Навигация
5. Пам’ятки природи
Пам'ятки природи - це окремі унікальні природні ділянки, які мають особливе наукове, естетичне або пізнавальне значення. Пам'ятниками природи можуть бути об'єкти живої або неживої природи: окремі водойми, скелі, печери, дерева і т.п.
Дуб Максима Залізняка — 1100-літній дуб, що росте на південному схилі Кириківського яру на території урочища Холодний Яр за селищем Буда Чигиринського району Черкаської області.
Дуб є патріархом українських лісів і одним із природних чудес України. Його обхват 8 метрів 90 сантиметрів, висота — 24 метри[1]. Стовбур шість раз вражали громовиці.
Під його шатром відпочивали Богдан Хмельницький, Северин Наливайко, Павло Павлюк, Максим Залізняк, Андрій Журба, Семен Неживий, Тарас Шевченко та інші.
У 1972 році дуб отримав статус державної пам'ятки природи місцевого значення (ботанічний релікт). Це найбільше дерево в Україні та одне з десяти найбільших дерев у Європі.
Зараз Дубом Максима Залізняка опікується Національний історико-культурний заповідник «Чигирин».
У 1997–1998 роках дуб почав засихати. Аби його врятувати, в свердловини глибиною 70 метрів навколо стовбура закачали спец добрива. Під корінь закопали кілька здохлих корів.
Скелеподібне оголення верхньої крейди
Скелеподібне оголення верхньої крейди - геологічна пам'ятка природи.
Розташована біля с. Білокузьминівки Костянтинівського району Донецької області. Площа - 0,35 га. Створена з метою збереження мальовничого відшарування верхньої крейди.
Крейдяна гора зі сходу обривається вертикальними біло-сірими скелями, що нагадують руїни грандіозного замку. Висота скель - більш ніж на 25 метрів над луговою заплавою невеличкої степової річки - притоки Казенного Торця.
Як геологічне утворення оголення скелі складаються з крейдяних порід, які формувалися близько 90 млн років тому. У крейдяних породах трапляються залишки древніх морських організмів, а також прошарки кременю. Останній формує округлі стяжіння (конкреції) та жовна іноді досить великих розмірів. У стяжіннях зрідка можна зустріти гніздо золотисто-жовтого мінералу з металічним блиском - марказиту (сульфід заліза). В епоху неоліту такий кремінь був головною сировиною, з якої прадавня людина виготовляла знаряддя виробництва та зброю.
Рослинність на цій ділянці своєрідна. Якщо скелі й оголення зовсім вільні від неї, то на осонні зустрічаються переважно представники ксерофільних і напівксерофільних рослин, характерних для посушливої місцевості.
Товстолузький дуб
Товстолузький дуб — ботанічна пам'ятка природи місцевого значення. Зростає поблизу села Товстолуг Тернопільського р-ну Тернопільської області, серед поля на кургані.
Оголошений об'єктом природнозаповідного фонду рішенням Тернопільської обласної ради від 18 березня 1994. Перебуває у віданні Товстолузької сільради.
Площа — 0,02 га. Під охороною — дуб черещатий віком понад 100 р., має науково-пізнав., істор. та естет. цінність.
6. Ботанічні сади
Ботанічні сади організують для вирощування, акліматизації та вивчення рослин у спеціально створених умовах. В Європі налічується 540 ботанічних садів, а у світі 1600.
Оде́ський ботані́чний са́д знаходиться на Французькому бульварі. Це сад Одеського державного університету імені Іллі Мечникова.
Важко уявити, але 200 років тому в Одесі не було жодного дерева. Велику увагу озеленінню міста приділяли градоначальники Дюк де Рішельє, граф Ланжерон, Лівшин, князь Воронцов та інші.
Перший сад був закладений в 1803 році біля будинку Йосипа Дерибаса.
Перший ботанічний сад в Одесі був заснований ботаніком-французом Карлом Десметом в 1819 році.
Щоб із степу створити квітуче місто в 1820 році при Ланжероні за площею Куликове поле був закладений ботанічний сад, який став родоначальником парків степової частини України.
Перше дерево тут посадив сам Олександр Ланжерон, а всього через декілька років, коли сюди приїхав Пушкін, дерева вже давали «насильницький затінок».
У 1867 році професори Ценковський і Яновіч клопотали перед ректоратом університету про споруду невеликої оранжереї в університетському дворі.
Як писав А. Маркевич: «… оранжерея, що складається з двох зал, збудована була в 1867 році і обійшлася в 2 тис. рублів» — це і був початок ботанічного саду. У період з 1869 по 1880 рр. було куплене і отримане в подарунок багато видів рослин відкритого ґрунту, які розташовувалися в невеликому університетському дворі. Розвитку ботанічного саду багато праці і увага приділяв професор Вальц.
Коли викладачем ботаніки в університеті став Л. В. Рейнгард, він випросив у Опікунської Ради університету під ботанічний сад університетський хутір на Малому Фонтані (колишня дача Рішельєвського ліцею), куди в 1880 році і був переведений ботанічний сад, якому в університетському дворі стало тісне. Тут була побудована оранжерея з двох відділень — теплого і холодного, влаштована система рослин. Після переводу проф. Рейнгарда до Харкова (1886 р.), завідуючим садом став Л. А. Ришаві — фахівець з анатомії і фізіології рослин. Він скасував систему рослин, влаштовану проф. Рейнгардом, і «… на площі 2,5 десятини розбили ряд клумб з групами рослин без певного систематичного порядку, що належать до 53 сімейств»,- (Ф. Каменський, 1898).
