Звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку із зміною обстановки

3.3. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку із зміною обстановки

Ст.48 ККУ встановлює, що: “Особу, яка вперше вчинила злочин невеликої або середньої тяжкості, може бути звільнено від кримінальної відповідальності, якщо буде визнано, що на час розслідування або розгляду справи в суді внаслідок зміни обстановки вчинене нею діяння втратило суспільну небезпечність або ця особа перестала бути суспільно небезпечною”.

Цей вид звільнення від кримінальної відповідальності як і вищерозглянутий є необов’язковим, тобто ст..48 КК не зобов’язує, а лише уповноважує суд на її застосування у разі відповідності фактичних обставин справи нормам статті. Як і у попередній, 47 ст. КК, матеріальною підставою застосування цієї статті є вчинення злочинів як невеликої, так і середньої тяжкості. Найважливішим при застосуванні ст..48 КК є встановлення факти втрати діянням або особою суспільної небезпечності на час розслідування або розгляду справи у суді. Для застосування ст. 48 КК необхідно встановити, що після вчинення певного злочину обстановка змінилася таким чином, що вчинене діяння вже не є суспільно небезпечним. Особу можна визнати такою, що перестала бути суспільно небезпечною, у разі, коли вона сама або обстановка навколо неї зазнала таких змін, що унеможливлюють вчинення нею нового злочину [Пленум].

Як приклад із судової практики із застосуванням ст..47 КК, розглянемо постанову Дергачівського районного суду Харківської області від 19.01.2007 за справою №1-76/2007.

Справа №1-76/2007

 ПОСТАНОВЛЕНИЕ

19 января 2007 года г. Дергачи

Дергачевский районный суд Харьковской области в составе председательствующего судьи Остропилец Е.Р. при секретаре Клочко С.А. с участием прокурора Прудникова В.Г., рассмотрев в открытом судебном заседании уголовное дело по обвинению:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 года рождения, уроженца Азербайджана с. Шахназарлы Дивичинского района, азербайджанца, гражданина Украины, образование высшее, холостого, работающего ЧП, проживающего: АДРЕСА_1, ранее не судимого,

в совершении преступления, предусмотренного ст. 122 ч.1 УК Украины, -

УСТАНОВИЛ:

04.09.2005 года в 22.00 час. ОСОБА_1 во дворе домовладения АДРЕСА_2, в процессе ссоры, на почве внезапно возникших неприязненных отношений произошла , имея умысел на причинение ОСОБА_2 телесных повреждений, умышленно со значительной силой нанес не менее 8-ми ударов кулаками в область головы и туловища потерпевшему ОСОБА_2, причинив при этом последнему средней тяжести телесные повреждения по критерию длительности расстройства здоровья.

В действиях ОСОБА_1 имеется состав преступления, предусмотренный ст. 122 ч.1 УК Украины т.е. умышленное причинение средней тяжести телесных повреждений потерпевшему.

В совершенном преступлении ОСОБА_1 вину признал полностью, раскаивается в содеянном, кроме того, его вина подтверждается имеющимся в деле доказательствами.

Учитывая, что ОСОБА_1 ранее не судим, совершил преступление средней тяжести, по месту жительства характеризуется удовлетворительно, имеет на иждивении 2-х несовершеннолетних детей, обстоятельства совершенного преступления, мнение потерпевшего ОСОБА_2, который просит прекратить производство по делу так как он претензий к своему соседе подсудимому не имеет, поэтому вследствие изменения обстановки, подсудимый как лицо перестал быть общественно опасным, поэтому необходимости в привлечении его к уголовной ответственности нет.

На основании изложенного ст. 48 УК Украины, руководствуясь , ст.ст. 7, 282 УПК Украины суд,-

ПОСТАНОВИЛ:

Уголовное дело по обвинению ОСОБА_1 по ст. 122 ч. 1 УК Украины производством - прекратить, освободив его от уголовной ответственности в связи с изменением обстановки.

Постановление может быть обжаловано в судебную палату по уголовным делам апелляционного суда Харьковской области в течение 7 суток через Дергачевский районный суд.

