Проблема екологічної освіти в педагогічній теорії та практиці початкової школи

1. Проблема екологічної освіти в педагогічній теорії та практиці початкової школи

1.1 Теоретичні основи здійснення екологічної освіти в початковій школі

Аналіз педагогічної літератури [5; 8; 14; 17; 27 та ін.] показав, що проблема екологічної освіти в початковій школі є актуальною. Про це свідчить значна кількість публікацій, що стосуються:

– розробки системи безперервної екологічної освіти;

– оновлення змісту шкільних навчальних предметів початкової школи шляхом розкриття системи екологічних знань на міжпредметній основі;

– створення системи практичної діяльності учнів в галузі покращення навколишнього середовища;

– коректування взаємодії шкільної та позашкільної систем.

У Концепції екологічної освіти України екологічна освіта розглядається як цілісне культурологічне явище, яке включає процеси навчання, виховання і розвитку особистості, спрямовується на формування екологічної культури, цілісного екологічного знання й мислення [29, 4].

Мета екологічної освіти полягає у формуванні системи наукових знань, поглядів і переконань, спрямованих на виховання моральної відповідальності особистості за стан навколишнього середовища, усвідомлення необхідності постійного піклування у всіх видах діяльності [51, 602].

У педагогічній літературі термін «екологічна освіта» трактується як елемент загальної освіти, що пов’язаний з оволодінням учнями науковими основами взаємодії суспільства та природи.

Методисти О. Біда, Т. Байбара, К. Гончарова, Н. Пакулова та інші розглядають трактування поняття «екологічне освіта» у зв’язку із «екологічним вихованням», відмічаючи, що екологічна освіта і виховання – це педагогічний процес, спрямований на формування екологічної культури особистості

Зокрема, О. Біда зазначає, що поняттям «екологічне виховання і освіта» визначається єдина система заходів, направлена на формування тих якостей людини, які необхідні для гармонійних відносин суспільства та природи. [6, 304].

К. Гончарова, Г. Ковальчук, Л. Нарочна, вважають, що екологічне навчання і виховання – це психолого-педагогічний процес, спрямований на формування у людини знань наукових основ природокористування, необхідних переконань і практичних навичок, певної орієнтації і активної життєвої позиції в галузі охорони природи, раціонального використання і відтворення природних ресурсів [37, 38].

Г. Бачинський під екологічним вихованням розуміє «передачу від покоління до покоління певної сукупності норм і правил, що регламентують бережливе ставлення людей до природи в процесі життя і виробничої діяльності і цим самим охороняють природу від руйнування» [38, 50].

У педагогічних джерелах [21; 22; 23; 29; 30 та ін.] визначено завдання екологічної освіти, що стоять перед початковою школою:

– сформувати елементарні знання про природу та взаємозв’язки у ній, взаємодію і взаємовплив людини і природи, про норми і правила екологічно доцільної поведінки;

– забезпечити розуміння погіршення стану навколишнього середовища внаслідок нераціональної господарської діяльності та особистої причетності до екологічних проблем;

– розвивати ціннісне ставлення до природи як джерела задоволення естетичних, комунікативних, пізнавальних, рекреаційних та інших потреб особистості; – формування екологічної свідомості і мислення, морально-естетичного сприйняття природи;

– розвивати потребу у спілкуванні з природою;

– виховання у школярів відповідального ставлення до навколишнього середовища і здоров’я, формування готовності до його активної охорони

– формувати здоровий спосіб життя та навички екологічно доцільної поведінки.

Таким чином, під екологічною освітою розуміють неперервний процес навчання, виховання і розвитку особистості, спрямований на формування системи екологічних знань, ціннісних орієнтацій, поведінки і діяльності, які забезпечують відповідальне ставлення людини до навколишнього середовища.

