3. Гарантії забезпечення законності

Під основними засобами забезпечення законності в юридичній науці прийнято розуміти систему гарантій і методів забезпечення законності. (см рис 3).


Рис. 3

Не дивлячись на свою значущість, вимоги законності не втілюються в життя автоматично, стихійно. Щоб правові розпорядження не залишилися на папері (тим більше не порушувалися), необхідні відповідні умови і визначений комплекс організаційних, ідеологічних, політичних, юридичних заходів, що забезпечують реалізацію, тобто гарантії законності. Гарантувати законність значить зробити її непорушною.

Гарантії - це сукупність умов і способів, що дозволяють безперешкодно реалізувати правові норми, користуватися суб'єктивними правами і виконувати юридичні обов'язки.

Під гарантіями розуміються як об'єктивні умови існування суспільства, так і спеціально вироблені державою і громадськістю засоби, що забезпечують точну реалізацію норм права всіма суб'єктами.

Серед даних гарантій потрібно чітко розрізняти загальні умови і спеціальні засоби.

Загальні умови складають об'єктивні (економічні, політичні і т. д.) умови суспільного життя, в яких здійснюється правове регулювання. Ці умови створюють макросередовище реалізації права, його функціонування, зумовлюючи до певної міри і спеціальні засоби закріплення законності.

Нерідко в літературі загальні умови як гарантії законності трактуються дуже широко. Під економічними гарантіями розуміється існуюча система господарювання, форма власності, під політичними - політична система, під соціальними - класова структура суспільства і т.д. Таке розуміння гарантій не може в достатній мірі задовольнити потреби практики, бо їх вплив на стан законності неоднозначний, іншим чином впливаючи негативно. Тому загальні умови необхідно розглядати конкретно, виділяти в них ті фактори, які позитивно впливають на реалізацію права.

Важливою умовою якнайкращого використання сприятливих умов в діяльності по забезпеченню законності є їх максимально можлива конкретизація. Економічний лад, політична система, пануюча ідеологія навряд чи можуть розглядатися, як чинники, що забезпечують законність. Проаналізуємо це положення на прикладі власності. Тривалий час вважалося, що соціалістична власність (на відміну від приватної) сама по собі являється умовою забезпечення законності. Такий висновок ґрунтувався на припущенні, що вона породжує у людини відчуття господаря, власника засобів виробництва, сприяючи їх збереженню, примноженню, захисту. Проте, як ми всі переконалися, соціалістична власність стала причиною народження і інших, чужих законності явищ - безгосподарності, розкрадань і т.д.

Отже, йдеться про те, щоб виділити з умов суспільного життя ті, які сприяють зміцненню законності, створити передумови для розвитку їх дії на людей, а також шляхом використовування організаційних заходів, спеціальних засобів нейтралізувати дію негативних чинників. Розглянемо ці загальні умови, які виступають гарантіями законності детальніше.

Економічними (матеріальними) гарантіями є, перш за все, матеріальні умови життя суспільства, серцевину яких складають соціально-економічний устрій суспільства, існуючі форми власності, їх різноманіття, господарська самостійність приватних (фізичних) і юридичних осіб. Умовами, що забезпечують законність, тут виступають такі чинники, як ступінь організованості в економічній сфері, ритмічна робота всього господарського організму, постійне зростання продуктивності праці, об'єму виробництва, стійка грошова система і т.д. Подібні фактори безпосереднім чином впливають на стан законності. Так, в умовах нестабільності економіки, падіння виробництва, розриву господарських зв'язків, зростання цін, галопуючій інфляції зростає соціальна напруженість взагалі, що веде до анархії, дезорганізації, зростання числа злочинів.

Соціальні гарантії включають весь комплекс суспільних заходів по боротьбі з правопорушеннями, відступами від ідеї законності. Це профілактична, діяльність по попередженню правопорушень, контрольна функція громадськості, використовування можливостей громадської думки тощо. Законопослушність громадян, їх пошану до закону, реалізація його приписів багато в чому залежать від становища, що склалося в соціальній сфері. Падіння життєвого рівня населення, зростання безробіття, вартості життя, соціальних послуг безпосереднім чином позначаються на рівні законності, провокуючи громадян на пошуки шляхів незаконного збагачення, таким чином діючи в обхід закону, породжують національні і соціальні конфлікти тощо. Міцна законність можлива тільки в умовах соціальної стабільності, упевненості громадян в непорушності своїх соціальних прав і свобод.

Політичні гарантії - це демократизм державного і суспільного ладу, відображений у функціонуванні політичної системи в цілому, з властивими демократичному суспільству політичним плюралізмом, реальним розділом влади, наявність правової держави (або хоча б тенденції до її побудови).

