3.2 Тест Тьюринга і фатичний діалог
Відомий англійський учений Алан Tьюринг сформулював тезу, спрямовану на визначення моменту, з якого машину можна вважати інтелектуальною [ Поспелов]. Нехай експерт за допомогою телефону або подібного віддаленого пристрою спілкується з кимось (або чимось), що може бути як людиною, так і машиною. Експерт дає певні тести-завдання. За результатами відповідей він повинен визначити, з ким він має справу - з людиною чи з ЕОМ. Якщо він приймає комп'ютер за людину, комп'ютер може вважатися інтелектуальним. Така перевірка дістала назву тесту Тьюринга. Багато спеціалістів вважали, що тест Тьюринга є цілком задовільним для визначення рівня інтелектуальності комп’ютерної системи.Але виявилось, що це не зовсім так. В основі тесту Тьюринга лежить неявне припущення про те, що необхідною умовою ведення діалогу є розуміння співрозмовника. Але у кінці 60-х рр. американський кібернетик Дж. Вейценбаум створив дві програми - ЕЛІЗА і ДОКТОР для використання в психіатрії. Виявилось, що вони можуть невірно зорієнтувати експерта в умовах тесту Тьюринга. В основі побудови цих програм лежить ідея фатичного діалогу.
Визначення. Фатичним діалогом називається діалог без розуміння співрозмовника, на основі формального перефразування почутого.
Так, наприклад, на висловлення пацієнта "Ви не відверті зі мною" програма може відповісти "Чому Ви думаєте, що я не відверта з Вами?" У ряді випадків програма може видати заздалегідь заготовлену фразу. Так, на слова пацієнта "Мій батько мене не любив" вона може відповісти "Розкажіть мені про Вашу сім’ю".
Звичайно, це не має ніякого відношення ні до розуміння, ні до інтелекту, але багато людей, які проводили з цими програмами тест Тьюринга, вирішили, що мають справу з людиною.
3.3 Метод комп’ютерної реалізації фатичного діалогу
В основіпсевдоінтелектуальних програм, які можуть підтримувати фатичний діалог з людиною або з іншими аналогічними програмами, можуть лежати дуже прості алгоритми співставлення зі зразками. Тут описується класичний метод, що дозволяє писати подібні програми [Уїнстон].
Розглянемо “анатомію” програми ДОКТОР у дещо спрощеному вигляді. Діалог з цією програмою може бути, наприклад, таким:
ДОКТОР: Я Вас слухаю.
ЛЮДИНА: Мене бентежить погода.
ДОКТОР: Як давно Вас бентежить погода?
ЛЮДИНА: Відтоді, як померла моя мати.
ДОКТОР: Розкажіть про Вашу сім’ю.
ЛЮДИНА: Всі вони захоплюються комп’ютерами.
ДОКТОР: Машини Вас лякають.
ЛЮДИНА: Ні.
ДОКТОР: Будь ласка, не будьте так небагатослівні…
І так далі до нескінченності.
В основі методу, необхідного для реалізації такого діалогу,можележати механічне порівняння речень, які вводяться людиною,зі зразками(шаблонами) речень, що зберігаються програмою. Якщо речення співпало в повній мірі з одним із зразків, видається одна з відповідей, заздалегідь заготовлених для цього зразка.
Можна розглянути декілька варіантів порівнянь, кожний з них може бути легко запрограмований.
Варіант 1(повний збіг). Якщо речення, що вводиться, повністю збігається з одним із зразків, може бути відповідь: “Так, Ви маєте рацію”, або навпаки: “Ви помиляєтесь, тому що…”, і після “рацію” або “тому що” програміст може написати будь-який текст, що імітує глибоке розуміння специфіки предметної області. Наприклад, дуже непогано буде виглядати такий діалог:
Людина: Квадрат гіпотенузи дорівнює сумі квадратів катетів.
Програма: Так, але є подібний результат і для непрямокутних трикутників; це теорема косинусів.
Навряд чи після декількох подібних відповідей у когось залишаться сумніви в інтелектуальних здібностях програми. Але, звичайно, повні збіги бувають дуже рідко. Тому доводиться використовувати інші типи порівнянь.
Варіант 2(використання замінювачів). Типовим є використання замінювачів * і ?. З замінювачем * співставляється довільний фрагмент тексту, з замінювачем ? співставляється будь-яке окреме слово. Наприклад, шаблон (* комп’ютери*) успішно співставляється з будь-яким реченням, в якому згадується про комп’ютери; шаблон (Я люблю ? яблука) - з такими реченнями, як (Я люблю червоні яблука), (Я люблю солодкі яблука), тощо (але не з реченням (Я люблю їсти зелені яблука)).
Варіант 3(надання значень змінним в процесі співставлення). При цьому можливості програми, що реалізує фатичний діалог, значно розширюються. Вона набуває здібності до генерації відповідей, що залежать від запитань. Так, правило
(Я ? *) (Що ви ще <a> ?) дозволяє на речення Я люблю яблука відповісти Що Ви ще любите?, а на речення Я ненавиджу дощі - Що Ви ще ненавидите? У цьому прикладі при успішному співставленні зміннійaнадається значення слова, з яким співставився замінювач ?. Безумовно, при використанні українських фраз замість англійських потрібно ще стежити за узгодженням суфіксів
Варіант 4(універсальний зразок). Зі зразком (*) співставляється будь-яке речення. Звичайно, і відповіді, що відповідають цьому зразкові, повинні бути такими ж універсальними, наприклад:
(Я Вас не дуже розумію)
(Не будьте такими небагатослівними)
(Чому це має для Вас значення?)
