Навигация
Труднощі періоду адаптації п'ятикласників до нових умов навчання
26719
знаков
0
таблиц
0
изображений
План
1 Завдання розвитку
2 Перехід з початкової школи в середню
3 Психологічні причини шкільної дезадаптації учнів 5-х класів
4 Діагностика рівня й змісту адаптації п'ятикласників до нових умов навчання
Список літератури
1 Завдання розвитку
Молодший підлітковий вік - 10-11 років. Він відкриває більші можливості з погляду виховних впливів, у тому числі й роботи практичного психолога.
Основні завдання розвитку в цей період:
формування вміння вчитися в середній школі;
формування уявлення про себе як про вмілу людину з більшими можливостями розвитку;
розвиток навчальної мотивації, інтересів;
розвиток навичок співробітництва з однолітками, уміння змагатися з іншими, правильно й різнобічно порівнювати свої результати з успішністю інших;
формування вміння домагатися успіху правильно й ставитися до успіхів і невдач, розвиток упевненості в собі;
Формування вміння вчитися в середній школі
Один з головних напрямків роботи в молодшому підлітковому віці - формування загально навчальних умінь і навичок, уміння вчитися Сформовані в початковій школі вміння й навички нерідко не відповідають матеріалу й вимогам середньої школи. Це проявляється вже в 5 класі. Почуваючи це, діти хочуть придбати такі вміння й навички й сенситивні до навчання ім. Найбільше здобуваються не тільки на уроку по конкретних навчальних предметах, але й на спеціальних, регулярно проведених заняттях.
Такі заняття можуть проводитися як психологом, так і за допомогою психолога - учителем. І можна назвати, наприклад, «Учимося вчитися» «Як учитися в середній школі», «Психологічна година». Заняття включають теми, пов'язані з розвитком загальне навчальних навичок, мотивації навчання й емоційного відношення до нього.
Наведемо як приклад деякі темі занять: «Як слухати вчителі», «Як виконувати домашні завдання», «Як перевіряти свою роботу», «Як можна вчитися на власних помилках», «Як підготуватися до контрольного» «Чому іноді не хочеться вчитися й що із цим робити», «Як довідатися, що ти знаєш, а чого не знаєш», «Як краще запам'ятовувати», «Що таке лінь?», «Як правильно готовити успішні завдання», «Як виконувати письмові домашні завдання», «Як навчитися краще думати». Значна увага на таких заняттях варто відводити розвитку довільності, організованості, увазі, спостережливості.
Необхідно також звернути особливу увагу на розвиток логічної пам'яті й довільної уваги школяра. Якщо цього не робити, то стихійно вони складаються в більшості дітей зі значними порушеннями й перекручуваннями.
Заняття повинні складатися з коротких пояснень, виконання спеціальних вправ і їхніх обговорень. Саме вправи, навчання конкретним прийомам, які школяр може (і повинен) відразу використовувати у своїй навчальній роботі, становлять їхній основний зміст.
Такі заняття виявляються особливо ефективними в тих випадках, коли не обмежуються класними годинниками, а включають завдання додому (використовувати той або інший прийом при виконанні такого-те завдання, постежити за собою, щоб потім розповісти або написати, як ти приступаєш до підготовки домашнього завдання й т.п.).
На заняттях з п'ятикласниками важливо використовувати гумор. Гумор має дуже велике значення для розвитку дитини цього віку, у тому числі й пізнавальному розвитку. У цей час діти дуже люблять жартувати, розповідати анекдоти, які часто здаються дорослим несмішними, дурними й грубими. Важливо, щоб дорослі розуміли значення гумору для розвитку дітей, були терпимими до дитячих жартами й уміли використовувати гумор у навчальній роботі.
Як відомо, багато складних речей запам'ятовуються досить легко (іноді на все життя), якщо вони представлені в жартівливій формі («Бісектриса — це такий пацюк, що бігає по кутах і ділить кут навпіл», «Медіана — це така мавпа, що стрибає на сторону й ділить її нарівно», «Як один раз Жак-Дзвонар міської зламав ліхтар» (розташування квітів веселки)). На заняттях по оволодінню загальне навчальними навичками діти можуть навчитися самі використовувати гумор для кращого запам'ятовування.
