Проросле насіння висій у багатий на поживні речовини ґрунт, але в різні посудини. Наприклад, у дерев'яні ящички або пластмасові склянки

1.         Проросле насіння висій у багатий на поживні речовини ґрунт, але в різні посудини. Наприклад, у дерев'яні ящички або пластмасові склянки.

2.         Одну з них постав на світло, в тепле місце, поливай і розпушуй ґрунт. У цьому досліді для росту і розвитку рослин є всі необхідні умови: поживні речовини, світло, тепло, вода, повітря. Другу – закрий від світла чорним папером. Третю – постав у холодне місце. Четверту – не поливай. П'яту – накрий банкою, щоб не потрапляло повітря.

3.         Проросле насіння висій у прожарений промитий пісок, у якому немає поживних речовин. Постав на світло, в тепле місце, поливай і розпушуй ґрунт.

Спостерігай і записуй у такій послідовності:

1) коли показалися проростки в кожній посудині?

2) Коли на рослинах з'явилися листки?

3) Який колір мають листки?

4) Яка рослина найкраще росте і розвивається?

Наведені приклади ілюструють способи формування організаційних умінь і навичок у ході вивчення наведених тем.

 

2.2 Аналіз результатів експериментального дослідження

У процесі експериментального дослідження проводилися контрольні заміри рівня навчальних досягнень учнів.

Для визначення впливу експериментальної методики навчання на рівень навчальних досягнень учнів 3 класів були запропоновані такі завдання з математики.

1. В магазин завезли 86 кг лимонів у ящиках по 6 кг і 8 кг. По 6 кг було 5 ящиків. Скільки завезли ящиків по 8 кг лимонів?

2. 60: 12, 548 – 329, 84: 3, 54: (3 + 6) + 18, 480: 6,

257 + 699, 17 – 4, 54: 6 – 5 • 0.

3. З прикладу З • 24 = 72 склади 2 приклади на ділення.

Таблиця 2. Результати виконання завдань з теми «Множення і ділення в межах 1000» (математика, 3 клас)

Класи	Рівні навчальних досягнень учнів (у%)
	Високий	Достатній	Середній	Початковий
Експериментальний	13	54	33	–
Контрольний	8	37	49	6

Дані таблиці 2 показують, що в експериментальному класі на високий рівень виконало на 5% учнів більше, ніж у контрольному. В експериментальному класі кількість учнів, що виконали завдання на достатній рівень становить 54%, що на 17% більше, ніж у контрольному класі, а на середній рівень в експериментальному класі виконали завдання на 16% учнів менше, ніж у контрольному. Таким чином, в експериментальному класі значно краще виконали завдання, ніж у контрольному класі.

Для визначення впливу експериментальної методики навчання на якість знань, умінь і навичок учням 3 класів були запропоновані такі завдання з курсу «Я і Україна» по темі «Жива природа».

1. Дятел – це:

а) звір; б) риба; в) птах.

2. До всеїдних тварин належить:

а) борсук; б) лось; в) щука.

3. Народжуючи малят живими, розмножуються:

а) земноводні; б) звірі; в) птахи.

4. Підкресли назви риб.

Рак, щука, коник, лось, окунь, короп, акула, сорока, лин, карась, сонечко.

5. Склади ланцюг живлення між диким кабаном, вовком і дубом.

6. Доповни речення.

Більшість птахів у період розмноження будують ________,

у які відкладають ________. Щоб вони не охолоджувалися, птахи їх ______ ______. Через певний час вилуплюються

__________, яких батьки _________________.

7. Яку користь приносять людям звірі?

8. Як хижі птахи пристосувалися до здобування корму? Наведи приклади.

9. Закресли «зайву» тварину. Поясни свій вибір.

 

10. Доведи, що тварин потрібно охороняти.

Результати виконання цих завдань представлені на діаграмі 1.

