Програмне забезпечення ПК

План

Вступ.......................................................................................................... …..3

1. Програмне забезпечення ПК.

1.1. ПК і їх структура, склад або призначення пристроїв ПК.

2. Службові системи Window's.

2.1. Панель задач операційної системи Windows, її призначення та використання 4

2.2. Об’єкти, які створюються в СУБД Microsoft Access. Їх призначення та застосування.......................................................................................................................... 6

2.3. Типи серверів за функціями, які вони підтримують............................... 7

2.4. Системи адресації в Internet. Принципи побудови адрес...................... 8

2.5. Задача..................................................................................................... 10

Висновки........................................................................................................ 13

Література..................................................................................................... 14

Вступ

Мета даної роботи полягає в тому, щоб удосконалити навички роботи з сучасною обчислювальною технікою, а також набути необхідних теоретичних знань з інформатики.

В роботі містяться дані про інтерфейс операційної системи Windows (на прикладі одного з елементів графічного інтерфейсу – панелі задач Windows). Панель задач описана на основі операційної системи Windows 98 (в версії Windows 95 відсутні панелі інструментів на панелі задач, про які згадується при розгляді питання). В роботі також подані відомості з сучасних мережних технологій (локальних обчислювальних мереж та мережі Internet). Практична задача виконана на базі програми Microsoft Access 97. Виконання практичної частини сприяє вдосконаленню навичок роботи на ПЕОМ, а також розумінню принципів та технологій, що лежать в основі сучасних реляційних СУБД.

Розрахунок номеру варіанту. Визначимо номер варіанту згідно з формулою, що міститься в методичних рекомендаціях з виконання контрольних робіт.

Ця формула має вигляд: Z = mod₄₀ (NZK + PR – 2000) + 1, де NZK – номер залікової книжки, PR – поточний рік отримання завдання, а mod_a b дорівнює залишку від ділення b на а.

Таким чином маємо:

Z = mod₄₀ (43 + 2001 – 2000) +1 = mod₄₀ (44) + 1 = 4 + 1 = 5.

Виконуємо варіант 5.

1. ПРОГРАМНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПК.

Програмне забезпечення ПК можна розділити на три групи:

Системне програмне забезпечення. Це операційні системи для ПК, а також системні програми, що виконують різні допоміжні функції, наприклад, створення копій використовуваної інформації, видачу довідкової інформації про комп’ютер, перевірку справності пристроїв комп’ютера та ін.

Прикладне програмне забезпечення. Програми, які безпосередньо забезпечують виконання необхідних для користувача робіт: редагування текстів, малювання, обробка інформаційних масивів та ін.

Інструментальні системи (системи програмування). Забезпечують створення нових програм для ПК.

Межі між вказаними трьома класами програм досить умовні, наприклад, в склад системної програми може входити редактор текстів, тобто програма прикладного характеру.

1.1.     ПК і їх структура, склад або призначення пристроїв ПК

Сучасні ПК відкритої архітектури побудовані за модульним принципом. Можна виділити три основні модулі: пристрої введення інформації, пристрої виведення інформації, системний блок (це власне і є сам комп’ютер).

На сучасних комп’ютерах стандартними пристроями введення інформації є клавіатура та маніпулятор позиціонування курсору (миша), на портативних комп’ютерах (ноутбуках) замість миші використовують трекбол або сенсорну панель.

Стандартним пристроєм виводу інформації є монітор. На сьогоднішній день найбільш широко використовуються монітори з електронно-променевою трубкою; на деяких комп’ютерах використовуються монітори за рідких кристалах (такі пристрої коштують набагато дорожче, проте вони є портативними і споживають меншу кількість електричної енергії, що особливо важливо для портативних комп’ютерів).

Основним пристроєм обробки інформації є центральний процесор комп’ютера. Швидкість операцій обчислення залежить від тактової частоти процесора. Тактова частота вимірюється у мегагерцах (герц – одиниця частоти, що показує, скільки разів відбувається процес на одиницю часу (секунду), мегагерц дорівнює одному мільйону герц). На сьогоднішній день в комп’ютерній техніці використовують декілька сучасних процесорів, що відрізняються за потужністю, технологією виготовлення, частотою, частотою системної шини (пристрою, що відповідає за передавання інформації між процесором і системною пам’яттю), розміром кеша (особливої, дуже швидкої області пам’яті, що використовується для зберігання інформації, яка часто використовується, термін походить від англ. cash – таємниче сховище). Найбільш розповсюджені в сучасних комп’ютерах процесори Athlon, Duron, K6-2 (виробництва AMD) Celeron, Pentium II, Pentium III (виробництва Intel).

В усіх комп’ютерах є також оперативна пам’ять – пристрій для нетривалого зберігання інформації, з якою ведеться робота в даний момент часу. Чим більший розмір пам’яті має комп’ютер – тим більша його потужність. Пам’ять вимірюється в одиницях зберігання інформації – мегабайтах. Інформація у оперативній пам’яті зберігається тільки безпосередньо під час роботи комп’ютеру, після вимкнення живлення ця інформація зникає.

