловлювати власні думки.

Виховувати інтерес до вивчення рідної мови.

 Хід уроку:

І. Організація класу:

ІІ.Мотивація навчальної діяльності:

-Щоб бути цікавим співрозмовником, треба багато знати і вміти ділитися своїми знаннями.

ІІІ.Оголошення теми і мети уроку:

-Сьогодні будемо вчитися уважно слухати текст, визначати нову інформацію, відповідати на запитання усно і письмово.

ІV.Підготовча робота:

1.   Згрупуй слова. Доведи:

Ведмідь, синиця, заєць, лисиця, зозуля, жайворонок, вовк, їжак.

2.   Знайди «зайве» слово:

Горобець, зозуля, голуб.

3.   Розглянь малюнок зозулі.

·          Якого розміру?

·          Чим особливе забарвлення пташки? (рябеньке)

·          Чим особливий хвіст?(довгий, з великими білими цятками)

·          Що ви знаєте про зозулю?

V. Написання переказу:

1.Сприймання тексту (слухове).

-Що нового для вас повідомляється у тексті?

Дивна птиця

Зозуля ніколи не в’є собі гнізда. Ніколи сама не виводить пташенят. Це єдиний випадок серед звірів і птахів, коли батьки не дбають про своїх дітей. Зозуля потай кладе сво яйце до чужого гнізда, а хазяйське викидає. Висиджує і вигодовує зозуленя інша пташка.

Коли в зозуленяти зявляється перше пір’я, воно викидає інших пташенят з гнізда.

І все ж зозуля корисна. Вона визбирує по гілках дерев волохату гусінь.

(За Уляною Кравченко)

2.Аналіз тексту, добір робочих матеріалів:

 

Питання до бесіди	Робочі матеріали
Чому зозулю називають дивною пташкою?	Ніколи не в’є гнізда, не виводить, не доглядає, не годує
Хто доглядає зозуленят?	інші пташки
Як поводять себе зозуленята?	Викидають
Як треба відноситися до зозулі?	Оберігати, охороняти
У тексті знайдіть слова протилежні за значеням до слів: кладе-…, своє-…, до гнізда-….	Викидає, чуже, з гнізда
У тексті знайдіть слова родичі до слів:
птахи- зозуля-	пташенята,пташка зозуленя.

 

VI.Самостійне написання переказу (на чернетках)

·          За запитаннями:

-Чому зозулю називають дивною пташкою?

-Хто висиджує і вигодовує зозуленят?

-Чому зозулю треба охороняти?

·          За поданими схемами –опорами:

Зозуля _____ не в’є _____ .

Зозулю____________ тому, що _____ не дбає про______ .

І інші птахи_________ і _________ .

І________ треба__________ тому, що тільки_______ .

_________________________ волохату гусінь.

VII.Редагуваня тексту(Колективне, вчителем, самостійне)

VIII.Підсумок уроку:

-Що дивного в поведінці зозулі?

-Які одиниці мови ми вчилися будувати? (речення)

-Про які слова- родичі ми говорили?

-Чкі близькі за значенням слова допомогали переказувати текст?

Клас:2

Тема: «Культура мовлення. Слова ввічливості. Ввічливі форми вітання, прощання»

Мета:- Збагатити мовлення учнів ввічливими словами (вітання, прощання, звертання). Вчити вживати ввічливі форми у мовленні.

-Розвивати культуру діалогічного мовлення.

-Виховувати культуру поведінки і спілкування.

Хід уроку:

І.Організація класу.

ІІ.Повідомлення теми і мети уроку:

-Сьогодні ми поговоримо з вами про ввічливість. Ввічливими люди не народжуються, а стають, опанувавши знання і правила хорошого тону. Ввічливість- це шанобливість, доброзичливість, прагнення не робити неприємності іншим, готовність своєчасно прийти на допомогу.

ІІІ.засвоєння нових знань:

1.Лінгвістичний аналіз. Знайомство з віршем Т. коломієць.

-Наша мова настільки багата, що в ній завжди знайдеться тепле і привітне слово. Добре слово- наче зернчтко, що, зійшовши, дарує нам радість.

-Прочитайте вірш.

-Про що в ньому йдеться?(Вірш написаний на дошці).

-Яких слів мама навчає дитину?

-Як ви розумієте «сію дитині в серденько ласку»?

-Коли говорять «сійся- родися»?

-А чому автор вживає «сійся-Родися» у вірші про ввічливі слова?

-З чим Т.Коломієць порівнює ввічливі слова?

-З якими почуттями треба говорити ввічливі слова?

-Якою стає мова, коли в ній є ввічливі слова?