Однак безумовно основною політичною умовою стабільної законності є сильна державна влада. Сила державної влади визначається не величною армією, не потужністю репресивного апарату. Сильна державна влада - стійка, легітимна, яка користується підтримкою суспільства, дієздатна забезпечити реалізацію правових розпоряджень, що приймаються. Сильна держава гарантує стабільний розвиток суспільства, безпеку людей, ефективну боротьбу із злочинністю, корупцією і іншими антисоціальними явищами. В умовах же дезорганізації державно-владних структур, боротьби за владу, нездатності держави забезпечити реалізацію ухвалюваних рішень, низького рівня виконавчої дисципліни, розквіту бюрократизму, корупції законність не тільки не підвищується, але і знижується, причому до небезпечної межі. Сильна держава жодною мірою не означає централізацію державної влади, авторитарний режим, який не забезпечує, а, навпаки, заперечує законність. Важливою умовою зміцнення держави, забезпечення законності і правопорядку являється демократія. Демократична держава не слабка, аморфна влада. Це система сильної і у той же час цілком відповідальної перед народом влади, заснованої на демократичних принципах формування і функціонування.

Ідеологічні гарантії полягають в пануванні ідеології, на, базі якої розвиваються духовне життя суспільства, ідейне виховання громадян, включаючи всі форми суспільної свідомості, в першу чергу правова, глибока пошана до права як соціальної цінності. Стан законності багато в чому визначається рівнем політичної, правової і загальної культури населення. Законність передбачає такий рівень правової культури, коли пошана до права, закону є особистим переконанням особи, причому не тільки пересічного громадянина, але в першу чергу державного службовця, законодавця.

Необхідний рівень культури забезпечується організацією правової пропаганди, чіткою системою виховання у громадян високих етичних якостей, патріотизму, відповідальності, відчуття права і законності. В умовах руйнування системи виховання ідеологічний вакуум заповнюється чужими суспільству переконаннями, що негативно впливають на стан дисципліни, організованості, законності, сприяючими збільшенню кількості правопорушень, злочинності, ставлячи при цьому під загрозу режим законності.

Юридичні гарантії виступають як система спеціальних засобів зміцнення законності та правопорядку діяльність спеціальних правових органів по попередженню і припиненню правопорушень.

До спеціальних юридичних засобів слід віднести перш за все всі норми права, в яких виражено вимогу законності. Правова регламентація суспільних відносин ставить правоохоронні органи в чіткі правові рамки, позбавляє їх можливості діяти виходячи з інтересів доцільності.

Юридична вимога законності полягає в наступному:

1)         справедливе покарання за невиконання норм права;

2)         законодавче (конституційне) закріплення верховенства закону і визначення способів його охорони;

3) покладання на певні органи обов'язку охороняти законність, присікати її порушення, контролювати і здійснювати нагляд за виконанням законів і визначення повноважень цих органів по реалізації функції охорони законності і правопорядку;

4) законодавче закріплення за громадянами можливості відстоювати свої права, заборону використовувати їх на шкоду іншим особам, конституційне закріплення ідеї презумпції невинності. Ці способи закріплені в Конституції України, а в галузевому законодавстві одержали конкретизацію.

Стан законності як політико-правового явища обумовлений станом самого права, системи законодавства. Діюче законодавство повинно бути достатньо повним, стабільним, забезпечуватися високим рівнем юридичної техніки, необхідними механізмами реалізації і охорони. Важливе значення для реалізації права і рівня законності мають використовувані законодавцем правові засоби, методи, способи і типи правового регулювання, принципи, на яких будується законодавство. Так, відстаючи від динаміки розвитку суспільних відносин, законодавство певною мірою затрудняє боротьбу з злочинністю. Безумовно законодавство кожної держави є важливою гарантією законності, тому що законодавство на загальнообов’язковому рівні встановлює орієнтири побудови законності, якими в першу чергу керуються громадяни у виборі своєї поведінки. А якщо ці орієнтири хибні, то яка мова може йти про побудову міцної правової держави з високим рівнем законності. В такій державі буде панувати невизначеність щодо вибору поведінки в тій чи іншій ситуації, тому окремі особи, як і суспільство в цілому будуть вибирати хибні варіанти, які з позицій права є злочинними, тим самим підриваючи підвалини законності. В такому суспільстві на маю думку слід керуватися високою правовою культурою, високим рівнем моральної свідомості, яким однозначно володіє не кожне суспільство, а хибні орієнтири – формують хибну думку.

