Зовнішньоекономічні зв'язки

3. Зовнішньоекономічні зв'язки

За оборотом зовнішньої торгівлі (584,0 млрд. доларів) Франція займає четверте місце у світі після США, Німеччини, Японії. Понад три четвертих експорту Франції (в 1997 р. він склав 496,5 млрд. дол.) — це готова продукція і напівфабрикати, а саме: сільськогосподарські товари і продовольство становили 15,6%, устаткування — 25,0, хімічні вироби — 15,0, автомобілі — 13,2, споживчі товари — понад 15, метали — 8,2 та інші товари — майже 8%. Більшість товарів (62,9%) відправляються у країни Європейського Союзу.

Імпортує Франція товарів і напівфабрикатів на суму 287,3 млрд. доларів. Переважають хімічні вироби — 15,7%, споживчі товари — 15,6%, автомобілі та інші засоби транспорту — 11,7%, продукти харчування — 11,5%, паливно-енергетичні ресурси — 8,0%, промислова сировина — 27,0% та інші товари — 10,5%. Головними імпортерами є країни ЄС, зокрема Німеччина — 17,4%, Італія — 10,1, країни Бенілюксу — 8,4, Великобританія — 8,4% та інші. США постачають товарів у Францію на суму 19,3 млрд. дол., що становить 7,9% від загального імпорту.

Товарообіг Франції з середини 90-х років XX ст. став позитивним. У 1999 р. загальна сума експорту перевищувала імпорт на 9,1 млрд. дол. Загальний товарообіг на одного жителя склав у Франції 10683 дол., що на 4338 дол. більше, ніж у США, але на 1610 менше, ніж у Німеччині.

Масштаби зв'язків Франції з Україною невеликі, але вони поступово зростають. Частка Франції у зовнішньоторговельному обігу України — 1,07%.

Територіальні відмінності господарства Франції досить істотні і простороно диференційовані. Проявляються вони у виробництві на душу населення промислової та сільськогосподарської продукції, а також у доходах на одного жителя. З огляду на це, уряд розробив довгострокову програму вирівнювання соціально-економічного розвитку країни, яка передбачає децентралізацію промисловості і особливо впливу столиці, індустріалізацію аграрних департаментів, реконструкцію промисловості старих районів (Лотарінґія), стимулювання розвитку центрів економічних районів. Для розв'язання цих проблем країну поділено на 22 адміністративно-планувальні райони, які згруповані у сім економічних районів.

Найбільшим за площею (29% території і майже дві чверті населення) є Паризький район. Він розташований на Північнофранцузькій низовині і включає сім адміністративно-планувальних районів: Уль-де-Франс, Шампань, Пікардію, Центр, Бургундію, Верхню та Нижню Нормандію. Характеризується найбільш розвиненою обробною промисловістю, найінтенсивнішим сільським господарством, густою мережею шляхів сполучення. Ядром району є Великий Париж з його майже десятимільйонним населенням і найпотужнішим інтелектуальним потенціалом країни. Промисловість Парижа спеціалізується на виробництві технічно складної і дорогої продукції. Головними галузями паризької промисловості є автомобільна, авіаційна, електротехнічна, виробництво верстатів, хімічна, поліграфічна, швейна. На Паризький район припадає понад 50% всього товарообігу Франції.

Паризький район — значний виробник сільськогосподарської продукції, який має великий ринок збуту. Віддалені від столиці райони є великим виробником винограду і вина, цукрового буряку, овочів, молочної і м'ясної продукції.

Північний район (Hop-Па-де-Кале) займає найменшу територію, але володіє значними трудовими ресурсами і економічним потенціалом. Він є типовим старим промисловим районом, що займає перше місце у Франції за рівнем розвитку текстильної промисловості і текстильного машинобудування, виробництвом гірничого і залізничного обладнання. Поступається лише Східному району за виплавкою чавуну і сталі. Займає друге місце (після Паризького) за машинобудуванням і металообробкою. Важливе місце відіграє хімічна промисловість, виробництво електроенергії, паперу, скла, цементу, зерна, цукру. Основна частина текстильних і швейних фабрик концентрується в аґломерації Лілль-Рубе-Туркуен. Тут розміщено багато машинобудівних і хімічних заводів.

