Навигация
3.1. Облік активів
3.1.1. Облік необоротних активів
Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про основні засоби та інші необоротні матеріальні активи, а також розкриття інформації про них у фінансовій звітності визначає Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби". Він набув чинності з 1 липня 2000 року.
Основні визначення, що наведені в положенні (стандарті):
Необоротні активи — всі активи, що не є оборотними. Це матеріальні, нематеріальні та фінансові активи підприємства, строк корисного використання (експлуатації) яких перевищує 12 місяців або операційний цикл.
Основні засоби — матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік).
Об'єкт основних засобів — закінчений пристрій з усіма пристосуваннями і приладдям до нього або окремий конструктивно відокремлений предмет, що призначений для виконання певних самостійних функцій, чи відокремлений комплекс конструктивно з'єднаних предмети? одного або різного призначення, що мають для їх обслуговування загальні пристосування, приладдя, керування та єдиний фундамент, унаслідок чого кожен предмет може виконувати свої функції, а комплекс певну роботу тільки в складі комплексу, а не самостійною.
Якщо один об'єкт основних засобів складається з частин, які мають різний строк корисного використання (експлуатації), то кожна з цих частин може визнаватися в бухгалтерському обліку як окремий об'єкт основних засобів.
Група основних засобів — сукупність однотипних за технічними характеристиками, призначенням та умовами використання необоротних матеріальних активів.
Об'єкт основних засобів визнається активом, якщо існує імовірність того, що підприємство отримає в майбутньому економічні вигоди від його використання та вартість його може бути достовірно визначена.
Одиницею обліку основних засобів є об'єкт основних засобів.
Для обліку й узагальнення інформації про наявність та рух власних або отриманих на умовах фінансового лізингу об’єктів і орендованих цілісних майнових комплексів, які віднесені до складу основних засобів призначено рахунок 10 «Основні засоби». За дебетом рахунку відображається надходження (придбаних, створених, безоплатно отриманих) основних засобів на баланс підприємства, які обліковуються за первісною вартістю, сума витрат, яка пов’язана з поліпшенням об’єкта (модернізація, модифікація, добудова, дообладнання, реконструкція тощо), що призводить до збільшення майбутніх економічних вигод, первісно очікуваних від використання об’єкта; за кредитом — вибуття основних засобів внаслідок продажу, безоплатної передачі або невідповідності критеріям визнання активом, а також у разі часткової ліквідації об’єкта основних засобів; сума уцінки основних засобів.
Метрологічні засади формування інформації про основні засоби П(с)БО №7 “Основні засоби”. Згідно П(с)БО 7 визначають наступні вартість ОЗ:
1. Первісна вартість.
2. Амортизація.
3. Вартість, що амортизується.
4. Ліквідаційна вартість.
5. Справедлива вартість.
У Наказі “Про облікову політику ВАТ “Рівненський центральний універмаг” зазначається, що основними засобами визнаються матеріальні активи, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік), первісна вартість яких більша за 500грн.
Групування основних засобів в аналітичному обліку проводиться згідно з вимогами Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань та господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої наказом Мінфіну України від 30.11.99 №291.
Початкову оцінку об’єкта основних засобів здійснювати по собівартості згідно П(с)БО 7. Ліквідаційну вартість об’єктів основних засобів та нематеріальних активів прийняти рівною 0.
Усі операції на підприємстві, які пов’язані з рухом ОЗ оформлюються первинними документами. Приймання в експлуатацію здійснює комісія призначена наказом керівника підприємства. Введення в дію ОЗ оформлюється актом приймання – передачі (внутрішнього переміщення ОЗ). При придбанні у постачальника, акт складають в одному примірнику.
Синтетичний облік придбання ОЗ ведеться на рахунку 15 “Капітальні інвестиціі” та 10 “Основні засоби “
За дебетом рахунку 10 «Основні засоби» відображається надходження (придбаних, створених, безоплатно отриманих) основних засобів на баланс підприємства, які обліковуються за первісною вартістю; сума витрат, яка пов’язана з поліпшенням об’єкта, що призводить до збільшення майбутніх економічних вигод, первісно очікуваних від використання об’єкта; сума дооцінки вартості об’єкта основних засобів, за кредитом – вибуття основних засобів внаслідок продажу, безоплатної передачі або невідповідності критеріям визнання активом, а також у разі часткової ліквідації об’єкта основних засобів, сума уцінки основних засобів.