Важливою гарантією є судовий контроль, оскільки "третьою владою" є вся система правосуддя. Мабуть, настала пора взагалі змінити наше бачення правосуддя, інтерпретацію його призначення лише як "застосовувача права". Досвід розвинених демократичних країн, причому не тільки англо-американської групи, свідчить, що високий рівень правового розвитку досягається в суспільстві, де суд, спираючись на Конституцію, на закон, на загальновизнані права людини, теж творить право. Тому додання рішенням вищих судових інстанцій функцій судового прецеденту представляється справою назрілою, цілком виправданою.

Діяльність судових органів на основі гласності повинна створювати умови для зміцнення законності і правопорядку в нашій країні, включаючи і вперше здійснюваний конституційний контроль.

Правоохоронні органи припиняють порушення законності, відновлюють порушені права, усувають шкідливі наслідки правопорушень. За чинним законодавством органи дізнання, прокурор, слідчий, суд зобов'язані виявити причини і умови, що сприяли здійсненню злочину, і вжити заходи до їх усунення. Велика роль належить правоохоронним органам в справі забезпечення законності, їх значення не можна перебільшувати, абсолютизувати, бо ефективність їх роботи багато в чому визначається об'єктивними умовами. Проте нерідко відповідальність за стан законності, за зростання злочинності в регіоні, в державі покладається лише на органи прокуратури, МВС. Проблема боротьби з злочинністю нерідко зводиться лише до зміни керівництва цих органів без суттєвої зміни умов, що не може забезпечити належних гарантій законності.

·          Прокуратура - це спеціальний орган, на який покладені обов'язку загального нагляду за законністю слідства і дізнання, за актами судових органів з огляду їх обґрунтованості і законності. Її діяльність здійснюється в специфічних формах:

·          залучення до кримінальної відповідальності;

·          підтримка державного обвинувачення в суді;

·          нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов’язаних з обмеженням особистої свободи громадян.*

Звичайно цим переліком функції прокуратури не обмежені, вони є дещо ширшими, що свідчить про важливу роль такого органу, як прокуратура у забезпеченості законності.

Наступним не менш важливим моментом у досягненні законності є діяльність Конституційного Суду. Згідно Конституції України Конституційний Суд України вирішує питання про відповідність законів та інших правових актів Конституції України і дає офіційне тлумачення Конституції України і законів України. Це конституційне положення і розкриває високу роль Конституційного Суду у забезпеченості законності, оскільки, як ми знаємо Конституція є основним законом держави і всі інші закони що приймаються, приймаються на основі Конституції і повинні відповідати їй.

Тому саме вірність закріплених в законах орієнтирів визначає Конституційний Суд України, тим самим виключаючи будь-які неправильні формулювання, положення, які не відповідають дійсному стану речей, а також ті, які несуть особисту користь для тих хто їх створює. Туму ще раз хочу підкреслити, що неабияку роль у забезпеченості законності відіграє Конституційний Суд.

У сучасних умовах особливу важливість має нормативне закріплення обов'язків Президента України бути гарантом державного суверенітету, територіальної цілісності України, додержання Конституції України, прав і свобод людини і громадянина, що є немаловажно при закріпленні позицій законності, реального втілення закону у життя.

Велике значення в сучасних умовах набуває комплексна розробка системи заходів і державно-правових механізмів, покликаних захищати конституційні права і законні інтереси громадян, запобігати зловживанням своїми правами з боку державних органів, забезпечувати єдність правової системи.

Відсутність конституційного механізму відповідальності посадовців всіх гілок влади за ухвалюванні рішення дуже очевидна для юристів, його створення напрошується саме собою. В зв'язку з цим є прогресивними заходи по персоналізації відповідальності посадовців за виконання незаконних актів, наказів і розпоряджень, що вживаються законодавцем. "Законність" тоталітарної системи, яка будувалася на відомій формулі: "наказ начальника - закон для підлеглих" і понині, на жаль, служить посадовцям виправданням в ухваленні рішень, що принижують людську гідність, ваблять непоправні втрати економічного, політичного, етичного і соціального характеру


Висновок

Розглянуте в даній роботі таке явище, як законність турбує не тільки нас, воно стало предметом написання багатьох наукових праць, навчальних посібників. Це означає тільки одне, що проблема забезпечення законності в кожній державі актуальна і стоїть на першому місці. Тому багато науковців намагаються сформулювати свої позиції щодо цієї проблеми і виробити свої шляхи її вирішення.

Як вже згадувалось великою мірою на стан законності впливає право, а саме національне законодавство. Тобто якщо гуманні, справедливі правові норми, які створюються, зрештою і ті які діють, то можна говорити про одну, так би мовити частину законності. Другою половиною законності на мою думку є саме свідомість кожного громадянина про необхідність дотримання і реалізації таких правових норм. Тобто коротко кажучи законність формують справедливі правові норми і їх реалізація всіма громадянами держави без виключення.

