Психологічний аспект виховання дітей – індиго

4. Психологічний аспект виховання дітей – індиго

Діти індиго — янголи, представники нової раси .

Мрія кожного батька чи матері мати талановиту, чутливу та надзвичайно розумну дитину. І особливо приємно, якщо син чи дочка має імунітет проти найстрашніших хвороб сучасності. Молоді батьки зараз можуть сподiватися, що в них народиться саме така надзвичайна дитина. Адже дослідники проблеми дітей індиго кажуть, що такі люди почали «приходити в цей світ» ще у 70-х роках ХХ століття, а зараз серед новонароджених близько 90 відсотків малюків мають паранормальні здібності. Важливо лише ці здібності побачити та не «ламати дитину через коліно», даючи непотрібні їй знання.

Саме психологічному аспекту виховання дітей було присвячено багато літератури.. Були припущення, що особлива психологічна чутливість дітей пов'язана з сьогоднішнім перенасиченням світу інформацією. Так діти змалечку чують радіо, бачать передачі по телевізору, а у деяких сім'ях iз малих років мають доступ до комп'ютера та інтернету. Відомо, що мозок дитини особливо чутливий до інформації. У однорічних канал сприйняття світу цілком відкритий, трирічні дуже здібні до вивчення мов, малювання, співів, танців. А з часом можливість сприйняття зменшується. І вже дорослі використовують переважно ті знання про світ, які отримали в дитинстві. Відомо також, що ми використовуємо свій мозок на мізерний вiдсоток від його можливостей, даних людству від природи чи від Бога. Отже, були припущення, що діти індиго — це звичайні діти, з якими просто більше «займалися» дорослі. Були й припущення, що особливі здібності дітей пов'язанi з погіршенням екології на планеті, в тому числі з радіацією.

Тим часом езотерики стверджують, що діти індиго — це представники наступної раси земних людей, ті, яким будуть дані більші можливості, порівняно з попередньою расою. Вони народжуються не в найбільш благополучних сім'ях, навіть частіше в тих батьків, яким буде потрібна допомога їхньої дитини. І допомога ця полягатиме в тому, щоб дати нові знання про світ старшим людям, які живуть в системі обмежень, правил та чітких уявлень про те, «що є добре, а що погано». Знання цих дітей, на думку езотериків, пов'язані з так званими «знаннями душі», більше того, вони вірять, що ці діти — це втілені в земнi істоти янголи, які прийшли в цей світ для того, щоб врятувати його, відвернути від передбачуваного містиками апокаліпсису. Проте якщо їм постійно «обрубувати крила», якщо все світло, яке ці діти несуть у світ, буде світові непотрібним, якщо їх зустрічатимуть лише глум, недовіра, підкреслена демонстрація силових методів (це стосується як батьків, так і вулиці), то ці діти боляче переживатимуть втрату своєї індивідуальності. Дехто може дійти до самогубства, дехто погодиться зі своєю участю бути «сірою конячкою», інші — стануть активними поборниками правил, небезпечними анархістами та борцями із системою...

Стверджувати, що діти-посланці справді існують, ми не будемо. Проте ті методи, про які говорять прихильники версії дітей індиго, знайшли безумовне схвалення у психологів усього світу. А найпрогресивніші сучасники — філософи, письменники, діячі культури, деякі політики та громадські діячі давно кажуть про те, що людство має стати добрішим до інакомислячих, в тому числі й до представників інших культур, інакше ці непорозуміння і далі виливатимуться в розгул тероризму, а людство продовжуватиме страждати на неврози, алкоголізм та наркозалежність.

Отже, психологи пропонують батькам більше слухати власну дитину, розпитувати про її уявлення про світ, навіть якщо дитинка ще зовсім маленька — тим несподіванішими і цікавішими можуть виявитися її відповіді. Обов'язково треба розвивати здібності дитини, адже існує теорія, згідно з якою кожен від народження має прекрасні здібності — і до малювання, і до мов, і до музики, лише не в усіх ці здібності розвинули. У більшості вони так і залишилися у зародковому стані. А той, кому пощастило розвинути хоча б частину, став відомим та успішним.

Хотілося б, щоб більшість діток виховували так, начебто вони справді є втіленням янголів та майбутніми геніями. Впевнена, що батькам будь-якої дитини є що відкривати в ній. Цікаво, що езотерики стверджують: діти індиго не обов'язково є лідерами. Ці діти люблять свободу, а лідерство часто передбачає підпорядкування авторитету. Саме тому для них є неприйнятним ні бездумно слухатися інших, ані підпорядковувати когось собі. Їх сила — у співпраці, творчому розвитку, взаємодопомозі. Як на мене, навіть якби таких дітей не було, їх варто було б вигадати. Хоча б заради того, щоб люди навчилися берегти природу і пробачати собі подібних, щоб перестали думати категоріями успіху та завоювання, щоб не було, як співав колись Висоцький, «насильства і безсилля». Тоді світ і справді став би кращим.

Література

1. Дети индиго - кто это такие? [Текст] / Подгот. С. Левшинова // Наука и религия : Научно-популярный журнал. - 2006. - N6. - С. 40-42 . - ISSN 0130-7045

2. Діти індиго - діти майбутнього? [Текст] // Завуч. - 2006. - №34 . - С. 11-12

3. Дети Индиго - другая реальность [Текст] / С. Левшинова // Наука и религия : Научно-популярный журнал. - 2006. - N9,10. - С. 2-4,2-5 . - ISSN 0130-7045