Методи стимулювання навчальної діяльності молодших школярів

1.2 Методи стимулювання навчальної діяльності молодших школярів

Озброєння вчителя методами стимулювання навчальної діяльності молодших школярів значною мірою сприятиме підвищенню ефективності навчально-виховного процесу. Найпоширеніші методи цієї групи — методи емоційного стимулювання навчальної діяльності, створення ситуації успіху в навчанні, сприятливого морально-психологічного мікроклімату, заохочення та ін.

Щоб реалізувати метод емоційного стимулювання навчальної діяльності,

необхідно створювати ситуації зацікавленості, пізнавальної новизни, використовувати ігри та ігрові ситуації тощо.

Метод забезпечення успіху в навчанні — метод, який передбачає допомогу вчителя відстаючому учневі, розвиток у нього інтересу до знань, прагнення закріпити успіх. Цей метод ефективний у роботі з учнями, які мають проблеми з навчанням. Учитель надає такому учневі допомогу доти, поки він наздожене однокласників і отримає першу хорошу оцінку, яка піднімає настрій, пробуджує усвідомлення власних можливостей і на цій основі прагнення закріпити успіх. Уважно спостерігаючи за навчальною діяльністю кожного учня, вчитель може своєчасно прийти на допомогу тому, кому вона потрібна. Так запобігають появі прогалин у знаннях окремих учнів і водночас усувають причини незадоволення й небажання вчитися. Забезпечення успіху в навчанні ефективніше, коли в учнів зміцнюють віру у власні сили, пробуджують почуття власної гідності.

Метод пізнавальних ігор — спеціально створена захоплююча розважальна діяльність, яка має неабиякий вплив на засвоєння учнями знань, набуття умінь і навичок. Гра у навчальному процесі забезпечує емоційну обстановку відтворення знань, полегшує засвоєння навчального матеріалу, створює сприятливий для засвоєння знань настрій, заохочує до навчальної роботи, знімає втому, перевантаження. За допомогою гри на уроках моделюють життєві ситуації, що викликають інтерес до навчальних предметів.

Наприклад, навчальна гра на уроці - КВК, як правило, нагадує телевізійну гру і може бути проведена за схемою: розминка — домашнє завдання — індивідуальна робота - конкурс «Вгадай» - конкурс майстрів мистецтва - конкурс оповідачів - конкурс капітанів. Це повторювально - узагальнювальний урок. Завдання мають репродуктивний і продуктивний характер, але подаються в гумористичній формі. Для проведення такого уроку з учнів класу формують дві команди, а також обирають журі.

Розминка передбачає складання розповіді на вивчену тему. Форма розповіді може бути гумористичною й водночас такою, щоб у ній брали участь усі члени команди. Інсценізація домашнього завдання може охоплювати окремий параграф або весь матеріал теми. Для індивідуальної роботи пропонують двом-трьом членам з кожної команди цікаве завдання. Його виконання оцінюють за правильністю, повнотою та естетичністю пояснення. Під час конкурсу «Вгадай» учні розгадують загадки, тести, розв'язують різні завдання. Для конкурсу майстрів мистецтва від кожної команди обирають по 3 - 4 учні, які виконують роль художника, поета, співака. Кожен з них має виконати свій номер, який за змістом розкриває тему КВК. У конкурсі оповідачів обом командам пропонують картинку, за якою потрібно скласти розповідь. Конкурс капітанів передбачає розв'язування задач і аналіз картини.

Метод створення ситуації інтересу в процесі викладання навчального матеріалу — використання цікавих пригод, гумористичних уривків тощо, якими легко привернути увагу учнів. Особливе враження справляють на учнів цікаві випадковості, несподіванки з життя й дослідницької діяльності вчених.

Метод створення ситуації новизни навчального матеріалу — передбачає, що у процесі викладання вчитель прагне на кожному уроці окреслити нові знання, якими збагатилися учні, створює таку морально-психологічну атмосферу, в якій вони отримують моральне задоволення від того, що інтелектуально зросли хоча б на йоту. Коли учень відчує, що збагачує свій багаж знань, свій словниковий запас, свою особистість, він цінуватиме кожну годину перебування в школі, намагатиметься ефективніше працювати над собою.

