Проблеми формування господарського комплексу Причорноморського регіону України

2. Проблеми формування господарського комплексу Причорноморського регіону України

 

2.1 Характеристика Причорноморського регіону України

Причорноморський р-н розташований у південній та південно-західній частинах України, має вихід до Чорного моря. Площа р-ну – 113,4 тис. км². Населення 7,9 млн. чол. За площею р-н посідає перше місце в країні, за кількістю населення – друге. До його складу входять АР Крим, Одеська, Миколаївська, Херсонська обл. Більшу частину р-ну займає Причорноморська низовина. На північному заході та півночі знаходяться відроги Подільської і Придніпровської височин. Крим за особливостями рельєфу поділяється на три частини: рівнинну, гірську і південнобережну. У районі немає значних корисних копалин. Невеликі поклади бурого вугілля залягають в Єланецькому районі Миколаївської області та біля міст Рені і Болград на Одещині. Торф трапляється в Херсонській і Миколаївській областях. У Рівнинній частині Криму відомі родовища газу (Глібівське, Джанкойське та ін.) і нафти. Перспективними щодо видобутку нафти і природного газу є шельф Чорного моря. В районі є лікувальні грязі та мінеральні джерела. Велике значення мають залізні руди Керченського півострова. Солоні озера і Сиваш містять кухонну сіль, йодобромну і магнієву сировину. Є сировина для виробництва цементу (біля Бахчисарая), черепашник, будівельні (Білокам`янськ) та флюсові вапняки (Балаклава, Старий Крим). ДО цінного облицювального матеріалу належать мармуровидні вапняки. Клімат р-ну помірно континентальний і досить посушливий. Влітку бувають зливи, трапляються суховії, посухи, чорні бурі. Зима нестійка. Відлиги змінюються різкими похолоданнями. Незважаючи на те, що через територію р-ну протікають такі великі річки Європи, як Дунай і Дніпро, водні ресурси його недостатні. Для покращання водопостачання і зрошення полів тут збудовано кілька каналів. Чорне і Азовське моря багаті на рибу, водорості й інші морепродукти. Багатство Причорномор’я – родючі чорноземні і каштанові ґрунти. Провідними галузями господарства Причорноморського р-ну є машинобудування і металообробка, харчова та легка промисловість, курортно-туристичне господарство. Географія положення р-ну накладає відбиток на особливості спеціалізації галузей господарства. У районі випускають морські судна, с/г машини, верстати, різне технологічне устаткування та електротехнічні прилади. Найбільші підприємства суднобудування – це суднобудівні заводи в Миколаєві, Херсоні і Керчі. Тут виробляють теплоходи, суховантажні судна і танкери, комфортабельні пасажирські катери. Одеса – великий транспортний вузол. Тут знаходиться Чорноморське морське пароплавство, торговий морський порт, міжнародний аеропорт. Одеса – головний вузол Одеської залізниці, вузол автомобільний доріг. На заході Криму знаходиться Євпаторія. Це великий курортний центр з санаторіями, будинками відпочинку, пансіонатами тощо. Найбільш розвинута тут харчова промисловість: рибний, хлібний, молочний, пивобезалкогольних напоїв заводи, м’ясокомбінат, харчосмакова фабрика. Саки – грязьовий і кліматичний курорт неподалік від Євпаторії. В місті знаходиться хімзавод та завод мінеральних вод, підприємства харчової, легкої промисловості та будіндустрії. Найбільшим курортним центром на Південному березі Криму є Ялта – морський порт і центр туризму. Основний природний лікувальний чинник - субтропічний клімат середземноморського типу. Тут переважає харчова промисловість: рибокомбінат, тютюново-ферментаційний, молочний, безалкогольних напоїв заводи. Виробляють також сувеніри, головні убори тощо. Промисловим центром р-ну є Феодосія – місто, розташоване в південно-східній частині Кримського півострова, на березі Чорного моря. Це – морський порт і залізнична станція. Тут переважає харчова і легка промисловість: м’ясо і хлібокомбінати, молочний і пивобезалкогольних напоїв заводи, тютюнова фабрика, радгосп-завод. У Причорноморський районі ввозиться продукції більше, ніж вивозиться. На характер зв’язків Криму з іншими р-нами країни накладає відбиток недостатня забезпеченість півострова багатьма видами природних ресурсів, особливо водою. Тому сюди з материкової частини країни надходять вода, електроенергія, вугілля, машини і технологічне обладнання, продукція легкої промисловості тощо. У свою чергу з Криму до інших районів країни відправляють виноград, вина, фрукти, агломерат, тракторні причепи, трояндову і лавандову олію, устаткування для харчової промисловості, рибу і рибні консерви, морські судна тощо. Найважливішими для Причорноморського р-ну є проблеми екології, раціональне використання природних умов і ресурсів, зокрема води. Вода в посушливі області Причорномор’я надходить каналами. Але вони дуже недосконалі, це призводить до великих її втрат. Через погану дренажну систему, надмірність використання відбуваються засолення зрошувальних земель, їх підтоплення та заболочування, що знижує врожайність і погіршує якість сільгосппродукції. Є проблеми з використанням території району з рекреаційною метою. Тут увійшли в суперечність розміщення і розвиток важкої промисловості та створення великого портового господарства з рекреаційною цінністю території. Бездумна експлуатація природних ресурсів р-ну уже призвела до фактичної втрати знаменитої сакської грязі, лікувальне значення якої велике. Досі не вирішено проблему видобування гальки на пляжах і вапняків у кар’єрах Криму, що також негативно позначається на природі курортного р-ну і не сприяє нормальних умовах відпочинку. Розміщення великих військово-повітряних і морських баз і курортних містах, шумове забруднення, що в десятки разів перевищує допустимі норми, унеможливлюють лікування в Криму нервових захворювань, гіпертонії, хвороб шлунку тощо.

