Навигация
Дидактичні ігри як педагогічна проблема
86500
знаков
1
таблица
0
изображений
1.1 Дидактичні ігри як педагогічна проблема
Понад 60 % восьмикласників відповіли, що більшу частину часу на уроці вони слухають пояснення вчителя. Зважаючи на це, вчитель має переосмислити й проаналізувати свою методику роботи й впровадити в навчальний процес нові інтерактивні форми й методи проведення уроків з географії, які сприяли б формуванню розумової активності і самостійності школярів.
Основною характеристикою традиційної системи освіти є конкретно-практичні знання, викладені у вигляді готових зразків. Традиційна методика викладання предметів початкової ланки спрямована здебільшого на запам’ятовування програмового матеріалу і відтворення його.
Нині в середній школі потрібно змінювати пріоритети цілей навчання: на перший план треба висувати його розвиваючу функцію, культ самостійності і нестандартності думок.
У північних народів є простий і мудрий афоризм: “Якщо подарувати людині одну рибину, вона буде ситою один день. Якщо подарувати дві, буде ситою два дні. А якщо навчити ловити рибу – буде ситою все життя.” Так і в навчанні: скільки б у школяра не було предметних знань і вмінь, старанності, сумлінності – їх все одно буде замало для подальшого успішного навчання і розвитку.
Аналіз відповідей учнів на запитання про організацію навчальної роботи на уроках географії засвідчив, що учні вважають географію експериментальною наукою. Однак понад 50 % опитаних учнів відповіли, що експеримент на уроках географії не проводився ніколи або вони не знали про його проведення. Тому вчителі мають особливу увагу приділяти організації експериментальної роботи на уроках географії, що передбачено й вимогами навчальної програми.
Проблема впровадження різноманітних дидактичних методів у навчанні географії відображені в досвіді роботи Оль ги Володимирівни Алєксєєнко, Павла Анатолійовича Вірченка, Наталії Володимирівни Діденко, Тетяни Василівни Косарєвої, Галини Омелянівни Островської, Ігоря Олександровича Паламарчука, Богдана Васильовича Портяного, Ніни Григорівни Шпир, Світлани Миколаївни Чернякової. Саме активна, дійова позиція учнів на уроках географії, на їхню думку, допомагає максимально засвоїти й використовувати географічні знання, стимулює розвиток мислення та уяви, формує зацікавленість та позитивне ставлення до предмета.
Серед шкільних географічних курсів «Географія України» на сьогодні залишає за собою провідне місце у формуванні особистості громадянина України, забезпечуючи вивчення рідного довкілля та сприяючи розвитку етнічного, територіального, державницького патріотизму. Завдання цього курсу полягає у створенні цілісного образу рідної країни з точки зору поєднаних компонентів – природи, населення, господарства, які перебувають у взаємозалежності і взаємозв’язку. Унікальність цього курсу полягає в тому, що учні мають можливість відчути взаємодію між природно-територіальними і соціально-територіальними комплексами на одному об’єкті вивчення. Вивчення території України відбувається за закономірностями краєзнавчого та країнознавчого підходу, оскільки цей підхід забезпечує найбільш природний спосіб синтезу відомостей про природу, населення, господарство; показ постійного обміну енергією і речовиною між природою і суспільством. Особлива увага до вивчення географії України пояснюється ще й тим фактом, що Україна для українських учнів має й духовний зміст – це земля наших дідів, батьків. «Батьківщина, писав В.О.Сухомлинський, починається для дитини зі шматочка хліба і ниви пшениці, з лісової галявини і блакитного неба над маленьким ставом, з пісень і казок над колискою… Пізнаючи світ і самих себе, діти зобов’язані по крихітці усвідомлювати відповідальність за матеріальні і духовні цінності, створені старшими поколіннями».