Метод опори на життєвий досвід учнів — полягає в тому, що у повсякденному житті за межами школи вони щодня спостерігають найрізноманітніші факти, явища, процеси, події, які можуть базуватися на певних закономірностях, з якими учні знайомляться під час вивчення шкільних предметів. Наприклад, спостерігаючи за процесом зведення будівлі, вони бачать, як за допомогою важелів пересувають важкі предмети, як подають на висоту цеглу або розчин за допомогою простого пристрою, не підозрюючи, що ці механізми діють на основі певних принципів (принцип дії важеля, принцип дії рухомого і нерухомого блоків). «Відкриття» на уроці наукових основ протікання процесів, які учні спостерігали в житті чи самі брали в них участь, викликає інтерес до теоретичних знань, формує бажання пізнати суть спостережуваних фактів, явищ, що оточують їх у житті. Тому, готуючись до уроку, вчитель повинен визначити, що в новому навчальному матеріалі може бути відоме учням, на що можна буде спертися.

Методи стимулювання обов'язку і відповідальності в навчанні

Ці методи передбачають пояснення школярам суспільної та особистої значущості учення; висування вимог, дотримання яких означає виконання ними свого обов'язку; заохочення до сумлінного виконання обов'язків; оперативний контроль за виконанням вимог і в разі потреби — вказівки на недоліки, зауваження.

Почуття відповідальності виховують залученням слабших учнів до повторного виконання зразків роботи (варіантів) сильніших (наприклад, можна запропонувати учневі розв'язати виконану вже задачу раціональнішим способом або задачу, розв'язану сильним учнем, повторити оригінальне обґрунтування історичного явища та ін.); закріпленням усталених способів діяльності (постійним ускладненням їх); повторним залученням школярів до аналізу складних завдань; підтриманням емоційно-творчої атмосфери на уроці; вмінням учителя висувати вимоги і перевіряти їх виконання (повторно, в системі, засобами багаторазових відповідей на одне й те саме запитання, кооперуванням, порівнянням)

Цьому сприяє використання цікавих вправ для усної лічби з математики, завдань на кмітливість, розгадування ребусів, кросвордів, загадок на уроках української мови, природознавства, прикладів, що викликають здивування учнів.

З цією метою можна використовувати для усних обчислень вправи ,Доліт у космос", “Кращий обчислювач”, “Швидка лічба”, кругові приклади, лічбу ланцюжком та ін. Наведемо приклади завдань для вправи “Швидка лічба” (математика, 2 клас. Тема “Додавання і віднімання двоцифрових чисел з переходом через десяток"):

1.   Знайдіть суму чисел 25 і 37.

2.   Перший доданок 18, другий - 34. Обчисліть суму.

3.   Число 45 зменшіть на 17.

4.   Зменшуване 23, від'ємник - 15. Обчисліть різницю.

5.   На скільки 45 більше від 26 ?

6.   На скільки 34 менше за 42 ?

7.   Знайдіть різницю чисел 55 і 38.

Великі можливості для створення ситуації зацікавленості першокласників на уроках математики є у розв'язуванні завдань на кмітливість.

Наприклад:

1.      Дві драбини довжиною 10 м і 8 м зв'язані в одну із спільною частиною 6 м. Якої довжини утворилась драбина?

2.      Горіло 7 свічок. 4 з них погасло. Скільки свічок залишилося?

3.      Чи можна розділити порівну троє яблук між двома татами і двома синами, не розрізуючи яблук ? Поясніть.

Створенню ситуації зацікавленості, пізнавальної новизни сприяє навчальний матеріал з усіх предметів, але найбільше таких можливостей є на уроках читання, мови, природознавства. Так, наприклад, вивчаючи тему “Іменник”, можна використати таку казкову ситуацію.