Початок навчання в середніх класах школи
У середній школі докорінно міняються умови навчання: діти переходять від одного основного вчителя до системи «класний керівник — вчителя - предметники», уроки, як правило, проходять у різних кабінетах. Нерідко діти міняють школу (наприклад, надходять у гімназію), У них з'являються не тільки нові вчителі, але й нові однокласники.
Те, що такий перехід збігається з кінцем дитинства, досить стабільним періодом розвитку, сприятливо для адаптації школяра до нових учителів, новим умовам.
Як показує практика, більшість дітей переживає цей перехід як важливий крок у їхньому житті. Це спостерігається навіть у тих школах, де дітей із самого початку навчають учителі-предметники й де видимих змін у житті дітей не відбувається. Центральне місце займає, по-перше, сам факт закінчення молодшої школи, що у тім або іншому ступені підкреслюється вчителями й родителями, і, по-друге, предметне навчання.
Незважаючи на те, що й раніше діти вивчали різні предмети, саме при переході в середню школу вони починають розуміти й усвідомлювати зв'язок цих предметів з певною областю знань. На питання, чи різняться чим-небудь і чим саме навчання в V класі й у початковій школі, п'ятикласники відповідають: «Малята просто вчаться вважати, а ми вчимо математику», «Раніше ми просто читали розповіді про те, що було, а тепер учимося дізнаватися історію» і т.п.
Для багатьох дітей, що навчалися спочатку в одного вчителя, перехід до декількох учителів з різними вимогами, різними характерами, різним стилем відносин також є зримим зовнішнім показником їхнього дорослішання. Вони із задоволенням і з певною гордістю розповідають батькам, молодшим братам, друзям про «добру» математичці або «шкідливому» історику. Крім того, певна частина дітей усвідомлює такий перехід як шанс заново почати шкільне життя, налагодити не сформовані або не відносини, що влаштовують школяра, з педагогом.
Бажання гарне вчитися, робити всі так, щоб дорослі були задоволені, «не засмучувалися й не переживали», «радувалися», «щоб мама, коли подивиться щоденник, не карала й не плакала» - досить сильно в п'ятикласників. Зниження інтересів, що відзначалося до кінця початкових класів, до навчання, певне «розчарування» у школі переміняється очікуванням змін, діти чекають, що їм стане в школі цікаво.
У той же час із початкової школи в середню пов'язаний зі зрослим навантаженням на психіку підлітка. Різкі зміни умов навчання, розмаїтість і якісне ускладнення вимог пропонованих до школяра різними вчителями, і навіть зміна позиції «старшого» у початковій школі й «самого маленького» - у середньої - все це є досить складним випробуванням для психіки школяра.
Психологічні й психофізичні дослідження свідчать, що на початку навчання в п'ятому класі школярі переживають період адаптації до нових умов навчання, багато в чому подібний з тим, що був характерний для початку навчання в першому класі. Це проявляється в зростанні тривожності, зниженні працездатності, підвищеної боязкості або, навпроти, «розв'язності», неорганізованості, безпам'ятності.
У більшості дітей подібні відхилення зникають через 2-3 тижні навчання. Однак є діти, що мають множинні функціональні відхилення, у яких процес адаптації затягається на 2-3 місяці й навіть більше. З адаптаційним періодом часто зв'язані й захворювання дітей. Подібні захворювання носять психосоматичний характер.
Утрудняти адаптацію дітей до середньої школи може як неузгодженість вимоги різних педагогів, так і те, що вчителі середньої школи часто не роблять розходжень між п'ятикласниками й іншими учнями середньої школи, пред'являючи до усім однакові вимоги. Труднощі в п'ятикласників може викликати й необхідність на кожному уроці пристосуватися до своєрідного темпу, особливостям мови, стилю викладання кожного вчителя.