 

Діаграма 1. Результати виконання завдань з курсу «Я і Україна» по темі «Жива природа»

Як видно із діаграми 1, успішніше справилися із завданнями учні експериментального класу, ніж контрольного. На високий рівень у експериментальному класі виконали завдання 20% учнів, що на 8% більше, ніж у контрольному. Кількість учнів, що виконали завдання на достатній рівень, у експериментальному класі становить 65%, а у контрольному – 50%. У контрольному класі третина учнів виконали завдання на середній рівень і 5% на початковий, а в експериментальному відповідно 15%, а на початковий рівень – жоден учень.

Таким чином, результати експериментального дослідження підтвердили правильність гіпотези нашого дослідження, що якщо в процесі навчання використовувати різні шляхи та засоби розвитку організаційних умінь і навичок, то рівень навчальних досягнень учнів значно підвищиться.

Висновки

Отже, проблема формування уміння вчитися обумовлена зростанням потоку інформації, швидкою зміною та необхідністю сучасної людини оперативно опрацьовувати її. Уміння вчитися виробляється в практиці навчальної діяльності учнів, уміло керованої вчителем. В таких умовах перед педагогами постає завдання зосереджувати увагу учнів на засвоєнні часто не пов'язаних між собою фактів, на самостійному відборі інформації, критичному її осмисленні та інших складових.

У молодших школярів уміння вчитися формується шляхом оволодіння організаційними, загально-мовленнєвими, загально-пізнавальними і контрольно-оцінними уміннями й навичками. Освітніми результатами початкової школи є повноцінні читацькі, мовленнєві, обчислювальні уміння і навички, узагальнені знання про реальний світ у його зв'язках і залежностях, розвинені сенсорні уміння, мислення, уява, пам'ять, здатність до творчого самовираження, особистісно ціннісного ставлення до праці, мистецтва, здоров'я, уміння виконувати творчі завдання.

Успішність навчання учнів значною мірою визначається рівнем оволодіння загально-навчальними вміннями і навичками. До їх складу входять: організаційні (опанування школярами раціональних способів організації свого навчання); загально-пізнавальні (уміння спостерігати, розмірковувати, запам'ятовувати й відтворювати матеріал); загально-мовленнєві (основні елементи культури слухання і мовлення); контрольно-оцінні (засвоєння учнями способів перевірки та самоперевірки, оцінювання одержаних результатів). Ці види загально-навчальних умінь і навичок функціонують у системі міжпредметних зв'язків безперервно протягом усього періоду початкового навчання.

Формування організованості як якості особистості та навчального уміння передбачає сукупність умінь, взаємодія яких забезпечує швидке включення молодших школярів у навчання, їх уміння діяти цілеспрямовано, орієнтуватися в часі, попередньо обдумувати послідовність і способи виконання завдання. Відповідно до цього в молодших учнів слід формувати вміння організувати своє робоче місце, орієнтуватися в часі і берегти його, планувати свої дії, а також прагнути до обов'язкового завершення роботи.

Методика формування організованості містить такі форми і мтоди роботи, як роз'яснення, бесіда, переконання, показ, ігрові ситуації, змагання, прийоми стимулювання і вправляння дітей у певних діях. Особливо виділяють серед організаційних умінь і навичок вміння планувати навчальну діяльність. Планування конкретної діяльності починається з формулювання мети, завдань, вибору форм, методів, прийомів, засобів праці, його нормування, вибору форм і методів контролю та обліку.

Формування організаційних умінь і навичок у молодших школярів у навчанні можна реалізувати через таку послідовність цілей: формування вмінь працювати за зразком і вказівками вчителя, таблицями; навчання працювати з коментуванням своїх дій; формування вмінь самостійно застосовувати правило; формування пізнавальної самостійності, тобто такої, яка передбачає самостійне ознайомлення з новим матеріалом і подальше його опрацювання. Щоб сформувати організаційні уміння і навички, ставлять за мету виховувати спостережливість, уважність, виробляти звички до планування своїх дій, самостійного контролю проміжних і кінцевих результатів. Доцільно час від часу ставити на деяких уроках як розвивальну мету формування вміння запам'ятовувати, організовувати своє робоче місце, берегти час.