Рахунок 10 «Основні засоби» має такі субрахунки:
· 101 «Земельні ділянки»
· 102 «Капітальні витрати на поліпшення земель»
· 103 «Будинки та споруди»
· 104 «Машини та обладнання»
· 1041 «Комп’ютерна та офісна техніка»
· 1042 «Касове обладнення»
· 1043 «Холодильне обладнання»
· 1044 «Інше технічне обладнання»
· 1045 «Торгівельне обладнання»
· 105 «Транспортні засоби»
· 151 «Легкові автомобілі»
· 106 «Інструменти, прилади та інвентар»
· 1061«Меблі офісні»
· 1062«Інструменти»
· 109 «Інші основні засоби»
· 1091«Інші основні засоби»
Таблиця 3.3.
Облік основних засобів
| Зміст господарських операцій | Д | К |
| I. Надходження ОЗ 1. придбання основних засобів за плату | ||
| - відображається вартість основних засобів (без ПДВ) | 152 | 6312 |
| - ПДВ 20% від вартості | 6441 | 6312 |
| -відображається податковий кредит від придбання ОЗ | 6415 | 6441 |
| - відображається вартість транспортних послуг на доставку, установку, монтаж викон.сторонніми організаціями (без ПДВ) | 152 | 6314 |
| -ПДВ 20% від вартості послуг | 6441 | 6314 |
| -відображається податковий кредит від надання транспортних послуг,монтажа | 6415 | 6441 |
| - введений об’єкт в експлуатацію | 103 | 152 |
| 2. будівництво основних засобів власними силами | ||
| - списано матеріали та мшп на буд.роботи | 152 | 205,209, 22 |
| - нарахована заробітня плата за буд.роботи | 152 | 661 |
| - нараховані внески на пенсійне та соц. страхування | 152 | 651,652, 653,656 |
| - відображені витрати на розробку технічних умов, отр. дозвіл на буд. та інші послуги, які надаються сторонніми організаціями (без ПДВ) | 152 | 6312 |
| - ПДВ 20% від вартості послуг | 6441 | 6312 |
| -відображається податковий кредит від вартості послуг на розробку технічних умов | 6415 | 6441 |
| - введений об’єкт в експлуатацію | 103 | 152 |
| 3.Нарахування амортизації | ||
| - виробничого призначення | 831 | 131 |
Документування основних засобів на підприємство оформлюється первинними документами, що визначені наказом Міністерства статистики України «Про затвердження типових форм первинного обліку» №352 від 29.12.1995р.
Документування господарських операцій здійснюється за допомогою таких форм:
1. ОЗ-1 «Акт приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів;
2. ОЗ-2 «Акт приймання-здачі модернізованих об’єктів»
3. ОЗ-3 «Акт списання основних засобів»;
4. ОЗ-6 «Інвентарна картка обліку основних засобів»;
5. ОЗ-7 «Опис інвентарних карток по обліку основних засобів»;
6. ОЗ-8 «Картка обліку руху основних засобів»;
7. ОЗ-9 «Інвентарний список основних засобів»;
8. ОЗ-16 «Розрахунок амортизації по автотранспорту»
У процесі експлуатації основні засоби фізично і морально зношуються. Суму нарахованої амортизації всі підприємства відображають збільшенням суми витрат підприємства і зносу основних засобів.
Індексацію балансової вартості основних засабів на підприємстві проводять.
Малоціні необоротні матеріальні активи – матеріальні активи, очікуваний термін корисного використання яких перевищує 1 рік та вартість до 500 грн.включно.
Інші необоротні матеріальні активи - дану категорію відносять капіталізовані (такі що підлягають амортизації) витрати на ремонт орендованих будівель та приміщень.
Не матеріальні активи – немонетарні активи,які не мають матеріальної форми,можуть бути ідентифікованими та утримуються підприємством з метою використання протягом періоду більше одного року в адміністративних цілях та інше. До нематеріальних активів відноситься придбане чи створене програмне забезпечення.