Провідні галузі господарства Причорноморського району – машинобудування і металообробка, харчова та легка галузі промисловості, курортно-туристичне господарство. Географічне положення району наклало відбиток на особливості галузей господарства. Суднобудівні заводи розміщені в Миколаєві, Херсоні і Керчі. В портах знаходяться судноремонтні підприємства. До великих підприємств сільськогосподарського машинобудування належать Херсонський комбайновий завод, Одеський завод сільськогосподарських машин, заводи в Первомайську Миколаївської області, в Сімферополі та Джанкої. Верстатобудування розвинуте в Одесі, у Миколаєві, Феодосії – піднімально-транспортне устаткування. Різноманітне обладнання для легкої, харчової і хімічної галузей промисловості виробляють в Одесі, для виноробної, консервної, м’ясної і молочної – в Сімферополі. Підприємства електротехнічного машинобудування, що випускають прилади, електромотори та апаратуру, знаходяться в Херсоні, Новій Каховці, Первомайську. Гірниче устаткування виробляють і ремонтують у Керчі.

2.2 Соціально-економічні та екологічні проблеми розвитку Причорноморського району

У Причорноморський район ввозиться продукції більше, ніж вивозиться. На характер зв’язків Причорноморського району з іншими економічними районами країни накладає відбиток недостатня його забезпеченість багатьма видами природних ресурсів. Тому люди надходять електроенергія, вугілля, лісоматеріали, а також машини і технологічне обладнання, продукція легкої промисловості тощо. У свою чергу з Причорноморського району до інших районів країни відправляють виноград, вина, фрукти, агломерат, тракторні причепи, трояндову і лавандову олію, устаткування для харчової промисловості, рибу і рибні консерви тощо. Найгостріше у Причорноморському районі постають проблеми екології, раціонального використання природних умов і ресурсів, зокрема води. У районі не розробляються значні родовища корисних копалин. У рівнинній частині Криму відомі родовища газу (Глібівське, Джанкойське та ін). Перспективним щодо видобутку нафти і природного газу є шельф Чорного моря. Середня густота населення в районі становить близько 70 осіб на 1 км², вона значно нижча, ніж в середньому по країні. Найвищий показник густоти населення – в АР Крим, найнижчий – у Херсонській області (45 осіб на 1 км²). Частка міського населення майже однакова: 68% - в АР Крим, 66 – Одеській і Миколаївській областях і 62% в Херсонській області.