Для тривалого зберігання інформації (наприклад, важливих документів) використовуються накопичувачі на жорстких магнітних дисках (жорсткі диски). Обсяг жорстких дисків вимірюється в мегабайтах та гігабайтах.

Процесор, пам’ять та деякі інші пристрої об’єднуються в комп’ютері за допомогою системної або материнської плати. Різні материнські плати розраховані на різні типи центральних процесорів, в залежності від цього кажуть про архітектуру материнської плати. Наприклад, системні плати для процесорів Celeron мають архітектуру Socket 370, для Pentium II – Slot 1 і т.д. Тип процесорів, що підтримуються, а також інші особливості материнської плати визначаються чіпсетом (мікросхемою на кремнієвих кристалах) плати. На будь-якій системній платі є спеціальні роз’єми (слоти розширення) в які вставляються інші плати (наприклад, за допомогою спеціальної плати на комп’ютері можна дивитися телевізійні передачі – вона зветься ТV-тюнером, є додаткові плати для відтворення звуку, відемонтажу, прослуховування радіопрограм та ін.).

Подання зображення на монітор відбувається за допомогою особливої плати – відеокарти. Можливості різних відеокарт неоднакові, вони залежать від обсягу пам’яті на відеокарті, чіпсету, а також інтерфейсу (засобу підключення відеокарти до системної плати). Усі сучасні відеокарти мають інтерфейс AGP, карти з інтерфейсом PCI застарілі, сучасні комп’ютери ними не обладнуються.

Крім перелічених компонентів в комп’ютері можуть також використовуватися інші (дисководи гнучких та оптичних дисків, звукові, мережеві карти та ін.) але вони не є основними компонентами ЕОМ, ними обладнуються не всі електронно-обчислювальні машини.

СЛУЖБОВІ СИСТЕМИ WINDOW’S

2.1.Панель задач операційної системи Windows, її призначення та використання

Панеллю задач називають елемент графічного інтерфейсу операційної системи Windows, що являє собою розташовану понизу екрану смугу з зображеними на ній задачами (відкритими вікнами) Windows (панель задач розташовується понизу екрану за замовчуванням, але ця настройка не є обов’язковою, користувач може перемістити її до будь-якого краю екрану). Основне призначення панелі задач – управління відкритими задачами. За допомогою панелі задач можна розгортати, згортати, закривати задачі, змінювати розмір вікон; розгортання вікон робиться натисканням лівої кнопки миші, коли курсор переміщений до відповідної задачі, згортання, зміну розміру вікна, переміщення вікна доступні через контекстне меню, яке з’являється при натисканні правою клавішею миші на відповідній задачі; також при наведенні курсору на задачу з’являється підказка, що показує ім’я задачі. Крім управління відкритими задачами панель можна використовувати для доступу до інших ресурсів комп’ютера (наприклад, документів) за допомогою кнопки “Пуск”, що знаходиться в лівому куті панелі. В правому куті панелі задач знаходиться системна область, в ній розташований системний годинник (можна змінювати час, що його показує годинник за допомогою подвійного натискання лівою клавішею миші на системному годиннику, або за допомогою команди з контекстного меню “Настройка даты / времени”); індикатор мови (його можна використовувати для зміни мови, тобто символів, що з’являються при натисканні відповідних клавіш на клавіатурі, наприклад, якщо індикатор позначений як “En” з клавіатури можна набирати англійські літери, “Ru” – літери російського алфавіту та ін.), за допомогою контекстного меню індикатора мови можна змінювати сполучення клавіш для зміни мови (Ctrl+Shift, Alt+Shift, або вибрати пункт “Отсутствует”), додавати нові мови, алфавітами яких може здійснювати набір користувач, видаляти мови, що використовуються в системі; також в системній області знаходяться позначення резидентних програм (програм, що постійно знаходяться в пам’яті). Контекстне меню панелі задач можна використовувати для управління вікнами (доступні три варіанти взаємного розміщення вікон: “Окна сверху вниз”, “Окна каскадом”, “Окна слева направо”); для згортання усіх вікон (команда “Свернуть все окна”); для виклику панелей інструментів (наприклад, панель “Быстрый запуск” призначена для швидкого доступу до програм та документів, що часто використовуються). Крім панелі “Быстрый запуск” (Quik Launch) до послуг користувача три інші стандартні панелі інструментів: “Ссылки” (Links), що дублює панель Links в Internet Explorer, “Рабочий стол” (Desktop), що показує усі піктограми на робочому столі і “Адрес” (Address), яка дозволяє ввести URL (котрий автоматично завантажиться в броузер, або вказати ім’я папки чи файла[1]. Також можна використати контекстне меню для настройки характеристик панелі задач. Ця м_ожливість з’являється при обранні в контекстному меню команди “Свойства”, у діалоговому вікні “Панель задач” можна настроїти зовнішній вигляд панелі (наприклад, прибрати з екрану системний годинник), а також зробити настройку меню “Пуск”