Як видно із цієї постанови, ОСОБА_1 вчинив діяння, що передбачене ч.1 ст.122 КК України (“Умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження”), що класифікується як злочин середньої тяжкості. Крім того у постанові вказується на відсутність судимості у ОСОБА_1, що також є однією із підстав застосування ст..48. У цій справі можна говорити про встановлення судом факту втрати саме особою суспільної небезпечності, оскільки зовнішня обстановка навряд чи змінилася. Про це і йдеться у постанові: “підсудний як особа перестав бути суспільно небезпечним”. Це випливає із того, що потерпілий ОСОБА_2 просить припинити провадження по справі, оскільки не має претензій до свого сусіди ОСОБА_1. Оскільки цей вид звільнення від кримінальної відповідальності є необов’язковим, суд при вирішенні справи врахував додаткові фактори: позитивну характеристику ОСОБА_1 за місцем проживання, утримання 2-х неповнолітніх дітей.

3.4. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку із закінченням строків давності.

Згідно ч.1 ст.49 ККУ: “Особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до дня набрання вироком законної сили минули такі строки:

1) два роки - у разі вчинення злочину невеликої тяжкості, за який передбачене покарання менш суворе, ніж обмеження волі;

2) три роки - у разі вчинення злочину невеликої тяжкості, за який передбачене покарання у виді обмеження або позбавлення волі;

3) п'ять років - у разі вчинення злочину середньої тяжкості;

4) десять років - у разі вчинення тяжкого злочину;

5) п'ятнадцять років - у разі вчинення особливо тяжкого злочину.”

З огляду на вищерозглянуті у роботі критерії диференціації, цей вид звільнення від кримінальної відповідальності є обов’язковим (імперативним) та безумовним. Його особливістю є застосування за будь-якого ступеню тяжкості вчиненого злочину. Фундаментальною причиною звільнення від відповідальності із збігом строків давності, можна назвати відсутність виховного впливу покарання (державного примусу), внаслідок значного проміжку часу між злочином та покаранням. Особливістю є передбачене п.4 ст.49 КК, право суду не застосовувати давність до особи, що вчинила особливо тяжкий злочин, за який згідно із законом може бути призначено довічне позбавлення волі. У такому разі може бути призначено позбавлення волі на певний строк. Винятком із застосування звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку із закінченням строків давності є вчинення злочинів проти миру та безпеки людства (ст. 437-439, ч.1 ст. 442 ККУ). Такий виняток відповідає Конвенції ООН “Про незастосування строків давності до воєнних злочинів і злочинів проти людства” що була ратифікована Президією Верховної Ради УРСР 25 березня 1969 p.

Нормами ст.49 КК також встановлюються умови зупинення та переривання перебігу строку давності. Відповідно до ч.2 цієї статті: “Перебіг давності зупиняється, якщо особа, що вчинила злочин, ухилилася від слідства або суду. У цих випадках перебіг давності відновлюється з дня з'явлення особи із зізнанням або її затримання.”. Під ухиленням від слідства або суду як обставиною, що зупиняє перебіг строку давності (ч. 2 ст. 49), розуміються будь-які умисні дії, вчинені особою з метою уникнути кримінальної відповідальності за вчинений злочин (нез'явлення без поважних причин за викликом до правоохоронних органів, недотримання умов запобіжного заходу, зміна місця проживання, зміна документів, які посвідчують особу, і перехід її на нелегальне становище тощо) [Коментар, 126]. Аналізуючи друге речення ч.2 ст.49 ККУ, можна дійти висновку, що особа звільняється від кримінальної відповідальності через 15 років після вчинення злочину, навіть якщо вона ухилялася від слідства або суду.

Перебіг давності переривається у разі скоєння особою нового злочину, окрім злочинів невеликої тяжкості. Виходячи із ч.3 ст.49 КК, при перерві давності строк, який минув від дня вчинення злочину до дня вчинення нового злочину, скасовується, і строки давності починають обчислюватися з дня вчинення нового злочину. При цьому строки давності обчислюються окремо за кожний злочин.

Необхідно сказати, що при звільненні неповнолітніх від кримінальної від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності застосовується ст..106 ККУ, у якій встановлені менші, порівняно із ст..49 ККУ, строки давності.