Як зазначено в Концепції екологічної совіти України, в основу екологічної освіти покладено принципи: гуманізму, науковості, неперервності, наскрізності та систематичності [29]. Екологічна освіта передбачає формування в учнів розуміння необхідності побудови взаємовідносин людини з природою на базі принципів добра і краси, розуму й свідомості, патріотизму та універсалізму, наукових знань і дотримання екологічного права.

У педагогічних дослідженнях А. Захлєбного [21], В. Кучменко [31], І. Суравегіної [55], Л. Салєєвої [53] та інших визначено такі основні принципи екологічної освіти:

–     міждисциплінарний підхід у формуванні екологічної культури школярів. Він опирається на конкретний зміст кожної навчальної дисципліни.

–     систематичність і безперервність вивчення навчального екологічного матеріалу. Він забезпечує організаційні умови формування екологічної культури особистості між окремими ланками освіти: дошкільної, шкільної, позашкільної, професійно-технічної, вищої та післядипломної.

–     єдність інтелектуального і емоційно-вольового начал у діяльності учнів з вивчення і покращення навколишнього середовища. Цей принцип орієнтує на поєднання раціонального пізнання з художньо-образним, враховуючи безпосереднє спілкування з природою. Взаємозв’язок раціонального й емоційного у практичній діяльності динамічний й різноманітний, залежить від віку учнів. У дітей молодшого шкільного віку переважає емоційно-естетичне сприйняття середовища.

–     взаємозв’язок глобального, національного і краєзнавчого розкриття екологічних проблем у навчальному процесі. Цей принцип передбачає розгляд локальних, регіональних екологічних проблем у взаємозв’язку з глобальними.

У Концепції екологічної освіти України відзначено, що взаємозв’язок краєзнавства, національного і глобального мислення сприяє поглибленому розумінню екологічних проблем на різних рівнях [29, 8].

Принципи екологічної освіти реалізуються в практиці школи через засвоєння основних понять і наукових фактів про природу. На основі цих принципів визначається

–     вплив людини на природу відповідно до її законів;

–     розуміння багатогранної цінності природи як джерела матеріальних і духовних сил суспільства і кожної людини;

–     оволодіння прикладними і практичними вміннями вивчення і оцінки стану навколишнього середовища;

–     розвиток потреби спілкуватися з природою, свідомого дотримання норм поведінки в природі;

–     активізація діяльності з покращення навколишнього природного середовища.

На думку А. Захлєбного, І. Суравегіної та інших педагогів екологічна освіта школярів – не лише одне з найважливіших завдань сучасного суспільства, але й умова його подальшого виживання. «Тому важливе значення має зміст екологічної освіти, той науковий багаж, фундамент знань, який повинен ввійти в світогляд нового покоління, стати основою його діяльності» [22, 25].

Зміст екологічної освіти включає такі компоненти:

1) систему знань про взаємодію суспільства та природи;

2) систему норм і правил ставлення до природи;

3) вміння і навички з вивчення природи та її охорони;

4) емоційно-ціннісні екологічні орієнтири [51, 605].

Реалізується зміст екологічної освіти через міжпредметні зв’язки і ґрунтується на системі наукових ідей, що закладені у відповідних навчальних предметах: розвиток і цілісність природи; взаємозв’язок історії суспільства і природи; зміни природи у процесі антропогенної діяльності; вплив середовища на здоров’я людини; природа як фактор морально-етичного розвитку особистості; оптимізація взаємодії в системі «природа – суспільство – людина».

Оскільки характер екологічної освіти є міжпредметним, то необхідними умовами її реалізації є:

1) врахування вікових, індивідуально-психологічних та пізнавальних особливостей учнів;

2) організація безпосередньої діяльності учнів з питань охорони навколишнього середовища, своє місцевості під час навчально-пізнавальної і суспільно-корисної праці;

3) відбір оптимальних форм, методів та прийомів екологічного виховання;

4) виховання учнів особистим прикладом бережливого, чуйного, господарського ставлення до навколишнього середовища;

5) єдність дій всього педагогічного колективу школи в екологічному вихованні.