Первісна вартість основних засобів збільшується на суму витрат,пов’язаних з поліпшенням об’єкта , що призводить до збільшення майбутніх економічних вигод,первісно очікуваних від використання об’єкта.
Первісна вартість нематеріальних активів збільшується на суму витрат, пов’язаних із удосконаленням цих нематеріальних активів і підвищенням їх можливостей та строку використання.
Амортизація необоротних активів.
Основні засоби амортизуються за прямолінійним методом, за яким річна сума амортизації визначається діленням вартості, яка амортизується на строк корисного використання об’єкта основних засобів. Строк корисного використання визначається згідно внутрішніх норм по групах об’єктів,виходів з дати вводу в експлуатацію.
· Прямолінійний метод – річна сума амортизації визначається діленням вартості, що амортизується на очікуваний період часу використання об’єкта основних засобів.
Річна сума амортизації визначається за формулою: 
Норма амортизації: 
де
АВ – річна сума амортизаційних відрахувань;
ПВ – первісна вартість;
ЛВ – ліквідаційна вартість;
Т – термін корисного використання об’єкта;
На – нарма амортизаційних відрахувань.
Встановити для груп основних засобів такі строки корисного використання
1. Земельні ділянки.
2. Капітальні витрати на поліпшення земель.
3. Будинки споруди та передавальні пристрої.
4. Машини та обладнання.
5. Комп’ютерна та офісна техніка.
6. Транспортні засоби.
7. Інструменти,прилади,інвентар.
8. Інші основні засоби.
3.1.2. Облік оборотних активів
Основу оборотних активів підприємства складають його запаси. Під запасами розуміються різноманітні матеріальні активи, які використовуються або будуть використовуватися у виробничій діяльності і містять у собі різноманітні матеріали, товари, готову продукцію і незавершене виробництво. Застосування критеріїв визнання і різноманітних методів оцінки запасів безпосередньо впливає на показники фінансової звітності.
Визначення поняття запасів, порядок їх оцінки і відображення в бухгалтерському обліку наведені в Положенні (стандарті) бухгалтерського обліку 9 «Запаси» (далі – П(С)БО 9).
Норми П(С)БО 9 не поширюються на:
• незавершені роботи за будівельними контрактами, включаючи контракти з надання послуг, безпосередньо пов’язані з будівництвом;
• фінансові активи;
• молодняк тварин і тварин на відгодівлі, продукцію сільського і лісового господарства, корисні копалини, якщо вони оцінюються за чистою вартістю реалізації запасів відповідно до інших положень (стандартів) бухгалтерського обліку.
Запаси є важливою складовою активів підприємства і відносяться до складу оборотних. Найпоширенішим видом запасів є будівельні матеріали для власних потреб, запасні частини на автомобілі, паливо-мастильні матеріали. В залежності від цілей використання запасів, вони поділяються на: Виробничі – придбані або виготовлені самостійно і в подальшому використовуються у виробництві. Товарні – придбані підприємцем з метою перепродажу.Ознайомившись на підприємстві з Національним положенням (стандарт) бухгалтерського обліку №9 “Запаси”. Це положення (стандарт) визначає методологічні засади формування у бухгалтерському обліку інформації про запаси і розкриття її у фінансовій звітності.
Облік запасів ведеться на рахунку другого класу Плану рахунків. За дебетом рахунків відображається збільшення балансової вартості запасів внаслідок їхнього надходження, за кредитом – зменшення вартості запасів внаслідок їхнього вибуття або уцінювання.
У Плані рахунків для відображення запасів передбачено клас 2 «Запаси» який містить 9 рахунків:
1. 20 «Виробничі запаси»
2. 21 «Поточні біологічні активи»
3. 22 «Малоцінні та швидкозношувані предмети»
4. 23 «Виробництво»
5. 24 «Брак у виробництві»
6. 25 «Напівфабрикати»
7. 26 «Готова продукція»
8. 27 «Продукція сільськогосподарського виробництва»
9. 28 «Товари»
ВАТ Рівненський ЦУМ використовує наступні рахунки:
Рахунок 20 «Виробничі запаси» призначено для узагальнення інформації про наявність і рух належних підприємству запасів сировини і матеріалів, будівельних матеріалів, запасних частин, матеріалів сільськогосподарського призначення, палива, тари і тарних матеріалів, відходів основного виробництва.