З метою вивчення питання формування організаційних умінь і навичок у молодших школярів у масовому педагогічному досвіді нами проведено спостереження уроків, анкетування вчителів початкових класів, проаналізовано нормативні документи, навчальні посібники для вчителів, журнальні публікації. Слід відмітити, що у програмах з навчальних дисциплін перелік конкретних організаційних умінь, притаманний тому чи іншому предмету, відсутній. У навчальних програмах з усіх інших предметів присутнє лише загальне посилання на необхідність формування таких навичок і вмінь.

Проблема формування організаційних умінь і навичок у школярів займає важливе місце у практиці роботи вчителів початкових класів. Проте ця робота проводиться епізодично, не має систематичного спрямування. Учителі не озброюють молодших школярів спеціальними прийомами планування своєї діяльності, рідко використовують різні опорні схеми, таблиці при вивченні навчального матеріалу. Тому результативність цього процесу продовжує бути низькою, переважно через фрагментарність використовуваних форм, методів і засобів формування організованості проводиться певна робота щодо формування даних навичок і вмінь на уроках.

З метою забезпечення формування загально-навчальних умінь і навичок в учнів нами розроблено і впроваджено у педагогічну практику початкової ланки загальної освіти удосконалену методику формування організаційних умінь і навичок в учнів, а також перевірено її ефективність. Формувальний експеримент ми організовували на базі навчальних курсів «Я і Україна» та математика у 3 класі. У процесі експериментального дослідження проводилися контрольні заміри рівня навчальних досягнень учнів.

Результати експериментального дослідження підтвердили правильність гіпотези нашого дослідження. Отже, якщо в процесі навчання використовувати різні шляхи та засоби розвитку організаційних умінь і навичок, то рівень навчальних досягнень молодших школярів значно підвищиться.

 

Список використаної літератури

 

1.   Алексюк А.М. Загальні методи навчання в школі. – К.: Радянська школа, 1981. – 224 с.

2.    Бабанский Ю.К. Оптимизация процесса обучения: Общедидактический аспект. – М.: Педагогика, 1977. – 314 с.

3.    Байбара Н.П. Методика викладання природознавства у початкових класах. – К.: Освіта, 2001. – 424 с.

4.    Бантова М.О. Методика викладання математики в початкових класах. – К.: Вища школа, 1982. – 288 с.

5.   Бєшков А.О. Підвищення самостійності учнів на практичних заняттях // Рідна школа. – 1991. – №2. – С. 43–47.

6.   Бібік Н.М., Коваль Н.С. Я і Україна // Початкова школа. – 2001. – №7. – С. 20–22.

7. Біда О.А. Природознавство і сільськогосподарська праця: Методика викладання. – Київ; Ірпінь: ВТФ «Перун», 2000. – 400 с.

8.    Богданович М.Б., Козак М.В., Король Я.А. Методика викладання математики в поч. класах. – Тернопіль: Навч. книга – Богдан, 2001. – 368 с.

9.    Богданович М.В. Математика: Підручник для 3 кл. чотириріч. поч. шк. – К.: Освіта, 1994. – 224 с.

10. Богданович М.В. Урок математики в початковій школі: Пос. для вчителя. – К.: Рад. школа, 1990. – 192 с.

11. Буряк В. Самостійна робота як вид навчальної діяльності школяра // Рідна школа. – 2001. – №9. – С. 49–51.

12. Варакута О. Формування природничих понять в учнів початкових класів // Початкова школа. – 1999. – №5. – С. 20–23.

13. Вікова та педагогічна психологія (О.В. Скрипченко, Л.В. Долинська, З.В. Огороднійчук та ін.-К.: Просвіта, 2001.-416 с.

14. Волчаста М. Вивчення геометричних фігур на уроках математики // Поч. школа. – 1998. – №6. – С. 19–23.

15. Гнеденко Б.В. Развитие мышления и речи при изучении математики // Матем. в школе. – 1991. – 31. – С. 3–9.

