Загальна характеристика уваги та її властивостей
Особливості уваги молодшого школяра
Дослідження стійкості уваги молодшого школяра (за допомогою методики “Рахування за Крепеліним”)
Оцінка обсягу динамічної уваги молодшого школяра за допомогою таблиць Шульте
Дослідження стійкості уваги за методикою Бурдона
Навигация
Особливості уваги молодшого школяра
Особливості уваги дітей молодшого шкільного віку
115873
знака
41
таблица
0
изображений
1.2 Особливості уваги молодшого школяра
Молодший шкільний вік (з 6-7 до 9-10 років) визначається вступом до школи. У теперішній час навчання в школі починається з 6-7 років. Шкільний колектив бере на себе відповідальність визначити готовність дитини до початкового навчання за допомогою різноманітних бесід з психологом.
Дитина, що вступила до школи, переходить на нову сходинку системи відносин між людьми: у неї з’являються нові обов’язки, пов’язані з навчальною діяльністю.
Навчання дітей починається з початкових класів. У цьому віці для них характерні деякі особливості фізичного розвитку. До цього часу взагалі закінчується закостеніння черепу голови, закриваються роднички, оформлюються черепні шви та триває зміцніння скелету в цілому. Однак розвиток та закостеніння кінцівок, хребта та тазових кісток знаходиться у стадії великої інтенсивності [64].
Суттєвою особливістю молодших школярів є посилене зростання мускулатури, збільшення м’язів у обсягу та значне зростання м’язової сили.
Суттєвим фактором розвитку психіки є удосконалення нервової діяльності. Розвиток головного мозку у молодших школярів проявляється як у збільшенні його ваги, так i в зміні структурних зв’язків між нейронами.
Суттєве значення для розумового розвитку молодших школярів має правильна організація та удосконалення їх пізнавальної діяльності. Передусім важливо розвивати ті психічні процеси, які пов’язані з безпосереднім пізнанням довкілля, тобто відчуття та сприйняття.
У молодших школярів інтенсивно розвивається друга сигнальна система, пов’язана з абстрактним мисленням та мовленням. Це створює умови для засвоєння багатьох питань програмного матеріалу не тільки на рівні уявлень, а й на рівні теоретичних понять, особливо з мов та математики.
Успішна організація навчальної роботи молодших школярів потребує постійної турботи про розвиток у них довільної уваги та формування вольових зусиль у подоланні труднощів при оволодінні знаннями. Знаючи, що у дітей цієї вікової групи переважає мимовільна увага i що вони важко зосереджуються на сприйнятті “нецікавого” матеріалу, учителі намагаються використати різноманітні педагогічні засоби, щоб зробити навчання цікавим [58].
Пізнавальна активність дитини, спрямована на обстеження довкілля, організує її увагу на досліджуваних об’єктах доволі довго, поки не пропаде інтерес. Якщо 6-7-річна дитина зайнята важливою для неї грою, то вона, не припиняючи може грати дві, а то й три години. Так же довго вона може бути зосереджена і на продуктивній діяльності (малювання). Однак такі результати зосередження уваги - наслідок інтересу до того, чим зайнята дитина. Вона ж буде томитися, відволікатися та відчувати себе зовсім нещасною, якщо треба бути уважною в тій діяльності, яка їй байдужа, або зовсім не подобається.
Дорослий може організувати увагу дитини за допомогою словесних вказівок. Їй нагадують про необхідність виконання заданої дії, вказуючи при цьому способи дії.
Молодший школяр деякою мірою може й сам планувати свою діяльність. При цьому він словесно промовляє те, що він повинен і в якій послідовності буде виконувати ту чи іншу роботу. Планування, безумовно, організує увагу дитини [59].
І все ж, хоча діти в початкових класах можуть довільно регулювати свою поведінку, мимовільна увага переважає. Дітям важко зосередитись на одноманітній та малопривабливій для них діяльності, або на діяльності цікавій, що вимагає значного розумового напруження. Відключення уваги врятовує від перевтомлення. Ця особливість уваги є однією з підстав для включення до занять елементів гри та достатньо частої зміни форм діяльності.
Діти молодшого шкільного віку здібні утримувати увагу на інтелектуальних задач, але це вимагає деяких зусиль волі та організації високої мотивації.
Увага дітей молодшого шкільного віку характеризується малою стійкістю (10-15 хвилин), малим обсягом (2-3 одиниці), слабким розподілом, нерозвиненим переключенням. У дітей цього віку переважає мимовільна увага. Зазначені особливості уваги необхідно враховувати в процесі навчання та виховання молодших школярів. Викладання в початкових класах повинно бути безпосередньо цікавим, емоційно насиченим, з широким застосуванням наочності. У молодших класах, особливо 1 та 2, через кожні 15-20 хвилин треба змінювати вид діяльності, щоб попередити втому уваги, неможна давати учням цих класів матеріал, великий за обсягом, і такий, сприйняття якого вимагає високого рівня розподілу уваги [56].