За дебетом рахунку 20 «Виробничі запаси» відображається надходження запасів на підприємство, їхня дооцінка, за кредитом – витрачання на виробництво (експлуатацію, будівництво), перероблення, відпуск (передавання) стороннім організаціям, уцінювання тощо.
Рахунок 20 має такі субрахунки:
· 201 «Сировина й матеріали»
· 203 «Паливо»
· 205 «Будівельні матеріали»
· 207 «Запасні частини»
· 209 «Інші матеріали»
Рахунок 22 «Малоцінні та швидкозношувані предмети» призначено для обліку та узагальнення інформації про наявність та рух малоцінних та швидкозношуваних предметів, що належать підприємству та зарахована до складу запасів.
На рахунку 28 «Товари» ведеться облік руху товарно-матеріальних цінностей, що надійшли на підприємство для продажу. Цей рахунок використовують переважно збутові, торгові та заготівельні підприємства і організації, а також підприємства громадського харчування.
Рахунок 28 «Товари» має такі субрахунки:
· 281 «Товари на складі»
· 282 «Товари в торгівлі».
Таблиця 3.4.
Облік запасів
| Зміст господарських операцій | Д | К |
| -оплата постачальнику за придбання виробничих запасів | 6316 | 311 |
| - надійшли від постачальників виробничі запаси та мшп | 20,22 | 6316 |
| - ПДВ 20% | 6441 | 6316 |
| -відображається податковий кредит від отримання виробничих запасів та МШП | 6445 | 6441 |
| списуються виробничі запаси та мшп на: | ||
| - загально господарські потреби | 809 | 209 |
| - списуються виробничі запаси на поточний ремонт приміщення | 805 | 205 |
| -списання МШП на господарські потреби | 8018 | 22 |
Проходячи тему облік виробничих запасів, головний бухгалтер надав мені можливість ознайомитись з статутом підприємства та наказом “Про облікову політику підприємства.”
Згідно Наказу “Про облікову політику на підприємстві”, одиницею бухгалтерського обліку запасів на ВАТ “Рівненський центральний універмаг” визнається окремий об’єкт основних засобів та інших матеріальних необоротних активів. Товарно-матеріальні цінності визнавати, оцінювати та обліковувати згідно з вимогами П(с)БО №9.
Не включати до початкової вартості запасів, а відображати у витратах періоду:
ü понаднормові витрати і недостачі запасів;
ü проценти за користування позиками;
ü витрати на збут;
ü інші витрати, що непов’язані з придбанням запасів.
При відпуску запасів у продажу та іншому убутку, оцінка їх здійснюється за методам: 1) середньозваженої собівартості;Метод середньозваженої собівартості – цей метод є дуже поширений. Суть його полягає в тому, що при різних цінах на запаси визначається середня ціна, за якою потім списується собівартість запасів.
При цьому визначають суму кількості одиниць запасів на початок звітного періоду та їх вартість і одиниць запасів, придбаних протягом звітного періоду, та їх вартість. Далі сума добутків кількості таких запасів та їх вартостей ділиться на кількість запасів, що в результаті дає нам середньозважені собівартість одиниці запису на кінець періоду.
Запаси, які не приносять підприємству економічних вигод в майбутньому визнаються неліквідними і списуються в бухгалтерському обліку, а при складанні фінансової звітності згідно П(с)БО 9 не відображається в балансі, а враховується на позабалансовому рахунку 007.Оскільки ВАТ “Рівненський центральний універмаг” займається здаванням в оренду нерухомості та майна, то запаси на підприємстві обліковуються в асортименті більше двох тисяч.
Документальне оформлення операцій з запасами на підприємстві проводить бухгалтерія. Первинними документами при надходженні виробничих запасів на підприємство є : накладна, податкова накладна, вимога, рахунок. По закінченню кожного звітного місяця бухгалтерія підраховує підсумки, щодо кожного найменування, та визначає суму зданого в найм майна. Синтетичний облік запасів ведеться на рахунку 20 “Виробничі запаси.”