— Колись, дуже давно,— розповідає вчитель,— коли люди вже вміли говорити, але ще не вміли читати й писати, було на світі велетенське царство і правила ним цариця Граматика. Слова постійні метушились, поспішали, бігли то на промову, то в суперечку, то в поезію, і кожне займало своє місце в реченні. Та ось одного разу сталася велика біда в царстві. Слова одне поперед одного доводили, що вони найважливіші, бо потрібні людям. Назрівав бунт. Але мудра цариця Граматика не могла допустити ворожнечі в своєму царстві, адже всі слова були потрібні людям. Вона скликала все своє царство і наказала словам вишикуватись у такому порядку: першими мають постати перед нею слова, що дають імена всім предметам. Вони відповідають на питання хто? або що? Другими мали стати слова, які означують предмет і відповідають на питання який ? яка ? яке? які? Далі – слова, які означають дію предметів, і т, д.

Велика правителька поділила всі слова на 10 частин мови. І це був дуже справедливий поділ.

— Пригадайте, як стала називатися перша частина слів, що давала імена предметам. (Іменник). І сьогодні ми поговоримо про іменник.

— Діти, ви знаєте, що іменники шикувались найдовше, і я розкрию вам секрет — чому ? А тому, що іменник — це найчисленніша частина мови. Коли придумали букви, навчилися читати й склали словник української мови з 11 томів, у якому налічується 135 000 слів. Половина з них - іменники. Ось яка велика за чисельністю ця частина мови.

Створюють зацікавленість, на уроках природознавства проблемні ситуації, тобто, коли перед учнями ставляться певні проблеми. Так, вивчаючи тему “Умови життя рослин”, учитель запитує у вихованців: “Як ви вважаєте, що необхідно для життя рослин?” До розв'язання проблеми він залучає учнів, котрі на основі проведених дослідів та власних спостережень доходять висновку, що для життя рослин потрібні вода, поживні речовини, повітря.

Важливим засобом збудження інтересу є використання в навчальному процесі ігрових ситуацій, сюжетно-рольових ігор. Гра дає змогу вчителеві тактовно і непомітно допомогти слабшому учневі, для якого він добирає завдання простіші — у грі цього ніхто не помітить. Завдяки цьому діти, що відчувають труднощі в навчанні, поступово засвоюють навчальний матеріал.

Так, наприклад, проводячи гру “Підбери ляльці одяг”, яка сприяє закріпленню вміння виконувати аналіз слів, учитель може запропонувати слабшому учневі дібрати такий одяг, у назві якого два склади, а сильнішому — три склади.

У 4 класі, вивчаючи тему “Іменник”, учитель може провести гру “Утвори слова”. Він пропонує класові утворити іменинники з букви, що входять до певного слова. Одна буква в утвореному слові може зустрічатися стільки разів, скільки вона зустрічається в основному слові. Учні записують у зошиті утворені слова.

Перевірку проводять так: один із учнів читає утворені слова, а решта підкреслюють олівцем у своїх зошитах слова, що вже прочитані. Після цього діти зачитують тільки ті слова, які ще не зустрічалися. Виграє той, хто утворить найбільше слів. Наприклад, з букв, що входять до слова радіостанція, можна утворити такі слова: станція, стан, танці, рація, ціна, надія, рана, сотня, цар, дар, дотація, радіація, нація, сорт, отара, Дон, Діана.

Емоційно стимулює навчальну діяльність і мова вчителя. Образна, захоплива, логічно побудована, вона викликає у школярів інтерес до знань, забезпечує атмосферу піднесення, високої працездатності. Цьому сприяє також вживання вчителем заохочувальних, приязних слів, доброзичливий тон.

Для створення ситуації успіху в навчанні використовують такі прийоми як формування загально навчальних умінь і навичок, актуалізація опорних знань, утвердження гуманних стосунків між учителем і учнем, своєчасної педагогічної допомоги з боку вчителя, впевненості у можливості учнів подолати труднощі та ін.

Формування таких загально навчальних навичок, як вміння слухати пояснення вчителя, розмірковувати, виділяти головне, дотримуватися певної послідовності при виконанні роботи, використання вмінь і навичок контролю й самоконтролю полегшує процес засвоєння молодшими школярами нового навчального матеріалу, тим самим створюючи ситуацію успіху для слабо підготовлених школярів.

