Нейролінгвістичне програмування та стратегії моделювання успіху

Міністерство освіти і науки України

Національний технічний університет України "КПІ"

Факультет соціології та права

Курсова робота

з курсу "Психологія управління"

на тему: "Нейролінгвістичне програмування та стратегії моделювання успіху"

Підготував:

студент ФСП групи АМ-52

Оліневич Дмитро Миколайович

Перевірила:

Русакова Світлана Михайлівна

Київ - 2008

Зміст

Вступ

1. Історія, поняття на підґрунтя НЛП

1.1 Історія НЛП

1.2 Еріксоніанський гіпноз як попередник НЛП

1.3 Мовні патерни

1.4 Філософське підгрунтя НЛП

2. Застосування НЛП. Моделювання стратегій успіху

2.1 Сфера застосування НЛП

2.2 Цілі застосування НЛП

2.3 Пресуппозиції й основні принципи НЛП

2.4 Раппорт

3. Методи НЛП

3.1 Метамодель та милтон-модель

3.2 Рефремінг

4. Моделювання стратегій успіху

Висновок

Список використаної літератури

Вступ

Актуальність

Темою даної курсової роботи є нейролінгвістичне програмування. Розроблене в середині милого сторіччя НЛП зараз є однією із найактуальніших методик психотерапії та психологічного впливу на особистість та маси. В Україні та за кордом набули широкого розповсюдження різноманітні послуги, що стосуються нейролінгвістичного програмування, а саме тренінги, семінари, консультації тощо. Видається багато статей та книг на тему НЛП. Тематика НЛП тренінгів, статей та семінарів досить широка: починаючи від кар’єрного зростання та моделювання власного успіху, закінчуючи техніками зваблювання „pick-up” та заняттями на тему „Як привернути до себе прихильність оточуючих людей”. Про сфери застосування НЛП далі йтиметься детальніше.

Ступінь розробки предмету

Починаючи із 70-х років минулого сторіччя НЛП широко розвивається, пишуться статті та книги на цю тему. Література з НЛП носить як практично-прикладний характер, так і аналітично описовий.

Об’єкт

Об’єкт даної курсової роботи - нейролінгвістичне програмування.

Предмет

Предметом даної курсової роботи є походження, принципи, методи, а також практичне застосування НЛП.

Мета та задачі

Метою даної курсової роботи є дослідити НЛП як явище у сучасній психології взагалі та психології управління зокрема.

Задачі даної роботи можна визначити так:

·          дослідження історії виникнення та передісторії НЛП,

·          визначення технік та методів, що застосовуються в НЛП,

·          окреслити сфери застосування НЛП, тобто практичну сторону даного питання,

·          охарактеризувати методику моделювання власного успіху.

Методи

В даній курсовій роботі застосовувався метод аналізу джерел, а саме літератури з нейролінгвістичного програмування.

1. Історія, поняття на підґрунтя НЛП   1.1 Історія НЛП

Першооснови НЛП були розроблені приблизно в 1973 році Річардом Бендлером і Френком Пьюселіком, студентами, що були у той час, і Джоном Гріндером, професором лінгвістики, в співпраці з відомим ученим Грегорі Бейтсоном. Термін "нейролінгвістичне програмування" відсилає до комплексу моделей і принципів, призначених для дослідження того, як розум і нейрологія ("нейро"), мовні патерни ("лінгвістичне") організації сприйняття і пізнавальних здібностей людини в систематичних патернах ("програмування") взаємодіють при конструюванні суб'єктивної реальності і людської поведінки.

Батьківщина НЛП - місто Санта-Круз в Каліфорнії. Саме там знаходилося відділення каліфорнійського університету, в якому один із засновників НЛП, Джон Гріндер, працював професором на кафедрі лінгвістики, а Річард Бендлер - другий засновник НЛП, навчався математиці і програмуванню. Бендлер був захоплений роботою Фріца Перлза, одного із стовпів гештальт-терапії. Він редагував його книги, дивився відеозаписи, і, вельми успішно копіюючи методи його роботи, проводив сесії з клієнтами і навіть семінари. На один з таких семінарів в 1972 році був запрошений Джон Гріндер, захоплений лінгвістикою психолог, колишній асистент Джорджа Міллера, батька когнітивної психології. Мета його приходу була проста: зрозуміти, як Бендлер робить те, що він робить і спробувати відтворити це. Гріндер спробував пояснити роботу Бендлера на мові трансформаційної граматики і загальної семантики. А допоміг йому в цьому Грегорі Бейтсон - всесвітньо відомий антрополог, кібернетик і лінгвіст, що проживав по сусідству. Разом вони створили дисципліну, основним напрямом якої стало моделювання - вивчення і відтворення поведінки "геніїв", людей володіючих унікальними здібностями.

Організатором гештальт-семінарів був Френк Пьюселік, який згодом став одним з кращих тренерів з НЛП, що зараз живе в Одесі і регулярно провідний тренінги в Москві. У 1975 році вийшла основоположна книга з НЛП, "Структура магії". У ній були описані лінгвістичні патерни Перлза, а також інших відомих психотерапевтів того часу: Мілтона Еріксона і Вірджинії Сатир. Окрім лінгвістики - мистецтва задавання питань і зміни ставлення до ситуацій, був описана низка моделей, дозволяючих терапевтам "читати" своїх клієнтів немов відкриту книгу і допомагати їм у вирішенні складних ситуацій. Так з'явилося класичне НЛП, основний фокус уваги якого - ефективна комунікація і допомога іншим.

