Навигация
Особливості адаптації студентів до навчального процесу
51871
знак
1
таблица
0
изображений
2.1 Особливості адаптації студентів до навчального процесу
Навчання у вищому навчальному закладі передбачає велике розумове та нервово-емоційне навантаження. В особливо складне становище потрапляють студенти-прешокурсники, які після важких випускних екзаменів у школі та ще складніших вступних іспитів у вищий навчальний заклад опиняються у незвичних соціальних умовах. Змінюється ритм роботи, відпочинку, сну, з’являються нові емоції та переживання. Досить часто вони призводять до фрустрації і розчарування. Як правило ці переживання залишаються невідомими викладачам і кураторам груп. Це ускладнює процес виявлення психологічних проблем і надання соціально-психологічної допомоги.
Слід зазначити, що проблеми переходу, входження особистості в нове соціальне середовище не можна вважати достатньо вивченим. Вміння швидко пристосовуватись до різноманітних партнерів дуже важливе для рольової та ділової поведінки. Швидкість пристосувань – важлива ознака комунікативної компетентності [15].
У психологічній літературі поняття адаптації традиційно пов’язувалось з пристосуванням організму до умов « навколишнього середовища» Поступово воно поширювалось на всі науки, збагачуючи свій зміст. На процес адаптації впливає ряд факторів - це рівень попередньої підготовки молоді до вузу; об’єктивного уявлення молоді про майбутню професійну діяльність; психологічний мікроклімат у найближчому оточенні студентства; взаємини, які складаються у студента з викладачами; самооцінка студента.
На основі аналізу літератури і теоретичного осмислення проблеми, процес оптимізації соціально – психологічного клімату в колективі не повинен бути простим пристосуванням особистості до нового середовища і вимог, а передбачає активний, усвідомлений характер її входження в нове середовище і вимог. а передбачає активний, усвідомлений характер її входження в нове середовище життєдіяльності. А тому змістовний, творчий характер адаптації може бути досягнутий тільки в результаті активної перетворюючої діяльності суб’єкта адаптації, оптимальне особистості до діяльності може мати місце тільки тоді, коли воно здійснюється за допомогою активних дій і процесів самої особистості. Це складний процес, який являє собою не тільки (і не стільки) пристосування особистості до нових умов вищого навчального закладу як до тимчасового специфічного середовища, скільки набуття особистісно нового соціального статусу – статусу студента.
Поняття соціального статусу нерозривно пов’язане з виділення специфічних рис студентів, зокрема, студентів молодших курсів, що визначають соціальне положення і психологію цієї особливої групи. С.М. Годник відзначає принципову відмінність у поняттях «студент» у соціологічній і психолого – педагогічній літературі. «Для соціолога студент – це представник певної соціальної групи, для педагога – це об’єкт (суб’єкт) навчально – виховного процесу вузу і передусім конкретного курсу. Тому вузівському педагогу важливо знати не тільки загальні характеристики студента, але і особливості його соціального стану на кожному курсі».
Аналіз літератури (Годник С.М., Клименко В.А., Колесов Д.В.) [24, 18] дозволяє нам визначити деякі характеристики соціального статусу студента перших курсів вищого навчального закладу. Суттю такого статусу можна вважати оволодіння нормами і функціями майбутньої професійної діяльності. Відмінними рисами соціального статусу можуть бути:
- усвідомлення нової якості в своїй соціальній позиції, підвищене почуття власної гідності (« я вже не школяр, студент»);
- прагнення закріпитися в цій новій для себе позиції;
- прагнення домогтися перших успіхів, які підтверджують нову, більш високу, позицію;
- інтерес і старанність у виконанні навчальної та іншої роботи в стінах вищого навчального закладу;
- різноманітність навчальних і позакласних інтересів.
Студенти – першокурсники, що відчували ще вчора увагу і опіку шкільних вчителів, в умовах вищого навчального закладу відчувають себе дискомфортно. Нові умови діяльності їх у вузі – це якісно нова система відносин, де на перший план виступає необхідність самостійної регуляції своєї поведінки, наявність тих ступенів свободи в організації своїх занять і побуту, які ще не так давно були їм недоступні.
З точки зору структурних компонентів оптимізації соціально – психологічного клімату виділяють активаційний компонент, пов’язаний із функціональними затратами і компенсацією факторів, що перешкоджають досягненню цілей. Когнітивний і емоційний компоненти, а також мотиваційно-вольові процеси, які забезпечують регуляцію. Всіх наступних компонентів [21].
Оптимізація соціально – психологічного клімату трактуються як інтеграція особистості в дану систему соціальних відносин [25].
Існує думка, що процес оптимізації соціально – психологічного клімату виступає як єдність процесів акомодації (засвоєння правил середовища, уподібнення їй) і асиміляції (уподібнення собі, перетворення середовища), тобто як двосторонній процес і результат зустрічної активності суб’єкта і соціального середовища [26].