Крім того, навчання в середніх класах школи пов'язано з певної деіндивідуалізацією, знеособлюванням підходу педагога до школяра. У деяких п'ятикласників виникає відчуття самітності, того, що нікому з дорослих у школі вони не потрібні.
Звідси підвищена залежність певної частини дітей від дорослих, «причепливість» до класного керівника, плач, капризи, інтерес до книг для маленьких дітей. Іноді за одною й тією же формою поводження (наприклад, за відвідуванням 1-го класу, у якому працює їхня колишня вчителька) ховаються зовсім різні потреби й мотиви: від бажання знову виявитися в знайомій, звичній ситуації опіки й залежності, коли тебе знають, про тебе думають, до прагнення затвердити себе як «старшого», «вирослого», того, хто може опікувати маляти. Причому у одного ж самого учня це може сполучатися.
Проблема переживання учнем своєрідного шкільного стресу при переході з початкової школи в середню привертає увагу педагогів, психологів-теоретиків і практиків у багатьох країнах миру.
Так, у США на початку 1980-х було проведено порівняльне вивчення учнів, що навчаються по даній навчальній програмі, але в різних умовах. Однак з них переводили до навчання в середній школі приблизно в тім же віці, що й російські школярі. Інші вчилися в умовах початкової школи приблизно до 13 років. Дослідження показало, що для першої групи в середній школі були характерні такі порушена як зниження самооцінці, небажання вчитися, проблеми дисципліни. Все це зовсім не було властиво другій групі учнів. Понад що, вони набагато краще, ніж перші пережили перехід на наступний етап навчання. Психолог Г.А. Цукерман, зі статті якого ми взяли цей приклад, приводить і загальний висновок із цього дослідження: «Навіть попередній досвід проходження через стрес не спрацьовує, якщо стрес, викликаний різкою соціальною зміною, наступає занадто рано».
Цікаву точку зору із цього приводу видає психолог і педагог А. Юшков в інтерв'ю газеті «Перше вересня»: «За віком п'ятикласникам добре б ще залишатися в тім колі відносин, що зложився в початковій школі їм зручніше ці форми поводження, чим підліткові. А в пізнавальному плані, у плані інтерес вони цьому віку вже не належать. По соціальних формах організованості їм би ставиться до початкової школи, а по предметності, по насиченості якоюсь особливою інформацією, і способу роботи з нею їхнє життя повинна сильно відрізнятися. У цьому віці діти як би добігають відчуття деякої серйозності того, що вони роблять. Їм хочеться щось спробувати зробити, досягти результату. А вуж у чому п'ятикласник конкретно буде себе проявляти - його особисту справу. Хто те - у якійсь предметності, хтось - у соціальній активності, а хтось - ще в чомусь. A якщо третьокласник зробить те ж саме - йому важливіше, як до нього віднеслися».
Все це показує, що проблема адаптації навчанню в середній школі представляє складну, що не має однозначної відповіді теоретичну й практичну проблему.
Психолог, що працює в школі, повинен насамперед звернути увагу вчителів на проблему адаптації й на ті вікові психологічні, психофізичні особливості дітей, які можуть сприяти або перешкоджати успішної проходженню адаптаційного періоду.
Досвід показує, що педагоги й батьки найчастіше одночасно роблять більш дорослішими п'ятикласників, уважаючи, що вони повинні бути самостійними, організованими, і підкреслюють дитячість», що створює подвійність, суперечливість відносин і системи вимог, що засвоюється школярами, що швидко навчаються маніпулювати дорослими за допомогою цієї подвійності.
Вікові особливості — можливості й обмеження — десятилітніх дітей, як правило, недостатньо добре знайомі вчителеві середньої школи й батькам. Особливо зацікавлені в одержанні психологічної інформації про дітей, як правило, батьки п'ятикласників, що очікують (і часто побоюються) «підліткових метаморфоз ».
