2. Основні управлінські функції та вимоги до їх виконання
Державне управління – це вид діяльності держави, що полягає у здійсненні нею управлінського, тобто організуючого, впливу на ті сфери і галузі суспільного життя, які вимагають певного втручання держави шляхом використання повноважень виконавчої влади.
Всі можливі тонкощі і особливості роботи управлінця в будь-якій сфері людської активності не можуть бути зведені і вивчені в якійсь одній універсальній дисципліні. Однак існує така сфера накопичення і розвитку людських знань з питань управління, яка одночасно є і дуже специфічною для кожної окремої особи і універсальною для певного загалу людей, ім’я яким – управлінці. Специфічність полягає в тому, що будь-яка особа володіє неповторним, притаманним тільки їй набором рис, характеристик, вмінь, навиків, кваліфікацій і досвіду, а універсальність – в тому, що існують певні, перевірені роками і результатами методи та прийоми, підходи і алгоритми, процедури і стереотипи, засвоєння та використання яких будь-ким з управлінців сприятиме підвищенню ефективності та результативності повсякденного виконання ним управлінських функцій.
Мистецтво організації управлінської діяльності (управлінський менеджмент) – це мистецтво впливу на людей і через людей на інші ресурси організації з метою ефективного і результативного досягнення встановлених цілей.
Саме вплив на людей є одним із головних інструментів управлінця при реалізації ним наступних чотирьох управлінських функцій:
- Планування (прогнозування, планування) – вибір майбутнього напрямку діяльності організації загалом та її окремих підрозділів зокрема, встановлення запланованих цілей і результатів, а також прийняття рішень про шляхи їх досягнення на основі збирання та аналізу необхідної для цього інформації.
- Організація або організовування (організація, координація, регулювання) – прийняття рішень про необхідні дії, які приведуть до досягнення встановлених в процесі планування цілей, а також про забезпечення цих дій всіма видами необхідних ресурсів (людських, фінансових, фізичних і сировинних).
- Мотивація або мотивування – процес формування в рамках організації комплексу необхідних мотивів і мотиваторів, ініціювання дії яких відповідними впливами зі сторони системи управління, внутрішнього середовища чи зовнішнього оточення організації перетворює останні у вольові дії та робочу поведінку персоналу організації з досягнення встановлених цілей.
- Контроль або контролювання (облік, аналіз, контроль) – процес порівняння фактично досягнутих результатів діяльності з запланованими показниками та вироблення і реалізація (у випадку необхідності) коректувальних заходів з метою забезпечення досягнення цих показників.
Звідси випливають основні функції керівника:
ПЛАНУВАННЯ – це процес, за допомогою якого ми вирішуємо, чого ж ми хочемо досягнути в майбутньому і як ми це хочемо зробити. Він вимагає від керівника наступних вмінь:
- прогнозування;
- визначення мети;
- планування часу;
- планування бюджету;
- визначення послідовності дій.
ОРГАНІЗАЦІЯ – це процес, за допомогою якого ми виділяємо ресурси для досягнення запланованого, ми розробляємо графік роботи, визначаємо відповідальних за роботу і т. д. Для його реалізації потрібні вміння:
- визначення структури роботи – розподіл завдань;
- підбір людей;
- делегування завдань.
ЛІДЕРСТВО – це процес, за допомогою якого ми розвиваємо і мотивуємо людей, підштовхуємо до успіху, ведемо за собою. Тут неможливо обійтися без:
- узагальнення;
- захоплення своїм прикладом інших;
- мотивування людей;
- оцінка виконання роботи;
- навчання та наставництво.
КОНТРОЛЬ – це процес, який допомагає нам розуміти, на якому етапі знаходиться виконання завдання. Він вимагає:
- визначення стандартів та якості роботи;
- коректування помилок;
- оцінки прогресу виконання завдань у відповідності із графіком.
Ефективне і результативне виконання управлінських функцій вимагає від особи володіння певними знаннями і навиками, які в найбільш узагальненому вигляді можна сформулювати як певний перелік кваліфікаційних вимог:
- концептуальні – здатність логічним чином збирати, концентрувати, аналізувати та інтерпретувати необхідну інформацію;
- людські стосунки – здатність розуміти інших людей та ефективно взаємодіяти з ними;
- адміністративні – здатність формувати і виконувати певним упорядкованим методом процедури і процеси перетворення управлінських рішень в результати;
- фахові – наявність певних знань і здатність ефективно виконувати специфічні процеси і вимоги, які властиві тій чи іншій професії, посаді та організації.
Які ж основні знання, вміння та навики можуть бути рекомендовані управлінцю для освоєння і використання в намаганні постійно удосконалювати як власну роботу, так і роботу колективу, який ним очолюється?
В першу чергу слід виділити дві групи таких знань:
- знання, спрямовані на удосконалення свого спілкування в процесі роботи з людьми внутрішнього середовища Вашої організації (підлеглими, колегами, зверхниками), з людьми зовнішнього оточення (споживачами Ваших послуг і постачальниками необхідних Вашій організації послуг, обладнання чи матеріалів), а також ефективного впливу на них;
- знання, спрямовані на ліквідацію особистих недоліків, розвитку та удосконалення володіння певними вміннями і навиками ефективного організовування особистої діяльності в рамках організації.
До першої групи слід віднести наступні вміння і навики:
- підбір працівників і створення власної команди;
- делегування повноважень;
- спілкування з людьми і надання їм порад;
- розв’язування конфліктів;
- організовування і проведення нарад, зборів;
- підготовка виступів.
Друга група включає такі вміння та навики:
- встановлення цілей та вибір пріоритетів;
- раціональне управління власним і чужим часом;
- вироблення управлінських рішень;
- робота з документами;
- володіння оргтехнікою та ін.
Звичайно, переліченими вище навиками та вміннями необхідний будь-якому управлінцю перелік далеко не вичерпується. Адже життя продовжується і кожен день формує і приносить нові вимоги до його активних учасників.
... в систему, визначає стиль його керування. Методи і стиль зв'язані між собою, як зміст і форма. Зміст (метод) почасти впливає на форму (стиль), а форма змінює результати методу. Поганим стилем керівництва можна загубити самий чудовий метод [17]. Стиль керівництва - ключовий фактор керування. В внутрифірмовому керуванні ефективність на 80 відсотків залежить від стилю керівництва. Типові індиві ...
... отриманих під час проведення практичного заняття з використанням активних методів навчання Аналіз результатів експериментального дослідження практичного заняття з використанням активних методів навчання показав: - ефективність активного методу навчання (імітаційний) у глибокому засвоєнні навчального матеріалу; - стимулює інтерес до навчання; - виявлення рівня якості знань у засвоєнні у даної ...
... іями, самодіяльними колективами, закладами дозвілля, сприяє постійному вдосконаленню художньої майстерності і ефективному використанню творчого потенціалу студентської молоді. Студенти, які досягли значних успіхів у науково-дослідницькій діяльності, можуть працювати за індивідуальним графіком виконання навчального плану в межах установленого терміну навчання. Студенти-науковці, випускники ВНЗ за ...
... , яка набирає найбільшу кількість голосів. Завершальний етап гри полягає у визначенні найсильніших і найбільш вразливих місць іміджу-переможця, його колективному доопрацюванні та підбитті. [2] 1.3. Чинники, що формують імідж дошкільного навчального закладу Ми в черговий раз звертаємося до теми іміджу дошкiльного навчального закладу. Адже кожен директор і його педагогічний колектив мріють, ...
0 комментариев