4. КОГНІТИВНА ТЕОРІЯ ОСОБИСТОСТІ ДЖ.КЕЛЛІ
Когнітивний напрямок персонології підкреслює вплив інтелектуальних чи розумових процесів на поведінку людини. Джордж Келлі був одним з піонерів цього напрямку.
Дж.Келлі надавав великого значення тому, як люди усвідомлюють і інтерпретують свій життєвий досвід. Отже, його теорія особистості зосереджена на процесах, що дозволяють людям зрозуміти психологічну сферу свого життя. Модель особистості Келлі заснована на аналогії людини як дослідника. А саме, він робить припущення, що подібно вченому, що вивчає певний феномен, будь-яка людина висуває робочі гіпотези про реальність, за допомогою яких вона намагається передбачати і контролювати події життя. Зрозуміло, Келлі не стверджував, що кожна людина буквально є вченим, що спостерігає якісь явища природи чи соціального життя і використовує складні методи для збору й оцінки даних. Така аналогія далека його точці зору. Але він усе-таки припустив, що всі люди - вчені в тому сенсі, що вони формулюють гіпотези і стежать за тим, підтвердяться їх гіпотези чи ні, залучаючи до цієї діяльності ті ж психічні процеси, що і вчений у ході наукового пошуку.
Таким чином, в основі теорії особистості Келлі лежить передумова про те, що наука є квінтесенцією тих способів і процедур, за допомогою яких кожний з нас висуває нові ідеї про світ. Мета науки - передбачити, змінити і зрозуміти події, тобто основна мета вченого - зменшити невизначеність. Але не тільки вчені - усі люди мають такі цілі. Ми усі зацікавлені в передбаченні майбутнього і побудові планів, заснованих на очікуваних результатах.
Те, що всі люди розглядаються як вчені, привело до низки важливих наслідків для теорії Келлі.
По-перше, це припускає, що люди, головним чином, орієнтовані на майбутні, а не на минулі чи дійсні події їхнього життя. Келлі також відзначав, що точка зору людини на життя нестійка, вона рідко буває сьогодні такою ж, як була вчора чи буде завтра. У спробі передбачати і проконтролювати майбутні події людина постійно перевіряє своє відношення до дійсності.
Другий наслідок уподібнення всіх людей вченим - це те, що люди мають здатність активно формувати уявлення про своє оточення, а не просто пасивно реагувати на нього. Як психолог раціонально формулює і перевіряє теоретичні уявлення про явища, що спостерігаються, так і людина, що не належить до цієї професії, може тлумачити і пояснювати своє оточення. Для Келлі життя характеризується постійною боротьбою за те, щоб осмислити реальний світ досвіду; саме ця якість дозволяє людям творити їхню власну долю. Люди не мають потребу в тому, щоб бути рабами свого минулого досвіду чи актуальної ситуації - якщо тільки вони самі не погоджуються з таким тлумаченням власної персони. Коротше, людина не контролюється дійсними подіями (як пропонує Скіннер) чи минулими (як пропонує Фрейд), а скоріше контролює події в залежності від поставлених питань і знайдених відповідей.
В основі когнітивної теорії Келлі лежить ідея особистісних конструктів. Особистісний конструкт - це ідея чи думка, яку людина використовує, щоб усвідомити чи інтерпретувати, пояснити чи передбачити свій досвід. Він являє собою стійкий спосіб, яким людина осмислює якісь аспекти дійсності в термінах схожості і контрасту. Прикладами особистісних конструктів можуть бути "схвильований-спокійний", "розумний-дурний", "чоловічий-жіночий", "гарний-поганий", "дружній-ворожий". Це тільки кілька прикладів незліченних конструктів, що людина використовує, щоб оцінити значення явищ свого повсякденного життя.
Келлі також припустив, що особистісні конструкти можна класифікувати відповідно до природи контролю, що вони імпліцитно здійснюють над своїми елементами. Конструкт, що стандартизує елементи, для того, щоб вони були винятково в його діапазоні, Келлі назвав попереджувальним конструктом. Це тип класифікаційного конструкту; те, що потрапило в одну класифікацію, виключається з іншої. Прикладом попереджувального конструкту може бути етнічний ярлик. Скажемо, якщо людина ідентифікована як "німець", то про неї будуть думати тільки як про німця і ніяк інакше.