Відтворення й уточнення опорних знань, умінь і навичок, усунення, за необхідності, допущених прогалин сприяє свідомому й активному сприйманню і засвоєнню нового матеріалу, тобто створенню ситуації успіху у навчанні. Так, наприклад, при вивченні теми “Множення на двоцифрове число” (математика, 2 клас), опорними є такі знання і вміння: 1) розклад числа на розрядні доданки; 2) табличні випадки множення, 3) множення на одноцифрове число. Аби виявити рівень засвоєння цих знань і вмінь, доцільно завчасно, за 2—3 уроки до вивчення нового матеріалу, провести короткочасну самостійну роботу;

1.   Кожне з чисел 237, 435, 746 розкласти на суму розрядних доданків .

2.   Обчислити: 4 • 7; 5 • 9; 7 • 6; 9 • 4; 8 «7; 9 • 8; 8 -6;

3.   Виконати обчислення:

34 • 4 26 • 6

27 - 3 34 • 8

43 • 5 43 • 7

Якщо під час виконання цієї самостійної роботи виявлено прогалини в знаннях і вміннях учнів, то на наступних уроках, використовуючи диференційований підхід, їх необхідно ліквідувати.

Створенню ситуації успіху в навчанні сприяє також своєчасна допомога з боку вчителя дітям, що відчувають труднощі у виконанні завдання. Класовод, стежачи за виконанням учнями завдання, помітив, що окремі з них не можуть його розв'язати. Він може допомогти їм інструкційно: дати картки з теоретичними довідками, пам'ятками, зі зразком виконання завдання; частково допомогти у виконанні завдання: використати картки з допоміжними вправами, виконанням певної частини, додатковою конкретизацією, репродуктивними запитаннями тощо.

Ш.Амонашвілі вважає, що створенню ситуації успіху у навчанні сприяє встановлення гуманних відносин між педагогом і учнями. “Школяр постійно повинен відчувати, що з ним рахуються, цінують його думку, довіряють, радяться. Одночасно зміст навчання, у зв'язку з яким організовується таке виховне середовище, повинно створювати умови, для того щоб забезпечити школяру можливість висловити свою думку, давати поради, будувати гіпотези, вибирати” [2, с 181].

Він наводить такі ситуації вільного вибору і самостійного прийняття рішень. Ось деякі з них.

1.   Учням пропонується самим вибрати собі домашнє завдання з будь-якого предмета або групи предметів. У таких випадках, звичайно, педагог звертається до них у такій формі: „ Домашнє завдання я вам сьогодні не дам. Якщо хто хоче, нехай сам задасть собі завдання, а завтра покаже нам." На другий день педагог зацікавлено виясняє, хто яке завдання виконав і чому, схвалює зусилля дітей і т.п.

2.   Дітям пропонується придумати тему, з якої вони будуть писати в (класі твір. Запропоновані теми записують на дошці і весь клас вибирає 3-5 тем, потім за ними пишуть невеликі твори, розповіді, казки. Інший варіант цього прийому: педагог сам дає декілька формулювань тем на вибір і пояснює, що учні, якщо захочуть, можуть придумати свою тему для твору.

3.   За просьбою педагога учні дома складають математичні задачі і приклади, з яких потім вибирають декілька варіантів для колективного і самостійного розв'язання у класі. Як правило, у таких випадках педагог говорить дітям: “Ми зараз займемося розв'язанням задачі, яку склала для вас Лія. Ви не боїтеся взятися за розв'язання цієї задачі ? Тоді приступимо до справи і нехай Лія перевіряє, чи правильно ми розмірковуємо”. Або: “Ось вам варіанти складених і вибраних вами задач. Розв'яжіть їх письмово. Якщо виникнуть труднощі, то першим ділом звертайтесь до тих, хто складав задачі, а потім - до мене”.

4.   Пропоную вам два вірші про весну різних авторів, - звертається педагог до учнів. - Давайте виберемо, який із них вивчити напам'ять. Учитель читає обидва вірші, учні обговорюють їх. Звичайно, для заучування частина дітей вибирає один вірш, а частина - інший, пояснюючи свій вибір.