Поряд зі змістовим компонентом курсу, не менш важливою є процесуальна складова навчального процесу. Мова йде про сприяння індивідуальному особистісному розвитку учня через залучення його до активної діяльності у процесі опанування знаннями. Принцип активності того, хто навчається, був і залишається одним із провідних у педагогіці. Його сутнісною характеристикою є цілеспрямоване активне сприйняття учнями явищ, що вивчаються, їх осмислення, переробка і використання. Цей принцип передбачає якість навчальної діяльності, що характеризується високим рівнем мотивації, усвідомленою потребою в засвоєнні знань та вмінь, результативністю та відповідністю соціальним нормам, активністю учіння, засвоєння змісту, яка визначає ступінь «стикання» учня з предметом його діяльності. Через суб’єктивні активність виявляються такі важливі якості особистості, як індивідуальність особистості, працездатність, творчість, ініціативність, конкурентоздатність та конкурентоспроможність.
Організовуючи навчальний процес, ми беремо до уваги, що найбільший активізуючий ефект під час навчання дають ситуації, в яких учні повинні:
- самостійно пояснювати оточуючі явища та предмети;
- відстоювати свою думку;
- брати участь у дискусіях і обговореннях;
- ставити запитання своїм товаришам і викладачам;
- рецензувати відповіді своїх товаришів;
- оцінювати відповіді і письмові роботи своїх товаришів;
- займатись навчанням учнів, що відстають;
- пояснювати іншим незрозумілі поняття, явища, процеси;
- самостійно вибирати посильні для власного виконання завдання;
- знаходити кілька варіантів можливих рішень пізнавальних задач;
- перевіряти результати своїх дій (самоперевірка), аналізувати особисті пізнавальні та практичні дії;
- вирішувати пізнавальні задачі, комплексно використовуючи відомі їм способи рішення.
Будь яке навчання, що містить у собі викладання та учіння, передбачає активність учнів. Проте для нас представляють інтерес методи, прийоми, технології навчання, в яких мета та засоби активізації складають головну ідею і є основою ефективності результатів, зокрема: ігрові технології, або технології міжособистісної комунікації, дидактичні ігри, імітаційні неігрові методи: дискусія, дебати, мозковий штурм, критичне мислення тощо); технології формування суб’єктивної активності людини (лідерства, суб’єктивної соціальної активності, самозахист якостей особистості).
Найефективнішим способом навчити дитину мислити творчо є гра, і особливо гра розвиваюча. Дослідження психологів показують, що продуктивному творчому мисленню сприяє оволодіння спеціальними способами. До таких способів належать: виділення протилежних властивостей, пошук аналогій, асоціювання понять, ставлення запитань, переформулювання, генерування ідей, зміна альтернативи, комбінування.
Саме дидактичні ігри дозволяють так детально і послідовно вирішувати проблему розвитку розумових здібностей та психічних особливостей учнів для того, щоб вдосконалити розвивальну мету кожного уроку з географії у восьмих класах.
Надзвичайно важливими з огляду на становлення особистості школярів є теми курсу, що сприяють ознайомленню зі способами самовивчення, самоспостереження, формування адекватної самооцінки, ознайомленню учнів з прийомами спілкування, розвитку уміння знаходити моральний вихід з суперечливих ситуацій, формуванню в учнів прагнення оцінювати інших, виходячи з їх моральних та людських якостей.
Ставлення дітей до такого курсу є надзвичайно позитивним: відсутня скутість, закомплексованість, страх помилки чи негативного результату. Діти з радістю, задоволенням і азартом працюють над логічними задачами, вправляються в розвитку уваги, пам’яті, творчості, уяви. Цей азарт діти переносять і в сім’ї, залучаючи до інтелектуальної праці батьків.
Зовсім іншими очима діти дивляться і на вчителя, що разом з ними розв’язує цікаві завдання, дає пізнавальну інформацію. Вчитель для них стає другом, порадником, що ділиться своїми знаннями з дітьми.
Антоніна Пушкарьова вважає, що ігри та розваги мають за мету допомогти вчителю перевірити знання учнів з географії, в деяких випадках поглибити їх, виявити інтерес до предмету. (№;С.57)
Про важливість застосування дидактичних ігор на уроках географії говорила О.Я.Савченко. А саме: «Величезні розвиваючі можливості мають ігри під час екскурсій у природу. Розкрити перед дітьми різноманітність і красу навколишньої дійсності, привернути увагу до малопомітних, але істотних ознак рослинного і тваринного світу значно легше, якщо спонукати учнів до активного емоційного сприймання».