Для розуміння сутності процесу оптимізації соціально – психологічного клімату є важливим питання про співвідношення соціальної адаптації та соціалізації. На думку одних авторів соціалізація являє собою засвоєння індивідом соціального досвіду певної системи знань, норм, цінностей, що дозволяють йому функціонувати [22]. Інші визначають адаптацію студентів до навчання у вищому навчальному закладі як інтенсивний і динамічний, багатосторонній і комплексний процес життєдіяльності, в якому індивід на базі відповідних і пристосувальних реакцій виробляє стійкі навички задоволення тих потреб, які висуваються до нього в ході навчання і виховання у вищій школі. При цьому на думку деяких авторів спочатку проходить адаптація до соціального середовища вузу, а на старих курсах до вибраної професії та спеціальності [25].
Проблема першокурсників полягає не тільки в тому, щоб сприйняти і зрозуміти нову для них систему, а й у тому, щоб прийняти її на емоційно – особистісному рівні, знайти в ній особистісні сенси. Актуалізація потенційної загрози, яку породжує неадаптивність до нових умов життєдіяльності, може виявитися у відсутності орієнтації в соціально – психологічному просторі навчального закладу, що зумовлює певну ізольованість, негативно позначається на самооцінці особистості, на процесі міжособистісного спілкування в групі [24].
Адаптивність – інтегративна властивість, яка характеризує ступінь психологічної адаптації особистості і визначається відповідністю, відносною невідповідністю або крайнім ступенем невідповідності і відсутністю можливості адаптації між цілями, устремлінням індивіда і досягнутими результатами [23].
Успішній адаптації сприяє наявність в академічній групі позитивного соціально – психологічний настрій, який відтворюють ефективний процес навчальної діяльності [23].
Будь–який соціально–психологічний клімат, в тому числі й студентської групи, перебуває під впливом соціально – психологічного клімату в суспільстві, умов життєдіяльності колективу, особливостей суспільної думки, психологічного зараження, наслідування, групової динаміки особливостей міжособистісного спілкування. Позитивними ознаками соціально - психологічного клімату в групі є: наявність позитивної перспективи для групи та для кожного її індивіда; довіра та висока вимогливість один до одного; ділова критика; вільне висловлювання власної думки; відсутність тиску у групі, так і ззовні; задоволеність від належності до групи та від процесу спілкування. Позитивний соціально – психологічний клімат у студентській групі сприяє задоволенню у студентів потреби у спілкуванні, розкриттю їхніх індивідуальних рис, позитивному ставленню до навчання.
Важливим чинником дезадаптивності, що може сприяти виникненню кризи, є адаптація до умов нової субкультури. Особливо гострою є ця проблема для тих студентів, які навчаються далеко від культурного середовища, в якому вони виросли та сформували свою особистість. Соціальна психологія для цього використовує термін «культурний шок», коли людина, не будучи підготовленою до культурного середовища, потрапляє до нього. Цей термін був введений К.Обертом, який виходив із того, що входження в нову культуру може призвести до дезорієнтації індивіда, яка проявляється в шести аспектах:
- напруження внаслідок зусиль, які необхідні у процесі психологічної адаптації: симптоми – роздратованість, безсоння, психосоматичні розлади. Цей аспект культурного шоку називають також «культурною втомою»;
- почуття втрати друзів, статусу внаслідок відірваності від звичного оточення; відчуття деривації у новому середовищі;
- почуття відкинутості, що часто відповідає дійсності через ворожість оточуючих;
- плутанина в рольових очікуваннях, ціннісних орієнтаціях і власній егоїстичності;
- здивування, тривога, дискомфорт, обурення або відраза « моральна тривога»- при усвідомленні різниці між культурами;
- початок безсилля від неможливості ефективно взаємодіяти зі своїм новим оточенням.
Похожие работы
... [63, 65]. Йдеться про конструювання і втілення способів інтеграції змісту освіти, на основі яких має розгортатися відповідний навчальний процес. Вчені виділяють такі способи інтеграції змісту початкового навчання: інтегровані курси; інтегровані підручники; інтегровані завдання; інтегровані уроки. Найбільш поширеними способами інтеграції змісту освіти в початкових класах є інтегровані курси. Для ...
... ій сугестії індивіда, невпевненості в собі тощо. За ознакою "усвідомлювання - неусвідомлювання" виокремлюють усвідомлювані (переконання, групові експектації, вплив авторитету) та неусвідомлювані механізми десоціалізації (вони проявляються здебільшого в ранньому дитинстві та виражаються через такі явища, як навіювання, наслідування, психологічне зараження, ідентифікація). Соціальне оточення діє на ...
... 0% 0% 0% 5,9% 0% 0% 0% 6. 42-і 0% 0% 0% 5,9% 0% 0% 0% Відповіді випробовуваних були цілком щирі. РОЗДІЛ 3. РОБОТА З РОЗВИТКУ КОМУНІКАТИВНИХ УМІНЬ СТУДЕНТІВ-МЕДИКІВ 3.1 Процедура соціально-психологічного тренінгу У якості психокорекціонного заходу була розроблена програма соціально-психологічного тренінгу з розвитку комунікативної компетенції студентів-медиків. Мета ...
... актуальним. Також діти з розумовою неповносправністю потребують спілкування в колі ровесників, вчителів, батьків та друзів. Діти з особливими потребами становлять об’єкт соціальної роботи з надзвичайно складною структурою. 1.2 Особливості релігійного виховання підлітків з особливими потребами в сім’ї Людина є сотворена Богом, її покликання – відкрити своє синівство та усім серцем і душею ...
0 комментариев