Основною метою шкільної екологічної освіти є формування екологічної культури особистості. В основі екологічної культури лежить відповідальне ставлення особистості до навколишнього середовища, усвідомлення закономірностей розвитку природи та суспільства, розуміння того, людина – частина природи. «Екологічна культура особистості передбачає наявність у людини певних знань, переконань, моральних установок, готовності до діяльності, які узгоджуються з вимогами бережливого ставлення до природи [51, 607]. У такому розумінні екологічна культура є показником свідомого, відповідального ставлення особистості до природи, яка характеризується:

– готовністю особистості до грамотної екологічної поведінки і діяльності у навколишньому середовищі, у відповідності з мораллю і нормами права в суспільстві;

– здатністю особистості здійснювати науково обґрунтовані екологічні дії і займати активну життєву позицію, виявляти нетерпимість до безвідповідального ставлення до природи.

Важливим завданням екологічної освіти є формування екологічної свідомості школярів, яка полягає в глибокому розумінні необхідності бережного ставлення до природи; в усвідомленні таких пріоритетних цінностей як чисті повітря, вода, продукти харчування, незруйновані природні ландшафти; у економному ставленні до природних ресурсів [29, с. 51].

Таким чином, мета екологічної освіти полягає у формуванні у школярів екологічної культури, тих якостей людини, які необхідні для гармонійних відносин суспільства і людини. Основні завдання екологічної освіти – це формування екологічної свідомості і мислення, морально-естетичного сприйняття природи; виховання в учнів відповідального ставлення до навколишнього середовища та здоров’я.

У початковій школі у процесі навчання учнів здійснюється екологічне виховання у напрямках: виховання любові до природи; виховання вміння поводитися в природному середовищі; встановлення екологічних взаємозв’язків у природі; виховання активної життєвої позиції стосовно навколишнього середовища [6, 304].

Вивчення педагогічних джерел [3; 6; 11; 17; 32 та ін.], аналіз змісту навчальних предметів початкової школи показав, що у змісті є інформація про життя природи, про взаємодію людини і суспільства з природою, про її ціннісні властивості, про ставлення людини до природи. Окрім того, що екологічні знання включаються у зміст різних навчальних дисциплін, пропонується вивчення окремого курсу «Основи екології» учнями початкової школи [5].

Навчальний курсу «Я і Україна» забезпечує природничо-наукову основу розуміння молодшими школярами необхідності охорони природи, оскільки в цьому курсі особлива увага приділяється формуванню конкретних знань про неживу і живу природу. Спілкуючись з природою, вивчаючи її об’єкти і явища, учні поступово пізнають світ, в якому живуть: відкривають дивовижну різноманітність рослинного і тваринного світу, усвідомлюють значення природи в житті людини, цінність її пізнання, в них виникають морально-естетичні почуття і переживання, які спонукають їх турбуватися про збереження і при множення природних багатств. У програмі курсу розглядається також питання охорони і зміцнення здоров’я людини, необхідною умовою досягнення яких є збереження і покращення природного середовища. У процесі вивчення природи молодші школярі засвоюють знання про взаємозв’язок і взаємовплив живої і неживої природи, природи і виробничої діяльності людини.

Як стверджують педагоги, на основі змісту всіх навчальних предметів початкової школи формуються основні ідеї і поняття екологічної освіти. Так, на основі нагромадження фактичних знань з різних предметів, учні підводяться до ідеї, що природа – середовище і необхідна умова життя людини: в природі людина відпочиває, насолоджується красою природних об’єктів і явищ, займається спортом і працює; від природи людина отримує повітря, воду, сировину для виготовлення продуктів харчування, одягу, побудови житла [53].

Другою ідеєю, що розкривається перед школярами, є: праця людини – умова використання і охорони природних багатств рідного краю. Виховання працелюбності учнів, відповідального ставлення до примноження природних багатств може проявитися в наступних справах школярів початкової школи: дотримання правил поведінки в природі, вивчення і оцінка стану природного середовища, участь в озелененні школи, догляд за рослинами і тваринами.