Реалізацію мотиваційного компонента уроку ми вбачаємо насамперед у гуманізації взаємовідносин у класному колективі, задоволенні актуальних потреб дитини (особливо в особистому спілкуванні з учителем і учнями), застосуванні групових форм роботи, ігрових ситуацій, розвитку інтелектуальних почуттів; стимулюванні самооцінки, саморозвитку; створенні «ситуацій успіху» для слабовстигаючих учнів.
Дуже велике значення має правильне використання дидактичних ігор на уроці. Добре продумана гра, що її проводить класовод, який уміє спілкуватися з учнями та емоційно перебудовуватися, надзвичайно дієвий засіб досягнення мети.
Нагадаємо, що, як правило, дидактична гра спрямована на розвиток мислення, уваги, мови дітей. Однак різні види ігор мають для цього різні можливості. Розрізняють предметні, настільно-друковані й словесні ігри. Ст31.
На уроці доцільно використовувати такі дидактичні ігри, організація яких не потребує від учителя багато часу на приготування відповідного обладнання, а від учнів – запам’ятовування громіздких правил. Крім того, перевагу слід віддавати тим іграм, які передбачають участь у них більшості дітей класу, швидку відповідь, зосередження довільної уваги. (57; С.57).
Надія Синя вважає, що уроки географії надають великі можливості для впровадження новітніх технологій, використання таких методів і прийомів, завдяки яким у кожної дитини можна пробудити інтерес до предмета. Це рольові ігри й семінари, дискусії та заочні подорожі, дослідження й проекти… Надія Антонівна надає перевагу особистісному підходу, враховує індивідуальні та вікові особливості учнів, прагне, щоб уроки географії залишили незабутній слід у дитячих душах. А щоб навчання було змістовним і кожна дитина була впевненою в собі, застосовує інтерактивні технології: створює ситуації успіху, «ажурну пилку», роботу в групах і парах… Це сприяє швидкому засвоєнню нового матеріалу, активізує діяльність учнів на уроці, сприяє вихованню свідомого ставлення до вивчення географії. (№; С.57)
Галина Ковальчук, учителька СШ № 3 м. Вишгорода Київської області пише про рольові ігри на уроках географії.
Ділові та рольові ігри є імітаційними формами навчання, що передбачають моделювання тих чи інших проблем, критику певних думок і пропозицій. Вони сприяють розвитку логічного мислення й аналітичних здібностей учнів, стимулюють і підвищують їх інтерес до навчання, розвивають уміння приймати правильні рішення в різних ситуаціях (див.: Платов В.Я. Деловые игры. – М., 1991; Хрусткий Е.А. Организация и проведение деловых игр. –М., 1991; Щербань П.Н. навчальнопедагогічні ігри –К., 1993). Особливо потрібні вказані форми навчання у нинішніх умовах, коли суспільству необхідні освічені молоді люди, спроможні розібратися у будьякій ситуації, проаналізувати політичні та економічні процеси. Значні можливості щодо використання ділових та рольових ігор має курс «Географія України».
Готуватися до їх проведення розпочинаємо з самого початку навчального року. На першому уроці учні дізнаються, що і як вивчатимуть у курсі «Географія України». Кожен дістає завдання: вибрати інформаційний орган, який він міг би представляти як «журналіст», виготовити свою «візитну карту». Така робота, крім іншого, допомагає виявити, з яких джерел учні одержують інформацію, які газети читають, які телепрограми дивляться. Більшість обирає «Киевские ведомости», «Вечірній Київ», «Голос України», «Урядовий кур’єр», «Слово», УТН, СІТ3, СІТ.
Отже, на ці засоби масової інформації звертаю увагу насамперед, щоб мати з учнями спільну основу для розмови на уроках.