Так, як видом діяльності підприє мства є здавання в оренду нерухомості та майна, то обсяг запасів невеликий. Згідно П(с)БО – 9 МШП – це предмети, що використовуються протягом не більше одного року або нормально операційного циклу, якщо він більше одного року, вартістю до 500 грн.На вартість малоцінних та швидкозношуваних предметів, які обліковуються на рахунку 11 до повного зносу і списання, як непридатних для експлуатації. Суму зносу відображати на рахунку 133.
Вартість малоцінних і швидкозношуваних предметів (які обліковуються на рахунку 22 і списуються зразу ж при відпуску в експлуатацію), переданих в експлуатацію, виключаючи зі складу активів (списувати з балансу) з подальшою організацією оперативного кількісного обліку таких предметів по місцях експлуатації і відповідальними особами на протязі строку їх фактичного використання.
Первісною вартістю придбаних МШП є собівартість таких МШП.
3.2.Облік зобов’язань
Функціонуючі підприємства завжди мають в пасиві балансу меншу чи більшу частку позиченого капіталу, оскільки власного не вистачає для розширення масштабів діяльності. Залучений в оборот підприємства капітал має назву зобов'язань.
Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про зобов'язання та розкриття її у фінансовій звітності визначаються П(С)БО 11 "Зобов'язання". Норми цього Положення (стандарту) застосовуються підприємствами, організаціями та іншими юридичними особами незалежно від форм власності, крім бюджетних установ.
Визначення, визнання, порядок оцінки та розкриття інформації щодо зобов'язань регламентуються також Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності", 2 "Баланс", 13 "Фінансові інструменти".
Зобов'язання, що відображаються в бухгалтерському обліку, мають юридичний та економічний зміст. Як юридична категорія господарське зобов'язання - це господарські відносини, що регулюються правом. В силу цих відносин одна сторона уповноважена вимагати від іншої здійснення господарських операцій: передачі майна, виконання робіт, надання послуг тощо, а інша сторона зобов'язана виконувати вимоги щодо предмету зобов'язання і має при цьому право вимагати відповідну винагороду - сплату грошей, зустрічні послуги тощо.
Майнові відносини між суб'єктами господарювання, що виникають у результаті здійснення таких операцій, набувають характеру цивільно-правових зобов'язань.
Суб'єктами зобов'язання, як і в будь-яких інших цивільно-правових відносинах, можуть виступати як фізичні, так і юридичні особи. Це:
- кредитор - особа, якій належить право вимоги;
- боржник - особа, яка несе обов'язок, що відповідає праву вимоги
кредитора.
Кожний із суб'єктів зобов'язання має права й обов'язки, юридично однакове положення і не підпорядкований іншому.
У деяких зобов'язаннях один із суб'єктів виступає виключно як кредитор, інший - виключно як боржник. Однак здебільшого кожен з учасників зобов'язання є водночас і кредитором, і боржником, оскільки обидві сторони можуть мати права й обов'язки одна перед іншою.
Об'єктом зобов'язання є те, на що спрямовані права й обов'язки суб'єктів. Так, кредитор має право вимагати від боржника, а боржник зобов'язаний вчинити на користь кредитора певну дію: передати майно, виконати роботу, сплатити гроші. Отже, об'єктами зобов'язань є дії. Наприклад, у договорі купівлі-продажу продавець зобов'язаний передати майно, а покупець - оплатити його.
Зміст зобов'язання становлять права, вимоги кредитора й обов'язки боржника.
Відповідно до П(С)БО 2 "Баланс", зобов'язання - це заборгованість підприємства, що виникла внаслідок минулих подій і погашення якої в майбутньому, як очікується, призведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють в собі економічні вигоди.