5.   На дошці записують декілька варіантів задач для самостійного розв'язання, одночасно педагог повідомляє учням: „У мене на столі в пакетах лежать більш складніші задачі. Якщо хто хоче, може вибрати". Інший варіант цього прийому може носити такий вид: педагог обходить клас і пропонує учням вибрати пакети, в яких лежать складніші та легші задачі для самостійного розв'язання.

6.   “За затвердженим планом на вивчення цієї теми ми повинні затратити пять уроків, - говорить учитель. - Можливо, ми з вами постараємося вивчити її, причому ґрунтовно, за чотири уроки. Тоді в нас у класі залишиться ще один урок. А раніше ми зекономили шість уроків. У кінці року ми всі разом подумаємо, вивченню якого матеріалу ми присвятимо час, що залишився”. Звичайно, учні приймають таку пропозицію педагога, а в кінці навчального року за рахунок зекономлених таким чином 6-7 уроків влаштовують навчально-пізнавальні “конференції”, готують доповіді, проводять конкурси, ранки і т.д.

Формування в учнів впевненості в подоланні труднощів значною мірою сприяє створенню ситуації успіху в навчанні. П. Амонашвілі писав, що “ важливо переконувати клас в цілому і кожного учня зосібна, що всі вони здібні і можуть долати труднощі у навчанні. Перед колективним розв'язанням нового навчально-пізнавального завдання, поясненням нового складного навчального матеріалу потрібно обов'язково застерегти школярів про можливі труднощі і висловити надію, що всі вони зможуть їх подолати, водночас пояснивши, як діяти, на що особливо звернути увагу...” [2, с 177]. Даючи завдання, вчителі мають переконати учнів, що вони успішно виконають його:, Де завдання не буде для тебе важким, ти справляєшся і з складнішим", “Я вірю, що в тебе вийде, тільки давай робити ось так”, “Так, я так і думав: звичайно, ти можеш!” тощо.

Важливу роль у створенні ситуації успіху в навчанні має сприятливий морально-психологічний мікроклімат, що допомагає позбутися почуття невпевненості, боязні, тривоги. Доброзичлива атмосфера сприяє встановленню гуманних стосунків між педагогом і учнями. Сприяє цьому функціональна музика на уроках.

Можливості для різноманітного використання музики є на уроках художньої праці, “Я і Україна, фізкультури, ритміки, музики, а також під час виконання самостійних завдань та на інших уроках,

На уроках художньої праці близько 80 відсотків часу відводиться на практичну роботу. Виконання учнями практичних завдань доцільно проводити в супроводі функціональної музики. Залежно від теми уроку можна дібрати музичні твори різних жанрів. Так, на уроках художньої праці в 2 класі можна виконувати практичні завдання, слухаючи такі твори. Теми уроків з художньої праці:

1.  Стелися, барвінку.

2.  Українські ритми. Малювання українських орнаментів.

3.  Лісові фантазії. Виконання композицій з природних матеріалів.

4.  Золотий килимок. Малювання осіннього листопаду.

Музичні твори відповідно до тем.

1.  В. Вериківський. “Веснянки”. Сюїта для симфонічного оркестру.

2.  Г. Майборода. “Гуцульська рапсодія”.

3.  3.К.Сен-Санс. „У лісі".

4. Б. Лятошинський. Хоровий цикл без інструментального супроводу на слова О. Пушкіна “Осінь”.

Зрозуміло, що такі можливості є не на всіх уроках з художньої праці, адже окремі заняття проводяться не в класі, а на навчально-дослідній ділянці, в саду.

Емоційність сприймання навчального матеріалу інтегрованого курсу „Я і Україна" значно підвищиться, якщо, вивчаючи такі теми як рідна країна , природа навколо нас, використовувати відповідні музичні твори.

На деяких уроках читання можна використовувати музику в поєднанні з іншими засобами навчання: а) слухання музики служить підготовкою учнів до вивчення нового матеріалу, настроює їх на відповідну тему; б) прослуховування музичного твору відбувається в ході або після опрацювання того чи іншого твору; в) використання музичних творів на уроках узагальнення і систематизації знань, умінь і навичок учнів; г) синхронне слухання оповідання і відповідного музичного твору та ін.