В 1980-му році між засновниками НЛП відбулося "розлучення", в результаті якого кожний з них став рухатися в своєму напрямі. Бендлера зацікавили субмодальності - тонкі відмінності в структурі нашого сприйняття. Як яскравість згадуваної "картинки" залежить від інтенсивності переживань? Як, управляючи цими речами, ми можемо змінювати наше сприйняття і ставлення до ситуацій? Такими питаннями задався Бендлер, і його подальші дослідження стосувались цієї теми. Зараз Річард веде тренінги по Design Human Engineering (DHE), що приблизно можна перевести як "інженерне моделювання людини". Це спосіб "вбудовувати" собі всередину різні "прилади": годинник, компаси, регулятори пульсу - і таким чином управляти собою. Крім того, Бендлер веде семінари по Neuro-Hypnotic Repatterning - "нейрогіпнотичному перепатернуванні", модель, яка є рафінованими патернами гіпнозу Мілтона Еріксона.

Джон Гріндер пішов іншим, хоча в чомусь дуже схожим шляхом. У середині 80-х він за його словами, „переглянув світ НЛП і знайшов, що багато людей, що досягли успіху у впливі на інших явно не здатні допомогти самі собі”. Тоді він створив підхід, відомий як „Новий Код НЛП”, призначений для самозастосування. Основна ідея Нового коду - робота із станами і довіра до несвідомого, використання його ресурсів для прийняття рішень.

В кінці 1980-років з НЛП виділилися ще декілька груп з своїми, оригінальними підходами. Серед них можна назвати Тоні Роббінса, батька лайф-коучинга, Тодда Джеймса, що розвиває підхід під назвою "терапія на лінії часу" і, звичайно ж, Роберта Ділтса. Неабияк розбавивши НЛП теорією систем і іншими аналітичними методами, Ділтс створив школу, відому як "Системне НЛП".

Зразково тоді ж, в кінці 1980-х, НЛП потрапило до Росії. Перші російські НЛП-практики з Новосибірська проходили навчання у Джона Гріндера в Каліфорнії. Вони створили базис - майданчик для "заїжджих зірок" і наступне покоління російських тренерів вчилося вже в Росії.

 

1.2 Еріксоніанський гіпноз як попередник НЛП

Все своє життя Мілтон Еріксон (Milton Erickson) практикував стан трансу. Він мав змогу винаходити і творити, оскільки він постійно в інших станах, ніж нормальні люди.

Мілтон Еріксон від народження був позбавлений можливості розрізняти кольори. Він не розрізняв звуки по їх висоті і не був в змозі відтворити мелодію. У дитинстві він страждав від дізлексії (порушення процесу читання). У сімнадцять років він переніс напад поліомієліту і видужав повністю лише завдяки розробленій їм самим програмі реабілітації. У віці 51 року він знову переніс напад поліомієліту, і цього разу йому вдалося видужати лише частково. Останні 10 років життя він був прикований до інвалідного крісла, його мучили постійні болі, він був частково паралізований. У нього були паралізовані мова і права рука

Як іноді буває у сильних духом людей, ці обмеження навпаки спровокували творчий потенціал Еріксона. Він навчився використовувати можливості і реалізовувати потенційні здібності, якими володіє кожна людина.

Якщо іншою назвою гіпнотичного трансу є термін "змінений стан свідомості", тобто не так як завжди, то ввести людину в транс для Еріксона не складало труднощів. Він просто міг описувати пацієнту свої сприйняття реальності. Пацієнт, намагаючись зрозуміти його, пробував так само сприймати оточуюче і, природно, його стан свідомості змінювався. Він впадав в гіпнотичний транс.

У студентські роки Мілтон Еріксон ретельно вивчив роботи А.Р. Лурія, присвячені гіпнозу і тесту словесних асоціацій. Всі одержані знання він перевіряв на практиці, прагнучи створити щось більш зроблене з того, що вже є.

У 1936 році він написав статтю, в якій висловив результати свого експерименту з тестом словесних асоціацій. Зразкова суть цього тесту така. Людина даватиме асоціативний зв'язок на будь-яке стимулююче слово тими словами, які описують його проблему. Причому сам цього він усвідомлювати не буде. В даному випадку, на стимулююче слово "живіт" випробовувана дала такі слова: великий, занепокоєння, немовля, боятися, операція, хвороба, забуто. І це була інформація про її небажану вагітність, яку вона не пам'ятала. Використовуючи деяку зворотну логіку, Еріксон зрозумів, що психотерапевт міг би обернути весь процес і послати замасковане повідомлення клієнту у вигляді розповіді. Саме тоді у нього виникла ідея створення своєї мови гіпнозу, в якому навіювання проводиться м'яко, без насильства оминувши свідомість пацієнта. Складовими цієї гіпнотичної мови є поетичність, образність, різноплановість інформації, що подається, для свідомості і підсвідомості, дбайливість і повага до бажань пацієнта.

"Мій голос може перетворитися на звук, який ти захочеш почути. У спів птахів, шум вітру, шерех листя, гул водопаду…" казав М. Еріксон.