16. Горощенко В.П., Степанов И.А. Методика преподавания природоведения. – М.: Просвещение, 1984. – 159 с.

17. Гринько О. Самооцінка учнів – засіб пізнавальної самостійності // Рідна школа. – 1998. – №5. – С. 72–78.

18. Довга Т.Я., Засіна В.І. Шляхи раціоналізації навчальної праці молодших школярів // Почат. шк. – 1990. – №3. – С 58–60.

19. Долбилин Н.П., Шарыгин Н.Ф. О курсе наглядной геометрии в младших классах // Математика в школе. – 1990. – №6. – С. 19–21.

20. Друзь Б.Г. Виховання пізнавального інтересу молодших школярів в процесі навчання. – К.: Радянська школа, 1978. – 160 с.

21. Друзь Б.Г. Геометрія допомагає арифметиці // Поч. школа. – 1991. – №4. – С. 38–43.

22. Друзь Б.Г. Творчі вправи з математики для початкових класів. – К.: Рад. школа, 1988. – 144 с.

23. Жесткова Н.С. Возможные виды природоведческой информации в классной и внеклассной работе // Нач. шк. – 1987. – №12. – С. 39–40.

24. Заїка А., Богданович М. Учням про задачу і процес її розв’язування // Початкова школа. – 2000. – №11. – С. 28–29.

25. Захарова А.М. Розвивальне навчання математики в початковій школі // Психол. і педагогіка. – 2000. – №1. – С. 21–27.

26. Зимняя И.А. Педагогическая психология. – М.: Логос, 1999. – 382 с.

27. Истомина Н.Б. Методика обучения математике в начальных классах. – М.: Высшая школа, 1998. – 300 с.

28. Ишмаметьева К.В. Организация самостоятельной работы слабоуспевающих учащихся // Нач. школа. – 2003. – №6. – С. 57–59.

29. Казанский Н.Г., Назарова Т.С. Дидактика (начальные классы). – М.: Просвещение, 1978. – 260 с.

30. Коваль Н.С. Пошукові завдання для самостійної роботи з природознавства // Початкова школа. – 1977. – №9. – С. 57–62.

31. Коваль Н.С. Самостійна робота на уроках природознавства. – К.: Рад. школа, 1982. – 92 с.

32. Кодлюк Я. Підручник для початкової школи: теорія і практика. – Тернопіль: Підручники і посібники, 2004. – 288 с.

33. Король Я.А. Вироблення в першокласників умінь вимірювати довжину відрізка // Поч. школа. – 1983. – №12. – С. 33–38.

34. Король Я.А. Корисний дидактичний матеріал // Поч. школа. – 1979. – №9. – С. 44–47.

35. Король Я.А. Формування прийомів користування вимірювально-креслярськими інструментами // Поч. школа. – 1996. – №4. – С. 24–26.

36. Король Я.А., Хаперская Я.А. Приемы активизации на уроках математики // Нач. школа. – 1979. – №10. – С. 38–41.

37. Король Я.А., Чайка Н.М. Вдосконалення методики роботи над задачами геометричного змісту // Початкова школа. – 1995. – №10–11. – С. 19–22.

38. Костюк Г.С. Навчально-виховний процес і психічний розвиток особистості / За ред. Л.Н. Проколієнко. – К.: Рад. школа, 1989. – 608 с.

39. Кочина Л., Листопад Н. Математика: навчальні програми для чотирирічної початкової школи // Поч. школа. – 2001. – №7. – С. 17–20.

40. Кузьмінський А.І., Омельяненко В.Л. Педагогіка: Підручник. – К.: Знання-Прес, 2003. – 418 с.

41. Ланда Л.Н. Алгоритмизация в обучении / Под общ. ред. Б.В. Гнеденко, Б.В. Бирюкова. – М.: Просвещение, 1966. – 523 с.

42. Лисенко Н.М. Раціональні прийоми самостійної роботи на однотемних та однопредметних уроках // Поч. школа. – 1986. – №11. – С. 49–50.