Молодших школярів приваблює те, що для них нове; при цьому необхідно, щоб був зв’язок між новою інформацією і тим, що їм вже відомо; тільки за таких умов учні здібні зрозуміти та добре засвоїти новий для них матеріал.
Навчальна діяльність учнів молодших класів в основному протікає на рівні мимовільної уваги, це зовсім не означає, що довільна увага виключена з їх навчальної роботи.
У процесі навчання треба вимагати у учнів свідомого ставлення до навчання, розвиваючи у них довільну увагу.
Довільна увага формується на нижчих ступенях навчання, хоча тут вона не грає основної ролі.
Окрім довільної та мимовільної уваги, виокремлюють ще один особливий вид – післядовільну увагу.
При організації навчально-виховного процесу в школі необхідно враховувати особливості всіх видів уваги.
Слід враховувати, що постійна підтримка уваги за допомогою вольових зусиль пов’язана зі значним напруженням та є дуже виснажливою. Саме це й визначає особливе значення післядовільної уваги в процесі навчання.
Вихованню післядовільної уваги у молодших школярів сприяє проблемність навчання, використання творчих завдань, самостійна робота.
Важливою умовою формування уваги молодшого школяра є правильна та чітка організація всього навчального процесу. Виступаючи однією з умов успішності навчання, увага, одночасно, й формується в ньому.
Щоб краще зрозуміти особливості уваги дітей молодшого шкільного віку, треба зрозуміти те, що характерне для їх вищої нервової діяльності.
Процеси збудження та гальмування у корі півкуль змінюються у молодших школярів доволі швидко. Тому увага дитини молодшого шкільного віку відрізняється легким переключенням та відволіканням, що заважає їй зосередитись на одному об’єкті.
Існує помилкова думка, ніби діти молодшого віку відрізняються більшою спостережливістю, ніж підлітки, юнаки та навіть дорослі люди. Подібне уявлення виникає іноді тому, що молодші школярі помічають у речах такі несуттєві елементи, на які дорослі не звертають уваги.
Увага молодшого школяра в більшому ступені, ніж увага дітей старшого віку, залежить від поставленої перед ним задачі [7].
Навчання дитини в школі, сам процес здобування знань – все це сприяє швидкому зростанню у молодших школярів мимовільної уваги, яка розвивається у них, головним чином, на ґрунті виникаючих інтересів, і, зокрема, інтересу до навчальних занять.
Цей інтерес у молодшого школяра спочатку носить дифузний характер, розповсюджений на все, що пов’язане з навчанням. У перші місяці перебування в школі дітей цікавлять не стільки знання, скільки весь комплекс нових відносин і сам характер навчальної діяльності.
У подальшому навчанні інтереси у школяра починають диференціюватися й поступово набувають пізнавального характеру. У зв’язку з цим діти стають більш уважнішими при одних видах роботи та відрізняються неуважність при іншого роду навчальних заняттях.
У молодших школярів мимовільна увага в більшому ступені залежить від враження матеріалу, від його наочності та конкретності, від впливу на емоційну сферу дитини. Хоча у молодшого школяра найбільше розвинена мимовільна увага, однак перші роки навчання – головний період формування й довільної вольової уваги [24].
Довільна увага має велике значення в навчальній роботі молодшого школяра, хоча уміння керувати зосередженістю своєї свідомості у дитини цього віку ще недостатньо розвинене. Однак наявність різноманітних учнівських обов’язків, вимог учителя, вплив дитячого колективу, всі обставини шкільного життя сприяють розвитку цього виду уваги. У кожній навчальній роботі далеко не все представляє безпосередній інтерес для учня, і він часто змушений довільно зосереджуватись на предметі в силу почуття обов’язку або опосередкованого інтересу до роботи. Звичайно, після ряду зусиль, довільна увага в учня переходить в особливий різновид мимовільної, а саме – в післядовільну увагу.
Велике місце в навчальній роботі школярів посідає й звичайна увага, коли учневі вдається зосередитися на нецікавій роботі тільки в силу того, що він неодноразово займався аналогічною справою [31].
Перевага у дітей молодшого шкільного віку мимовільної уваги над довільною може бути пояснена тим, що регулююча діяльність другої нервової системи відносно до першої в цьому віці ще недостатня.
