Теоретичні основи вивчення проблеми соціально-правового захисту дітей від насильства
Нормативно-правова база захисту дитини від насильства
Соцально-педагогічна робота з дітьми, які постраждали від насильства
Напрямки роботи закладів, в яких здійснюється реабілітація дітей-жертв насильницьких дій
Розробка методики виявлення дітей-жертв насильства
Розробка і апробація методики виявлення дітей, які постраждали від насильства
Ефективність дослідно-експериментальної роботи в аспекті виявлення дітей-жертв насильства та їх соціально-правового захисту
Методичні рекомендації соціальним педагогам і вчитеям у сфері соціально-правового захисту дітей від насильства
Соціально-профілактична робота щодо жорстокого поводження з дітьми має три рівні: первинна профілактика, вторинна і третинна
Навигация
Розробка і апробація методики виявлення дітей, які постраждали від насильства
Соціально-правовий захист дітей від насильства в сім'ї
172920
знаков
3
таблицы
32
изображения
3. Розробка і апробація методики виявлення дітей, які постраждали від насильства
У даному розділі розкрито основні етапи експериментально-дослідної роботи, подано результати проведення констатувального та формувального експериментів та опрацьовані дані комплексу обраних методів дослідження, розкрито методику вияву дітей, які постраждали від насильства, зазначено основні вимоги до соціального педагога в аспекті соціально-правового захисту дітей.
3.1 Критерії виявлення дітей-жертв насильства
У межах наукового дослідження нами було проведене діагностування на предмет виявлення явища жорстокого поводження з дітьми. Дослідження проводилось на базі Чапаєвської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступеня Диканського району Полтавської області у вигляді анкетування. До вибірки ввійшло 50 осіб підліткового віку, з них 27 дівчат та 23 хлопці. Їх було поділено на експериментальну та контрольну групи, на основі аналізу шкільної документації. До першої групи входили підлітки з відносно неблагополучних сімей. Друга група складалася з дітей, де ризик насильства в сім’ї був не таким високим, тобто із зовні благополучних сімей. При підборі експериментальної вибірки нами було враховано, що 18 осіб серед опитуваних проживають в неблагополучних сім’ях, які з тих чи інших причин перебувають на обліку та під супроводом фахівців районного Центру ССДМ. Опитування проводилось для виявлення випадків чотирьох найрозповсюдженіших видів насильства, а саме: фізичного, психологічного, економічного та сексуального (див. додаток А1). Були підраховані результати за чотирма найрозповсюдженішими видами насильства в сім’ї (див. таблиця 3.1):
Таблиця 3.1 Співвідношення випадків насильства за його видами у вибірці
Відповідно вищезазначеним результатам анкетування, можемо визначити, що частота випадків фізичного насильства в експериментальній групі значно вища, ніж в контрольній, що можна пов’язувати з неблагополучністю сімей. Проте в сім’ях, які ми умовно класифікуємо як благополучні, батьки досить часто вдаються до психологічного тиску відносно дітей. Щодо економічного насильства, то діти з неблагополучних родин не вважають, що обмеження кишенькових грошей у їхньому випадку є насильством, на відміну від дітей з контрольної групи. У процесі діагностування нами також проводилась модифікована методика Рене Жиля на виявлення міжособистісних зв’язків підлітка. Зокрема, було обрано 10 шкал, за якими і виводився загальний показник:
1. Ставлення до матері.
2. Ставлення до батька.
3. Ставлення до батька та матері як наслідування.
4. Ставлення до братів та сестер.
5. Ставлення до бабусі та дідуся.
6. Ставлення до друга (подруги).
7. Ставлення до авторитетного дорослого.
8. Комунікабельність.
9. Замкнутість.
10.Соціальна адекватність поведінки.