Район спеціалізується на виробництві пшениці, ячменю, цукру, буряків, картоплі, льону. На його крайньому північному заході розвинене молочне тваринництво. Зовнішньоекономічні зв'язки район здійснює через порти Дюнкерк і Кале. В Дюнкерку працює потужний металургійний комбінат на імпортній сировині.

У Східний район входить Лотаршґія, Ельзас і Франш-Конте. Лотарінґія має великі запаси залізної руди і коксівного вугілля, будучи надійною базою розвитку чорної металургії і важкого машинобудування. Великі металургійні підприємства знаходяться у Гандраже, Сєреманже, Тьонвіле.

Ельзас займає французьку частину долини Рейну і Східний схил Вогезів. Район густозаселений — понад 190 осіб на 1 км^а. Основна галузь промисловості текстильна. На Рейні, який ще є судноплавним і у цій частині, побудовано ГЕС. У Страсбурзі, як головному місті Ельзасу, розвинені транспортне машинобудування, нафтопереробна, харчова і деревообробна промисловість.

У сільському господарстві домінує виноградарство, овочівництво, плодівництво, вирощують хміль, тютюн, виробляють м'ясо та молоко. У Франш-Конте розвинена автомобільна промисловість — в Сото-Мо-нбєльєрі знаходяться завод "Пежо", а також годинникові підприємства. У гірській частині краю розвинене молочне тваринництво, лісова і паперова промисловість.

Ліонський район займає південну частину Франції і знаходиться між Східним і Середземноморським районами. У його склад входять два підрайони: Рона-Альпи і Овернь. Територія району включає долину Рони і Сени, а також Альпи і Центральний масив. За площею і кількістю населення район займає четверте місце у країні, зате значно поступається за щільністю населення найбільш густозаселеному (Північному) — майже в 3,5 разу. У структурі зайнятості серед галузей матеріального виробництва промисловість переважає сільське господарство в чотири рази. Це свідчить про значний промисловий потенціал району, що виділяється потужною гідроенергетикою, електрометалургією, а також електрохімією. Район спеціалізується на випуску вантажних автомобілів, автомашин, тканин із хімічних волокон і шовку. Міжнародне значення мають гірськолижні спортивні бази та гірські курорти.

Центр району — Ліон. Це друге місто у Франції як за величиною, так і за рівнем розвитку промисловості, транспорту. Він є значним фінансовим центром. У Ліоні розвинене виробництво автомобілів, електротехніки. Щорічно тут відбуваються міжнародні ярмарки.

Важливим промисловим центром району є місто Сент-Етьєн, де зосереджено виробництво тканин, зброї, велосипедів, галантереї.

В Оверні знаходиться потужний завод, що виробляє автомобільні шини. В Альпах збудовані гідроелектростанції, на базі яких працюють заводи, що випускають алюміній, електросталь, азотні добрива.

Сільське господарство спеціалізується на молочному тваринництві, використовуючи гірські пасовища, а також на вирощуванні пшениці, картоплі, винограду тощо.

Західний район, який ще називають Північно-Західним за його географічне розташування, включає підрайони Бретань, землі вздовж Луари, Пуату-Щаранта. Він майже збігається з межами Армориканського масиву, За площею і кількістю населення це третій у Франції район і перший за кількістю зайнятих у сільському господарстві.

Район спеціалізується на розведенні великої рогатої худоби, свиней, коней. Він займає перше місце за виробництвом молока і м'яса. У рослинництві головною культурою є пшениця, овес, картопля, овочі і кормові трави. Розвинені садівництво і виноградарство.

Приатлантичне розташування визначає спеціалізацію бретонців на рибальстві і переробці риби.

Серед галузей промисловості виділяються суднобудування і харчова промисловість.

Головне місто району — Нант є важливим морським портом на Атлантичному узбережжі, що розташоване у гирлі Луари.

Південко-Західний район займає Аквітанську низовину, північну частину Піренеїв і Західну окраїну Центрального масиву. До складу району входить Аквітанія, Піренеї і Лімузенія.