Результатом робіт Мілтона Еріксона стало створення такої методики гіпнотизації, якою практично не буває опору з боку пацієнтів. Кажучи житейською мовою, гіпнозу піддаються всі. У традиційних гіпнотичних школах вважається, що гіпнозу піддаються тільки близько 17% людей. Еріксон пішов від традиційного директивного навіювання, де гіпнотизер пригнічує. Він створив систему, в якій гіпнотизер і пацієнт йдуть разом по шляху розвитку трансу. Використовуючи здатність людини уловлювати щонайменші, не помічаються свідомістю, відхилення в голосі, позі співбесідника він створив метод "аналогових міток" - під час звичайної бесіди з хворим він непомітно для свідомості пацієнта посилав йому установки на одужання. Так само він використовував метафори, передові, на ті часи, розробки фізіолога Павлова у області прямого зумовлення і багато чого іншого. І всі ці прийоми він міг використовувати одночасно. Природно для цього потрібне тренування і деякий елемент мистецтва, майже поезії. Адже поезію людина розуміє не тільки розумом, але і переживає тілом, тобто реагує своєю фізіологією.

Повернувшись до феномена гіпнозу, варто пояснити, що біль - це усвідомлене відчуття, присутнє в реальності. Тому, якщо людина йде з реальності, вона перестає відчувати больові відчуття.

Таким чином М. Еріксон так би мовити подав наступним дослідникам в цій галузі ідею про те, що сприйняття об’єктивної реальності людиною можна змінювати залежно від впливу на неї.

 

1.3 Мовні патерни

Грунтуючись на мовних патернах і сигналах тіла, зібраних експертними методами під час спостережень декількох психотерапевтів[1], які практикують нейролінгвістичне програмування вважають, що наша суб'єктивна реальність визначає переконання, сприйняття і поведінку. Отже, можливо змінювати поведінку, трансформувати переконання і лікувати травми.[2][3][4] Техніка, вироблена на основі даних спостережень, своїми творцями описувалися як "терапевтична магія", тоді як саме НЛП описувалося як "дослідження структури суб'єктивного досвіду".[5][6] Ці твердження грунтуються на принципі, що будь-яка поведінка (будь то найдосконаліша або дисфункціональна) не виявляється випадково, а має структуру, яку можна зрозуміти.[7][8] НЛП застосовується в цілому ряді сфер діяльності: продажі, психотерапія, комунікація, освіта, коучинг, спорт, управління бізнесом, міжособові стосунки, а також в духовних рухах і при зваблюванні. НЛП звинувачують в суперечності, а також іноді критикують за недоведеність і псевдонауковість[9] ті, хто стежить за випадками шахрайства, що зловживають різноманітними заявами і застосовують неетичні практики. Як серед практиків НЛП, так і серед скептично налаштованих людей існує значна різноманіття думок щодо того, що слід рахувати НЛП, а що ні.

 

1.4 Філософське підгрунтя НЛП

НЛП іноді визначають як емпіричну епістемологію. Останнє означає, що воно спирається на особистій досвід та спостереження. НЛП еклектично фокусується на питанні "що працює". З цього питання Дракмен відзначає: "Система ця була розроблена задля відповіді на питання, чому певні психотерапевти так ефективно взаємодіють зі своїми клієнтами. Замість того, щоб досліджувати дане питання з погляду психотерапевтичної теорії і практики, Бендлер і Гріндер звернулися до аналізу того, що робили ці психотерапевти на спостережуванльому рівні, категоризували це і застосовували категорії у вигляді загальних моделей міжособового впливу. НЛП намагається навчити людей спостерігати, робити припущення і реагувати на людей так само, як ті три украй ефективних психотерапевта."[10]

Багато прихильників НЛП вважають, що воно ближче до технології, ніж до науки, і часто відносять його до подібності інженерії, оскільки НЛП намагається відповісти на питання "що працює?", а не на питання "що істинне?". Вони б сказали, що прагнуть створювати практичні моделі і зручні підходи.

Перші розробники заявляли про свою незацікавленість в теорії, і в НЛП рекомендується концентруватися на тому, "що працює". Проте деякі практики створюють і розвивають власні теорії, що стоять за НЛП, грунтуючись на синтезі нейролінгвістичного програмування з іншими особовими, нью-ейджівськимі, психологічними та/або нейрологічними концепціями. Деякі тренери навчають цим теоріям в рамках НЛП.

На тренінгах НЛП навчають спостерігати тонкі вербальні і невербальні сигнали, і мається на увазі, що не може бути жодної визначеності в роботі якого-небудь методу, а поведінкова гнучкість розглядається як ключ до успіху.

2. Застосування НЛП. Моделювання стратегій успіху

 

2.1 Сфера застосування НЛП

Первинною сферою застосування нейролінгвістиченого програмування була сфера мовних і комунікативних явищ в психотерапевтичному процесі. НЛП вчить, що наш досвід формується із відчуттів, сенсорних репрезентацій і нейрологічних і фізіологічних особливостей людини. У НЛП немає обмеження щодо того, що може бути передано в рамках або за допомогою сенсорних систем, допускається можливість синтестезії, іншими словами переживання однієї форми відчуттів усередині іншої сенсорної системи. Таким чином, в НЛП вважається, що допустимо і логічно досліджувати сам суб'єктивний досвід людини. Наслідком даного факту стала широка варіація явищ, в яких застосовується НЛП. Серед них:

Повсякденні комунікативні ситуації, наприклад, ведення переговорів і система комунікації "батько-дитина".

Психологічні явища, наприклад, фобії і вікова регресія.

Медичні явища, наприклад, контроль над больовими відчуттями або вплив на стан здоров'я/хвороби.