- Це визначення є дуже важливим, оскільки визначає ті характеристики зобов'язань, які впливають на визнання цієї позиції як такої. Залежно від варіювання цих характеристик заборгованість може бути визнана і відображена як зобов'язання або ні, можуть змінюватись оцінка та характеристика зобов'язань на момент здійснення бухгалтерських записів і складання фінансової звітності, та у майбутньому. З іншого боку, правила обліку зобов'язань є дуже тісно пов'язаними з іншими положеннями бухгалтерського обліку. Тому уникнути проблем з обліком зобов'язань неможливо не побудувавши відповідним чином інші елементи облікової системи, такі як, наприклад, облік доходів та витрат, облік активів тощо.
Зобов'язання містять у собі ймовірність майбутнього вилучення коштів підприємства і втрати економічної вигоди внаслідок прийнятих у минулому обов'язків. Водночас підприємство може мати обов'язок діяти певним чином, але це не обов'язково призводить до відображення у його бухгалтерському обліку і фінансовій звітності певного зобов'язання. Воно має юридичну силу (внаслідок укладених контрактів, статутних вимог, законодавчих актів), або є результатом бажання підприємства підтримувати свою ділову репутацію.
Обов'язки підприємства розглядаються як його зобов'язання, якщо вони:
1. Існують на даний момент і є наслідком минулих господарських операцій (наприклад, придбання товарів чи послуг) або подій (понесені чи передбачувані збитки, за які підприємство несе відповідальність).
Як правило, зобов'язання виникає тільки тоді, коли актив отримано або коли підприємство укладає невідмовну угоду придбати актив - тобто в результаті минулих операцій або інших минулих подій. Так, придбання товарів і отримання послуг з відстроченням платежу призводить до виникнення кредиторської заборгованості, а одержання позики банку призводить до зобов'язання повернути її.
2. Пов'язані з необхідністю майбутніх платежів з метою збереження господарських зв'язків підприємства або зі здійсненням нормальної підприємницької діяльності.
3. Мають визначений строк виконання, хоча точна дата може бути невідомою.
4. Прийняті відносно суб'єктів (юридичних чи фізичних осіб або їх групи), які можуть бути ідентифіковані, якщо не в момент прийняття зобов'язання, то в момент його виконання.
Обліковуються не всі господарські зобов'язання, а лише ті, що випливають з виконання укладених підприємством договорів чи здійснення дій, з якими фінансове право пов'язує виникнення зобов'язань із внесення платежів до бюджету та відповідних позабюджетних органів.
У зв'язку зі зміною законодавчої бази пов'язаної з обліковою політикою, з'явилась велика кількість літератури, що трактує терміни дуже по різному, а інколи і неоднозначно.
Згідно П(с)БО 11 Зобов'язання визнається і відображається у бухгалтерському обліку за умови, що його оцінка може бути достовірно визначена та існує ймовірність зменшення економічних вигод у майбутньому внаслідок його погашення.
Якщо на дату балансу раніше визнане зобов'язання не підлягає погашенню, то його сума включається до складу доходу звітного періоду.
У бухгалтерському обліку визнання зобов'язань при придбанні підприємством матеріальних та нематеріальних цінностей, послуг здійснюється із дотриманням принципу відповідності. Для цього використовується метод нарахування, дотримання якого, з точки зору визнання зобов'язань по відношенню до своїх кредиторів, вимагає від підприємства правильного визначення моменту переходу права власності на відповідні цінності або моменту отримання послуг. Саме у момент переходу права власності, який визначається, наприклад, умовами контракту, за відсутності одночасного розрахунку у грошовій формі з постачальниками та підрядниками виникають зобов'язання за отримані активи.
У разі невиконання боржником своїх обов'язків до нього можуть бути застосовані певні санкції шляхом подання кредитором позову до суду.
Для правильної організації бухгалтерського обліку зобов'язань важливим є визначення моменту виникнення зобов'язання, оскільки юридичні та економічні аспекти цього питання не збігаються.
Так, у момент підписання угоди на поставку товарів виникає юридичне зобов'язання, суть якого полягає в тому, що воно підлягає виконанню у майбутньому. У бухгалтерському обліку таке зобов'язання не знаходить відображення, оскільки воно не є борговим.
У бухгалтерському обліку зобов'язання реєструється лише тоді, коли у зв'язку з ним виникає заборгованість. Як правило, заборгованість виникає після одержання прав використання товарів і послуг. Разом з тим, невиконання укладеної угоди може призвести до штрафних санкцій, заборгованість за якими також має відображатись у бухгалтерському обліку.
