2. Спільні та відмінні риси соціал-демократії та лібералізму

Соціал-демократія спочатку поділяла найважливіші установки марксизму на ліквідацію капіталізму і корінне перевлаштування суспільства на засадах диктатури пролетаріату, усуспільнення засобів виробництва, загальної рівності і т.д. Деякі члени цих партій підтримували ідею марксистів про революційний шлях ліквідації капіталізму і перехід до соціалізму. Але в реальному житті вийшло так, що соціал-демократія в цілому визнала існуючі суспільно-політичні інститути й загальноприйняті правила політичної гри. Партії соціал-демократичної орієнтації інституціалізувались, стали парламентськими партіями. З цієї точки зору всю наступну історію соціал-демократії можна розглядати також і як історію поступового відходу від марксизму.

Реальна практика змусила керівників соціал-демократії переконатися у безперспективності революційного переходу від старої суспільної системи до нової, в необхідності трансформувати, вдосконалити її.

В економічній та політичній боротьбі тієї епохи вони переконалися, що багато вимог робітничого класу можна реалізувати мирними засобами, в процесі повсякденних і поступових змін. Мало не всі соціалістичні та соціал-демократичні партії ставили собі за мету 'розрив з капіталізмом'. Їх програми кінця XIX - початку XX ст. не були революційними в повному розумінні цього слова, хоча і містили відомий набір радикальних гасел. З самого початку для більшості соціал-демократичних партій було характерно поєднання революційних гасел з опортуністичною, прагматичної політичною практикою. Поступово в програмах більшості соціал-демократичних партій брали гору опортунізм, прагматизм, реформізм. Особливо прискореними темпами цей процес пішов після більшовицької революції в Росії, яка перед усім світом на власні очі продемонструвала згубність того революційного шляху, який пропонувався марксизмом (а в його крайніх формах - марксизмом-ленінізмом).

Отже, ході свого історичного розвитку соціал-демократична та ліберальна політичні ідеології зазнали багатьох змін. Ці політичні ідеології починали формуватись маючи на меті різні цілі та завдання, але межі між даними ідеологіями поступово стираються і в наш час соціал-демократія займає проміжне положення між соціалізмом та лібералізмом. Видатний вчений та ідеолог соціал-демократії Бернштейн поєднав цінності соціал-демократії та лібералізму. Отже ці дві ідеології мають низку спільних ідей, поглядів та цінностей. Основними спільними цінностями для цих ідеологій є:

·          Свобода та самовизначення кожної окремої особистості

·          Рівні права на самовизначення та індивідуальні інтереси

·          Справедливість та рівна для всіх свобода

·          Плюралізм в усіх сферах суспільного життя

Основними спільними принципами та ідеями, на яких ґрунтуються соціал-демократія та лібералізм є:

·          Неолібералізм та соціал-демократія виступають за правову державу, що має регулювати ринок в інтересах людей

·          Ідея правової держави, тобто панують в державі не окремі особистості, а закони

·          Всі члени суспільства перед законом рівні

·          Громадяни мають право вибору між різними політичними альтернативами

·          Принцип гарантії недоторканості прав особистості

·          Можливість зміни уряду цілком мирним шляхом

·          Гарантії прав меншості в суспільстві

·          Принцип високих соціальних стандартів, що передбачає покращення умов праці та надання можливості працювати, доступ всіх верств населення до якісної освіти та духовних цінностей, боротьба з екологічними проблемами

·          Наявність вільних, чесних, змагальних виборів

·          Співробітництво всіх держав у боротьбі за мир

·          Ідея парламентського устрою

Але, не зважаючи на значну подібність, соціал-демократія та лібералізм мають ряд відмінностей, що характеризують їх як окремі не залежні одна від одної політичні ідеології:

·          Соціал-демократи на відміну від лібералів виступають проти ринкового суспільства. Ринок має стосуватись лише економічної сфери в державі.