Прояви позасвідомих феноменів, наприклад, постгіпнотична суггестія, комунікація на рівні несвідомих процесів, занурення в транс і утилізація зовнішніх сигналів, зміна перцептивного ряду.

Робота з відомими духовними переживаннями і станами, наприклад, медитація і прояснення.

Дослідження суб'єктивних парапсихологічних явищ, наприклад, екстрасенсорне сприйняття.

Зміна сталих стереотипів поведінкових реакцій, наприклад, різка зміна стилю життя, критеріїв і цінностей або знаходження сексуальних партнерів.

Ситуації ведення бізнесу, наприклад, продажі і тренінги для персоналу.

Розділення цілісних поведінкових стратегій на компоненти для їх аналітичного дослідження.

Моделювання відомих та/або ефективних особистостей, тобто суб'єктивна самоідентифікація з тим, яким міг би бути досвід життя в якості таких людей, і проведення деталізованих впливів суггестій на глибинні способи мислення з підгрунтям на доступних спостереженню свідченнях, що дозволяє "копіювати" в різному ступені подробиці манери поведінки і зовнішній стиль життя модельованих осіб.

Розвиток і систематизація ефективніших і різноманітніших підходів при роботі з ситуаціями спілкування, переконаннями і суб'єктивною реальністю людини.

 

2.2 Цілі застосування НЛП

НЛП використовується для отримання і застосування ефективних способів зміни своєї поведінки, психоемоційного стану і світосприймання в цілому. За задумом його творців, воно призначене для того, щоб надати практику нейролінгвістичного програмування комплекс переконань і прийомів роботи із собою й іншими людьми для оптимального і ефективного виконання задач найрізноманітнішого масштабу й індивідуальної значущості - від успішного здійснення повсякденних поведінкових актів до визначення своїх цілей у вельми довгостроковій перспективі. У нейролінгвістичном програмуванні інтерес представляє те, як окрема людина мислить і переживає навколишній світ. При цьому в НЛП прагнуть надати як інструменти набір пресуппозиций, або основних переконань, в які, на думку творців НЛП, корисно повірити. При цьому, враховуючи спрямованість на суб'єктивний досвід, акцент робиться на тому, які переконання для людини саме "суб'єктивно корисні", а не які і якою мірою відповідають "істині".

2.3 Пресуппозиції й основні принципи НЛП

Пресуппозиції НЛП є одночасно і основні принципи нейролінгвістічеського програмування. Пресуппозиції (наприклад, "всесвіт дружній і повний ресурсів"), або набір позитивно сформульованих у вигляді афоризмів переконань (не обов'язково доказових), в НЛП використовуються як базовий інструмент для групової і індивідуальної роботи з технікою. Пресуппозиції сформульовані відповідно до принципів, що лежать поза НЛП. За словами Джейн Ревелл, британського тренера НЛП, пресуппозиції не "є філософією, або непорушним світоглядом, або набором правив і регуляцій. Швидше, це припущення, на підставі яких індивіди вчиняють подальші дії".[11]

Карта не є територією.

Епістемологичний принцип в НЛП запозичується з робіт Альфреда Коржібскі (1933) [12] і Грегорі Бейтсона (1972, 1979) [13][14] і полягає в ідеї, що не існує такого явища, як "об'єктивний досвід". Суб'єктивна природа наших переживань ніколи повністю не охоплює об'єктивний світ. З погляду НЛП, незалежно від того, чи є абсолютно "об'єктивна реальність" чи ні, люди насправді не володіють доступом до абсолютного пізнання реальності, і все, чим вони володіють, це набір переконань щодо реальності, створюваний ними самими протягом життя.

Пресуппозиція "карта не є територією" (англ. the map is not the territory) вважається однією з найважливіших при роботі з людьми, щоб фокусувати їх увагу на тому, що переконання щодо реальності і сприйняття світу ("карта") не є самою реальністю, або всією сукупністю того, що можливо сприймати ("територія").

Іншими словами, в НЛП працюють не з реальністю, або "територією", а з суб'єктивними сприйняттями і переконаннями щодо реальності, або "картами".

Життя і свідомість як системні процеси.

Процеси, що відбуваються в людському організмі і при взаємодії людини з навколишнім середовищем, є процесами в рамках комплексних систем. Організм, соціум і планета формують екологію комплексних систем і підсистем, що взаємодіють і роблять взаємний вплив один на одного.

Подібні системи, як правило, приводять до більш комплексної поведінки, ніж просто лінійні процеси, і розгляд явищ з різних точок зору може привести до різних і однаково вірних описів і розумінь того, що вважати важливим в системі. Наприклад, фахівці з різних областей виходячи з власного досвіду і знань можуть сприймати одну і ту ж проблему по-своєму і, відповідно, пропонувати різні рішення для неї. Тому до втручання в ситуацію вважається корисним зібрати інформацію виходячи з безлічі точок зору для отримання якнайповнішої картини всієї комплексності. Оскільки організм розглядається як комплексна система, даний принцип застосовується і до нього.

В основі будь-якої поведінки лежить позитивний намір

Дана пресуппозиція запозичена з системи переконань Вірджинії Сатір і означає, що б людина не робила, вона насправді прагне виконати деякий позитивний намір (який вона може не усвідомлювати). Передбачається, що поточна поведінка, демонстрована людиною, є кращим вибором з доступних їй в даний момент. На думку прихильників НЛП, знаходження нових альтернатив з цієї точки зору може виявитися корисним, щоб допомогти людині змінити небажану поведінку.