Важлива ідея, яка закладена в змісті екологічної освіти початкової школи, – ідея цілісності природи. Знання про взаємозв’язки в природі важливі як для формування правильного світорозуміння, так і для виховання відповідального ставлення до збереження об’єктів природи, між якими існують взаємозв’язки. Розкриття харчових зв’язків у природі, пристосованості живих організмів до середовища існування, до сезонних змін у природі, впливу людини на життя рослин і тварин пронизує зміст усіх розділів природознавства і є спонукальним засобом до того, щоб молодші школярі усвідомили необхідність врахування і збереження природних взаємозв’язків під час організації любої діяльності в природі.

Дуже важлива для реалізації патріотичного аспекту екологічного виховання ідея: оберігати природу – означає оберігати Батьківщину. Для кожної людини почуття Батьківщини пов’язано з рідною природою. Тому почуття відповідальності за свою країну ототожнюються з почуттям відповідальності за її природу.

Важливими поняттями, які розкриваються в курсі «Я і Україна» є природа, жива природа, нежива природа. Розглядається поняття людини як невід’ємної складової природи, яка своєю діяльністю впливає на природу і вплив її може бути як позитивним, так і негативним. Школярі підводяться до думки, що для нормального існування людини необхідні сприятливі природні умови, які потрібно зберігати і примножувати. Педагоги стверджують, що в повній мірі учні не усвідомлюють цю ідею. Проте деякі елементи знань про взаємозв’язок людини з навколишнім середовищем вони отримують.

Велике пізнавальне і виховне значення у формуванні бережливого ставлення молодших школярів до природного середовища має розкриття терміна «охорона природи» як діяльності, спрямованої на збереження і примноження природних багатств.

Зміст моральних норм і правил поведінки людини в природному середовищі розкривається перед дітьми поступово. На доступних, наочних прикладах школярі вчаться розуміти, що можна, а що не можна робити в природі, щоб не викликати негативних наслідків. Учні повинні засвоїти, що в природі не можна голосно розмовляти, рвати квіти, ламати гілки дерев і кущів, руйнувати пташині гнізда, мурашники, забруднювати навколишнє середовище, підбирати малят звірів і пташенят.

Необхідним елементом формування бережливого ставлення до природи є ціннісний аспект, який розкриває багатогранну роль природи в житті людини і є важливим мотивом охорони природи.

Таким чином, на підставі аналізу літератури визначено мету, завдання, принципи екологічної освіти і виховання в початковій школі, з’ясовано, що в умовах початкової школи реалізація екологічної освіти відбувається екологізацією навчальних дисциплін шляхом включення в їхній зміст відповідних знань.

1.2 Стан здійснення екологічної освіти на уроках курсу «Я і Україна» у практиці початкової школи

Для з’ясування стану реалізації екологічної освіти на уроках курсу «Я і Україна» у шкільній практиці проводився констатуючий експеримент. Він передбачав вивчення досвіду вчителів з здійснення екологічної освіти молодших школярів.

Констатуючим експериментом було охоплено 8 вчителів навчально-виховних комплексів с. Цеценівка та с. Людвиці Шумського району Тернопільської області. Основними методами дослідження були бесіди з учителями, спостереження за навчально-виховним процесом.

У процесі бесіди з педагогами ми намагались отримати відповіді на такі запитання:

1. У чому полягає значущість курсу «Я і Україна» в здійсненні екологічної освіти?

2. Які форми екологічної освіти реалізують у процесі вивчення курсу «Я і Україна»?

3. Які методи і засоби навчання використовують на уроках курсу «Я і Україна» з метою формування екологічних знань?

4. Які умови ефективного здійснення екологічної освіти у процесі вивчення курсу «Я і Україна»?