У районі сформувалися такі промислові вузли: Одеський, Миколаївський, Херсонський, Каховсько-Бериславський, Сімферопольський, Севастопольський, Керченський, Саксько-Євпаторійський. Найбільший промисловий вузол Причорноморського економічного р-ну – Одеський. Його провідна галузь – машинобудування і металообробка. Найбільші підприємства галузі – об’єднання “Продмаш”, верстатобудівне, важкого кранобудування, “Одесахолодмаш”, “Одесагрунтомаш” та науково-виробничі об’єднання “Кисеньмаш” і “Харчопромавтоматика”. Крім того, тут працюють заводи “Епсилон”, “Кінап”, “Нептун”, судноремонтний. Практично всі галузі харчової промисловості представлено в Одесі: борошномельна, цукрова, м’ясна, молочна, рибна, консервна, олійно-жирова, виноробна, кондитерська тощо. З-поміж найбільших підприємств харчової промисловості цукрорафінадний завод, рибопереробний, консервний, шампанських вин, винно-коньячний, а також фабрики – чаєрозважувальна і харчових концентратів. Легка промисловість представлена виробничим швейним об’єднанням і такими фабриками, як хутрова, суконна, взуттєва та технічних тканин. Розвинуті також хімічна і нафтохімічна галузі: припортовий хімічний, нафтопереробний і суперфосфатний заводи. Працюють лінолеумний завод і виробниче хіміко-фармацевтичне об’єднання. До будіндустрії належать ВО “Одесабудматеріали”, цементний завод тощо. Є підприємства деревообробної, целюлозно-паперовий, скляної, ювелірної галузі. Одеса – великий транспортний вузол і курортний центр. Серед значних промислових центрів Одеської області Ізмаїл, Білогорд-Дністровський, Іллічівськ, Котовськ. У Миколаївському промисловому вузлі домінує машинобудування. Серед машинобудівних заводів на першому місці підприємства суднобудування: ВО “Чорноморський суднобудівний завод”, заводи “Океан”, Миколаївський судноремонтний та ін. Є також заводи “Гідрореммаш”, “Дормашина”, “Млинмаш”, “Поліграфмаш”, дослідний технологічної оснастки, дослідний мастильних систем. Легка промисловість представлена виробничим трикотажним і швейним об’єднанням, шкіряним заводом, взуттєвою і швейно-галантерейною фабриками, харчова - м’ясним та хлібним комбінатами, соків “Нектар”, лікеро-горілчаним заводами, кондитерською і макаронною фабриками. Тут працюють відомий парфюмерно-косметичний комбінат “Червоні вітрила”, а також кілька підприємств будіндустрії. Багатогалузевими промисловими центрами Миколаївської області є Первомайськ і Вознесенськ. Ядром Херсонського промислового вузла є Херсон. Тут добре розвинуті машинобудування (заводи суднобудування і судноремонтний, комбайнобудування, карданних валів, “Прибій”, електромашинобудівний), хімічна промисловість (заводи нафтопереробний, “Дельта”, гумотехнічних виробів). Серед підприємств легкої промисловості діють об’єднання бавовняне, обласне виробничо-торгове, взуттєве; фабрики швейна, спортвиробів. Діють також багато підприємств харчової промисловості. До Каховсько-Бериславського промислового вузла входять Каховка, Нова Каховка, Берислав, Дніпряни, Казацьке та ін. Центром Керченського промислового вузла і портом на сході Криму є Керч. Значного розвитку досягла промисловість будматеріалів (заводи азовський, Кіровський і Приморський буд мат-в, залізобетонних виробів; склоробний комбінат “Кварц”). До Саксько-Євпаторійського промислового вузла входять Євпаторія і Саки. Домінуючими галузями є курортне госп-во з санаторіями, будинками відпочинку, пансіонатами тощо та харчова промисловість.