Регуляція уваги тісно пов’язана не тільки з волею, але й з розвитком логічного мислення. Для довільної уваги необхідний достатньо високий її рівень. Щоб примусити себе бути уважною, людина повинна дійти до висновку про необхідність зосередитися, зважити “за” й “проти” та відкинути ті висновки, які сприяють відволіканню від предмета, на якому треба зосередитися. Тому, довільна увага є не тільки вольовою, але й інтелектуальною, тобто пов’язаною з достатньо розвинутим мисленням.
Необхідно відзначити також і особливості довільної уваги молодших школярів с точки зору тієї задачі, якій вона підпорядкована. У старших учнів та у дорослих цей вид уваги утримується на об’єкті й у тих випадках, коли задача пов’язана з далекою мотивацією. Так, людина може наполегливо й глибоко зосереджуватися на важкій та нецікавій роботі заради результату, який очікується в далекому майбутньому. Молодший школяр може робити (діяти) подібним чином більшою частиною в тих випадках, коли до цієї віддаленої мотивації приєднується більш близька задача (одержати добру оцінку). За такої мотивації вольові зусилля незначні, тому що вимоги моменту змушують учня бути уважним, так би мовити, в силу необхідності. Так, на уроці молодший школяр буває уважним не тому, що він сам перемагає себе, свою неуважність та відволікання, а тому, що на нього впливає учитель, який стимулює його роботу, примушує зосередитися.
В умовах шкільного життя увага молодшого школяра багато в чому залежить від уваги інших дітей, і в цьому розумінні колектив та навчальна праця – головні фактори розвитку уваги [51]. Спостереження показують, що ті школярі, які в силу будь-яких причин позбавлені нормального шкільного навчання, стають менш працездатними, менш здатними до зосередження, в особливості тоді, коли їм доводиться займатися в колективі.
Увага дітей молодшого шкільного віку нестійка, вона часто переключається з одного об’єкта на інший. Тому, з поля уваги дітей треба віддалити все, що не має відношення до роботи на уроці. Учитель іноді і не здогадується, що служить причиною неуважності дітей.
Неуважність молодших школярів особливо часто виникає, якщо навчальний матеріал здається їм нецікавим, нудним, не збуджує у них емоцій. Це трапляється тоді, коли учитель не мобілізував увагу учнів, не вказав на необхідність зрозуміти та запам’ятати те, що він повідомляє, не виділив в ньому головне, суттєве.
Багато недоліків уваги зникають в учня в процесі правильно організованої навчальної роботи. При добре заповненому працею уроці, учні 1 класу можуть бути тривалий час уважними не відволікаючись від навчальних занять, навіть якщо ці заняття не представляють для них інтересу [52].
Особливістю уваги молодших школярів є те, що вона підвладна зовнішнім впливам, в більшому ступені залежить від умов, в яких йде робота учнів. Часто те, що не впливає на увагу старших школярів, виступає як значний відволікаючий фактор для молодших учнів.
Увага - зосередженість психічної діяльності на певних об’єктах. Вона є важливою умовою чіткості сприймання та розуміння людиною предметів та явищ і відносин між ними. Зосередженість свідомості – якісно своєрідний її стан, необхідний для успішної та продуктивної діяльності.
Увага є невід’ємною частиною від психічних процесів та станів, вона – необхідний психологічний компонент діяльності людини. Зосередженість проявляється в сприйнятті нового учбового матеріалу, в запам’ятовуванні та відтворенні, а також у практичному застосуванні отриманих знань.
Увага, таким чином, – це якість або особливість психічної діяльності людини, що забезпечує найкраще відображення одних предметів та явищ дійсності при одночасному відволіканні від інших.
Серед психічних процесів увага займає особливе місце: вона не є самостійним психічним процесом і не відноситься до якостей особистості.
За активністю людини в організації уваги розрізняють три види уваги: довільну, післядовільну та мимовільну.
Довільна увага – це зосередження на об’єкті, яке викликане умовами діяльності та свідомо регулюється.
Післядовільна увага – зосередження на об’єкті значущому та цінному для особистості.
Мимовільна увага – це зосередження свідомості на об’єкті в силу особливості цього об’єкта як подразника.
Для того, щоб краще зрозуміти особливості уваги дітей молодшого шкільного віку, необхідно з’ясувати те, що є характерним для їх вищої нервової діяльності.
Навчання дитини в школі, сам процес здобування знань – все це сприяє швидкому зростанню у молодших школярів мимовільної уваги, яка розвивається у них, головним чином, на ґрунті виникаючих інтересів, і, зокрема, інтересу до навчальних занять.