У 1895 році на чолі ботанічного саду став проф. Ф. Каменський — фахівець в області морфології і систематики рослин.
До цього часу на території ботанічного саду в оранжереях виростало «… раслин 904 номери в 1074 екземплярах, а чагарників і трав — 1399 номерів в 1523 екземплярах»,- (Ф. Каменський, 1898).
За час роботи Ф. Каменського в ботанічному саду розширилися зв'язки з багатьма ботанічними садами світу, рослини і насіння поступали з Парижу і Сінгапуру, Мельбурну і Сайгону, Берліну і Палермо, Будапешта і Коїмбрі та багатьох інших країн. Тільки оранжерейних рослин майже безкоштовно було отримано 350 видів більше 1 000 екземплярів, вперше був випущений каталог рослин для обміну з іншими ботанічними установами.
В цей час ботанічний сад є перш за все навчально-допоміжною установою університету. Асигнування, що виділяються на утримання ботанічного саду, постійно знижуються і на початок ХХ століття ботанічний сад поступово приходить до занепаду.
У 1902 році завідуючим ботанічним садом стає проф. Е. Ф. Клименко. Перша світова війна, революція і громадянська війна наклали свій відбиток на стан саду.
У 1923 році сад очолив фахівець у області морфології і систематики рослин інституту Народної Освіти професор Свіренко, який добився перекладу саду на держбюджет.
До 1926 року ботанічний сад знаходився у веденні "Дитячого містечка", Одеського губнаробраза, Одеського сільськогосподарського інституту, що негативно позначилося на його діяльності.
Після приїзду в 1926 році до Одеси видатного ботаніка і мандрівника проф. Ліпського В.І., колишнього президента Української академії наук, ботанічний сад стає самостійною установою із статусом науково-дослідного інституту у веденні Української академії наук. У ботанічному саду в цей період були дві секції: морфології і систематики на чолі з проф. В.І. Ліпськім і анатомії і фізіології на чолі з проф. Ф.М. Породько. Ботанічний сад займається питаннями акліматизації і натуралізації деревних порід з метою їх впровадження в Причорноморському регіоні, проводяться роботи по пошуку рослинної сировини місцевої флори (каучуконосних, ефіроносних, фарбувальних і ін. корисних рослин) (Решiков, 1930, Брусиловській, 1934, Аксентьев, 1938).
У 1932 році приділялася велика увага розробці методів здобичі агар-агару і йоду з філлофори Чорного моря - в Одесі побудований завод по виробництву агар-агару.
У 1934 році ботанічний сад переходить в підпорядкування відновленому Одеському університету. Директором саду стає доц. И.Власенко. Вся робота ботанічного саду направлена на вивчення і впровадження харчових, лікарських, технічних і ефіромаслічних рослин, вивчаються такі культури, як цитрусові, фейхоа, фісташка, пілокарпус, меліса, майоран і ін. велика увага приділяється розробці методів вирощування оранжерейної культури лимонів, каучуконосів.
У 1940 році вперше, у зв'язку з 75-річчям університету, випущена ювілейна збірка із статтями Г.І. Потапенко "Історія ботанічного саду", Н.З. Жаренко "Про культуру фісташки", І.А. Власенко "Траншейна культура цитрусових" і ін. ( Потанеенко,1929).
Велика Вітчизняна війна нанесла непоправну утрату колекціям ботанічного саду і лише завдяки зусиллям ентузіастів-ботаніків (Пашута, Пацовській) вдалося зберегти деякі рослини в парку і оранжереї.
Починаючи з 1973 року, ботанічний сад стає активним учасником виставок в Москві і Києві, одержані 18 срібних і бронзових медалей.
У зв'язку з тим, що ботанічний сад є учбовим підрозділом біологічного факультету, на його базі щорічно виконуються дипломні і курсові роботи, наукові співробітники саду читають лекції студентам, що вчаться міста і області, готують методичну допомогу, каталог колекційного фонду ботанічного саду.
Щорічно сад відвідують тисячі екскурсантів.
Похожие работы
... користується великою популярністю. У США подібні поїздки настільки популярні, що бронювати місця потрібно за кілька місяців [9]. 3. Поширення в Україні Екологічний туризм в природоохоронних територіях набуває дедалі більшого поширення у сучасному світі, в тому числі в Україні. Причому, темпи зростання популярності екологічного туризму прямо пропорційні темпам зменшення кількості незмінених ...
дтворення їх природних комплексів. Заслуговує на увагу правовий режим територій та об'єктів природно-заповідного фонду України. Визначається з урахуванням їх класифікації та цільового призначення. Природні заповідники — це природоохоронні, науково-дослідні установи загальнодержавного значення, що створюються з метою збереження в природному стані типових або унікальних для даної ландшафтної зони ...
... і рослини. Групи факторів впливу виникають саме внаслідок екологічної недосконалості виробництва і повинні враховуватися при формуванні економічного механізму екологізації виробництва. Вплив вище приведених факторів на навколишнє середовище можна розглянути на прикладі Південного регіону України, аграрного регіону. До першої групи факторів, що можуть кваліфікуватися як різні види забруднення ві ...
... є достатньо ефективною. Вона не розв’язує повністю проблеми мотивації діяльності, спрямованої на охоронне та відтворювальне практичне ставлення до природного середовища. Формування мотивів природоохоронної діяльності молодших школярів можливе за умови якісного оновлення методологічного та методичного забезпечення процесу екологічної освіти молодших школярів. Одним із показників сформованості мотив ...
0 комментариев