Завдяки цій методиці можна виділити цілісний портрет підлітка, більш точно інтерпретувати відповіді анкети, скласти враження про родину та референтне коло спілкування. Ці емпіричні дані поєднуються з даними спостереження, а також при формуванні контрольної та експериментальної груп ми ознайомились з соціальними паспортами сімей учнів, що надало нам змогу умовно розділити дітей на вищевказані групи. Діагностування проводилось на початку навчального дня. Загальний фізичний стан досліджуваних був добрим. За допомогою анкетування було виявлено, що рівень жорстокого поводження в сім’ях не є високим, в переважаючій більшості відноситься до проявів психологічного насильства. Процент негативного ставлення до батька дещо вищий, ніж до матері, з чого можна зробити висновок, що відсоток насильства, яке здійснювалося в сім’ї чоловічою його половиною, більший, що наочно продемонстровано на рис. 3.1. Згідно з результатами, продемонстрованими на рис. 3.2, можна зробити висновок, що в сім’ях, які в нашому суспільстві прийнято називати неблагополучними, показник фізичного насильства значно перевищує випадки психологічного, тоді як у контрольній групі все навпаки: батьки більше вдаються до психологічного та економічного видів насильства. Внаслідок проведеної діагностики маємо такі загальні результати:
- дітям з неблагополучних сімей властива більша турбота про своїх братів та сестер:
Рис. 3.1. Співставлення негативізму підлітків до окремих членів родини
Рис. 3.2. Показник випадків насильства в контрольній та експериментальній групах.
- діти з благополучних родин більше цінують сімейні цінності і установки:
- згідно з результатами опитування діти контрольної групи не перебувають під значним впливом авторитетного дорослого, на відміну від експериментальної;
- діти з благополучних родин менше замикаються в собі, активні, ініціативні, люблять домінувати, і в більшості випадків мають до цього потенціал (див. додаток Б).
Детальніше зупинимось на інтерпретації обраних нами шкал, оскільки методика Рене Жиля є не лише опитувальником, а й проективною методикою, відповідно, ми маємо змогу набагато більше дізнатись про стан дитини, аніж при простому опитуванні.
Рис. 3.3. Ставлення до матері, (%).
Аналізуючи результати опитування в обох групах, можна стверджувати, що серед опитаних підлітків досить незначний відсоток тих, хто відчуває негативні почуття до матері.
У випадку з батьком ситуація є складнішою, і не лише в рамках нашого дослідження. За статистикою, найчастіше жорстоке поводження демонструють саме чоловіки. У нашій ситуації насторожує досить високий показник невизначеності у відповідях – 38% (рис. 3.4). Це може свідчити як про небажання стороннього втручання, зважаючи на особливості підліткового віку, так і про відсутність знань з даного питання. Діти чітко відповідають на питання "Що таке насильство?" лише з позиції застосування фізичної сили, інше за насильство не розцінюється.
Рис. 3.4. Ставлення до батька, (%).
Відомо, що модель сімейних стосунків дитина виносить з сім’ї, принаймні, так має бути. Але сучасні підлітки не завжди прагнуть створити сім’ю за прикладом власних батьків (див. рис. 3.5). Не так багато серед нашої вибірки молодих людей, для яких шлюб їхніх батьків є взірцем, і майже у всіх випадках є обмовка "якби не…". Це проблема як конкретної родини, так і суспільства в цілому.
Рис. 3.5. Ставлення до матері та батька як наслідування, (%).
Загалом, ставлення до братів та сестер цілком позитивне, якщо брати до уваги можливе почуття суперництва, яке зазвичай присутнє в багатодітних сім’ях (за даними шкільної соціальної паспортизації, майже 48% опитаних мають сім’ї з трьох чи більше дітей). Цікавим є той факт, що серед підлітків контрольної групи значно більше негативу, спрямованого на брата чи сестру, ніж в експериментальній (див. рис. 3.6). Можливо, проблеми, які можуть переживати діти з неблагополучних родин, згуртовують їх, старші відчувають відповідальність.
Рис. 3.6. Ставлення до братів та сестер, (%).
У народі побутує думка, що онуків люблять більше, аніж дітей. Звичайно, з позицій психолого-педагогічної науки так стверджувати не можемо, але зерно правди в цьому висловлюванні є. Бабусі та дідусі не відчувають такої відповідальності за онуків, в основному вона лежить на батьках, тому вони можуть потурати їх забаганкам. Окрім того, підліток може знайти підтримку в них, оскільки батьки можуть не завжди бути правими і піддаватись емоціями, а дідусь чи бабуся в деяких випадках більш тверезо оцінювати ситуацію. Звичайно, це не можна вважати за правило. Показники нашого дослідження стосовно цього питання підтверджують висунуте припущення (див. рис. 3.7).
Рис. 3.7. Ставлення до дідуся і бабусі, (%).