У констеляторному конструкті елементи можуть одночасно належати іншим областям, але вони постійні в складі своєї сфери. Тобто, якщо явище відноситься до якоїсь категорії одного конструкту, інші його характеристики фіксовані. Шаблонове мислення ілюструє цей тип конструкта. Приклад констеляторного мислення: "Якщо ця людина продавець, вона швидше за все нечесна, шахраювата, і вміло поводиться з покупцем". У цьому прикладі немає місця для інших суджень про цю людину. По визначенню, констеляторні конструкти обмежують наші можливості для альтернативних думок; раз ми відносимо людину до даної категорії, ми наділяємо її усіма відповідними характеристиками.
Конструкт, який залишає свої елементи відкритими для альтернативних конструкцій, називається конструктом, що припускає. Цей тип конструкту прямо протилежний вищезгаданим конструктам, тому що він дозволяє людині бути відкритим для нового досвіду і приймати альтернативну точку зору на світ. Хоча є спокуса інтерпретувати попереджувальний і констеляторний конструкти як небажані типи, а конструкт, що припускає - як бажаний, Келлі стверджував, що це не так. Якби ми користалися тільки конструктами, що припускають, ми зазнавали би масу труднощів, тому що не могли б приймати невідкладні рішення.
Келлі запропонував наступне визначення особистості: особистість індивіда представляє організовану систему більш-менш важливих конструктів; людина використовує особистісні конструкти, щоб інтерпретувати світ переживань і передбачати майбутні події. Для Келлі, особистість еквівалентна конструктам, використовуваним індивідом з метою передбачення майбутнього. Щоб зрозуміти іншу людини, треба знати щось про конструкти, що вона використовує, про події, включені у ці конструкти, і про те, як вони співвідносяться один з одним.
Основний постулат теорії особистості Келлі звучить наступним чином: "Процеси особистості - це прокладені в психіці канали, у руслі яких людина прогнозує події". Інакше кажучи, уся поведінка людини спрямована на прогноз подій. Постулат також має на увазі, що Келлі цікавить людина як така, а не якісь окремі її аспекти. Вислів "процеси особистості" припускає, що людина - це організм, що знаходиться в розвитку, а не інертна субстанція, на яку впливають несвідомі імпульси, чи спонукають до дії подразники оточення. Келлі уподібнює людину досліднику і вважає, що люди керуються своїми конструктами, орієнтованими на майбутнє. Вислів "прокладені канали" означає, що поведінка відносно стабільна в часі і ситуаціях. Келлі думав, що люди діють у межах мережі стежин чи каналів, а не турбуються про порожнечу, що не піддається прогнозуванню. І нарешті, вислів "прогнозує події" відображає прогностичні і мотиваційні риси, властиві когнітивній теорії. Подібно вченим, людина намагається пояснити дійсність, щоб навчитися передбачати події, що впливають на її життя. Саме це розуміння пояснює спрямованість діяльності в теорії Келлі. Відповідно до неї, люди дивляться на сьогодення так, щоб передбачати майбутнє за допомогою унікальної системи своїх особистісних конструктів.
З основного постулату можна зробити ряд висновків. Розглянемо найважливіші з них. Перший висновок звучить так: "Люди відрізняються один від одного тим, як вони інтерпретують події". По Келлі, дві людини, будь вони навіть ідентичними близнюками чи, припустимо, май вони схожі погляди, звертаються до події й інтерпретують її по-різному. Кожна людина розуміє дійсність з "дзвіниці" свого унікального особистісного конструкту. Отже, різниця між людьми полягає в тому, що вони інтерпретують події під різним кутом зору.
На думку Келлі, крім того, що особистісні конструкти мають відмінні риси, вони й організовані в людині по-різному. Це чітко зазначено в його висновку про організацію: "Кожна людина специфічно розвиває у відповідності зі своєю можливістю прогнозувати події систему аналізу, що визначає рангові відносини між конструктами". Цей висновок показує, що люди організують свої особистісні конструкти ієрархічно, щоб звести до мінімуму несумісність і невідповідності. І, ще більш важливо, він має на увазі, що люди відрізняються один від одного не тільки по числу і типу конструктів, які вони використовують у своїх судженнях про світ, але також тим, як вони організують свої конструкти. Коротше, було би помилкою думати, що конструкти безладно тісняться у свідомості людини і застосовуються кожний по окремості.