Аналогічно, психіатр Р.Д. Лейнг стверджував, що симптоми того, що звичайно називається психічною хворобою, є лише адаптивними реакціями на незадовільні у принципі вимоги суспільного і сімейного життя, що накладаються на деяких чутливих людей.

2.4 Раппорт

Раппорт - це термін, що позначає відносну якість зв'язку між двома взаємодіючими в системі комунікації індивідами. Хороший раппорт характеризується відчуттям легкості спілкування, довіри один до одного і безперешкодного перебігу спілкування. Наприклад, на вдалий результат психотерапії величезний вплив має якість взаємовідносин, сталих між терапевтом і клієнтом.

Відповідно, більшість сучасних психотерапевтичних шкіл надає особливу увагу встановленню взаємостосунків "терапевт - клієнт". НЛП фокусується на тому, що саме складає раппорт, які саме чинники дозволяють його встановлювати та підтримувати і як можна розрізнити якісний і неякісний раппорт в спілкуванні.

Немає поразок, є тільки зворотний зв'язок.

У нейролінгвістичному програмуванні комунікація не розглядається на основі понять "успіху" і "невдачі". Швидше, вона розглядається з погляду ефективності або неефективності. Невдалі результати, що слідують за певними діями, є не мотивом розчаровуватися і зневірятися, а цінною інформацією у вигляді зворотного зв'язку, який визначає ефективність того, що ви робите. Пресуппозиція запозичується з принципу важливості петель зворотного зв'язку в теорії інформації (Уїльям Рос Ешбі).

Наявність вибору завжди краща, ніж його відсутність.

Значна частина базових навиків НЛП полягає в навчанні розпізнавати ситуацію "застою" і тому, як можна побачити нові варіанти відповідно до афоризму, що вибір починається там, де є три варіанти дій. Аналогічно на це зважає, що безліч описів (моделей процесів) краща, ніж один. Згідно теорії систем, елементом системи, здатним краще всього адаптуватися, впливати на решту елементів і виконувати свої задачі, часто виявляється не найсильніша частина, а та, що демонструє найбільшу гнучкість в спектрі реакцій, що проявляються.

Значення комунікації полягає в одержуваній реакції.

Згідно принципам НЛП, в комунікації значення посилаємого повідомлення полягає не в намірі, що стоїть за повідомленням, а в тому, яку реакцію воно викликає у реципієнта повідомлення. Вважається, що якщо керуватися цим принципом, то можна стати ефективнішим у спілкуванні, оскільки це дозволяє прослідкувати за тим, наскільки, якщо судити по демонстрованій реакції, доходить повідомлення до клієнта, що мається на увазі.

Інші пресуппозиції і принципи.

Люди мають в своєму розпорядженні всі ресурси, необхідні для успіху. Ствержується, що суб'єкту корисно вірити у те, що в нього є все необхідне для проведення зміни, оскільки, якщо це дійсно так, це допоможе йому досягти бажаних результатів.

Структура важливіша, ніж зміст. Якщо у двох проблем схожа психологічна структура, до них, ймовірно, можна використовувати аналогічний підхід. Часто саме структура проблеми (як відбувається її фіксація, які види переконань її підкріплюють, як клієнт думає про неї) важлива понад усе, а не деталі ситуації, в неї вплетеної. Дане розділення форми і змісту також використовується і в сучасній західній психіатрії (у числі піонерів даного підходу Карл Ясперс і Курт Шнайдер).

Якщо завжди робити те, що ти завжди робив, ти завжди одержуватимеш те, що завжди одержував, або в іншому формулюванні: "Якщо ти робиш щось, що не працює, спробуй зробити щось інше" (Бендлер). НЛП розглядає задачі як багаті теми для дослідження, і принцип постійного пошуку нових підходів властивий всій його методології.

Принцип утилізації, або "використовуй все, що працює". Принцип, запозичений у Мілтона Еріксона, відомого за уміння позитивно використовувати сформований клієнтом суб'єктивний образ своїх дефектів або обмежень. НЛП працює за принципом, якщо щось допомагає, то це можна використовувати.

Не існує клієнтів, що чинять опір, є лише недостатньо кваліфіковані терапевти. Опір теж має комунікативний сенс. Він надає інформацію про внутрішній світ клієнта, і його часто слід брати до уваги і досліджувати як цінну інформацію про психіку клієнта. У даному підході НЛП-психотерапія відрізняється від деяких інших психотерапевтичних напрямів, в яких опір розглядається як чинник, з яким належить боротися, з переконанням, що "пацієнт просто не готовий до змін". У НЛП же опір вважається несвідомим повідомленням, що говорить про те, що вибрано невірний напрям роботи, в якому не слід рухатись.

Важливість результату (ефективності), а не механічної процедури (ефектності): якщо щось можна зробити за десять хвилин, не слід витрачати на це годину. НЛП виступає на користь короткострокової терапії, тобто в ньому вважається, що у багатьох випадках все, що необхідне, щоб допомогти клієнту, це змінити те, як він інтерпретує ситуацію. Під задачею психотерапії розуміється ефективне дослідження того, як людина суб'єктивно розуміє, представляє і переживає свою проблему і як можливо допомогти їм досягти своїх цілей, змінивши його розуміння про все це.