Оскільки в підлітковому віці провідною діяльністю є особистісно-інтимне спілкування, не є дивним, що найвищим показником з міжособистісного спілкування та ставлення є позитивне ставлення до друзів – 94%. Ці показники є майже рівними як в експериментальній, так і в контрольній групі (див. рис. 3.8). Дитина якщо і може довірити свої проблеми і непорозуміння в родині, то найперше кращому другові.
Рис. 3.8. Ставлення до друга (подруги), (%).
Підліток завжди потребує допомоги та підтримки авторитетної людини, до якої він прислухається, думка якої є для нього визначальною. Як правило, це людина, яка є старшою за нього. Це може бути як вчитель, так і вуличні друзі. І від того, ким саме є ця авторитетна особистість, від її моральних уявлень та життєвих цінностей нерідко залежить моральний розвиток і формування світогляду дитини (див. рис. 3.9).
Рис. 3.9. Ставлення до авторитетного дорослого, (%)
Рис. 3.10. Замкнутість, (%)
Діти не дуже прагнуть впускати до свого внутрішнього світу "чужинців", тому під час дослідження вони підсвідомо проявили високий рівень замкнутості, це більше стосується експериментальної групи (див. рис. 3.10). Підліток, який є жертвою насильства, не буде розкриватись сторонній людині, він підсвідомо буде намагатись заховати свої почуття, щоб не отримати удару.
Рис. 3.11. Соціальна адекватність поведінки, (%).
Останньою шкалою дослідник Рене Жиль визначав поняття комунікабельності. До предмету нашого дослідження це має пряме відношення, оскільки дитина, яка переживає по відношенню до себе насильство, не буде спілкуватись та відкриватись людям, боячись отримати знущання у відповідь, оскільки в більшості випадків про те, що над нею чиниться насильство в будь-якому вигляді, підліток нікому не розповість через почуття сорому чи острах бути незрозумілим. Судячи з показників цієї шкали, таких випадків серед нашої експериментальної вибірки майже немає, чого не можна сказати про контрольну групу: 30% не досить високий показник, але такий, що звертає на себе увагу. Причиною некомунікабельності в підлітковому віці може бути непорозуміння в колективі, страх викликати осуд чи насмішку з боку інших (рис. 3.12):
Рис. 3.12. Комунікабельність, (%).
Отже, підсумовуючи все вище сказане, ми можемо сказати, що явище жорстокого поводження є значним за своїми масштабами та потребує ретельного розгляду. За результатами проведеного дослідження нами було діагностована частота випадків жорстокого поводження з дітьми в сім’ї серед окремо взятої вибірки та з’ясовані аспекти міжособистісних стосунків підлітків, які прямо стосуються предмету нашого дослідження..
Похожие работы
... отримання ними належної освіти, набуття професії є важливим як для сьогодення, так і для майбутнього нашої держави, однією з умов безконфліктності міжнаціональних і соціальних стосунків. Соціально-правовий захист дітей-біженців, які знайшли притулок в Україні, відповідає не лише їхнім інтересам, а й національним інтересам нашої держави. 1.3 Основні напрямки соціально – правового захисту дітей ...
... стовне формування послуг державної підтримки повинне мати чітке формулювання критеріїв допомоги та швидку дію у досягненні поставлених цілей протидії насильству. РОДІЛ 3 ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНА АПРОБАЦІЯ ФОРМ І МЕТОДІВ СОЦІАЛЬНОЇ РОБОТИ З ЛЮДЬМИ, ЯКІ ЗАЗНАЛИ НАСИЛЬСТВА В СІМ'Ї 3.1 Проект Кризовий Центр для жертв насильства в сім'ї «Родина» В даний час популярним і ефективним є метод проектів. У ...
... ій, процедур соціального впливу на шляху одержання оптимального результату (зміцнення соціальної організації, поліпшення умов життя дітей, забезпечення сприятливих умов життя і діяльності тощо )“[4, с138,] Соціальний педагог здійснює соціально-педагогічний захист дитинства у таких напрямках: -загальноосвітній (допоміжний, позашкільний, і професійний), де створюються умови для інтелектуального ...
... яльності мережі центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді. Запровадження в Україні інституту влаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківських прав у прийомні сім’ї зумовило потребу розробки відповідних технологій соціальної роботи. На сьогодні, функціонування цього інституту закріплено законодавчо, а практика влаштування цих дітей у формах ПС в країні щорічно поширюється. Соц ...
0 комментариев