Як ми вже знаємо законність це стан відповідності суспільних відносин нормам права, який досягається в результаті їх неухильного виконання всіма суб’єктами права. Слідуючи з цього визначення можна сказати, що законність це своєрідний ”стимулятор„ розвитку правової держави, побудови громадянського суспільства.

З позицій особи законність виступає в першу чергу як засіб захисту її прав, свобод і законних інтересів. Вона забезпечує охорону людини як від свавілля самої держави і її органів, так і від протиправних дій з боку інших осіб. Від стану законності залежить рівень свободи особи, реальність її прав і свобод, рівень і реальність демократії. А оскільки в сучасних умовах інтереси особи стають пріоритетними для держави, ця сторона законності і правопорядку також є найважливішою метою державної діяльності.

Все це визначає особливу роль законності і правопорядку для суспільства в цілому: вони виступають як основа, ядро порядку в суспільстві, як умови і необхідні елементи демократії, як основні загальнолюдські цінності і, отже, важливі частини правової і загальної культури.

Зміцнення законності і правопорядку є неодмінною умовою і засобом формування правової держави, а самі вони - його необхідними елементами. Держава стане правовою тільки за наявності міцної законності і стабільного, заснованого на праві і законності порядку.


Список використаної літератури

1.      Бахрах Д.Я. Питання законності в державному управлінні //Правоведення. 1992. № 3.

2.      Борісов В.В. Правовий порядок розвиненого соціалізму. Саратов, 1977.

3.      Боннер А.Т. Законність і справедливість в правозастосовчій діяльності. М., 1992.

4.      Конституція України ( із змінами і доп.).- К.: Атака, 2006.-64 с.

5.      Братусь З.Н. Юридична відповідальність і законність. М., 1984.

6.      Корельській В.Д. Демократія і дисципліна в розвиненому соціалістичному суспільстві. М., 1977.

7.      Кудрявцев В.Н. Про правосвідомість і законність // Держава і право. 1994. №3.

8.      Кудрявцев В.Н., Казімірчук В.П. Сучасна соціологія права. М., 1995.

9.      Лісюткин А.Б. Про поняття законності //Правоведення. 1993. № 5.

10.    Лукашево. Е.А. Соціалістична правосвідомість і законність. М., 1973.

11.    Мамашин В.С. Дисципліна і суспільство. М. 1996.

12.    Правознавство//За ред. М. Настюка. - Львів: Світ. 1995.

13.    Луганський Б.І., Шестакова М.П. Законність і дисципліна в господарській діяльності. М., 1987.

14.    Рабінович П.М. Проблеми теорії законності розвиненого соціалізму. Львів, 1979.

15.    Тихомиров М.Ю. Про механізм забезпечення законності в управлінні економікою // Держава і право. 1990. № 7.


Информация о работе «Законність у сфері державного управління: поняття, принципи, гарантії забезпечення»
Раздел: Государство и право
Количество знаков с пробелами: 42542
Количество таблиц: 1
Количество изображений: 3

Похожие работы

Скачать
46629
0
0

... управлінську справу, персонально визначає поведінку адресата, має держано-владний характер, видається уповноваженим органом в установленому порядку. 3. Укладання адміністративних договорів. Своєрідною формою державного управління слід вважати адміністративні договори. З самого початку доцільно зазначити, що досить інтенсивно використовуваний в адміністративно-правовій літературі термін "адміні ...

Скачать
26368
0
0

... радянського періоду, бо цілком логічно, що такі принципи, як колегіальність та єдиноначальність, плановість, добір і розстановка кадрів, є актуальним для сучасного державного управління. Принципи державного управління - це фундаментальні істини, позитивні закономірності, керівні ідеї, основні положення, норми поведінки, що відображають закони розвитку відносин управління, сформульовані у вигляді ...

Скачать
271315
0
0

... за діяльністю органів державної влади з метою забезпечення ефективного врахування громадської думки в процесі прийняття та реалізації державної політики. 2.4 Інформаційно-аналітичне забезпечення ініціювання та запровадження антикризових програм органів державної влади   Проблема інформаційно-аналітичного забезпечення органів державної влади особливої актуальності набула в умовах кризи. Порі ...

Скачать
151718
4
7

... дувачів, стан інших не змінився чи змінився частково, що не дає можливості оцінити діяльність установи як ефективну. РОЗДІЛ 4. ШЛЯХИ УДОСКОНАЛЕННЯ УПРАВЛІННЯ ПЕРСОНАЛОМ В ДЕРЖАВНІЙ ОРГАНІЗАЦІЇ 4.1 Удосконалення форм і методів управління персоналом   Першочерговими питаннями покращення роботи з добору, підготовки і розстановки кадрів у системі державної служби пропонується вважати розробку ...

0 комментариев


Наверх