Захисник у кримінальному процесі

П Л А Н

Вступ

1. Поняття захисника. Особи, якій вправі виступати у цій якості в кримінальному судочинстві.

2. Правове становище заисника. Процесуальний порядок допуску захисника до участі в кримінальній справі.

Висновки

Cписок використаної літератури:

В С Т У П

Забезпечення громадян кваліфікованою юридичною допомогою в наші дні вважається важливим конституційним положенням. Йому як норми Конституції України так і чимало інших законодавчих розпоряджень, у першу чергу тих, котрі покликані гарантувати право підозрюваного, обвинувачуваного і підсудного на захист по кримінальних справах.

Увага законодавця до того, щоб громадянам давалася кваліфікована юридична допомога, викликана насамперед широким визнанням порівняно простого вихідного положення: реалізація прав і свододи людини і громадянина можлива повною мірою, коли вони відстоюються зі знанням справи, кваліфіковано.

Таку реалізацію може здійснювати далеко не всякий. Для неї потрібно не тільки уміння читати законодавство, але й уміння розуміти його, а також навички по швидкому відшуканню того акта, що потрібний для вирішення виниклого питання, досвід ведення справ у правоохоронних органах і багато чого іншого. Іншими словами, щоб забезпечити ефективну допомогу, потрібний фахівець. Саме це має на увазі згадане конституційне положення. «Кожному гарантується право на одержання кваліфікованої юридичної допомоги. У випадках, передбачених законом, юридична допомога надається безкоштовно».

По своєму змісті юридична допомога охоплює широке коло дій: допомога в пошуку потрібного нормативного акта, роз'яснення його змісту, сприяння в складанні чи поданні клопотань, іншого документа, підборі аргументів, визначенні органа, що найбільше ефективно може розв'язати виниклу проблему, здійсненні представництва в суді чи іншому органі, веденні захисту по кримінальній справі чи відстоюванні законних інтересів громадянина, притягнтуого до адміністративної відповідальності, і т.д.

Як показує багаторічний досвід, такого роду діяльність здатне найбільше результативно здійснювати специально створюване заснування — адвокатура.

В свої роботі я розгляну питання присвячені участі захисника в кримінальному процесі.

1. Поняття захисника. Особи, які вправі виступати у цій якості в кримінальному судочинстві.

 

Підозрюваний - це особа, яку затримали по підозрі у вчиненні злочину або до якої застосовані запобіжні заходи до винесення постанови про притягнення її як обвинувачуваного[1].

Обвинувачуваний - це особа, щодо якої є достатньо доказів, які вказують на вчинення злочину, і на цій підставі слідчим винесена постанова про притягнення її як обвинувачуваного[2].

Після передачі в суд обвинувального називають підсудним, а після винесення вироку - засудженим або виправданим.

Право зазначених осіб на захист включає, як право захищатися від підозри або обвинувачення, так і право на захист своїх особистих і майнових інтересів. Функція захисту виникає одночасно з функцією обвинувачення і здійснюється паралельно з нею на всіх етапах проходження кримінальної справи, поки існує обвинувачення.

 Захисник - це особа, яка уповноважена в передбаченому законом порядку здійснювати захист прав і законних інтересів підозрюваних і обвинувачуваних (підсудних, засуджених і виправданих). Участь захисника в кримінальному процесі виступає гарантом реалізаціє конституційного права кожноє особи на захист.

Функцію обвинувачення в кримінальному процесі здійснюють слідчі органи, прокурор, громадський обвинувач, а також потерпілий громадянин – цивільний позивач і його представники. Це - сторона обвинувачення.

Функцію захисту від підозри й обвинувачення виконує підозрюваний, обвинувачуваний, підсудний і засуджений, їх захисник, громадський захисник, а також цивільний відповідач і його представник. Це - сторона захисту.

Порушення права на захист завжди означає вагоме порушення вимог кримінально-процесуального кодексу і є однією з найбільш поширених підстав для скасування вироків або інших рішень у справі.