Розглядаючи зв’язки між виділеними СГ, можна знайти, що деякі з цих зв’язків відносяться, по-перше, не лише до окремих елементів СГ, а до груп в цілому та, по-друге, можуть бути віднесені до класів “бути видом (родом) або “бути невід’ємною властивістю”. Такі зв’язки між парами СГ назвемо груповими залежностями (ГЗ) та будемо позначати так:
I = ГЗ (J) (1.7)
де I, J – ідентифікатори груп. Вираз вигляду (1.7) означає, що група I “залежить” від групи J; інакше кажучи, всі елементи I пов’язані з елементами J відношенням “бути видом (родом)” або “бути невід’ємною властивістю”.
Формально ГЗ можуть бути встановлені шляхом аналізу графа зв’язків між СГ. “Залежні” групи (позначені індексом І у виразі (1.7)) відповідають термінальним вершинам цього графу.
Розглянемо тепер зв’язки між елементами семантичних груп. Елементи, що належать до однієї семантичної групи (точніше, поняттям, що їм відповідають), на мають безпосередніх зв’язків. Вони можуть пов’язуватися лише через елементи інших СГ.
Зв’язки одного вигляду між елементами двох різних СГ задаються таблицею, яка називається проблемною сферою (ПС). Кожен такий зв’язок може бути описано виразом
ЗВ’ЯЗОК ::= <I> <N> <p> <J> <M> (1.7)
де I, J – ідентифікатори СГ; N, M – числа, номера елементів СГ; р – ідентифікатор виду зв’язку. Якщо вид зв’язку однозначно визначається пов’язаними елементами, то ідентифікатор р можна опустити:
ЗВ’ЯЗОК ::= <I> <N> – <J> <M> (1.7a)
Ідентифікатор проблемної сфери описується виразом
<ІДЕНТИФІКАТОР ПС> ::= <I> <p> <J> (1.8)
<ІДЕНТИФІКАТОР ПС> ::= <I> – <J> (1.8а)
Одна з ПС, так звана ПС-АЛЬФА, представляє структуру бази знань. Вона містить інформацію про зв’язки між семантичними групами та проблемними сферами. Така ПС пов’язує дві особі СГ: ГРУПИ та СФЕРИ.
3.5 Принцип віртуальної семантичної сітки.Швидкість бази знань при виведенні відповіді на питання суттєво залежить від розміщення знань у пам’яті ЕОМ. Найбільшого прискорення можна досягти, якщо помістити всі знання в оперативну пам’ять. Але для промислових ІІС це не є можливим через великий обсяг знань. Структурування знань ІІС дозволяє розміщувати структурні елементи сітки на зовнішніх носіях та викликати в оперативну пам’ять лише ті елементи сітки, які необхідні для виведення відповіді на задане питання. Структурними елементами сітки є так звані проблемні сфери (ПС). З вибраних в оперативну пам’ять ПС повинна бути зібрана локальна семантична сітка, релевантна до даного питання. Цю сітку будемо називати проблемною семантичною сіткою (ПСС). Даний метод представлення структурованої семантичної сітки можна назвати методом віртуальної семантичної сітки. Користувачу, що задає питання базі знань, здається, що виведення відповіді базується на повній семантичній сітці, тоді як насправді у виведенні відповіді бере участь лише невелика частина структурних елементів семантичної сітки бази знань. Для реалізації цього методу необхідні:
a) Розробка алгоритму перетворення вхідного питання в релевантну проблемну семантичну сітку;
b) Розробка алгоритму виведення відповіді на основі зібраної ПСС;
c) Визначення структури системи керування базою знань (СКБЗ), в якій повинні виконуватися наведення вище алгоритми.
d) Мовні рівні перетворення запитів у базі знань. Структура системи керування базою знань.
... . Про це можна судити з того, що тема штучного розуму, що захопив світ є досить розповсюдженою і популярною. Але окремі особистості, що схильні глибше іти у своєму пізнанні і розумінні проблеми штучного інтелекту, натикаються на величезну кількість етичних і глибоко філософських проблем, що він підіймає самою можливістю свого існування. Частина ІІІ. Гностична діяльність штучного інтелекту ...
... «дитячим» віком цієї філософії, відсутністю дослідницьких традицій, систематичності в накопиченому знанні, а також єдності щодо використання термінології. Свого часу різноманітні проблеми філософії техніки намагалися розв'язати М. Гайдеггер, Г. Маркузе, Е. Дюркгейм, А. Бергсон, К. Ясперс. Однак їм не вдалося знайти несуперечливі, цілісні й систематизовані рішення. Більше того, своєрідна, сві ...
... забезпечує безперервність циклу "наука - техніка - виробництво - збут - споживання" не зможуть успішно діяти на ринку, не маючи інформації. 2.2 Можливості застосування в інформаційній діяльності організації або установи експертних систем Область застосування експертних систем розширяється швидко. І уряд, і промисловість починають фінансувати комерційні експертні системи, так що вже через дек ...
... ії екзистенціалізму і персоналізму проблема особистості стає центральною проблемою, проголошується неповторність духовного самовизначення ("екзистенції") людини. Пошуки сучасної філософії, як і відродження гуманістичної проблематики, обумовлені гострим інтересом до долі людини в сучасному світі, до проблеми виживання особистості в сучасному суспільстві. 2. Проблема антропосоціогенезу. Єдність ...
0 комментариев