Ефективність фізкульт – хвилинок значно підвищиться, якщо їх проведення супроводжувати музикою. Тут доцільно використовувати музичні твори “Ой лопнув обруч”, “Ой у лузі калина", “Ой минула вже зима" та ін.

На уроках математики під час самостійного розв'язування прикладів, задач, а на уроках української мови під час написання творчих робіт (описи, перекази, привітання тощо) доцільно використовувати музичні твори композиторів-класиків.

“Позитивні емоції дітей, що виникають у процесі навчання, відіграють величезну роль у вихованні бажання вчитися. Завдання вчителя полягає в тому, щоб постійно розвивати в дітей позитивне почуття задоволення учінням, щоб з цього почуття виник і утвердився емоційний стан - пристрасне бажання вчитися” [61, с 7].

В обстановці доброзичливості, довір'я учні охоче й легко сприймають навчальний матеріал. Учителі початкових класів шкіл області вміло використовують такі прийоми співробітництва вчителя і учнів: 1) учитель пропонує дітям самим вибрати собі домашнє завдання і на наступний урок перевіряє, хто яке завдання виконав, хвалить за старанність; 2) дає завдання вихованцям самостійно придумати тему написання твору. Із запропонованих тем учні вибирають 2—3 і пишуть невеличкий твір; 3) класовод пропонує учням вибрати для самостійної роботи пакети, в яких є складні й легкі завдання; 4) під час виконання окремих складних завдань учитель звертається до учнів з проханням допомогти йому у розв'язанні цього завдання; 5) учитель пропонує учням скласти цікаві математичні завдання для колективного чи самостійного розв'язання їх у класі. Школярі вибирають кілька варіантів. Навпроти кожного варіанту на дошці записують прізвище й ім'я того, хто його склав; 6) при виникненні труднощів під час розв'язання завдання педагог пропонує учням знайти відповідь спільними зусиллями, порадивши їм заглянути в довідники, енциклопедію, книги на цю тему; 7) вчитель звертається до учнів з проханням дібрати гарний вірш на певну тему. Потім цей вірш вони вивчають у класі; 8) на дошці записано розв'язання задачі, в якому допущено помилку. Класовод пропонує знайти помилку і вказати, в який спосіб її можна виправити.

Стимулюванню навчальної діяльності учнів сприяє також використання методу заохочення, який виражається в різних видах позитивного оцінного судження.

Погодження — це оцінне судження, в якому педагог висловлює свою згоду з тим, що робить учень. “ Ти правильно виконуєш завдання ”,— каже класовод.

Підбадьоренням педагог висловлює емоційну підтримку успіху учня під час виконання завдання. “ Так і продовжуй ”.

Схваленням учитель визначає переваги певних якостей особистості. Наприклад, здібностей до тих чи інших видів діяльності, працьовитість. “ Молодець, ти сьогодні вже добре читав ”.

Заохочувати дитину потрібно не тільки за результати діяльності, а й за старанність, працьовитість, ініціативу. Однією із форм такого заохочення є перспективна завищена) оцінка-бал, яка використовується з метою допомогти дитині набути впевненості в собі. Учитель тимчасово відступає від об'єктивних критеріїв, оцінює старанність дитини і ті незначні зрушення на краще в знаннях і вміннях.

Якщо школяр завжди відповідає, наприклад, на оцінку “7”, а цього разу відповів дещо краще, проте до “8” ще не дотягнув, то, як виняток, аби заохотити вихованця, можна поставити “8”. Зрозуміло, що це не вплине на загальну картину успішності учня, а стане важливим стимулом у навчанні, зміцнить віру дитини в свої сили і можливості, спонукатиме її працювати старанніше.

В окремих випадках, як заохочення, педагог може використати відстрочену оцінку, тобто не ставить учневі негативної оцінки, якщо він не засвоїв матеріал, а дає йому змогу ще попрацювати і повторно опитує його через певний час.

Заохоченню сприяє і показ позитивних результатів навчальної діяльності учня. Це може бути виставка кращих учнівських зошитів, робіт з художньої праці.