Забезпечення права підозрюваного, обвинуваченого, підсудного на захист полягає в тому, що закон: наділяє їх як учасників процесу такою сукупністю процесуальних прав, використання котрих дозволяє їм особисто захищатися від підозри або обвинувачення у вчиненні злочину, відстоювати свої законні інтереси; надає зазначеним особам право скористатися юридичною допомогою захисника (адвоката); покладає на особу, яка проводить дізнання, слідчого, прокурора, суддю і суд обов'язок до першого допиту особи роз'яснити йому його право мати захисника. Скласти про це протокол, надати можливість захищатися встановленими законом засобами від пред'явленого обвинувачення, забезпечити охорону його особистих і майнових прав[3].

Як захисники допускаються особи, які мають свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.

Адвокатом може бути:

1.   громадянин України, котрий має вищу юридичну освіту,

2.   стаж роботи юриста або помічника адвоката не менше двох років,

3.   який здав кваліфікаційні іспити, одержав посвідчення на право займатися адвокатською діяльністю,

4.   прийняв Присягу адвоката України.

Для визначення рівня професійних знань осіб, котрі мають намір займатися адвокатською діяльністю, створюються кваліфікаційно-дисциплінарні комісії адвокатури (на обласному рівні). Ці комісії діють у складі двох палат - атестаційної і дисциплінарної.

Атестаційна палата складається з 11 членів. У неї входять чотири адвокати, чотири судді і по одному представнику від Ради Міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської і Севастопольської міських Рад народних депутатів і відповідних органів юстиції, а також відділення Спілки адвокатів України.

При Раді Міністрів створюється Вища кваліфікаційна комісія адвокатури. У її склад входять по одному представнику від кожної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії, Верховного Суду, Мінюсту, Спілки адвокатів.

При видачі кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю особа, якій вручено це свідоцтво, приймає Присягу адвоката України такого змісту :

П Р И С Я Г А

адвоката України

Я, ___________________________________________, беручи на себе обов'язки адвоката, урочисто клянусь: у своїй професійній діяльності суворо додержувати законодавства України, міжнародних актів про права і свободи людини, правил адвокатської етики, з високою громадянською відповідальністю виконувати покладені на мене обов'язки, бути завжди справедливим і принциповим, чесним і уважним до людей, суворо зберігати адвокатську таємницю, всюди і завжди берегти чистоту звання адвоката, бути вірним Присязі.

Адвокат _______________ (прізвище та ініціали)

" "________ 20 року

Тільки після цього він буде вважатися справжнім адвокатом[4].

 

Особа, котра одержала посвідчення на право займатися адвокатською діяльністю, має право практикувати індивідуально, відкривати свої адвокатські бюро або об'єднуватися з іншими адвокатами в колегії, фірми, контори й інші адвокатські об'єднання, котрі діють у відповідності із Законом про адвокатуру і зі своїми статутами.

Діяльність адвокатських об'єднань ґрунтується на принципах: добровільності, самоврядування, колегіальності і гласності. Вони реєструються в Мінюсті, після чого повідомляють місцевим органам влади про свою реєстрацію, а адвокати - про одержання посвідчення.

Адвокати України виконують за Законом такі функції:

1.           дають консультації і роз'яснення по юридичним питанням,

2.           усні і письмові довідки щодо законодавства;

3.           складають заяви, скарги й інші документи правового характеру;

4.           свідчать копії документів у справах, котрі вони ведуть;

5.            здійснюють представництво в суді, інших державних органах;

6.           надають юридичну допомогу підприємствам, об’єднанням, організаціям;

7.           здійснюють правове забезпечення підприємницької і зовнішньоекономічної діяльності громадян і юридичних осіб;

8.           виконують свої обов'язки, передбачені кримінально-процесуальним законодавством, під час дізнання і попереднього слідства.

 

Фахові і соціальні права адвоката, його обов'язки.

 До фахових прав адвоката Закон відносить: