Навигация
Методи та принципи психології
20763
знака
0
таблиц
0
изображений
3. Методи та принципи психології
Методи вивчення психології:
1) природний і лабораторний експеримент;
2) спостереження;
3) дослідження продуктів діяльності людини;
4) метод тестів і анкетування.
Для дослідження тієї чи іншої психологічної проблеми використовується відповідна система прийомів і правил дослідження - методика конкретного дослідження (висування гіпотези, вибір експериментального прийому і відповідного матеріалу, виділення контрольних і експериментальних груп випробування, визначення змісту серій експерименту, статистична і теоретична обробка експериментального матеріалу та ін.).
Основні теоретичні принципи психології:
1) визнання детермінірованності психічних явищ матеріальної дійсності;
2) генетичний підхід до психічних явищ, дослідження їх у розвитку;
3) вивчення психіки людини у взаємозв'язку біологічних і соціальних факторів;
4) визнання нерозривного взаємозв'язку психіки і діяльності.
Наукове розуміння психіки людини можливо лише при цілісному розгляді сукупності психічних явищ. Абсолютизація окремих сторін психіки приведе до помилкових концепцій і теорій.
Психологія вивчає властивість мозку, що полягає в психічному відображенні матеріальної дійсності, у результаті якого формуються ідеальні образи реальної дійсності, необхідні для регуляції взаємодії організму з навколишнім середовищем.
Основним поняттям психології є поняття психічного образа.
Психічний образ - цілісне, інтеграційне відображення відносно самостійної, дискретної частини дійсності; це інформаційна модель дійсності, яка використовується вищими тваринами і людиною для регуляції своєї життєдіяльності.
Психічні образи забезпечують досягнення визначених цілей, і їх зміст обумовлюється цими цілями. Найбільш загальною властивістю психічних образів є їхня адекватність дійсності, а загальною функцією - регуляція діяльності.
Психічне відображення світу людини зв'язано з його суспільною природою, воно опосередковується суспільно виробленими знаннями. Психіка, як здатність є й у тварин. Але вищою формою психіки є свідомість людини, що виникла в процесі суспільно-трудової практики. Свідомість нерозривна з мовою. Завдяки свідомості людина довільно регулює свою поведінку. Свідомість не фотографічно відбиває явища дійсності. Вона розкриває об'єктивні внутрішні зв'язки між явищами.
Змістом психіки є ідеальні образи об'єктивно існуючих явищ. Але ці образи виникають у різних людей по різному. Вони залежать від минулого досвіду, знань, потреб, інтересів, психічного стану і т. ін. Інакше кажучи, психіка - це суб'єктивне відображення об'єктивного світу. Однак суб'єктивний характер відображення не означає, що це відображення неправильне; перевірка суспільно-історичної й особистої практики забезпечує об'єктивне відображення оточуючого світу.
Отже, психіка - це суб'єктивне відображення об'єктивної дійсності в ідеальних образах, на основі яких регулюється взаємодія людини з зовнішнім середовищем.
Зміст психіки містить у собі не тільки психічні образи, але і необразні компоненти - загальні ціннісні орієнтації особистості, змісти і значення явищ розумової дії.
Однак психіка людини, як вища форма, позначається ще і поняттям "свідомість". Але поняття психіки ширше, ніж поняття свідомості, тому що психіка включає в себе сферу підсвідомості і надсвідомості ("Поверх-Я").
Усі психічні явища, які підлягають вивченню психології, поділяються на три групи:
1) психічні процеси;
2) психічні стани;
3) психічні властивості особистості.
Психічний процес - це акт психічної діяльності, що має свій об'єкт відображення і свою регульовану функцію.
Психічне відображення - це формування образа тих умов, у яких здійснюється дана діяльність.
Психічні процеси - це орієнтовно-регулюючі компоненти діяльності. Вони підрозділяються на пізнавальні (відчуття, сприйняття, мислення, пам'ять і уява), емоційні і вольові.
Уся психічна діяльність людини - це сукупність пізнавальних, вольових і емоційних процесів.
Психічний стан - це тимчасова своєрідність психічної діяльності, обумовлена її змістом і відношенням людини до цього змісту.
Пізнаючи та перетворюючи світ засобами науки, духовної культури, індивідуальної та суспільної практики, людина в усі часи намагалася з'ясувати свою власну природу, розкрити тайни свого внутрішнього світу, визначити рушійні сили свого розвитку, закони поведінки, заподій і спонуки актів, які здійснюються, сенс свого існування і своє призначення у світі.
Людське життя суперечливе у своїй сутності. Кожна людська істота так чи інакше самовизначається і самоутверджується в просторі й часі, відміряному їй на життя, знаходить собі на перетині біологічного й соціального, фізичного й психічного, індивідуального й універсального, внутрішнього й зовнішнього, суб'єктивного та об'єктивного, матеріального й духовного вимірів існування.
Психологія взагалі має давню історію, але як самостійна наукова дисципліна є досить молодою. Її вік налічує лише близько ста років. За цей короткий історичний період вона затвердилася як відносно автономна галузь наукового знання, що вирізняється тільки їй властивою теорією, методологією, методами дослідження.