Природно-кліматичні умови (теплий вологий клімат, досить родючі ґрунти) сприяють розвитку сільського господарства. Район багатий на енергетичні ресурси (гірська область Піренеїв, західна окраїна Центрального масиву). Промислове значення мають уранові руди та місцеві глини, що використовуються для фарфорової промисловості (Центральний масив), природний газ, сірка, буре вугілля, ліс (рівнина Ланд).Серед галузей промисловості найбільш розвинені авіаракетна, лісообробна, а також харчова, алюмінієва і хімічна промисловість.

У сільському господарстві добре розвинені рослинництво і тваринництво.

У рослинництві переважають пшениця, кукурудза, тютюн. Це другий район за рівнем розвитку виноградарства. Важливе місце займає також садівництво і вирощування овочевих культур. Серед галузей тваринництва найбільш розвинені свинарство і птахівництво.

За площею Південно-Західний район є другим у Франції, а за щільністю населення — останнім. Найбільш густозаселеними є долини Гаронни і Дордоні.

У гірській області Піренеїв переважає гірсько-пасовищне тваринництво. Найбільш загосподарованою є західна частина гір, де проживають баски, які зберегли свою древню мову і культуру.

Головним Центром району є Бордо. Це відомий морський порт, через який французи мають зручний вихід до моря у південно-західній частині Франції. Тут розвивається промислова переробка імпортної нафти, виробництво фосфоритів, а також суднобудівна і судноремонтна промисловість.

Важливим центром промисловості є Тулуза, де розвивається переважно воєнна промисловість — авіаракетна, виробництво зброї, електронні товари. У місті розміщений центр космічних досліджень Франції.

Район приваблює відпочиваючих. Найбільш популярними є морський курорт Біарріц, який має сучасну рекреаційну базу, понад 100 готелів. Щорічно тут оздоровлюється 150-200 тис. туристів. Понад 90% із них відпочивають у теплу пору року.

Середземноморський район розташований на березі Ліонської затоки, яка розділяється на дві частини дельтою Рони. Західну займає субрегіон Ланґедок-Руссільон, а східну — Прованс-Лазурний берег. Район характеризується типовим середземноморським кліматом — м'якою зимою і гарячим сухим літом, майже не буває великої хмарності та й опадів тут найменше серед інших районів Франції.

Західна частина району суттєво відрізняється від східної — вона більш загосподарована. Зона Ланґедока — одна з найбільших у світі областей вирощування винограду. Узбережжя Ланґедока — Руссільона (180 км) останні тридцять років інтенсивно використовується як туристичний реґіон.

Східна частина району порізана бухтами і затоками. Впритул до узбережжя наближені Південні Альпи. В районі добре загосподаровано лише узбережжя. Розвинені виноградарство, вирощування квітів, культивуються оливкові.

У цій частині району знаходиться один із найпопулярніших курортних районів Європи і світу — Рів'єра, або Лазурний берег. Курортна місцевість простягається від Марселя до італійських кордонів. Центром Рів'єри є Ніцца, що нагадує нашу Ялту. Щорічно Ніццу відвідує 1,5 млн. туристів, з них 800 тис. — влітку і 300 тис. — взимку, а решта — у міжсезоння. Доходи від туризму сягають 500 млн. доларів щорічно.

Центром французького Середземномор'я є понад мільйонний Марсель, який займає третє місце за чисельністю населення у Франції, після Парижа і Ліона. Марсель — значний торговельно-промисловий комплекс Півдня Франції. Тут розміщені великі нафтопереробні, нафтохімічні, судноремонтні і авіаційні заводи, розвинена харчова промисловість.

У Середземноморському районі є такі корисні копалини, як боксити, уранова руда, буре вугілля, сіль. Розвинене вівчарство. До складу району входить острів Корсика, що займає найпівденнішу частину Франції. Господарство острова зорієнтоване на вирощування винограду, цитрусових та обслуговування туристів.

Список літератури

1.    Атлас світу /За ред. Т.О. Ремізовської. — К, 1999.

2.    Весь світ в цифрах і фактах. Довідник. — К., 2001.

3.    Грицак Ю.П. Социально-географические типы стран. — Харьков, 1998.

4.    Економічна і соціальна географія світу /За ред. Є.П. Качана. — Тернопіль, 1999.

5.    Социально-зкономическая география зарубежного мира /Под ред. В.В. Вольского. — М., 1998.

6.    Соціально-економічна географія світу. Загальна частина /За ред. С.П. Кузика. — Тернопіль, 1998.