·          Ліберали виступають за принцип мінімального втручання держави в економіку, в той час соціал-демократи проводять політику державного регулювання ринку в інтересах людей

Можна навести яскравий приклад того, які відмінні точки зору мають ліберали та соціал-демократи при вирішенні певних економічних питань під час кризи:

Інфліция
Ліберали Соціал-демократи
Неодмінні умови успіху: незалежний Нацбанк з єдиною метою забезпечення стабільності національної валюти, рівність Мінфіну та економічних суб'єктів у плані доступу до ресурсів та фінансування своєї діяльності, довготривале планування, прозорість і однозначність законодавчої бази, лібералізація фінансово-кредитного ринку, рівний доступ внутрішніх і зовнішніх суб'єктів на ринок, скасування адміністративних обмежень попиту-пропозиції на валюту, розвинена інфраструктура фінансових посередників і наявність великого числа фінансових інструментів. Жорсткі монетарні обмеження і строгий контроль за розміром грошової маси. Правила гри визначають мізки, технології, сучасний менеджмент і маркетинг. Нацбанк знаходиться в прямому підпорядкуванні виконавчої або законодавчої влади. Він використовується для фінансування державних програм підтримки експортерів, забезпечення житлом, проведення посівної і т.п. Нацбанк відповідає за стан національної економіки в цілому. Мінфін має пріоритетний доступ до ресурсів на умовах, недоступних економічним суб'єктам. Невелика інфляція (до 30%) вважається благом, тому що нібито підвищує конкурентоспроможність вітчизняних виробників. Де факто існує поділ економічних суб'єктів на соціально значущі, стратегічні, найменш корисні та імпортери. Приймається законодавство, що визначає статус кожного з них в плані доступу до фінансових ринків та інструментів. Головними бенефіціарами є наближені до органів влади структури і обличчя.
Внутрішній та зовнішній борг країни
Ліберали Соціал-демократи
Проведення жорсткої монетарної політики в комплексі з лібералізацією та інституційними перетвореннями. Законодавче прийняття графіка збалансування бюджету, закону, що забороняє перевитрата коштів державою. Скорочення держвидатків, перш за все, за рахунок скасування субсидій і дотацій економічним суб'єктам, скорочення армії, приватизації великого спектру послуг, що надаються державою, включаючи пенсійне та медичне забезпечення). Одночасно проводиться кардинальна податкова реформа, що припускає введення податку з продажів як основного елементу нової системи замість прямих і непрямих прогресивних податків. Дана міра значно знижує витрати на утримання податкових органів, а також витрати економічних суб'єктів на ведення складної бухгалтерії, спрямованої на відхід від податків. Перехід на індивідуальні 1-2 річні контракти з усіма держслужбовцями. Забезпечення гласності при проведенні тендерів на надання державі послуг і при приватизації. Збалансування бюджету засноване на 5 принципах: 1) скасування непотрібного 2) консолідація роздробленого 3) приватизація та максимальне використання ринкових сил 4) передача на місцевий рівень влади надання державних послуг 5) зниження податків. Монополізація ринку фінансових послуг, випуск коротко і довгострокових облігацій державної позики на грабіжницьких для економічних суб'єктів умовах, відволікання коштів з реальної економіки, примус Нацбанку до купівлі цих фінансових інструментів і перерозподіл тягаря держвитрат на всіх учасників ринку за допомогою більш дорогих ресурсів на більш жорстких умовах. Бажаний обслуговування зовнішнього, а не внутрішнього боргу, хоча на певному етапі відбувається заморожування виплат відсотків і ведуться переговори щодо його списанню. Всю важкість боргу перекладивется на плечі майбутніх поколінь. Законодавча та виконавча влада видає численні пільги, привілеї, почесні звання, виплати за якими починаються по мірі виходу на пенсію. Підвищуються податки, особливо на відносно багатих громадян і юридичних осіб. Крім цього дохідну частину передбачається збільшувати за рахунок поступової державної монополізації пропозиції товарів і послуг. Ресурси діляться в тиші кабінетів. Ефективність їх використання залишається державною таємницею.

Подолання кризи у промисловості та сільському господарстві
Ліберали Соціал-демократи

Держава так само як і інші економічні суб'єкти не може визначити майбутніх лідерів у промисловості, сільському господарстві або у сфері послуг. Не може з однієї простої причини - інформація, вірніше її відсутність. Навіть 'Deep Blue', який переміг Каспарова, - це просто жалюгідна іграшка, не здатна проаналізувати трильйони бітів цінової інформації, яка змінюється кожну хвилину. Немає ніяких раціональних підстав думати, що навіть 10 тисяч чиновників впораються з цим завданням.