Таким чином, перші ролі, що їх учні виконуватимуть протягом усього навчального року, розподілено. (№; С.57)
Марія СОРОКА, лауреат Всеукраїнського конкурсу «Учитель року—99»,вчителька географії середньої школи № 5, м. Бровари Київської області Пізнання через дію — найефективніший спосіб формування особистості школяра,адже кінцевою метою навчання є не опанування певної кількості інформації, а виховання людини. Саме такий спосіб формування особистості пропонує автор, подаючи зразок проведення уроку «Формування території України». Під час вивчення теми слід поєднувати пояснення вчителя і самостійну роботу учнів з проведенням дидактичних ігор.(№; С.57)
О.К Грагова пише: “Цей дидактичний матеріал може бути щоденними іграшками. Втративши обов’язковість уроку, вони виграють в очах дитини. Дитина разом із другом може довго гратися, возитися з ними, добираючи їх по тій вимозі, яка задавалася під час гри”. (№; С.57)
Галина Осадчук вважає, що сучасний розвиток суспільства потребує від громадян нестандартного мислення, творчого підходу до вирішення різних питань життєдіяльності. З цією метою в школах впроваджуються новітні технології, зокрема активні методи нестандартного творчого мислення. Вибір різноманітний, на всі смаки: уроки-заліки, уроки-семінари, конференції, уроки-КВК. (№; С.57)
На думку Раїси Воробйової організація й проведення ігор — копітка робота. Тому такі уроки можна проводити не часто, здебільшого під час узагальнення знань після вивчення великих тем або серії уроків. А досвід використання цієї форми навчання в географічній освіті учнів свідчить, що формування відповідального ставлення до навколишнього середовища через спілкування в ігрових ситуаціях пожвавлює все те, що на уроках зазвичай втиснуте у вузькі рамки програми. І що найважливіше — учні починають активно діяти, роздумувати, переживати, приймати рішення. (№; С.57)
У своїх статтях Вікторія Ягниця торкається проблеми відсутності інтересу до навчання, небажання дитини ходити до школи. Поширеною й прогнозованою відповіддю на запитання: «Навіщо ти ходиш до школи?» є відповідь: — «Учитися!», навіть якщо зміст слова «навчання» у дитячому розумінні набагато ширший, ніж просто набуття знань. Спілкування і гру з друзями учень теж включає до поняття шкільного навчання. Якщо ці бажання дитина не може реалізувати, шкільна освіта може втратити для неї свою привабливість і не викликатиме інтересу. Відповідно до психологічної формули «інтерес — стимул — реакція на стимул — мотив дії — сама дія», залишивши дитину без інтересу, тобто стимулу, важко очікувати від неї успішного навчання. Нині дуже важливим є підвищення якості викладання, надання йому цікавості та, де це можливо, ігрового характеру, не нехтуючи при цьому змістовністю та глибиною. Багато шкіл у педагогічній науці враховували та враховують ці моменти, зокрема, Вальдорфська педагогіка, де класна та позакласна роботи не мають суворого розмежування, де широко застосовуються ігрові методики та методи розвитку творчості дитини.
Авторська школа самовизначення (Москва) організувала навчально-виховний процес у вигляді «поринань» в один предмет, які завершуються творчими екзаменами в присутності друзів та батьків.
За методикою московської Школи-парку (прообразом якої є відкриті студії Стародавнього Риму) учитель веде урок у режимі відкритої мовної гри, яку можна проводити на матеріалі будь-якого підручника та яка завершується самооцінкою учнів.
