Оперативна маніпуляція свідомістю і поведінкою

1. Оперативна маніпуляція свідомістю і поведінкою.

2. Стратегічна маніпуляція свідомістю і поведінкою [28, 327].

Оперативна, або ситуаційна маніпуляція полягає в тому, що в кожному конкретному випадку використовуються вже наявні у свідомості людей цінності, потреби, стереотипи, звички. Маніпулятор змушує сприймати ту або іншу соціальну інформацію так, як йому вигідно, і направляє її дію в потрібне для себе русло.

Стратегічна маніпуляція полягає в тому, що протягом ряду років у масовій свідомості людей формуються ті цінності, потреби, ідеї, стереотипи, звички (все те, що прийнято називати ідеологією), які самі по собі сприяють підтримці стабільності вигідного маніпулятору політичного й економічного ладу, і можуть бути використані в оперативній маніпуляції, якщо з'явиться потреба в ній. Маніпулювання суспільною свідомістю за допомогою ідеології має свої особливості. Це широкомасштабний і всеосяжний процес, що проводить держава за допомогою органів державної влади. Можна відзначити, що державні апарати країни можна розділити на ідеологічні апарати (церква, школи, родина, правова система, політичні партії, система комунікацій [преса, радіо, телебачення]) і репресивні апарати (уряд, армія, поліція, суди, в'язниці). Всі ідеологічні апарати вносять свій внесок у маніпулювання масовою свідомістю, яка здійснюється за допомогою підпорядкування індивідів політичній ідеології держави. Причому ідеологічний зміст може бути різним. Апарати комунікації "насичують" кожного громадянина щоденною дозою націоналізму, шовінізму, лібералізму, моралізму за допомогою газет, радіо й телебачення. Індивіди "переживають" ідеологію, беручи участь у певних практиках, які забезпечують конкретні ідеологічні апарати.

На основі перерахованих вище визначень можна виділити ознаки й особливості, які властиві маніпулюванню свідомістю.

1.         Маніпулювання є цілеспрямованим однобічним впливом суб'єкта на об'єкт, що має ряд особливостей.

2.         Це духовний, психологічний вплив (а не фізичне насильство або погроза насильства). Воно базується скоріше на фальсифікації й перекручуванні надаваної інформації, ніж на фізичному примусі.

3.         Це прихований вплив, факт якого не повинен бути замічений об'єктом маніпуляції. Якщо спроба маніпуляції розкривається, то це приносить значний збиток маніпулятору. Ще більш ретельно приховується головна мета – так, щоб навіть викриття самого факту спроби маніпуляція не привело до її з'ясування.

4.         Доценко Е.Л. у книзі "Психологія маніпуляції" пояснює: "Наприклад, хтось запитує в нас дорогу на Мінськ, а ми направляємо його неправильно на Пінськ - це лише обман. Маніпуляція буде мати місце тільки в тому випадку, якщо один збирався йти в Мінськ, а ми задумали й зробили так, щоб він захотів піти в Пінськ. Маніпуляція – це психологічний вплив. Він не тільки спонукає людину, що перебуває під впливом, робити те, що бажають інші, він змушує її хотіти це зробити. Маніпуляція – це не насильство, а спокуса" [8, 82].

Та й взагалі, простий обман, будучи одним з важливих частих прийомів у всій технології маніпуляція, сам по собі скласти манипулятивний вплив не може.

5.         Маніпулювання – це вплив, що вимагає значної майстерності й уміння. Масова свідомість є складним об'єктом. Для маніпуляції нею потрібні спеціальні технології, розроблені професіоналами у своїй справі. Технології будуються на знанні законів психології, соціології, лінгвістики й інших наук і на використанні методів і прийомів манипулятивного впливу.

6.         Маніпулювання масовою свідомістю здійснюється через канали ЗМІ. Воно базується на спеціальному прийомі, розрахованому на певний тип особистості або коло об'єктів.

7.         Ефективне управління людьми, маніпулювання ними за допомогою інформаційного впливу стають можливими тільки при наявності зворотного зв'язку. Вся схема інформаційного впливу може працювати вхолосту, якщо не взяти до уваги динаміку зрушень у масовій свідомості, а також можливостей несподіванки, непередбачуваності. У розвинених країнах відбувається безперервний зондаж масової суспільної думки. Це дозволяє вносити своєчасні корективи в пропаганді, усувати виникаючі неузгодженості офіційної ідеології і масової свідомості [28, 331].