-Які ввічливі слова ви вперше почули?

-Що вони означають, коли їх говорять?

2.Аналіз мовленнєвих ситуацій.

-Пригадаємо, які слова люди говорять при зустрічі?

(Вивішується таблиця. Вона заповнюється знайомими словами, які були написані до уроку на табличках).

Доброго ранку! Добрий день! Добрий вечір! Доброї ночі!Здрастуйте!

-А тепер подивіться, які ще слова можна казати в цьому випадку?

Світлої днини! Будьте здорові! Добридень! Доброго здоров я !

( Діти у зошитах записують нові слова: Ранком: Світлої днини!

Вдень: Добридень! Доброго здоров я!)

Пригадайте слова , які ви вживаєте при зустріяі і прощанні!

Вітання	Прощання
Добрий день! Привіт!	Всього найкращого! До побачення!

-А тепер познайомтесь з новими словами.

Скільки літ, скільки зим! Щасливої дороги! До зустрічі!

Радий тебе бачити! До зустрічі!Всього доброго! Ні пуху, ні пера! Попутного вітру!

-Які слова ми вживаємо, вітаючись і прощаючись з друзями?

-А з дорослими?

-Коли ми говоримо «ні пуху, ні пера», «попутного вітру»?

4.Активізація словника

·          Аналіз мовленнєвих ситуацій.

- Діти, ви вже знаєте, які ввічливі слова слід вживати у спілкуванні з людьми?

-А зараз нам Вітя і Миколка розкажуть, як вони поводилися, коли зустрілись. Миколка повертався з бібліотеки з цікавою книгою, а назустріч – Вітя.

(Сценку виконують учні).

-Добрий день! Вітю.

-Добрий день. Звідки ти йдеш?

-З бібліотеки.

-Яку книжку взяв, Скажи будь ласка?

-«Буратіно».

-Як прочитаєш, скажеш мені? Я теж її візьму.

-Добре, скажу.

-Дякую, до побаченя.

(Вчитель разом з учнями оцінює розмову Віті та Миколи.)

Уявіть собі, що діти Петрусь і Гнатик, ішли вулицею, назустріч їм простувала вчителька. Гнатик, побачивши її ще здалеку, закричав: «Добрий день,Віро Антонівно!». Всі люди озираються, дивляться. А Петрусь підійшов до Віри Антонівни і неголосно привітався.

-Хто з хлопчиків повівся правильно?

(Діти оцінюють вчинки хлопчиків)

-Як треба розмовляти, вітатися?

·          Озвуч малюнок:

-Розглянь малюнок з відомих казок.

-Як Карлсон вітається з момою Малюка та з Малюком?

-Як Карлсон повтнен привітатися з фрекен Бок І з Собакою Бімбо, щоб їм сподобатися?

-Як можна привітатися без слів?

·          Иоделювання мовлення в різних ситуаціях:

-Хто вітається перший, якщо зустрілися старший і молодший?

-Хто вітається перший, якщо зустрілися хлопчик і дівчинка?

-Чи мохна замість «добрий день» говорити «привіт»? Кому саме?

-У шкільному коридорі розмовляють вчителі. Серед них Ігор побачив свого класного керівника і, проходячи повз нього, ввічливо сказав «Добрий день, Вікторе Семеновичу!»

-Чи допущена помилка?

-Проаналізуйте ситуацію.

·          Формування вмінь користуватися ввічливими формами.

1.Розмова по телефону.

-Хто починає розмову?

-Якими словами?

-Коли ви розмовляєте по телефону, кого і для чого викликаєте?

2.Розповідь вчителя про значення телефону.

-Телефон- це наш надійний помічник.Він допомагає вирішувати багато важливих справ, але телефоном треба вміти користуватися.

Розмова має бути короткою, ввічливою. Особливо треба вітатися, а в кінці розмови дякувати і прощатися.

·          Ігрові ситуації.

(Використовуючи фрази з розмови хлопчика по телефону, розіграйте сценки.(малюнок).

-Я хотів би запросити тебе і діда на день народження у суботу…

-ти підеш у театр з класом?

-У тебе записане домашнє завдання з математики?

·          Аналіз розмови по телефону.-

Хлопчик: Алло!

Чоловік:Слухаю вас!

ХлопчикДобрий день!

Чоловік Здрастуйте!

Хлопчик: Вибачте, Ви не могли б покликати Ірину Андріївну?

Чоловік Зараз вона підійде!

Хлопчик:Спасибі.

Мама: Алло, я вас слухаю.

Хлопчик: Мамочко, здрастуй!

Мама: Здрастуй,синок!