Отримання неспотвореної інформації з ринку у вигляді вільної ціни, що говорить про вибір споживачів, інвесторів, підприємців є основою раціональної, найбільш ефективний промисловою и с / г політики. Не можна приймати раціональні рішення, не маючи повної інформації, яку, у свою чергу, можна отримати тільки після лібералізації внутрішньої і зовнішньої торгівлі, ринків нерухомості та робочої сили, землі та інших форм капіталу. Потоки капіталу направляються туди, де вони приносять максимальний прибуток. Динамічне право приватної власності на всі форми капіталу сприяє зміні власника в завімості від преференцій споживача. Система стимулів: скорочувати собівартість продукції, підвищувати якість вироблених товарів або послуг, розширювати асортимент, інвестувати в науку і розвиток нових технологій, спеціалізуватися і вчитися, створювати кваліфіковані робочі місця. Все це для того, щоб успішно конкурувати на внутрішньому і зовнішньому ринку. Основою економічної законодавчої бази є забезпечення і гарантування реального рівності всіх суб'єктів господарювання у всіх аспектах господарської діяльності.

Держава приймає численні програми порятунку і виведення з кризи економіки в цілому і окремих її секторів. Зростання і поява 'локомотивів' вітчизняної економіки планується. Для 'соціально значущих підприємств і галузей' створюються тепличні умови господарювання у вигляді 1) неможливості конкуренції з боку зарубіжних постачальників аналогічних товарів або послуг (митні збори, витончене сертифікація), 2) внутрішніх конкурентів, працюють в тій же сфері (перекриття доступу до валютної біржі, дешевим кредитах міжнародних організацій і Нацбанку, перереєстрації, перевірки, відповідна політика оренди виробничих та офісних приміщень і т.д.), 3) конкурентів за ресурси з інших секторів економіки (позбавлення статусу 'соціально значущі' або 'стратегічні', надання особливих повноважень міністерствами і державними агенствам з управління підприємствами). Недолік валютних коштів компенсується політикою імпортозаміщення, що є черговим 'шедевром' бюрократичного управління економікою. Всі імпортозаміщення побудовано на припущенні, що держава визначає 'шкідливі' для національної економіки сектора і направляють ресурси на створення вітчизняних виробничих структур. Соціал-демократам не відомо, що таке 'система поділу праці' і які її переваги. 'Улюблені' інстументи забезпечення зростання обсягів виробництва промисловості і с / г - це субсидії, дотації, інвестиційні (читай безкоштовні) кредити, девальвація національної валюти, звільнення від обов'язкових для інших бюджетних платежів, мита і т.п. Право власності на землю і нерухомості дуже сильно обмежена. Держава регулює величезна кількість аспектів економічної діяльності: починаючи від часу роботи магазинів, асортименту товарів, що продаються, змісту реклами, і закінчуючи природними монополіями та імпортерами стратегічно важливих товарів (цигарки, алкоголь і т.п.).

Система стимулює таке: створення сильного лобі в органах законодавчої та виконавчої влади на місцевому та республіканському рівні, консервацію старих і неефективних методів і механізмів управління економікою і розподілом ресурсів, 'вимивання' кваліфікованих робочих місць, нехтування екологією, прагнення штучно підвищити витрати для залучення чергової порції держдопомоги, інвестування в технологічно відсталі галузі і підприємства, які генерують збитки.