43. Лукьянова М. Ориентир самостоятельной деятельности: обучение школьников самоконтролю // Учитель. – 2003. – №2. – С. 3–6.

44. Люблінська Г.О. Дитяча психологія. – К.: Вища школа, 1974. – 354 с.

45. Маркова А.А. Формирование мотивации обучения в школьном возрасте. – М.: Педагогика, 1983. – 124 с.

46. Мірошник І. Проблема формування творчої самостійної діяльності учнів у педагогічній науці // Світло. – 2003. – №1. – С. 10–13.

47. Мойсеюк Н.Є. Педагогіка. – К., 2003. – 4-е вид., доповн. – 615 с.

48. Нестеренко Л.П. Диференційований підхід до організації самостійної роботи молодших школярів // Освіта Донбасу. – 2001. – №3. – С. 52–56.

49. Онишків З.М. Формуємо вміння планувати навчальну діяльність // Початкова школа. – 2006. – №6. – С. 50–55.

50. Павлов Ю.В. Управление процессом познавательной деятельности // Взаимоотношение чувственного опыта и понятия в учебной деятель-ности. Сб. науч. тр. – М.: МГПИ им. В.И. Ленина, 1983. – С. 156–159.

51. Педагогічна психологія /За ред. Л.М. Проколієнко і Д.Ф.Ніколенка. – К.: Вища школа, 1991. – 183 с.

52. Пентегова Г.А. Развитие логического мышления на уроках математики // Нач. школа. – 2000. – №11. – С. 74.

53. Пидкасиситый П.И. Самостоятельная деятельность учащихся. – М.: Педагогіка, 1972. – 186 с.

54. Подласый И.П. Педагогика начальной школы. – М.: Владос, 2000. – 400 с.

55. Попова А.И. Развитие самостоятельности младших школьников в условиях коллективных занятий // Начальная школа. – 1990. – №11. – С. 24–29.

56. Програми для середньої загальноосвітньої школи. 1–4 класи. – К.: Початкова школа, 2006. – 364 с.

57. Пышкало А.М. Методика обучения элементам геометрии в начальных классах. – М.: Педагогика, 1973. – 160 с.

58. Раченко И.П. НОТ учителя. – М.: Просвещение, 1982. – 208 с.

59. Савченко О.Я. Дидактика початкової школи. – К.: Ґенеза, 1999. -324 с.

60. Савченко О.Я. Реформування змісту початкової освіти // Поч. школа. – 1996. – №1. – С. 4–8.

61. Савченко О.Я. Розвивай свої здібності: Навчальний посібник дія молодших школярів. – К.: Освіта, 1998. – 160 с.

62. Савченко О.Я. Сучасний урок в початкових класах. – К.: Магістр-S, 1996. – 384 с.

63. Савченко О.Я. Умій учитися: Навчальний посібник для молодших школярів. – К.: Освіта, 1998. – 2-е вид. –192 с.

64. Савченко О.Я. Уміння вчитися як ключова компетентність загальної середньої освіти // Компетентнісний підхід у сучасній освіті; світовий досвід та українські перспективи: Бібліотека з освітньої політики / Під заг. ред. О.В. Овчарук. – К.: «К.І.С.», 2004. – С. 34–46.

65. Страчар Е. Система і методи керівництва навчальним процесом: Пер. зі словацької. – К.: Радянська школа, 1982. – 295 с.

66. Уманець А.В., Дудка О.М. Викладання пропедевтичного курсу геометрії в початкових класах // Поч. школа. – 1991. – №11. – С. 43–44.

67. Фіцула М.М. Педагогіка. – К.: Вид. центр. «Академія», 2002. – 528 с.

68. Харишин О. Активізація розумової діяльності учнів // Початкова освіта – 2001. – №5. – с. 4.

69. Я і Україна: Підручник для 3 класу / Т.М. Байбара, Н.М.Бібік. – К.: Форум, 2003. – 176 с.