Проблемне навчання Дж. Дьюі (США) також замінило навчальний план ігровою та трудовою діяльністю. Французька Технологія вільної праці С. Френе, за якою в сучасній Франції працює багато навчальних закладів, використовує метод проектів, за яким певна група будує колективні проекти, а клас є відкритою для спілкування та участі інших системою, де заохочується співпраця, а не конкуренція та змагання. У розробці та підготовці конкурсу «Міс географія» ми керувалися зазначеними ідеями, що давало можливість проявити себе всім учням та не обмежувало самоствердження дітей лише їхніми успіхами в безпосередньому навчанні. Конкурс готувався силами всіх класів з однієї паралелі, не зважаючи на різну підготовку учнів. Від кожного класу виставлялася конкурсантка, яка обиралася дітьми без втручання вчителя за тими принципами, які вони визначали самі. Ці дівчата повинні були продемонструвати, окрім знань з географії, вміння танцювати, співати, відповідати та жартувати експромтом. Крім конкурсанток у змаганні брали участь практично всі учні класу, які готувалися до конкурсів кулінарної майстерності, малювали плакати, майстрували ігровий матеріал, шили костюми, ставили танці та сценки тощо. їм активно допомагали батьки та вчителі, які потім стали такими ж відчайдушними болільниками, як і їхні діти. А тим, хто захоче творчо використати запропонований матеріал у своїй роботі, хочемо нагадати, що навчальні перемоги чи поразки — хоча це й важко виміряти — мають дуже важливий вплив на становлення характеру дитини, на її інтелект, ерудицію та пізнавальні інтереси, тому переможених у конкурсі немає! (№; ст.57)
Наталія Усова у статті «Такі різні ігри» розкриває питання особистісно орієнтованого навчання, за яким однією з важливих умов формування пізнавального інтересу до предмета є стосунки вчителя і учнів: взаємний інтерес один до одного, уміння і бажання вчителя бачити в кожному учневі неповторну особистість. Звичайно, в арсеналі вчителя мають бути різноманітні творчі методичні «дрібнички» — ігрові «домашні заготовки», які допомагають вивченню програмового матеріалу. Наталя Усова наводить приклади таких ігор як «Ходіння за азимутом», «Вода з річки Дністер», «Гра-п'ятихвилинка», яка на думку Наталі Усової дасть змогу перевірити знання і створити емоційну розрядку в класі, а також зацікавити дітей з різними темпераментами.
Але Наталя Усова уникає проведення уроків-КВК. На її думку класичний КВК — це насамперед змагання в дотепності (за умови, що гравці, глядачі і журі добре обізнані з предметом жартів чи пародіювання). Що ж до уроків-КВК, то вчителі найчастіше ставлять за мету перевірити, закріпити й узагальнити знання учнів з певної теми. Практика показує, що експромтом дотепно і тактовно жартувати взагалі нелегко, а на конкретну (обмежену вимогами) тему тим паче. А як розробити критерії оцінювання? Припустімо, на запитання «Що таке глобус?» одна команда пригадає, що це куляста модель Землі..., а друга відповість, що це наша планета, примусово зменшена, але зате піднята на п'єдестал. Чи перевірить вчитель, наскільки друга команда знає чіткі наукові формулювання? А чи була відповідь першої команди веселою, дотепною? Без сумніву, правильно спроектований КВК привчає гравців швидке мислити, миттєво реагувати, примушує уникати повторень... (№; ст.57)
Валерія Новикова каже, що вчителі, які викладають географію у 8-х класах, знають, що обсяг матеріалу курсу «Географія України» дуже великий, а на вивчення його навчальним планом передбачена лише 1 година на тиждень. Це створює значні труднощі, тому щоб восьмикласникам все ж дати певні знання найкраще застосовувати таку форму роботи на уроці, як конференція. (№; ст.57)
На думку Євдокії Ліскович активними формами навчання, що збуджують творчу діяльність учнів, є застосування дидактичних ігор, уроки-заліки, уроки-семінари, конференції, уроки-КВК. Звичайно, форми роботи визначають, виходячи з проблем даного курсу, рівня знань учнів. Окремі ігрові моменти доцільно використовувати в 6—8 класах на кожному уроці під час закріплення вивченого матеріалу, на підсумкових уроках, уроках контролю знань. Шкільний семінар — одна з колективних форм роботи. До нього учні готуються заздалегідь: використовують різноманітну додаткову літературу, інші джерела інформації. У 8 класі можна використати прийом рольової гри. Цей прийом навчить майбутнього члена суспільства приймати самостійні рішення, робити й відстоювати свій вибір з точки зору господаря країни. (№; ст.57)
Діана Яценко і Галина Леонтьєва стверджують, що особистісно орієнтоване навчання включає також використання нестандартних типів уроків або ігрових моментів на традиційних уроках. Цій технології навчання сприяє й тематичний контроль знань школярів, який передбачає можливість кожному учню поліпшити результат вивчення теми. За такої організації навчальної діяльності спостерігається висока активність школярів, особливо із середніми й слабкими навчальними можливостями. (№; ст.57)
Наталія Бєскова, начальник відділу суспільно-гуманітарної освіти Міністерства освіти і науки України і Ганна Уварова, директор коледжу економіки, права та інформаційних технологій Університету економіки та права «КРОК», кандидат педагогічних наук, доцент.