Хлопчик: Я хотів тобі сказати, що піду разом із Сергієм грати у футбол, буду о 16 годині, не хвилюйся.

Мама: Добре, тільки спочатку_ уроки.

Хлопчик: Добре. До побачення.

Мама: Всього найкращого.

-Які слова вітання, вибачення, прощання, звертання використовував хлопчик?

V/Підсумок уроку:

- Як годиться розмовляти з дорослими?

Які правила культурної поведінки ви запам’тали?

-Чи можна вітати людину непривітно?

Чи можна бажати здоров’я людині крізь зуби, а доброго дня із злим виразом на обличчі?

-Сьогоднішній урок я хочу закінчити такими словами:

«Будь ласка», « Спасибі», і «Будьте здорові»-

Слова необхідні й корисні у мові.

Приємно їх чути і в школі і вдома

Від мами , від вчителя й просто знайомих!!!

Вірш Т.Коломієць

Сію дитині

В серденько ласку.

Сійся-родися,

Ніжне «будь ласка».

Вдячне «спасибі»,

«Вибач» тремтливе-

Слово у серці,

Як зернятко в ниві.

«Доброго ранку!»,

«Світлої днини!»-

Щедро даруй ти

Людям, дитино.

Мова барвиста,

Мова багата,

Рідна і тепла,

Як батьківська хата.

Список використаної літератури

1.   Білецька А.М., Вашуленко М.С. Рідна мова, підручник для 2 класу, частини 1,2, - К.: Освіта, 2003.

2.   Бучинська О.В., Кожухар Л.Н., Левицька Л.В. та ін. 77 уроків з розвитку зв’язного мовлення у 1-4 класах. – Х.: Вид. група "Основа", 2005.

3.   Вашуленко М.С. Орфоепія і орфографія в 1-3 класах. – К.: Рад.школа, 1982.

4.   Вдовенко Л.И. Рациональные способы запоминания и их использование в младших классах/Повышение еффективности учебно-воспитательного процесса в школе. – Горький, 1995.

5.   Волынская В.И., Звоменская Ю.И. Сыроечковская Е.А. Шейник М.С. Система работы по развитию речи учащихся по 2-4 классах начальной школы. – М.: Учпедгиз; 1950, С.35072.

6.   Дидактика современной школы: Пособие для учителей. Б.С.Кобзарь, Г.Ф.Кушарика и др./ под ред. В.А.Онищук. К.: Рад.школа, 1987, С.10-39.

7.   Дубовик С.І. Аудіювання на уроках української мови// М.Початкова школа.- №3, 2002.

8.   Жинкин Н.И. Речь как проводник информации. – М.: Наука, 1982, С.63-72.

9.   Кодлюк Я.П. Підручник для початкової школи: теорія і практика. – Тернопіль: підручники і посібники, 2004.

10.      Костюк Г.С. Навчально–виховний процес і психічний розвиток особистості /За ред. Л.М.Проколієнко. К.: Радянська школа, 1989. С.125-140.

11.      Ладыженская Г.А. Система работы по развитию связной устной речи учащихся. – М.: Педагогика, 1975, С.13-25.

12.      Львов М.Р. Речь младших школьников и пути ее развития. М.: Просвещение, 1975. С.91-103.

13.      Маркова А.К. Психология усвоения языка как средства общения. М.: Педагогика, 1974.

14.      Мельничайко В.Я. Лінгвістика тексту в шкільному курсі української мови: Посібник для вчителя. – К.: Радянська школа, 1986 С.3-16.

15.      Методика викладання української мови. Навчальний посібник / С.І. Дорошенко, М.С.Вашуленко, О.І.Мельничайко та ін. За ред. С.І.Дорошенка. – К.: Вища школа, 1992.

16.      Педагогічний словник / За ред. дійсного члена АПН України Ярмаченка М.Д. – К.: Педагогічна думка. 2008.

17.      Програми для середньої загальноосвітньої школи 1-4 класи. – К.: Початкова школа, 2003.

18.      Психологические проблемы массовой коммуникации / Под ред. А.А.Леонтьева. – М.: Наука, 1974.

19.      Розенталь Д.Э., Теленкова М.А. Словарь – Справочник лингвистических терминов. – М.: Просвещение, 1976.

20.      Савченко О.Я. Дидактика початквої школи. підручник для студентів педагогічних факультетів. К.: Генеза, 1999, С.3-9, 31-35, 110-117.

21.      Терновська Т.П., Маркотенко Г.С. Збірник переказів з української мови для початкових класів. – К.: Освіта, 1998.

22.      Ушинський К.Д. Вибрані педагогічні твори. – К.: Радянська школа, 1999, С.42