Фінансова криза системи соціального та медичного забезпечення
Ліберали Соціал-демократи
Введення індивідуальних пенсійних депозитних рахунків у приватних пенсійних фондах, суворо регульованих і контрольованих державою. Людина, а не профспілка визначає місце відкриття пенсійного рахунку. Скасування обов'язкових виплат до соціальних фондів юридичними особами, введення обов'язкових індивідуальних виплат (10-15%) і добровільних (розмір не обмежений). Гарантовані пенсії для інвалідів, вдів і сиріт за допомогою ринкових механізмів. Законодавче обмеження інвестиційних сфер пенсійних фондів, закріплення неможливості використання коштів індивідуальних пенсійних рахунках у проектах Ради директорів фонду, які є окремою юридичною особою. Введення індивідуального медичної страховки. Гарантоване забезпечення медичних послуг кожному громадянину на певну законом суму. Проведення тендерів серед приватних підрядників на управління державними лікарнями та поліклініками, введення індивідуальних чекових медичних книжок, в яких ведеться суворий облік обсягу та вартості послуг, що надаються. Розвиток приватної спеціалізованої медицини та створення механізмів, стимулюючих підвищення якості медпослуг, скорочення витрат на їхнє надання, інвестування в нові технології та розробку нових лекарст і, звичайно ж, передбачає профілактичний здоровий спосіб життя. Роздача привілеїв і 'подарунків' різним соціальним і лобістським групам у вигляді більш раннього виходу на пенсію, підвищення розміру пенсії безвідносно від щомісячним внесків. Створення єдиного державного пенсійного фонду, керівництво якого витрачає кошти на свій розсуд. Відсутність звітності та контролю за діяльністю даного фонду, здійснення 'показових' соціальних проектів у вигляді зразкових мікрорайонів (у яких абсолютно випадково живуть всі місцеві боси), будівництва шикарних будинків відпочинку, пансіонатів, заповідників для робітників (з відповідних кабінетів). Перетворення відрахувань до пенсійного та інші соціальні фонди в ще один податок, який надходить до загального державних 'котел'. Повне підпорядкування фонду виконавчій чи законодавчій владі, перетворення його в додатковий стимул для управлінських структур та їх державних службовців. Монополізація ринку медичних послуг державними компаніями, законодавче недопущення приватних структур на ринок медичних послуг або створення середовища, 'згубною' для існування приватних структур у даному сегменті ринку. Перерозподіл коштів здійснюється через республіканський бюджет, основні 'соціальні' податки виплачують роботодавці, що створює для них стимули не створювати нові робочі місця, приховувати реальний дохід, завищувати витрати. Все це в кінцевому підсумку знижує конкурентоспроможність національної економіки в цілому. Споживачам вигідно споживати більше, тому що вони не платять на пряму за надані послуги, лікарі схильні завищувати рахунку, оскільки їхні витрати, в основному, компенсуються страховими компаніями. Страхові компанії сплять спокійно, оскільки держава компенсує їм всі витрати, які завжди завищені, тому що включають 'інтерес' виділяють кошти чиновників. Курець, п'яниця, наркоман не бачить ніякого зв'язку між своїми вадами, рівнем медичного забезпечення і особистого доходу.

Информация о работе «Порівняльна характеристика політичних ідеологій: соціал-демократії та лібералізму»
Раздел: Политология
Количество знаков с пробелами: 44095
Количество таблиц: 4
Количество изображений: 0

Похожие работы

Скачать
263986
0
0

... ї, доцивілізованоі) фази розвитку до стадії цивілізованості (станово-класовий устрій, чітка диференціація суспільства з наявними механізмами ре­гулювання суспільних суперечностей); інституціоналізація політичної системи українського суспільства феодального типу (князівська державність, інтеграція ранніх мікрополітичних утворень — племінних княжінь у державно-політичні макро-об'єднання імперського ...

Скачать
146981
1
0

... рабство і багатство. Марк Аврелій розглядав державу як конформістичне утворення з рівним для всіх законом, вважав найважливішою цінністю свободу підданих. Неабиякий вплив на подальший розвиток світової політичної думки справили римські юристи І—III ст. н. е.: Сабін, Гай, Папініан, Ульпіан, Модестин, Павло та ін. Вони підняли розуміння права і закону на емпірико-теоретичний, логіко-понятійний, ...

Скачать
170943
0
0

... Отже, ключовими поняттями дослідження, за допомогою яких розглядатиметься структура та доля політичної нації є: саме поняття “нація”, “політична нація”, “поліетнічне суспільство” тощо. У політології існує постійна проблема взаємодії двох рівнів знання: теоретичного та емпіричного. Предметом вивчення методології аналізу якраз і виступає ця взаємодія. Народження політологічного дослідження починає ...

Скачать
212744
0
0

... і принципи та технології політичної реклами та її вплив на свідомість населення досліджували І. Антоненко, А. Донцов, С. Лісовський, А. Соловйов, С. Пшизова та ін. Як комунікативний процес політичну рекламу вивчали В. Бебик, Є.Єгоpова-Гантман, Т. Ляпіна, В. Музикант, І. Шовкун та ін. [23, 125]. Багато дослідників стверджують, що сучасні технології індивідуального „промивання мізків” разом з ...

0 комментариев


Наверх