Значення психології серед інших наук постійно зростає. Водночас і світ у своєму динамічному русі стає дедалі складнішим і загадковішим. Виникають нові проблеми людського існування, що вимагають нових наукових підходів, теорій, концепцій, нової методології і нових методів дослідження психічних явищ. Проте це не означає, що все надбане раніше психологією як наукою має бути відкинуто як застаріле і непотрібне. Адже існують одвічні проблеми людського буття, глобальні питання, відповідь на які сучасна наука не може дати без урахування попереднього досвіду.
Вітчизняна психологічна наука має свою історію, свої традиції, які формувалися не осторонь світової психології. Отже, важливим критерієм її сучасності й розвиненості є відповідність світовим досягненням, бачення свого місця серед психологічних напрямів, які визначають світовий рівень наукових досліджень у цій галузі.
У психології як науки висвітлюються принципові, загальнонаукові теоретико-методологічні положення, які характеризують психологію як самостійну галузь наукового знання. Як відомо, предмет і метод визначають специфіку будь-якої науки, а також окреслюють змістові та формальні межі, перспективи розвитку конкретного наукового знання. Історія психологічної думки та сучасний її стан демонструють “життєздатність” і перспективність психології як частки загальнолюдської культури та змістової складової суспільного життя в конкретний історичний проміжок години – сьогодення.
А також розкривається можливий осередок у побудові системи психологічних знань та основний принцип – вчинковий – у тлумаченні змісту психічного. Цей принцип дає змогу поєднати в розкритті змісту психічного не тільки власне загально-психологічні, а й вікові та інші характеристики тих чи інших психологічних феноменів. Використана пояснювальна модель не пропагується як єдино можлива, вона подається як варіант, що не виключає побудову інших – споріднених чи принципово відмінних, але спрямованих до більш глибокого і детального висвітлення змісту психологічних феноменів.
Отже, коріння цього дерева – філософські проблеми психології з такими розгалуженнями, як теорія відображення, рефлекторна теорія психіки, вчення про принципи психології, її методологія.
Основу системи психологічної науки становлять історія психології та загальна психологія. Кожна психологічна теорія або психологічний експеримент завжди ґрунтуються на певній філософській концепції людини, суспільно-політичній ідеології або етичній системі, які у психологічних побудовах знаходять свою конкретизацію та збагачення.
Висновок
Отже, для чого вивчають психологію? Усі ми живемо серед людей та маємо розуміти психологію інших. Усі ми так чи інше є психологами, та якщо доповнити життєве надбання психологічними знаннями, ми тільки виграємо.
Усім важливо зрозуміти, як орієнтуватися в особливостях особистості, мотивах поведінки, пам’яті та мислення, характеру та темпераменті. Якщо не мати таких орієнтирів в складних процесах взаємодії між особистостями та спілкуванні, можна припуститися багатьох хибних кроків та помилок. Також важливо вірно оцінювати особисті можливості, недоліки, вміти психологічно охарактеризувати самого себе як особистість.
Всім вищезазначеним задачам відповідає система знань психології. Вона корисна просто людині для особистих цілей, щоб розуміти стан своєї власної душі, при необхідності вносити в нього зміни (аутотренінг, нейролінгвістичне програмування, медитація); вона необхідна батькам та педагогам, щоб розуміти, що відбувається в душах дітей, надавати їм першу психологічну допомогу, корегувати їхній психічний стан та розвиток; вона необхідна діловій людині, щоб приймати відповідальні рішення з урахуванням психологічного стану партнерів, вміння впливу на їх симпатії та антипатії, впевненість та смак; без неї також не обійтись інженерові, що вирішує завдання надійності дій операторів.
ЛІТЕРАТУРА
1. Киричук О.В., Роменець В.А.: Основи психології (підручник), К-1997;
2. Богословский В.В., Ковалёва А.Г., Степанова А.А.: Общая психология, М-1981
3. Немов Р.С.: Психологія (учебник): Кн.1. М-1994, разд.1
4. Психология: Словарь. – М-1990
Похожие работы
... ість, аутичність. Переважаючі поведінкові відхилення: стереотипність дій, афективність, репресивність. 2.3 Проведення дослідження та інтерпретація результатів Практичне дослідження психологічних особливостей дітей із затримкою психічного розвитку проводилось на базі дитячого оздоровчого табору «Жовтень», де ці діти відпочивали протягом 2 літніх місяців 2008 року. Протягом цього часу за ними ...
... ється безпосередньо поштово-телеграфній установі для виконання. Розділ 3. Організаційні, тактичні та психологічні особливості накладання арешту на кореспонденцію і зняття інформації з каналів зв’язку . 3.1. Організаційні особливості накладання арешту на кореспонденцію і зняття інформації з каналів зв’язку При підготовці накладання арешту на кореспонденцію і зняття інформації з каналів ...
... ій сім’ї формує у дитини занижену або низьку самооцінку, що негативно відбивається на психологічному здоров’ї дитини, її міжособистісному спілкуванні. 2.4 Особливості психологічного супроводу дітей з неповних сімей Отримані в дослідженні результати дозволяють сформулювати рекомендації для практичних психологів. У своїй роботі з дітьми, що виховуються одним родителем, психолог повинен ...
... є частої зміни ситуацій і досить широкого кола учасників (приналежність до компанії підвищує впевненість підлітка в собі і дає додаткові можливості для самоствердження). Розділ 2. Аналіз психологічних особливостей міжособистісного спілкування підлітків 2.1 Застосовані методики аналізу психологічних особливостей спілкування підлітків та їх характеристика Опитувальник міжособистісних ві ...
0 комментариев