Операційні системи та робота з ними

Лабораторна робота N1.

Тема: Завантаження операцiйних систем ms dos та windows. Налаштування cmos.

Мета: Ознайомлення з основними складовими частинами ОС та їх призначенням. Вивчення послідовності та режимів завантаження системи, налаштування BIOS.

КОНТРОЛЬНІ ЗАПИТАННЯ

1. Якi файли повинні постійно знаходитись в оперативній пам’яті під час роботи MS-DOS?

2. Якi основні функції командного процесора?

3. Що таке запрошення MS-DOS?

4. Що таке утиліти MS-DOS?

5. Як можна перевантажити систему не вимикаючи живлення комп’ютера?

6. Які ви знаєте типи файлових систем?

7. Що розуміють під файлом? каталогом? ярликом?

8. Що таке специфікація та шлях до файла?

ВІДПОВІДЬ:

1. До складу системи DOS входять такі основні модулі:

·     програма початкового завантаження (ППЗ) –Initial Programm Loading (IPL);

·     система введення/виведення у виглядi файла IO.SYS, частина якого –BIOS –утворює базову систему введення/виведення i зберiгаїться в ПЗП;

·     модуль обробки переривань у виглядi файла MSDOS.SYS;

·     командний процесор у виглядi файла COMMAND.COM;

·     допомiжнi програми-утилiти DOS;

·     драйвери зовнiшнiх пристроiв;

·     файл автозапуску AUTOEXEC.BAT;

·      файл конфiгурацiї системи CONFIG.SYS.

При включенi ПЕОМ пiсля перевiрки пам'ятi спецiальна програма передає керування програмi IPL. Одержавши керування, IPL завантажує в оперативну пам'ять комп'ютера файли IO.SYS та MSDOS.SYS.

2. Командний процесор знаходиться в файлi COMMAND.COM. Цей процесор сприймає команди DOS, що набираються користувачем на клавiатурi або надходять iз спецiальних командних файлiв, розшифровує їх i органiзує їх виконання. Команди DOS подiляються на зовнiшнi та внутрiшнi. Внутрiшнi команди виконуються безпосередньо програмою COMMAND.COM (або інтерпретатором CMD.EXE), а для виконання зовнiшних команд вiн завантажує в пам'ять спецiальнi програми (утилiти DOS) i передає їм керування.

3. Після завантаження системи на екрані побачимо командний рядок. Початок командного рядка може мати, наприклад, такий вигляд:

С:\>

У MS-DOS дії над об'єктами виконують за допомогою команд, які треба вводити з клавіатури, тому таку ОС часто називають командною.

Операційна система здійснює діалог з користувачем, видаючи йому запрошення для введення команд, аналізуючи команди і коментуючи свої дії. Запрошення, що з'являється на екрані дисплея після завантаження системи, має вигляд:

А:\> або С:\>

Весь процес діалогу користувача з комп'ютером — введення команд, повідомлення операційної системи про результати їх виконання — відображається на екрані дисплея.

Для виконання команди операційної системи слід набрати за допомогою клавіатури її ім'я та необхідні параметри, натиснути клавішу введення (Enter). Параметри, які задаються в команді, вказують, до яких об'єктів (файлів, каталогів тощо) застосовується команда, та конкретизують особливості її виконання.

4. Утилiти DOS – це програми, призначенi для виконання зовнiшніх команд DOS. Вони можуть знаходитись в будь-яких каталогах, але звичайно їх збирають в один каталог з назвою DOS. Утилiти завантажуються в пам'ять при необхiдностi виконати ту чи iншу команду.

5. Для виконання початкового завантаження ОС необхідно, щоб у дисководі А: знаходився системний диск із операційною системою або щоб комп'ютер мав жорсткий диск із записаною операційною системою. Завантаження ОС виконується автоматично при вмиканні живлення комп'ютера. Перезавантаження комп'ютера можна здійснити одночасним натискуванням трьох клавіш Ctrl+Alt+Del ("теплий" перезапуск) або шляхом вимикання та вмикання живлення ("холодний" перезапуск).

6. Файлова система — це система апаратних і програмних засобів для зберігання, використання і опрацювання файлів.