По Келлі, організація особистісних конструктів дуже логічна: конструкти організовані в пірамідальну структуру. Підпорядковуючий конструкт містить у собі інші конструкти, а підрядний конструкт включений в підпорядковуючий конструкт. Люди створюють різну ієрархію особистісних конструктів. Підпорядковуючі і підрядні конструкти в системі однієї людини не обов'язково займають таке ж положення в системі іншої. Келлі припустив, що тільки, якщо ми знаємо, як людина організує конструкти, ми можемо правильно судити про її поведінку.
З погляду Келлі, люди мають кілька конструктів, за допомогою яких вони інтерпретують події свого життя. Більш того, щодня вони повинні вибирати, який конструкт і який його полюс використовувати для прогнозу подій. Якщо людина стоїть перед вибором (тобто перед ситуацією, у якій вона повинна використовувати свої конструкти тим чи іншим способом), вона вибере те, що найбільш ймовірно або розширить її розуміння світу, або уточнить її систему конструктів.
Отже, люди відрізняються один від одного тим, як вони інтерпретують ситуації. У такому випадку, вони можуть бути схожими один на одного, якщо схожим образом інтерпретують свій досвід. Рибалка рибалку бачить здалеку. Ця ідея виражена у висновку про спільність: "Якщо людина інтерпретує досвід якоюсь мірою подібно тому, як це робить інша людина, то її психічні процеси подібні психічним процесам іншої людини". Якщо дві людини розділяють погляди на світ (тобто схожі у своїй інтерпретації особистого досвіду), імовірно, і поводитися вони будуть схоже (тобто вони будуть схожими особистостями). Необхідно зазначити, що люди схожі не тому, що вони пережили ті самі події в житті, і не тому, що їхня поведінка схожа - вони схожі тому, що події для них мають приблизно однакове психологічне значення. У відповідності зі своєю когнітивною орієнтацією, Келлі спирається на інтерпретацію, а не на минулий досвід чи поведінку, що спостерігається.
Висновок про спільність, сформульований Келлі, дуже важливий для сфери людських відносин. Зокрема, він припускає можливий об'єднуючий зв'язок між індивідуальною і соціальною психологією. Беззастережне твердження, що стійкі і щирі людські відносини не можуть розвиватися, якщо принаймні один з людей не намагається встати на місце іншого, може пояснити ті проблеми спілкування, що виникають у людей у самих різних ситуаціях, починаючи від щоденних розмов (з батьками, родичами, друзями, сусідами) і закінчуючи міжнародними справами. Світ без війни може, в остаточному підсумку, залежати від можливості людей (особливо глав держав) точно аналізувати інтерпретаційні процеси інших.
... виводиться із суб'єктивного плану. Загалом же завдяки фрейдизму та неофрейдизму психологічна наука збагатилася багатьма ідеями, які не втратили свого значення й досі. 5. Гуманістичні теорії особистості Одним із фундаторів гуманістичної психології вважається американський дослідник К. Роджерс (1902— 1990). Центральною ланкою особистості, за К. Роджерсом, є самооцінка, уявлення людини про ...
... і людини життям, міра повноти відчутого нею щастя безпосередньо залежать від того, наскільки її досвід, її «реальне Я» та «ідеальне Я» узгодяться між собою. Основна потреба людини, відповідно до гуманістичних теорій особистості – це самоактуалізація, прагнення до самовдосконалення і самовираження. Визнання головної ролі самоактуалізації об’єднує всіх представників даного теоретичного напрямку у ...
... , ніж на кухні, а професор веде себе по-різному, розмовляючи зі студентами в фойє і перед ними з лекцією в аудиторії. Таку позицію, коли індивід відділяється від тієї ролі, яку він виконує, Т. Парсонс назвав ролевою дистанцією. В ролевій теорії важливе місце відводиться також питанням прийняття ролі і розв'язанню ролевих конфліктів. Соціальні ролі виникають і здійснюються за умов соціальної взає ...
... ролевого конфлікту. Один з них полягає в тому, що деякі ролі визнаються важливішими, ніж інші, і їх виконанню надається пріоритетне значення. 2. Соціологія праці і керування Соціологія праці і керування — одна із спеціальних соціологічна теорій, предметом вивчення якої є соціальні аспекти праці, тобто людський фактор, його функціонування в процесі праці. Однак цей підхід дуже загальний, бо ...
0 комментариев