У молодших школярів мимовільна увага в більшому ступені залежить від враження матеріалу, від його наочності та конкретності, від впливу на емоційну сферу дитини. Хоча у молодшого школяра найбільше розвинена увага мимовільна, однак перші роки навчання – головний період формування й довільної вольової уваги.
Таким чином, необхідно підкреслити, що виховання уваги школяра означає формування його особистості, її психічних якостей. Для цього необхідно передусім загальна висока культура навчально-виховної роботи. Вона містить розвиток широких пізнавальних інтересів у дітей, застосування активних методів навчання, формування у школярів почуття відповідальності, свідомого ставлення до навчання, розуміння необхідності знань, виховання волі школярів та звички до планової систематичної праці. Все це тісно пов’язано з рішенням задачі, поставленої перед школою – не тільки дати дітям знання, а й навчити їх працювати.
При вихованні уваги необхідно враховувати вікові особливості учнів. Діти молодшого шкільного віку відрізняються меншою стійкістю уваги, вони не можуть довго зосереджуватися на чомусь одному. Тому в роботу з дітьми молодшого віку треба вносити більше різноманітності, частіше змінювати один вид діяльності другим. Молодші школярі, безумовно, більш потребують меншого темпу роботи, ніж учні старших класів.
Успішне виховання уваги в учнів значною мірою залежить від вміння вчителя розподіляти на уроці свою увагу. Той, хто сам може бути достатньо уважним до роботи учнів, тримає всіх їх у колі свого зору, з увагою вислуховує відповіді школярів, стежить за їх поведінкою, проявляє до них живий інтерес не тільки в класі, а й поза школою, – такий учитель, безумовно, зуміє організувати дітей на роботу й буде успішно виховувати у них увагу.
Але не слід думати, що слабкий розвиток цих якостей у самого вчителя є нездоланною перешкодою для його доброї роботи. Всі ці властивості піддаються розвитку й кожен учитель може виховувати їх у собі, якщо вин буде наполегливо працювати над собою, над покращенням своєї праці в школі.
Знання індивідуальних особливостей уваги учнів і можливість визначення цих особливостей.
Розділ ІІ. Експериментальне дослідження особливостей уваги молодших школярів
Виходячи з того, що однією з задач дослідження є експериментальне вивчення особливостей уваги дітей молодшого шкільного віку, були поставлені такі задачі:
1. Дослідити індивідуальні особливості розвитку стійкості уваги молодших школярів.
2. Визначити особливості обсягу динамічної уваги дітей молодшого шкільного віку.
3. Провести кількісний та якісний аналіз результатів, отриманих в процесі дослідження.
Дослідження проводилося в середній загальноосвітній школі № 16 м. Харкова у 2005 - 2006 навчальному році. В дослідженні взяли участь 20 учнів 3-Б класу (вік – 9 років).
Були обрані такі методики:
– методика “Рахування за Крепеліним”;
– методика “Таблиці Шульте”;
– методика “Коректурна проба Бурдона”.
Похожие работы
... і дитини у молодшому шкільному віці. Цей період учені називають сенситивним, тобто найбільш сприятливим для розвитку образного мислення й уяви. Розділ ІІ Рівень розвитку пізнавальних процесів дітей молодшого шкільного віку та прийоми його підвищення 2.1 Тестування та виявлення недоліків при формуванні пізнавальних процесів у дітей молодшого шкільного віку Були перевірені діти від 5,5 до 7 ...
... ів емпатійних тенденцій ЕГ і КГ Така ситуація стала приводом до створення нами програми розвитку почуття емпатії у дітей молодшого шкільного віку. 2.2 Програма розвитку емпатії у дітей молодшого шкільного віку Емоції відіграють у житті людини надзвичайно важливу роль. Емоції це особливий клас психічних процесів і станів, пов’язаних з інстинктами, потребами, мотивами, які відображають у ...
... , що саме це характерно для кращих радянських людей, тому, «що колиб батько Володі дізнався, чому Володя його не зустрів, він на нього не образився б, а навпаки, мабуть, навіть похвалив». Для дітей молодшого шкільного віку дуже характерні різні оцінки своїх вчинків і вчинків інших людей, а також судження про них. Ця суперечність властива самому життю, самим фактам людських відносин, в які включає ...
... у молодших школярів необхідні певні психодіагностичні методики про які йтиметься у практичній частині моєї роботи. 2. Практична частина 2.1 Психокорекція молодших школярів з проблемами в поведінці Агресивна поведінка Тема агресивної поведінки дітей на сьогодні є вельми актуальною. Для молодшого школяра з агресивною поведінкою характерні різкі негативні реакції на незначні зауваження й ...
0 комментариев