Вибір типу файлової системи

При розбивці жорсткого диска на розділи і форматуванні логічних дисків виникає питання про вибір типу файлової системи: NTFS (підтримується Windows NT/2000/XP), FAT32 (Windows 95 OSR2/98/Me/2000/XP і DOS 7) чи FAT (всі операційні системи фірми Microsoft). Максимальний розмір логічного диска FAT - 2 Гб, тому вибирати між NTFS і FAT звичайно має сенс, коли вінчестер невеликого чи розміру коли встановлюється Windows NT. В інших випадках варто вибирати між NTFS і FAT32.

Основні переваги NTFS:

1. Надійність. NTFS використовує систему транзакцій при записі файлів на диск, що дозволяє при збої коректно повернутися до колишнього стану.

2. Кожному користувачу на кожен файл можна призначити свої права на читання і запис.

3. Вбудовані засоби шифрування файлів.

4. Можливість стиску окремих файлів і каталогів убудованими засобами.

5. Квотування в NTFS5 (підтримується Windows 2000/XP). Кожному користувачу можна обмежити максимальний обсяг дискового простору, що він може зайняти своїми файлами.

Основні переваги FAT/FAT32:

1. Сумісність. FAT/FAT32 розуміють майже всі операційні системи, включаючи Linux.

2. Швидкодія. Особливо це помітно на невеликих дисках і якщо обмаль оперативної пам'яті. Для роботи NTFS вантажаться додаткові драйвери і сервіси.

7. Файл — це впорядкована послідовність записів, що зберігаються на носіях інформації, яка має ім'я. Файли реалізуються як ділянки пам'яті на магнітних та інших носіях інформації. Повне ім'я файла формується довільно і складається із основного імені і розширення, між якими ставиться крапка. Для операційної системи MS-DOS основне ім'я та розширення містять не більше 8 та 3 символів відповідно. По розширеннях розпізнають, до якого типу належить інформація, яке зберігається в файлі.

Каталог — це спеціальне місце на диску, в якому зберігаються імена і допоміжні відомості про колений файл. Файли на дисках об'єднується в каталоги. Каталоги можуть містити інформацію про файли (імена, розміри, дата, час створення тощо) та інші каталоги, що називаються підкаталогами. На кожному диску є один кореневий (головний) каталог. Його підкаталоги є каталогами 1-го рівня. Кожен підкаталог у свою чергу містить файли і підкаталоги. Прийнято в іменах каталогів розширень не використовувати.

Ярлик – це короткий файл з розширенням .lnk, який містить адресу деякого диска, папки, іншого файлу. Піктограма ярлика – картинка з зігнутою стрілкою.

8. Послідовність, яка складається із імені диска та імен папок (каталогів), і веде до файла, називають шляхом до файла або його адресою.

Наприклад: С:\РОБОТА\ЛИСТИ

 Е:\ПРИВАТНЕ\ЛИСТИ

Шлях до файла і ім'я файла визначають його розташування на диску, тому таке об'єднання називають специфікацією або повним іменем файла.

Специфікація файла складається з шляху до файла (адреси) та його імені

Між іменами каталогів та файлів ставиться символ «\». Наприклад, специфікація

C:\MSOFFICE\WINWORD\winword.exe

означає, що файл winword.exe міститься в каталозі WINWORD, який є підкаталогом каталогу MSOFFICE на дискові С:. Перша коса риска у специфікаціях файлів є вказівкою на кореневий каталог.

Лабораторна робота N2

 

Тема: Вказівки для роботи з каталогами.

Мета: Навчитися застосовувати на практиці вказівки для роботи з каталогами.

КОНТРОЛЬНI ЗАПИТАННЯ

1. Що таке каталог?

2. Який каталог називається поточним?

3. Який каталог називається кореневим?

4. Які вказівки для роботи з каталогами ви знаєте?

5. Для чого в iменi файла використовуються знаки * та ?.

ВІДПОВІДЬ:

1. Каталог — це спеціальне місце на диску, в якому зберігаються імена і допоміжні відомості про колений файл:

·     дата і час останнього поновлення (запису) файла;

·     атрибут файла, який вказує його тип (архівний, системний, для читання, скритий);

·     розмір файла в байтах,

·     посилання на область диска, де записаний сам файл.

2. Каталог з яким ми працюємо в даний момент часу називається активним (поточним).

3. Кореневий каталог, який автоматично створює операційна система. Всі файли та інші каталоги знаходяться ніби "всередині" кореневого каталогу і створюються при необхідності під час роботи.

Кореневими каталогами служать магнітні, оптичні і магнітооптичні диски (А:, В:, С:, D:...)