Оцінка зобов'язань відіграє значну роль при формуванні облікової політики підприємства. Застосування принципу обачності, що передбачає використання в бухгалтерському обліку методів оцінки, які повинні запобігти заниженню сум визнаних зобов'язань, є важливим при оцінці зобов'язань.
Завдяки дії принципу безперервності оцінка зобов'язань підприємства здійснюється, виходячи з припущення, що його діяльність триватиме й надалі.
3.2.1. Облік забезпечень
Забезпечення виступають спеціальним джерелом покриття майбутніх витрат. Вони створюються для відшкодування наступних витрат на:
— виплату відпусток працівникам;
— додаткове пенсійне забезпечення;
— виконання гарантійних зобов’язань;
— реструктуризацію;
— виконання зобов’язань щодо обтяжливих контрактів тощо.
Забезпечення створюються в разі виникнення зобов’язання, погашення якого ймовірно призведе до зменшення ресурсів.
Величина зобов’язання визначається розрахунковим методом за визначеною розрахунковою ставкою для відшкодування відповідних зобов’язань.
Синтетичний облік забезпечення майбутніх витрат і платежів на ВАТ Рівненський ЦУМ ведеться на пасивному рахунку 47 «Забезпечення майбутніх витрат і платежів», який має субрахунки:
471 «Забезпечення виплат відпусток»
472 «Додаткове пенсійне забезпечення»
473 «Забезпечення гарантійних зобов’язань»
474 «Забезпечення інших витрат і платежів».
Найбільш розповсюдженим на практиці є резерв на оплату відпусток працюючим. Він забезпечує наявність джерела виплат відпускних сум та рівномірне включення їх до собівартості продукції, що особливо необхідно в сезонних галузях та на підприємствах з тривалим циклом виробництва.
Резерв на оплату відпусток працюючим створюється у процентах до нарахованої зарплати і залежить від тривалості відпускного періоду. Суми нарахованого резерву відображаються на рахунках:
Д-т 23 «Виробництво»
Д-т 91 «Загальновиробничі витрати»
Д-т 92 «Адміністративні витрати»
Д-т 93 «Витрати на збут»
та інші рахунки, на які була віднесена нарахована зарплата
К-т 471 «Забезпечення виплат відпусток».
У даному разі заробітна плата, нарахована за час відпусток, списується за рахунок резерву і відображається на рахунках:
Д-т 471 Забезпечення виплат відпусток»
К-т «Розрахунки за заробітною платою».
На дебет рахунка 471 «Забезпечення виплат відпусток» відносяться і всі відрахування до соціальних фондів.
Кредитове сальдо за рахунком 471 «Забезпечення виплат відпусток» означає суму створеного забезпечення, що не використано для нарахування відпускних сум до кінця року.
По закінченні року здійснюється уточнення невикористаного забезпечення. При цьому розраховується фактична заборгованість підприємства перед працюючими за невикористану відпустку і сальдо за рахунком 471 «Забезпечення виплат відпусток» корегується до рівня фактичної заборгованості шляхом донарахування або сторнування. Таким чином, сальдо зазначеному рахунку відображається в балансі сумою фактичної заборгованості за невикористану відпустку станом на початок року.
На рахунку 472 «Додаткове пенсійне забезпечення» обліковуються суми забезпечення на оплату додаткових виплат коштів для реалізації програми соціального забезпечення.
Резерв на гарантійне забезпечення, що обліковується на рахунку «Забезпечення гарантійних зобов’язань», створюється на виробничих підприємствах, які реалізують продукцію з гарантією.
Величина забезпечення визначається розрахунковим методом і відображається на рахунках:
Д-т 93 «Витрати на збут»
К-т 473 «Забезпечення гарантійних зобов’язань».
На дебет рахунка 473 «Забезпечення гарантійних зобов’язань» відносяться фактичні затрати на ремонт готової продукції, реалізованої з гарантією.
Можуть створюватися резерви для забезпечення затрат з реструктуризації, виконанні зобов’язань щодо обтяжливих контрактів та деяких інших витрат. Ці резерви обліковуються на рахунку 474 «Забезпечення інших витрат і платежів».