Таким чином, знання та вміле використання різноманітних методів стимулювання навчальної діяльності молодших школярів значною мірою сприятиме підвищенню інтересу до знань, його результативності.

Дійовим методом стимулювання в учінні є створення в навчальному процесі ситуації успіху у школярів, особливо в тих, яким важко дається навчання. “ Організовуючи урок, працюючи з дітьми, намагаюсь так управляти їх діяльністю, щоб кожен (обов'язково кожен ) відчув окриляючу силу успіху ”, - ділиться з цього приводу С.Лисенкова в своїй книзі “ Методом опережающего обучения ” [35 с, 3].

“Великий позитивний вплив на школярів має дружн, оптимістичне ставлення педагога до їх навчальних успіхів і невдач. Учитель повинен щиро радіти кожному їх успіху, висловлюючи гордість за свій клас, за свого учня” [2, с 183].

Ш.Амонашвілі наводить такі прийоми позитивного впливу на учнів.

Після перегляду робіт учнів учитель, зайшовши в клас, натхненно говорить: “Діти, я хочу всім вам подякувати за радість, яку ви мені зробили...Знаєте, ваші роботи переглядали вчителі в нашій учительській...! вони здивувалися: “ невже ваші малюки здатні на таке ”? Я був впевнений, що всі ви в мене здібні, але такого успіху не чекав".

Свою щиру радість він виражає і у ставленні до окремих школярів, їх просування у навчанні. При цьому треба вчити дітей радіти за досягнення своїх однокласників, переживати як спільну радість: “ Сьогодні, діти, я всіх вас порадую: ваш товариш, за якого ви так переживаєте, виявляється, має великі здібності. Подивіться, як він розв'язав задачу! ... Давайте поздоровимо його з успіхом і будемо чекати більшого!”

Позитивне висловлення педагогом своїх розчарувань через невдачі школярів знову ж таки повинно ґрунтуватися на вірі в його майбутні успіхи. Воно повинно носити форму обнадійливого співчуття, в якому одночасно закладена думка про те, що педагог переживає його невдачу як свою і готовий прийти йому на допомогу.

Таке співчуття можна виразити по-різному, в залежності від індивідуального значення для школяра своєї невдачі. Наприклад: “Ну що ж, попробуємо ще раз !”, “Тине переживай, це буває... Давай попробуємо разом !”, “Як же так? Це, напевно, випадково так сталося ! Давай вияснимо причину !”, “Ти цього обов'язково досягнеш, тільки потрібно бути уважним і зосередженим... Якщо потрібна буде моя допомога, то скажи !”, “Ти б це зміг зробити, але, напевно, я не зовсім добре тобі пояснив, пробач, будь ласка !...”

Вчителям не слід забувати слова В.О.Сухомлинського: “А успіх - є бажання вчитися”. Бажання вчитися залежить ще й від міжособистісного спілкування.

Секрет заохочування дітей до навчання полягає в умінні педагога співробітничати з ними. Ш.О.Амонашвілі наводить такі приклади такого співробітництва.

Педагог записує на дошці дійсно трудну задачу і звертається до учнів з просьбою: “ Може, ви поможете мені розв'язати цю задачу ? Вчора вечером я пробував розв'язати її, але, напевно, пропускаю дещо і відповідь не виходить. Я займу у вас всього декілька хвилин, а потім продовжимо наш урок". Педагог вдумливо прислухається до кожної поради учнів, часом задає питання, ніби “виясняє” для себе дещо, відкидаючи деякі пропозиції: “Я це вже пробував і нічого не вийшло!” Сам теж розмовляє в слух і дає можливість побачити неточність, помилку в його підході. Все завершується тим, що педагог знаходить розв'язок задачі і дякує учням за надану допомогу: так-так, я уже зрозумів..., звичайно, саме так мені потрібно було діяти. Велике вам дякую за допомогу. Тепер продовжимо наш урок!

Таким чином, вміле використання вчителем наведених способів стимулювання навчальної діяльності молодших школярів позитивно впливає на мотивацію їх навчальної діяльності.

Розділ II. Методика стимулювання навчальної діяльності молодших школярів у практиці сучасної початкової школи