Подавати дорослу інформацію про вікові особливості дітей особливо корисно на адаптаційному етапі, оскільки зміни в цей час відбуваються досить швидко, і до кінця молодшого підліткового віку багато можливостей цього періоду можуть виявитися невикористаними.
Важливим напрямком роботи з педагогами під час адаптаційного періоду є обговорення з ними індивідуальних особливостей школярів. Для рішення цієї проблеми корисна участь психолога при знайомстві вчителів середньої школи зі своїми майбутніми учнями.
Учителі початкових класів звичайно досить скупо розповідають про індивідуальні особливості школяра, обмежуючись, як правило, досить загальними оцінними характеристиками: «гарна дівчинка», «телепень», «балда балдою, але чарівний», «обдарована, глибока дитина». Участь у таких обговореннях психолога, що знає клас, дозволяє зробити обговорення більше конкретним і змістовним, акцентувати увагу на індивідуальних особливостях учня, а також дати психологічну характеристику класу в цілому.
У практиці також добре зарекомендували себе педагогічні консиліуми по кожному п'ятому класі, що проходять наприкінці вересня-жовтня. Консиліуми готуються спільно вчителями середовищем школи, учителем початкової школи й психологом (або психологами початкової й середньої школи). Особлива увага в такому обговоренні Повинне бути приділене узгодженню вимог різних педагогів до учнів, до змістовних і формально-організаційних сторін їхньої роботи, до поводження. Варто звернути увагу на наступність вимог початкової й середньої школи, необхідність повільного, поступового їхнього ускладнення й введення нових.
Молодші підлітки особливо сприйнятливі до такого стилю керівництва з боку дорослого, коли він проявляє ініціативу, задає деякі загальні рамки їхньої діяльності, але при цьому дозволяє їм самим приймати рішення, не встановлює покрокового контролю.
Показові щодо цього результати, отримані при порівнянні емоційного відношення до уроку, і враження продуктивності цього уроку в учнів V-VII класів. П'ятикласники обертали, насамперед увагу на те, як учитель розповідав новий матеріал, наскільки часто він жартував, у якій формі хвалив і лаяв учнів. Для семикласників найбільше значення мало уважне ставлення вчителя до відповідей учнів, а також можливість виявити самостійність, ініціативу, дискутувати на уроці.
Похожие работы
... та їх аналізу ми можемо стверджувати, що наша гіпотеза підтвердилася та сформувати слідуючи висновки: 1. проведені дослідження дозволяють виявити психологічні причини дезадаптації молодших підлітків у між особистісних стосунках. 2. формуванню та розвитку міжособистісних стосунків молодших підлітків сприяє сукупність факторів середовища, серед яких стиль та система сімейного виховання, умови мі ...
... , ніж у дівчаток. Отже, моя гіпотеза, яка була запропонована на початку дослідження підтвердилася, але це результати згідно першої методики. Перейдемо до наступної методики дослідження рівня тривожності за Кондашем. Результати тестування наведені у таблиці (додаток 3). Коротко охарактеризуємо кожного досліджуваного, почнемо з дівчаток. Таблиця результатів у відсотковому співвідношенні наведена ...
... в конфлікті, оцінки конфлікту і індивідуальних особливостей поведінки людей в конфлікті. Розділ 2. Дослідження структури представлень підлітків про міжособові конфлікти 2.1 дослідження представлень підлітків про зміст і структуру міжособових конфліктів Перша серія дослідження складалася з трьох частин. У першій частині виявлялися уявлення про конфлікт методом "Вільного семантичного ...
... взаємини дорослих, дитина освоює правила і способи спілкування, здобуває досвід взаєморозуміння, учиться пояснювати свої дії і наміри, коордінувати їх з іншими дітьми. 2. Вікові особливості учнів основної школи, які необхідно враховувати при організації рольових ігор Визначальною особливістю учнів 5-9 класів (підлітковий вік) є прагнення самостійності, самоствердження, досягнення статусу рівност ...
0 комментариев