Навигация
1. Характер самого лідера.
2. Властивості його конституентів.
3.Взаємозв’язок між лідером і його конституентами.
Контекст чи конкретну ситуацію, у яких лідерство здійснюється.
Ці чотири умови безпосередньо відображені у вигляді чотирьох узагальнених образів лідерства.
Лідера – прапороносця вирізняє власне бачення дійсності. Він визначає цілі, вказує напрями і засоби, веде за собою і особистим прикладом запалює послідовників. Для розуміння цієї форми лідерства необхідно знати особисті якості людини, яка очолює своїх прибічників. Лідер - прапороносець визначає характер того, що відбувається, його темп, формує політичну проблематику.
Лідер-служитель (комівояжер) – це той політик, який прагне виступати у ролі виразника інтересів своїх прихильників. Саме їх бажання він відображає і діє від їх імені. На практиці лідери такого типу керуються тим, що очікують, у що вірять і чого потребують їх виборці. Виборці формують ті завдання, які стають центральними для лідера.
Для лідера-торгівця важливе вміння переконати. Завдяки йому конституанти «керують» його плани чи ідеї, залучаються до їх здійснення. У даному випадку лідерство ґрунтується на взаємо відносинах, які лідер встановлює зі своїми виборцями. Особливого значення набуває спроможність самого лідера і та стратегія, до якої він звертається, щоб досягти підтримки своєї політики та її здійснення.
Лідери-пожежники займаються тушінням пожежі, тобто реагують на ті проблеми, які життя висовує їх конституантам. Такі лідери відгукуються на породжені ситуацією події і проблеми. Нагальні вимоги моменту визначають їх дії.
М. Вебер виводив типи політичного лідерства із типів легітимної влади (правління), давши картину історичної еволюції політичного лідерства:
– Традиційний лідер ґрунтується як на вірі підлеглих у те, що влада законна, оскільки існувала завжди і освячена традицією. Такий лідер сприймається як ланка зв’язку між світом земним і космосом, тому мусить правити лише згідно традиції. Якщо порушує традицію то значить він шкодить суспільству і мусить втратити лідерство (“несе відповідальність перед світовим порядком”).
Харизматичний лідер (від гр. Charisma – милість, благодать, винятковий талант, божий дар). Це лідер, авторитет якого ґрунтується на вірі громадян у його надприродні, видатні здібності, непогрішимість, святість.(“несе відповідальність перед Богом”).
Лідер демократичного суспільства. Опирається на якісь соціально політичні сили, та здатний вести інтелектуальне змагання, здійснювати свої функції в межах права, запроваджувати і втілювати соціально значущі програми.(“несе відповідальність перед виборцями”)
За провідницькою спроможністю серед наших лідерів чітко виділяється три типи: лідер–фікція, лідер–функція та лідер–особистість.
Лідер–фікція – це людина, яка цілком випадково, внаслідок збігу обставин, опинилася на місці провідника, але не мала і не набула в процесі боротьби необхідних для провідника якостей. Частина з них, зіткнувшись із конкретними завданнями, показала свою цілковиту неспроможність і була відсіяна, змінена. Але деякі і досі залишаються в політичному проводі. Це передусім ті, що в умовах гострого дефіциту кадрів потрапили в депутати різного рангу та на керівні посади в структурах управління.
Свою неспроможність вони компенсують по-різному. Передусім і найчастіше – крайнім радикалізмом. Весь час намагаються “забігти вперед”, пропонуючи найбільш революційні рішення чи проголошують правильні, але невчасні лозунги. І те і друге шкодить справі, але дають можливість зберегти імідж борця.
В іншому випадку, такі люди безоглядно підтримують свого зверхника – але тільки доти, доки він зберігає міцні позиції. До певного часу, це слухняні й самовіддані виконавці, вони не допускають жодної критики свого вождя. Покидають, а то й зраджують його лише тоді, коли є можливість переметнутися до іншого: як омела, вони можуть жити, тільки паразитуючи на чужому стовбурі.
І третій варіант її поведінки лідера фікції – дія за принципом “не висовуйся”. Потреба самозбереження загострила їх політичне чуття, і вони завжди намагаються не ризикувати. При всіх голосуваннях, блокуваннях тощо – вони завжди з більшістю, чим забезпечують даному рішенню престиж переконливості, правильності, демократичності. Їх улюблений та універсальний прийом перед критикою – патетично–надривне: “Тепер я поганий! А де ви були, як ми починали?!” .
Лідер–функція - це тип провідника, який проявив себе на певному відрізку боротьби, переважно початковому, де передусім потрібна була сміливість, особистий приклад, самопожертва. Але змінювалися умови й завдання, потрібна була здатність виконувати нові функції. Якщо такому лідерові пощастило і він зайнявся справою посильною, то обмеженість його можливостей не кидається у вічі, ні не шкодить справі. Але частіше лідер–функція щиро вважає, що його явна функціональна неспроможність, відсутність у нього необхідних якостей цілком компенсується його безсумнівними, хоч і минулими заслугами.
Лідер – (історична)особистість. Це людина широких можливостей, що дозволяють йому успішно здійснювати провід на кожному з етапів боротьби. У цьому мінливому процесі такі люди не тільки максимально самореалізовуються, але й дуже активно розвиваються: політично, організаційно, інтелектуально, духовно.
За стилем прийняття рішень і керування є два типи провідників: лідери –“солісти” (автокритичні) і лідери – “колективісти”. Перші схильні до автокритизму, вони часто ризикують, але за те й авторство успіху, якщо такий випаде, належить тільки їм. Невдачі завжди можна списати на щось чи на когось. Правда, якщо лідер – “соліст” є ще й особистістю, то й провину він бере на себе, часто – без прямої вини. Серед лідерів, схильних до колективних рішень є два види: одні використовують колективізм в управлінні для пошуків оптимальних, найефективніших шляхів вирішення проблеми; інші – для самозбереження, - щоб розділити відповідальність за можливу невдачу.
Похожие работы
... зовнішніми обставинами своєрідної соціальної капсулізації. Висновки Розв`язуючи поставлені в дипломній роботі завдання щодо з’ясування питання про особливості пристосування протестантських громад до українських умов в період незалежності України були зроблені такі висновки, які виносяться на захист: Радикальні політичні зміни в колишньому СРСР, утворення нової держави України дали змогу ...
... іння, було визначено сутність категорії «лідерство» та проведен огляд досвіду реалізації жіночого лідерства у західній традиції. Також був проведен аналіз вітчизняного досвіду жіночого лідерства в практиці управління, і був отриман висновок щодо низького рівня розвинутості інституту жіночого лідерства в Україні. Проведений аналіз загальних підходів щодо жіночого та чоловічого менеджменту довів, ...
... , самосвідомості індивіда, систему індивідуальних цінностей, тип особистості її Я-концепція та самооцінку, набір особистісних характеристик. З урахуванням зазначених психологічних чинників прояву політичної культури студентської молоді можна їх узагальнити і обєднати в цілісну систему аналізу. Виходячи з концептуальної моделі особистості Л.М.Собчик, до провідних психологічних чинників прояву полі ...
... Решта політичних партій не будуть відігравати більш-менш помітної ролі в українській політиці. Отже, партійна система в Україні все ще перебуває в стадії трансформації в одну зі стабільних і ефективних плюралістичних партійних систем. РОЗДІЛ 2 ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ПОЛІТИЧНОГО МАРКЕТИНГУ 2.1 Поняття «політичного маркетингу» Уперше термін «маркетинг» (англ. market — ринок, збут) було вжито у США ...
0 комментариев