Отже, у порівнянні з фізичним насильством і прямим тиском маніпуляція масовою свідомістю – більш тривалий процес, що, до того ж, не дає стовідсоткової гарантії успіху, але при розумному застосуванні маніпулювання дозволяє досягти значних результатів. При цьому факт маніпулювання практично неможливо виявити неспеціалістові, а саме на широкі маси середнього обивателя й спрямований його вплив.

Висновки

Соціально-політичне життя суспільства залежить від взаємодії багатьох різноманітних чинників – зовнішніх і внутрішніх, історичних і сучасних, об'єктивних і суб'єктивних, матеріальних і духовних. На сучасному етапі розвитку людського суспільства, що відрізняється цілісністю, інтегрованістю, взаємозв’язком і взаємозалежністю всіх сторін громадського життя, першорядне значення мають явища і процеси глобального характеру. Саме вони визначають в остаточному підсумку специфіку соціального буття сучасного людства.

Одним з таких явищ глобального характеру є масова свідомість. Масова свідомість – це сукупність ідей, уявлень, в тому числі ілюзорних почуттів, настроїв, що відбивають всі сторони життя суспільства, доступні масам і здатні викликати інтерес. Масова свідомість є частиною суспільної свідомості, поза її межами опиняються різні форми групової свідомості (класової, національної та ін.), спеціалізованої (професійної та ін.). Масова свідомість –це специфічна частина, сектор, зріз суспільної свідомості, в межах якої у представників різних соціальних, національних, професійних та інших груп можуть виникати і виникають аналогічні думки, судження, оцінки, які відображають їх ставлення до проблем та фактів дійсності.

Тоталітаризм можна розглядати як реакцію "масової людини" на політичні і соціально-економічні кризи першої половини XX ст.: революції, світові і громадянські війни, затяжні економічні кризи. Маніпулятивний характер впливу тоталітарної партії на суспільство зумовлено тим, що тоталітаризм не може обмежуватися лише насильницьким примусом – встановлення тоталітарного правління потребує перетворення поведінки, світогляду та навіть мотивацій громадян.

Основним завданням тоталітарних режимів є формування відповідної масової свідомості населення. Тому можна віднести масовізацію суспільства та формування масової свідомості до сутнісних рис тоталітаризму, оскільки демасовізація означає усунення деяких інших його рис, які дозволяють вважати політичний режим тоталітарним. Відсутність такої ознаки тоталітаризму як наявність масового суспільства та масової людини, призводить до опору тоталітарним методам маніпулятивного впливу.

Маніпуляція масовою свідомістю населення в сучасному змісті припускає наявність технології управління поведінкою людей, формування масової свідомості, програмування думок й устремлінь мас, їхніх настроїв і навіть психічного стану з метою забезпечення такої їхньої поведінки, яка необхідна тим, хто володіє прийомами й методами маніпуляції. Це використання способів ідеологічного й соціально-психологічного впливу, застосовуваного з метою зміни мислення людей всупереч їхнім інтересам.

Одним з основних факторів, що вплинули на масову свідомість громадян сьогоднішньої України, є наслідки ідеологічної обробки населення колишнього СРСР інституціями політичної соціалізації (від дитсадка і школи до вузу і парткому) та ЗМІ. Як відомо, у СРСР існувала розгалужена система комуністичного виховання, головний принцип якої полягав у невідворотності й усеохопленності всіх і кожного єдиним ідеологічним впливом. Ця система, зазнаючи деяких організаційних змін, проіснувала впродовж усієї історії СРСР і підготувала не одну ідейно витриману генерацію радянських людей, масова свідомість яких навіть за нових, посткомуністичних умов зберігає чимало стереотипів ідеологічного минулого.

Список використаної літератури

1.           Арендт X. Истоки тоталитаризма. – М. Прогресс, 1996.

2.           Бехтерев В. М. Роль внушения в общественной жизни. – СПб., 1998.

3.           Винокурова С. Масова свідомість у ситуації соціальної кризи: пошук еквівалента втрачених ілюзій // Філософська і соціологічна думка. – 1993, №1. – 176 с.