Цікавим є досвід, що грунтується на особистісному підході до навчання географії. Проблема розвитку особистості учня засобами географії висвітлена, в досвіді Наталії Анатоліївни Галалюк, Ольги Іванівни Максименко, Тамари Василівни Побережник, Валентини Миколаївни Слотюк, Тетяни Костянтинівни Сокол, Віталія Івановича Шандри, Анжеліки Василівни Шпак. вони Одне з найважливіших завдань навчання географії цих учителів — формування творчої особистості, здатної самостійно добувати знання й уміння та вільно їх використовувати у своєму житті та майбутній діяльності. Тому в центрі навчального процесу вони бачать особистість учня, якого спонукають до самоактуалізації свого творчого потенціалу проведенням дидактичних ігор, вікторин, КВК, уроки-заліки, уроки-семінари та інші розвиваючі засоби. (№; ст.57)
В.І.Шандра проводить уроки, спираючись на свій досвід. Зокрема, аналізуючи складний і часто «сухий» матеріал про економічне районування території України й Донецький економічний район, він з метою формування пізнавального інтересу учнів пропонує їм цікаву інформацію, загадки, казуси, наводить приклади різноманітних життєвих ситуацій, проводить міні-ігри, застосувує метод групової роботи. (№; ст.57)
Любов Вішшкіна вважає, що сучасний етап розвитку географічної освіти в Україні характеризується новими вимогами до навчального процесу. Ці вимоги передбачають обов'язкове формування географічних компетенцій, навичок самостійної пізнавальної діяльності учнів та розвиток їх критичного мислення.
Сучасні дидактичні умови організації навчального процесу визначаються технологізацією процесу навчання, особистісно орієнтованим підходом до учнів, раціональним застосуванням методичного апарату навчення географії та чіткою регламентацією навчальної діяльності на уроці.
Сучасний етап розвитку методики навчання географії можна назвати періодом накопичення та аналізу практичного досвіду. Про це свідчить той факт, що авторами багатьох статей у фахових виданнях є вчителі-практики. Вони презентують педагогічні знахідки, які, на їхню думку, мають високу ефективність. Це, найчастіше, сценарії або розгорнуті плани-конспекти уроків, які є продуктом індивідуальної творчості й відбивають педагогічну особистість учителя, його талант і персоніфікований професіоналізм. Інші вчителі сприймають такі публікації як прямі рекомендації до діяльності, намагаються їх відтворювати у своїй практиці. Таке механічне запозичення чужого педагогічного досвіду, найчастіше, не сприяє професійному зростанню.
Учителі географії наполягають на тому, що їм не вистачає рекомендацій спеціалістів з фахової методики практичного спрямування. На нашу думку, це свідчить про необхідність інтенсифікації теоретичного аналізу накопиченого досвіду та створення нових моделей навчання географії, які б мали універсальний характер. Уніфіковані навчальні моделі можуть застосовуватись учителями незалежно від специфічних особливостей 'їх практичної діяльності та накопиченого досвіду. (№; ст.57)
На думку Євдокії Ліскович у зв'язку з переходом на семестрове навчання та 12-бальну систему оцінювання знань та вмінь учнів, великого значення надається повторенню й перевірці навчального матеріалу з визначеної теми. Ефективність такої перевірки залежить від того, як учитель організує урок і як учні застосують набуті знання й уміння. На уроках узагальнення знань та вмінь учнів можна успішно застосовувати ігри. Використовуючи ігрову форму уроку, можна перевірити знання всього класу щодо засвоєння номенклатури, розуміння зв'язків і географічних закономірностей, уміння використовувати знання на практиці (№; ст.57)
Оксана Малая говорить, що географія, як шкільний предмет має бути зорієнтована на формування широкого спектра світоглядних знань, а знання — сприяти соціологізації особистості, пiдготовцi її до життя, раціональної, продуктивної, творчої дiяльностi. На сучасному етапi навчання до географічної освiти в загальноосвiтнiй школi висуваються специфічні вимоги: на основі вивчення фiзико-географiчних, соцiально-економiчних об’єктiв і явищ сформувати в учнiв особистiсне ставлення до навколишнього середовища, науковий свiтогляд i глибоке переконання в перевагах демократичної системи; забезпечити розвиток в учнiв пiзнавальних iнтересiв до географiї і сформувати в них географiчний аспект мислення, щоб кожне фiзико- або економiко-географiчне явище (об’єкт) учень мiг розглядати комплексно та встановлювати взаємозв’язки з iншими природними явищами (об’єктами), умiв пов’язати їх з картою (територiєю) і дати вiдповiдну оцiнку з господарської та соцiально-полiтичної точки зору.