Малюнок 1. Об'єм будівельних робіт

Рисунок 2. Роздрібний товарообіг Причорноморського регіону України

Ряд південних областей — Автономна Республіка Крим, м. Севастополь, Одеська, Миколаївська і Херсонська — утворюють так званий Причорноморський регіон України. В цієї групи (за винятком Херсонської області, яка знаходиться в зоні з низьким інвестиційним потенціалом і середнім рівнем риски) середні по країні рівні інвестиційного потенціалу і риски. Саме тут формується група інвестиційно-привабливих регіонів. Цю групу назвали «Базисні» регіони, оскільки вони є базисом, на якому формується економічний фундамент країни, вишиковується нова плеяда інвестиційно-привабливих регіонів.

Найближчим часом це викличе до даного регіону підвищений інтерес з боку інвесторів. Програш в потенціалі перед регіонами з високою концентрацією інвестиційного капіталу пояснюється слабким розвитком промислового виробництва, занепадом аграрного сектора. В той же час, питома вага «середнього» регіону в загальноукраїнській сумі складає 0,6-4,8% експорту, 1-5% інвестицій, 2–3% роздрібного товарообігу, 0,5-3% від числа наукових організацій. Кількість працюючих підприємств на душу населення, як правило, нижче середнього показника по Україні, що становить 19 підприємств на 1000 чоловік.

Малюнок 3. Інвестиції в основний капітал областей Причорноморського регіону

Особливо слід виділити Одеську область, оскільки її потенціал істотно відрізняється від інших областей регіону і порівнянний з потенціалом найбільш індустріально розвинених регіонів — Дніпропетровської і Запорізької областей. Одеська область замикає п'ятірку потенційно сильних областей України. Плацдарм інвестиційної привабливості Одеської області забезпечує досить високий і в той же час збалансований потенціал (4 і 7 місце в нашому рейтингу) по всіх його складових: природно-сировинному, господарському, інноваційному, інституційному фінансовому і споживчому.

Розвиток потенціалу регіону не супроводиться підвищеними інвестиційними ризиками. При цьому вплив соціально-демографічних рисок мінімальний в порівнянні з фінансово-економічною складовою інвестиційної риски Одеської області. Разом з Києвом, АР Крим і Дніпропетровською областю регіон характеризується низьким рівнем безробіття. Це багато в чому пояснює той факт, що Одеська область одна з небагатьох має позитивне сальдо міграції впродовж 2004-2005 рр.

Таблиця 3. Приріст іноземних інвестицій за станом на перше півріччя, млн. грн.

Регіон	2005 р.	2006 р.
Україна	491,3	1698,6
Одеська обл.	22,3	49,4
Миколаївська обл.	4,3	0,2
Херсонська обл.	5,1	4,8
АР Крим	62,8	26
Севастополь	11,8	12,1

Потенціал вжитку в області дуже високий, що обумовлене високими доходами населення, що перевищують середньорічні в місяць по Україні в 1,5 разу, транзитною спрямованістю і рекреаційними можливостями регіону. Як наслідок, вжиток населенням значних об'ємів платних послуг і високий роздрібний товарообіг Одеської області (7% і 5% від загальноукраїнських об'ємів відповідно). Про подальше збільшення споживчого потенціалу і, отже, привабливості торгівельного сектора регіону можна говорити з досить великою мірою вірогідності: середньорічні темпи зростання роздрібної торгівлі в 25-30% одні з найвищих в Україні.

Не дивлячись на темпи зниження об'ємів сільськогосподарської продукції і промислового виробництва, область забезпечує п'яте місце в рейтингу по господарському потенціалу, будучи найбільшим, після Києва, продуцентом послуг десята частина від загальноукраїнського об'єму вироблених послуг. Враховуючи перспективи відносно споживчого потенціалу, логічним є збільшення в майбутньому і господарського потенціалу, що в цілому сприятливо позначиться на підвищенні інвестиційної привабливості Одеської області.

В цілому регіон привабливіше для інвесторів, оскільки ризик втрати вкладеного в нього капіталу істотно нижчий, ніж в регіонах з підвищеним ризиком. Програш в потенціалі перед регіонами з високою концентрацією інвестиційного капіталу пояснюється слабким розвитком промислового виробництва, занепадом аграрного сектора. Інвестиційною перевагою даного регіону є його природно-рекреаційний потенціал, який налічує сотні підприємств відпочинку і лікування.