4.           Вятр Е. Социология политических отношений. – М., 1979. – С.463.

5.           Грушин Б.А. Массовое сознание. – М., 1987. – С. 368.

6.           Дилигенский Г.Г. Социально-политическая психология. Изд. 2-е. – М., 1996.

7.           Донченко Е.А.Концепция социальной психики общества //Философская и социологическая мысль. – 1994. – №2. – С.118-158.

8.           Доценко Е.Л. Психологія маніпуляції. – М.,1996.

9.           Карпухин О., Макаревич Э. Формирование масс. Природа общественных связей и технологии паблик рилейшнз: Опыт историко-социологических исследований. – Калининград: ФГУИПП, 2001.

10.         Кириллов И. Массовое сознание. Структура. Генезис. Сущностные характеристики. – Томск, 1995. –С. 66.

11.         Краткий словарь по социологии. – М., 1999. – С. 344, 351, 355, 364, 368.

12.         Кресіна І.О. Українська національна свідомість і сучасні політичні процеси: (Етнополітологічний аналіз). – К.: Вища школа, 1998. – 392 с.

13.         Лебон Г. Психология народов и масс. – СПб., 1896.

14.         Леонтьев О. Н. Деятельность. Сознание. Личность. – М.: Политиздат, 1975.

15.         Любивый Я.В. Современное массовое сознание : динамика и тенденции развития. – К., 1993.

16.         Нагорна Л. П. Політична культура українського народу: історична ретроспектива і сучасні реалії. – К.: Стилос, 1998. – 278с.

17.         Московичи С. Психология масс. – М. 1996.

18.         Ольшанский Д. В. Массовые настроения в политике. – М.: ПринДи, 1995.

19.         Ольшанский Д. В. Массовые настроения переходного времени // Вопросы философии. – 1992.

20.         Ольшанский Д. В. Психология масс. – СПб.: Питер, 2001.

21.         Ортега-і-Гасет. Вибрані твори / Пер. з ісп. В. Бурггардта, В. Сахна, О.Товстенко. – К., 1994.

22.         Ортега-и-Гассет Х. Восстание масс // Вопросы философии. – 1989.

23.         Парыгин Б. Д. Общественное настроение, его природа и динамика // Проблемы общественной психологии. – М.: Мысль, 1965.

24.         Психология масс: Хрестоматия / Ред.-сост. Д. Я. Райгородский. – Самара: БАХРАХ-М, 2001.

25.         Сергиенко П. Массовое политическое сознание. Проблеми формирования й развития. – К., 1991.

26.         Соціологія: Навчальний посібник \за зачальною редакцією Ш.В. Туленкова. – К.: МАУП.— 1998;

27.         Социология / Под редакц. Г.В. Осипова. – М., 1990. – С.320-369.

28.         Тейлор Ш., Пипло Л., Сирс Д. Социальная психология. 10-е изд. – СПб.: Питер, 2004.

29.         Теремко С. Соціологія. – К.: Лібра, 2001.

30.         Тернер Дж. Социальное влияние. – СПб.: Питер, 2003.

31.         Токарева В.И. Господство масс и общественное мнение. К истории вопроса // Наука і соціальні проблеми суспільства. Вісник Харківського університету. — Харків, 1998. — С. 94—99.

32.         Токарева В.И. Социальный менеджмент: об историческом опыте управления в тоталитарных режимах // Менеджер. Вестник Донецкой государственной академии управления. – Донецк, 1998. –№2. – С.85—89.

33.         Тоффлер О. Смещение власти: знание, богатство и принуждение на пороге XXI века. М.: Изд-во АН СССР, 1991.

34.         Уледов А.К. Общественная психология и идеология. – М., 1985. – 268с.

35.         Уледов А.К. Структура общественного сознания. Теоретико- социологическое исследование. — М., 1968.

36.         Чалдини Р. Психология влияния. – СПб.: Питер, 2003.

37.         Шахзадеян М.А. Обыденное сознание: Философско- методологические проблемы исследования повседневного практического сознания масс. – Ереван, 1984.

38.         Шиллер Г. Манипуляторы сознанием. – М.: Прогресс, 1982.

39.         Юнг К.Г. Сознание и бессознательное. – СПб.; М., 1997. – С. 173-241.