Тіло і розум - елементи єдиної системи. У НЛП враховується те, що організм людини впливає на психіку, а психіка впливає на тіло. Те, як людина ходить, рухається, дихає, її м'язові затиски впливають на його психоемоційний стан.

НЛП засноване на сенсорному спостереженні. Спочатку як дані для визначення патернів і структур, що спостерігаються в даній собі та інших людях, НЛП враховує лише те, що можна особисто сприйняти за допомогою сенсорики (зовнішньої або внутрішньої). Сприйняття вважається єдиною основою для отримання актуальної інформації про світ. Такі ж явища, як "читання думок", або абстрактне припущення, засноване на минулому, а не поточному досвіді (наприклад, індивідуальні або культурні стереотипи про те, що повинне бути), і рівняння на "апріорне знання" (тобто уявлення про те, яким світ повинен бути) в НЛП не застосовується. Проте, логічні міркування і постановка гіпотез можуть використовуватися як інструмент для визначення можливих патернів і напрямів дослідження, проте вони завжди потребують перевірки через сенсорне спостереження.

Усвідомлення значення не завжди необхідне. На відміну від традиційних психотерапевтичних шкіл, ефективна зміна або навчання на несвідомому рівні більш важливі, ніж свідоме розуміння. Згідно НЛП, зміна не завжди вимагає інтерпретації або аналізу, важлива лише зміна карти переконань про світ і про себе, при якій раніше недоступне стає можливим.

Жоден патерн не слід розглядати як універсальний. У НЛП мається на увазі, що структура особистого досвіду глибоко індивідуальна. Тобто ця структура унікальним чином розвивається протягом власного життя людини під впливом різних внутрішніх і зовнішніх чинників. Тому жоден з методів НЛП не слідує поширювати на всіх людей.

3. Методи НЛП 3.1 Метамодель та милтон-модель

Метамодемль - модель мови, яка визначає ті лінгвістичні патерни, які роблять неясним зміст комунікації, завдяки процесам спотворення, упущення і узагальнення, і визначає конкретні питання, що мають за мету прояснити і ставити під сумнів неточності мови, щоб відновити їх зв'язок із сенсорним досвідом та з глибинною структурою.

Метамодель вперше була описана в книзі "Структура Магії" Річарда Бендлера і Джона Гріндера. Метамодель була розроблена на основі трансформаційної лінгвістики Ноама Хомського.

Милтон-модель протилежна метамоделі і описує свідоме застосування метамодельних порушень і мовних пресуппозицій для формування трансу.

3.2 Рефремінг

Рефремінг (від англ. „reframing” - „переформування”; „frame” - „форма”, „рамка”) - це техніка НЛП, де небажаній поведінці або рисі наданається позитивна характеристика. Знайдені альтернативи, що задовольняють позитивний намір, який продовжуеться внутрішнім діалогом, аналізом оточення та виробленням стратегії нової поведінки. Рефремінг може також використовуватися в НЛП, щоб описати зміну контексту або представити певну проблему. Один з найефективніших методів для досягнення майже будь-якої бажаної зміни в НЛП - це "шість кроків рефремінгу".

У психотерапії після того, як ідентифікуються негативні/ірраціональні переконання та думки клієнта, терапевт часто працює над тим, що на підставі очевидності змінити у свідомості пацієнта такі думки та переконання на більші ясні, адекватні або просто подати їх у біль позитивному світлі. Це може допомогти клієнтам виробити в собі більш раціональні думки та стратегії вирішення проблем.

Автор бестселерів, блискучий промовець, а також фахівець з NLP може сказати, що сигнал має зміст лише у тій формі або в тому контексті, в якому ми сприймаємо це."[15]

„Якщо ми сприймаємо щось як дане, то ниш мозок отримує відповідні дані для опрацювання. Далі мозок виробляє установки, які дозволяють сприймати нам щось як реальність.якщо ми змінимо так би мовити форму зв’язку між побаченим, тобто подивимося з іншого боку, то ми можемо змінити спосіб яким побачене вплине на наше життя. Ми можемо змінити наше уявлення чи відчуття про що-небудь і разом з тим змінити наші установки та переконання. Ось це і є суть рефремінгу.”[16]

Метод „змаху”.

Метод „змаху” дає мозку направлення в його роботі і може бути використаний для будь-чого: для зміни настрою, позбавлення згубних звичок, такого синдрому, як нав’язливого стану і т.ін. В основі методу лежить вроджений потяг людини до „неприємного” до „приємного”, від „незадоволення” до „задоволення”. Цим потягом забезпечується рівність, гомеостаз.

Техніка:

Визначіть проблему, з якою ви потім будете працювати. Це може бути симптом, шкідлива звичка…. девіантна поведінка і т.д.

Поглибтесь в себе та визначіть пускову картину (звук, почуття), які передували небажаній поведінці чи симптому. Постарайтесь не включати себе в цю картину (дисоціація).

Тепер створіть другий образ, другу картину - так якби ви вже звільнились від шкідливої звички чи небажаного симптому. Відрегулюйте цю „картину” по розміру, кольору, контрастності.

„Змах”. Спочатку уявіть собі першу „пускову” картину, велику та яскраву. Потім у нижній правий кут розташуйте поки що маленький другий образ, другу картину. Друга маленька картина знаходиться всередині першої великої картини. Тепер „махніть” картини, тобто миттєво замініть велику картину маленькою та зробіть останню великою, яскравою, контрастною. Почистіть екран (або відкрийте очі) і „махніть” картини знову. І так 5 разів.