Реалiзовуючи цi завдання в практицi роботи, потрібно організовувати нанчально-виховний процес таким чином, щоб вiн був зорiєнтований на особистiсть учня. Застосовуючи такi форми i методи навчалъної дiяльностi, метою яких є постiйне накопичення досвiду творчостi та формування механiзму самоорганізацiї й самореалiзацiї особистостi. За такого пiдходу кожен учень розвивається як носiй творчого досвiду, сприймає навколишнiй свiт через цей досвiд. Таким чином здiйснюється формування соцiально значуших цiнностей, що є головним завданням. При цьому великого значення надаю проблемним ситуацiям, якi б мiстили iнформацiйно-пiзнавальну суперечність або створювали умови для її виникнення, мали достатню позитивну мотивацiю у навчальнiй дiяльностi учнiв та вiдповiдали їхнiм iнтелектуальним можливостям. З цiсю метою застосовую завдання проблемного характеру: навчальні задачi, практичнi завдання.
Переконана, що саме iгровi та iнтерактивнi форми навчання дають змогу виявити i розвинути здiбностi чи нахили. У процесi навчання з використанням iгрових методiв i форм вiдображаеться хiд педаготiчної взаємодiї, який характеризуеться постiйною змiною дiяльностi вчителя та учнiв. Вiн зумовлює змiну якостей особистостi кожного школяра завдяки власнiй дiяльностi, спрямованiй на засвоєння певного обсягу матерiалу. (№; ст.57)
Похожие работы
... ію, інтуїцію, волю, пам'ять, вчить напружувати зусилля, керувати собою, дотримуватися правил поведінки. Розділ ІІ. Методичні основи застосування дидактичної гри на уроках математики в початковій школі 2.1 Суть дидактичної гри як методу навчання математики в початкових класах Підвищення ефективності навчального процесу обумовлено, головним чином, удосконаленням методики навчання (навчає ...
... ; 14) неможливість повної формалізації ситуації; 15) наявність динамічності під час розв'язування математичних завдань та виконання завдань гри[17, 5]. Розділ ІІ. Методика впровадження дидактичних ігор під час вивчення геометрії основної школи 2.1 Методичні передумови та вимоги до організації і проведення дидактичних ігор. Дидактичні ігри на уроках математики мають включати: 1) об'єкт ...
... учнів буде більш раціональною і продуктивною за умови оптимального застосування системи дидактичних ігор. Важливою умовою підвищення ефективності навчального процесу є використання розвивального потенціалу дидактичної гри у початковій школі, яка б допомагала здійснювати оптимальну навчально-пізнавальну діяльність молодших школярів. Проведений аналіз наукової літератури засвідчив, що проблема ...
... зору. Отже, гра - це засіб широкої соціалізації, форма навчання конкретним формам соціальної поведінки. 1.2 Психолого-педагогічні особливості формування та використання ігрової діяльності в навчальному процесі початкової школи Дидактичні ігри на уроках застосовуються у навчанні всіх вікових груп дітей. Особливістю їх є те, що вони створюються і розробляються дорослими для навчання дітей. ...
0 комментариев