Створені забезпечення шляхом включення їх до затрат, використовуються лише для відшкодування тих затрат, для покриття яких воно було створено.
Аналітичний облік забезпечення майбутніх витрат і платежів організується за їх видами, направленнями формування і використання.
3.2.2Облік довгострокових зобов'язань
Довгострокові зобов'язанпя - зобов'язання інші, ніж поточні.
Відстрочені податкові зобов'язання — тимчасова різниця у сумі податку, яка виникає внаслідок невідповідності суми прибутку за даними бухгалтерського обліку і прибутку, що підлягає оподаткуванню.
Класифікація:
довгострокові кредити банків; інші довгострокові фінансові зобов’язання; відстрочені податкові зобов'язання; інші довгострокові зобов'язання.
Документування господарських операцій
При виникненні заборгованості:
· виписки банку, платіжні доручення, накладні, розрахунки та довідки бухгалтерії, векселі тощо.
При погашенні заборгованості
· платіжне доручення, акредитив, інкасо, ВКО та інші платіжні документи
Синтетичний облік
Рахунок 50 "Довгострокові позики" з відповідними субрахунками
Рахунок 51 "Довгострокові векселі видані" з відповідними субрахунками
Рахунок 52 "Довгострокові зобов'язання за облігаціями" з відповідними субрахунками
Рахунок 53 "Довгострокові зобов'язання з оренди"
Рахунок 54 "Відстрочені податкові зобов'язання"
Рахунок 55 "Інші довгострокові зобов'язання"
Відповідно: за позикодавцями в розрізі кожної позики окремо та строками погашення позик; за кожним виданим векселем; за видами та термінами погашення облігацій; за кожним орендодавцем та об'єктом орендованих необоротних активів; за видами активів або зобов'язань, між оцінками яких для відображення в балансі та цілей оподаткування виникла різниці; за кожним кредитором та видам залучених коштів.
Відображення в облікових регістрах та звітності:
· в облікових регістрах
Журнал 2, Журнал 3, Відомість 3.4
· фінансовій звітності
Баланс (ф. № 1), Звіт про фінансові результати (ф. № 2), Звіт про р грошових коштів (ф. № 3), Примітки до річної фінансової звітності (ф. № 5).
Облік розрахунків за довгостроковими кредитами банків та іншими залученими позиковими коштами у Інших осіб, які не є поточними зобов'язаннями, на ВАТ “Рівненський ЦУМ” ведеться на рахунку 50 "Довгострокові позики".
Таблиця 3.5.
БУХГАЛТЕРСЬКІ ВІДОБРАЖЕННЯ ОБЛІКУ
ДОВГОСТРОКОВИХ ЗОБОВЯЗАНЬ КАПІТАЛУ НА ВАТ “РІВНЕНСЬКИЙ ЦУМ”
| № | Зміст господарської операції | Кореспондуючі рахунки | |
| Дебет | Кредит | ||
| І | Отримано довгострокову позику: - в національній валюті - в іноземній валюті | 311 | 50 |
| 312 | 50 | ||
| 2 | Здійснено поточні фінансові інвестиції за рахунок довгострокових позик | 35 | 50 |
| 3 | Відображ факт. вартість акцій власної емісії, викуплених у його учасників за рахунок довгострокової позики | 45 | 50 |
| 4 | Погашено за рахунок довгострокових позик: - довгострокові векселі видані | 51 | 50 |
| довгострокові зобов'язання за облігаціями | 52 | ||
| 5 | Переведено короткострокові позики у розряд довгострокових у зв'язку з зміною умов кред-ння | 60 | 50 |
| 6 | Відображено зміну теперішньої вартості кредиту | 952 | 50 |
| 7 | Відображено негативну курсову різницю по довгостро-ковому кредиту в іноземній валюті | 974 | 50 |
| 8 | Відображено частину довгострокової позики у складі поточної заборго-ваності за овгостр. зобов'язаннями | 50 | 61 |
| 9 | Відображено позитивну курсову різницю по довгостроковому кредиту в іноземній валюті | 50 | 744 |
0 комментариев