Перевірка. Уявіть перший небажаний образ. Якщо „змах" був ефективний, то це буде важко зробити, а якщо і вдасться, то образ буде тьмяним, розмитим, віддаленим і, головне, неприємним.

Приклад. Припустимо, проблема, над якою ви збираєтесь працювати - це звичка (обсесія, компульсія) зловживати алкоголем. Уявіть собі картину, пов’язану з випивкою або ритуалом випивки. Це можуть бути пляшки, склянки, наповнені горілкою, ваша рука, яка тримає повну чарку і т.д. Зараз на деякий час залиште цю картину в стороні і створіть своїм уявним поглядом ситуацію або власний образ, якби ви вже покінчили з шкідливою звичкою. Напевно, це буде здорова, упевнена в собі людина. Тепер візьміть першу картину, зробіть її більшою, яскравою, чіткою і в нижньому правому куті розташуйте маленьку, темну, нечітку другу картину. Тепер швидко збільшіть розмір, яскравість, чіткість цієї маленької картинки до такої величини, щоб вона закрила першу картину. Це - „змах”.

Як тільки ви „махнете”, ці картини повністю очистять екран. Можете відкрити очі. Потім знову „поверніться” всередину себе і проробіть „змах" ще раз. І так зробіть 5 разів.

Тепер спробуйте уявити собі першу картину. Якщо „змах" проведений ефективно, то це буде важко зробити. Картина буде постійно зникати, а якщо і з’явиться, то буде тьмяною, далекою, а почуття, пов’язані з нею - бляклі. Для того, щоб „змах" був ефективним, краще, щоб у першій картині ви себе не бачили, а в другій картині бажано бути самому.

4. Моделювання стратегій успіху

Цілеспрямована поведінка неможлива за відсутності ретельно продуманої стратегії. Вироблення певних стратегій мислення є невід'ємною складовою частиною процесу моделювання. Погляньте на дитину, батько якого - футбольний фанат. Природно, така дитина намагатиметься наслідувати батькові, неусвідомлено моделювати його поведінку. Те ж саме відбуватиметься, якщо дитину оточують художники, кравці, любителі читання, плавання, велосипедних прогулянок тощо. Значний вплив на формування світогляду і, відповідно, певного типу поведінки надає телебачення. При цьому моделюється не тільки позитивна поведінка, але і негативне, асоціальне. НЛП дозволяє додати моделюванню позитивніший і свідоміший характер.

Перш за все, кожному з нас необхідно навчитися представляти себе на місці іншого. В термінах НЛП це називається перцептуальним зрушенням і означає такий спосіб сприйняття, при якому ви неначе бачите світ очима іншої людини і чуєте його вухами. Наприклад, ви можете стати уважнішим слухачем, а не намагатися весь час говорити самі, як ви звикли. Можете почати інакше реагувати на обставини або скоювати нехарактерні для вас вчинки, - іншими словами, ви можете почати робити все те, чого ви чекаєте від інших. Ми часто поступаємо так, коли по-справжньому кому-то співчуваємо: "Я знаю, що ти зараз відчуваєш". Це і є перший крок на шляху навчання: спостерігайте за кимось, уявляйте себе тим, що робить щось, а потім спробуйте зробити це насправді.

Часто буває так, що люди, поведінку яких ви моделюєте, і самі не усвідомлюють, як у них все так добре виходить. Тому необхідно виявити ті стратегії, якими користуються ці люди. Пам'ятайте про те, що справжня досконалість неможлива без несвідомої компетентності і не дивуйтеся, що навіть найвидатніші люди, як правило, не можуть розповісти про свої дії більше, ніж проста людина з вулиці.

Як тільки ви навчитеся робити те ж саме, що і ваша модель, хай з деякою знижкою на ваш поки що невеликий досвід, вам необхідно буде подумати, як можна змінити запозичену вами стратегію, щоб вона найбільшою мірою підходила саме вам. Вносячи ті або інші зміни і аналізуючи одержані результати, ви зможете відмовитися від тих стратегій, які вам не підходять.

Раніше ми обговорювали один з основних принципів НЛП: " Карта не є територією". Різні способи сприйняття світу знаходять своє віддзеркалення в стратегіях мислення і поведінки, від яких залежить успіх нашої діяльності. При описі стратегій зручно скористатися аналогією з кухарським мистецтвом. Перш за все, необхідні певні інгредієнти - реальні або уявні, - відповідні використовуваним нами системам сприйняття (зорові та слухові образи), які і складають те, що називається людським досвідом. Потім слід визначити оптимальні кількості кожного з цих інгредієнтів - субмодальності. Це нагадує настройку телевізора: додати яскравості або контрастності, збавити звук і т.д. Крім того (про це знає кухар), важливо, в якому порядку всі ці інгредієнти додаються у страву в процесі її приготування. Відповідно, велике значення має послідовність кроків, які ми робимо для досягнення поставленої мети. Подібна послідовність кроків, або синтаксис стратегії, повинна бути ретельно продумана наперед, ще до початку будь-якої діяльності. Ці три чинники - що робити, до якого ступеня і в якому порядку - і складають основу будь-якої стратегії і ефективного моделювання успіху в НЛП.[17]

Висновок

НЛП є назамінним помічником в управлінні та бізнесі. Це підвищення ефективності внутрішніх і зовнішніх комунікацій компанії і підтримка управлінських рішень.