Аналіз відповідей учителів показав, що педагоги розуміють значущість курсу «Я і Україна» в здійснення екологічної освіти. Учителі зазначили, що на уроках курсу в учнів формуються елементарні екологічні знання, позитивне ставлення до природи, розуміння того, що людина є частиною природи і природу треба оберігати

На думку вчителів, екологічну освіту слід здійснювати не лише на уроках, а й в позаурочній і позакласній діяльності учнів. Проте вони не проводять ні масової, ні групової позакласної роботи екологічного змісту з курсу «Я і Україна». Таку ситуацію вони пояснили тим, що учні втомлюються під час уроків, і після уроків організовувати з ними позакласні заняття дуже важко. Класоводи зазначили, що відчувають труднощі в організації і проведенні різноманітних позакласних заходів з екологічного виховання. Ці труднощі пов’язані з добором необхідної методичної літератури, відсутністю вільного часу.

Щодо індивідуальної позакласної роботи екологічного змісту, педагоги відмітили, що рекомендують дітям, які цікавляться природою, відповідну літературу, дають їм завдання для індивідуальних спостережень. Усі учителі зазначили, що іноді організовують роботу з учнями в кутку живої природи. Проте спеціально її не планують. Усі вчителі вказали, що організовують цільові прогулянки з молодшими школярами.

Серед методів навчання, які вчителі використовують з метою формування екологічних знань і умінь в учнів педагоги назвали бесіди екологічного змісту, різноманітні пізнавальні завдання, дидактичні ігри екологічного змісту. Аналіз відвіданих 6 уроків показав, що на уроках вчителі використовують також загадки, прислів’я, народні прикмети з метою формування в учнів екологічних знань.

На думку вчителів, ефективними умовами здійснення екологічної освіти є оптимальний добір змісту, методів і засобів навчання, спрямованих на формування екологічної культури молодших школярів, органічне поєднання урочної, позакласної і позашкільної роботи.

Похожие работы

Формування мотивів природоохоронної діяльності у молодших школярів

Скачать

134765

3

1

... є достатньо ефективною. Вона не розв’язує повністю проблеми мотивації діяльності, спрямованої на охоронне та відтворювальне практичне ставлення до природного середовища. Формування мотивів природоохоронної діяльності молодших школярів можливе за умови якісного оновлення методологічного та методичного забезпечення процесу екологічної освіти молодших школярів. Одним із показників сформованості мотив ...

Формування в молодших школярів пізнавального інтересу засобами усної народної творчості на уроках курсу "Я і Україна"

Скачать

96046

9

0

... використовує можливості навчальних занять для творчості, розвитку індивідуальності учнів, їхньої самостійності, ініціативи. Щоб з’ясувати стан формування в молодших школярів пізнавального інтересу засобами усної народної творчості на уроках курсу "Я і Україна" у шкільній практиці проводився констатуючий експеримент. Він передбачав вивчення досвіду вчителів щодо використання на уроках курсу „Я і ...

Патріотичне виховання молодших школярів на уроках трудового навчання

Скачать

119873

1

1

... іювання; за часткової допомоги вчителя; абсолютно самостійно). На основі виділених нами критеріїв здійснено констатуючий експериментальний зріз, на підставі якого визначено рівні патріотичної вихованості молодших школярів засобами трудового навчання: низький середній і високий. Низький рівень відображає слабку емоційність, яка характеризується байдужістю учнів до об’єктів народного мистецтва, ...

Формування графічних умінь молодших школярів на уроках трудового навчання

Скачать

92444

1

8

... порівняно з контрольним значно підвищився рівень розвитку графічних умінь. Це свідчить про ефективність застосовуваного напрямку роботи. 2.3 Обґрунтування ефективних шляхів і засобів формування графічних умінь у молодших школярів на уроках трудового навчання Перед сучасною школою стоїть складне і відповідальне завдання — формування особистості, здатної самостійно оволодівати знаннями і вміти ...