Можна говорити про два варіанти використовування НЛП в компанії: особисте й інституційне. Під особистим застосуванням мається на увазі застосування НЛП окремим топ-менеджером або групою менеджерів. В цьому випадку НЛП використовується індивідуально або стає частиною організаційної культури. Такий варіант використовування дає достатньо швидкий і має добре відчутний ефект. Найважливішим елементом в цьому випадку є навчання і "емоційне зараження".

Відповідно, запровадження НЛП як профільної технології вимагає серйозної роботи з системою цінностей і мотивації. У тих випадках, коли система цінностей в компанії відповідає технології, її необхідно впроваджує.

Список використаної літератури

1.         Бейтсон Г. Шаги в направлении экологии разума. - М.: УРСС, 2005. (Расширенное переиздание.) (електронне видання)

2.         Бейтсон Г. Разум и природа. - М.: УРСС, 2006. (електронне видання)

3.         Бендлер Ричард, Гриндер Джон. Рефрейминг: ориентация личности с помощью речевых стратегий.

4.         Дилтс Роберт. Изменение убеждений с помощью НЛП. (електронне видання)

5.         Мак-Дермотт Ян, О'Коннор Дж. НЛП и здоровье. (електронне видання)

6.         Эриксон Милтон. Мой голос останется с вами. (електронне видання)

7.         Alok Jha. Was Derren Brown really playing Russian roulette - or was it just a trick?. The Guardian, 9 oct. 2003 (електронне видання)

8.         Andreas, Steve & Faulkner, Charles; NLP: The New Technology of Achievement by NLP Comprehensive Feb 19, 1996 (електронне видання)

9.         Bandler, Richard & Grinder, John (1979). Frogs into Princes: Neuro Linguistic Programming.

10.      Bandler, Richard & Grinder, John (1979). Frogs into Princes: Neuro Linguistic Programming.

11.      Bandler, Richard & John Grinder (1983). Reframing: Neurolinguistic programming and the transformation of meaning.

12.      Bandler, Richard & John Grinder (1975). The Structure of Magic I: A Book About Language and Therapy.

13.      Dilts, Robert B, Grinder, John, Bandler, Richard & DeLozier, Judith A. (1980). Neuro-Linguistic Programming: Volume I - The Study of the Structure of Subjective Experience. Meta Publications, 1980 (електронне видання)

14.      Druckman, Enhancing Human Performance: Issues, Theories, and Techniques (1988) с.138

15.      Love M. H. Neuro-Linguistic Programming: A Basis for Language Learning // The Journal of the Imagination in Language Learning and Teaching. Volume VI, 2001

16.      Korzybski A. Science and Sanity: An Introduction to Non-Aristotelian Systems and General Semantics. - Inst. of General Semantics, 1995. (електронне видання)

17.      Sharpley C.F. (1987). "Research Findings on Neuro-linguistic Programming: Non supportive Data or an Untestable Theory".communication and Cognition Journal of Counseling Psychology, 1987 Vol.34, No.1.

18.      The First Institute. What is Neuro-Linguistic Programming?. 1996 (електронне видання)

19.      http://www.diplomatsvb.org/modeling

20.      http://www.ipr.by/ru/articles/art_2008/art_36.html

[1] Bandler, Richard & Grinder, John (1979). Frogs into Princes: Neuro Linguistic Programming.

[2] Bandler, Richard & Grinder, John (1979). Frogs into Princes: Neuro Linguistic Programming.

[3] Bandler, Richard & John Grinder (1983). Reframing: Neurolinguistic programming and the transformation of meaning.

[4] Bandler, Richard & John Grinder (1975). The Structure of Magic I: A Book About Language and Therapy.

[5] Sharpley C.F. (1987). «Research Findings on Neuro-linguistic Programming: Non supportive Data or an Untestable Theory». Communication and Cognition Journal of Counseling Psychology, 1987 Vol. 34, No. 1.

[6] Dilts, Robert B, Grinder, John, Bandler, Richard & DeLozier, Judith A. (1980). Neuro-Linguistic Programming: Volume I — The Study of the Structure of Subjective Experience. Meta Publications, 1980

[7] Bandler, Richard & John Grinder (1975a). The Structure of Magic I: A Book About Language and Therapy. Palo Alto, CA: Science & Behavior Books.

[8] The First Institute. What is Neuro-Linguistic Programming?. 1996

[9] Alok Jha. Was Derren Brown really playing Russian roulette — or was it just a trick?. The Guardian, 9 октября 2003.

[10] Druckman, Enhancing Human Performance: Issues, Theories, and Techniques (1988) с.138

[11] Love M. H. Neuro-Linguistic Programming: A Basis for Language Learning // The Journal of the Imagination in Language Learning and Teaching. Volume VI, 2001

[12] Korzybski A. Science and Sanity: An Introduction to Non-Aristotelian Systems and General Semantics. — Inst. of General Semantics, 1995.

[13] Бейтсон Г. Шаги в направлении экологии разума. — М.: УРСС, 2005. (Расширенное переиздание.)

[14] Бейтсон Г. Разум и природа. — М.: УРСС, 2006.

[15] Ричард Бендлер Джон Гриндер. Рефрейминг: ориентация личности с помощью речевых стратегий.

[16] Andreas, Steve & Faulkner, Charles; NLP: The New Technology of Achievement by NLP Comprehensive Feb 19, 1996

[17] http://www.diplomatsvb.org/modeling