У цій роботі було розглянуто один із важливих інститутів кримінального права – інститут звільнення від кримінальної відповідальності. Підсумовуючи вищевикладене, варто означити головні риси та значення цього інституту. Як видно із статистичних даних, із кожним роком застосування звільнення від кримінальної відповідальності застосовується до все більшої кількості осіб, що скоїли суспільно небезпечні діяння. Щорічно кількість закритих постановою суду кримінальних справ із звільненням підсудного від кримінальної відповідальності перевищує 20 тис. Цей факт свідчить про досить широке розповсюдження звільнення від кримінальної відповідальності у судовій практиці. Особливо значним є обсяг застосування загальних видів звільнення від кримінальної відповідальності, зокрема, передбачених статтями 45-49, 97 Кримінального кодексу України. Важливим є те, що у цих випадках звільнення можливе у значній кількості справ, без прив’язування до конкретних складів злочинів. Досить впливовим інструментом звільнення від кримінальної відповідальності в Україні є також закони про амністію. Варто лише згадати, що, наприклад, у 2005 р. було звільнено із амністуванням 12,1 тис. осіб. Завданням звільнення від кримінальної відповідальності за статтями Особливої частини Кримінального кодексу, передусім, є позитивні наслідки посткримінальної поведінки особи, що часто допомагають відверненню більш тяжких злочинів.

Найважливішим значенням інституту звільнення від кримінальної відповідальності є поширення гуманного впливу держави на осіб, що порушили закон та права інших осіб, але завдяки звільненню отримують можливість стати на шлях поваги перед законом та правопорядності. Інститут звільнення від кримінальної відповідальності є складовою сукупності правових засобів та явищ, що мають наслідком встановлення режиму демократії та верховенства права, стану переваги права над державним апаратом, дотримання прав та свобод людини і громадянина. Не можна також недооцінювати виховне значення, пов’язане із звільненням від кримінальної відповідальності: не дивлячись на винність особи, держава дає їй “другий шанс”, зменшує потенційну “криміналізацію” суспільства. Окрім цього дуже суттєвим є такий наслідок застосування інституту кримінальної відповідальності як економія заходів кримінально-правового впливу. Це сприяє як заощадженню ресурсів кримінально-виправної (пенітенціарної) системи держави, так і вивільненню засобів правоохоронних органів, що можуть бути спрямовані на більш ефективну боротьбу із злочинами, що мають особливо негативні наслідки.

Можна сказати, що у масштабі України інститут звільнення від кримінальної відповідальності через його гуманну, виховну дію і утвердження поваги до закону, вносить свою частку у справу розбудови режимів законності та верховенства права, створення передумов громадянського суспільства.

Список нормативного матеріалу та літератури

 

Нормативно-правові акти

1.         Конституція України // Відомості Верховної Ради України від 23.07.1996 - 1996 р., № 30, стаття 141.

2.         Кримінальний кодекс України (редакція вiд 01.10.2007), закон вiд 05.04.2001 № 2341-III // Відомості Верховної Ради України вiд 29.06.2001 - 2001 р., № 25, стаття 131

3.         Кримінально-процесуальний кодекс України (редакція вiд 01.07.2007), закон вiд 28.12.1960 // Відомості Верховної Ради УРСР вiд 12.01.1961 - 1961 р., № 2, стор. 15

4.         Закон України “Про амністію” вiд 19.04.2007 № 955-V // Відомості Верховної Ради України вiд 03.08.2007 - 2007 р., № 31, стор. 1048, стаття 401

5.         Закон України “Про застосування амністії в Україні” вiд 01.10.1996 № 392/96-ВР // Відомості Верховної Ради України вiд 26.11.1996 – 1996 р., № 48, стаття 263

6.         Закон України “Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду” вiд 01.12.1994 № 266/94-ВР // Відомості Верховної Ради України вiд 03.01.1995 - 1995 р., № 1, стаття 1

7.         “Положення про порядок здійснення помилування”, затверджене Указом Президента України від 12 квітня 2000 р // Офіційний вісник України вiд 28.04.2000 - 2000 р., № 15, стор. 58, стаття 610, код акту 15649/2000

8.         Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Міністерства внутрішніх справ України щодо офіційного тлумачення положень частини третьої статті 80 Конституції України (справа про депутатську недоторканність) від 27.10.1999 № 9-рп/99 // Офіційний вісник України вiд 19.11.1999 - 1999 р., № 44

9.         “Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності”, Постанова Пленуму Верховного Суду №12 від 23.12.2005 // Рішення Верховного Суду України – 2005 р., № 2

Література

10.      Александров Ю.В. Кримінальне право України: Загальна частина: Підручник –К.: МАУП, 2004. –328 с

11.      Житний О.О. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з дійовим каяттям: Монографія. – Харків: Вид-во Нац. ун-ту внутр. справ, 2004. -152 с.

12.      Кримінальне право України: Загальна частина: Підручник / М.І. Бажанов, Ю.В. Баулін, В.І. Борисов та ін.; За ред. Професорів М.І. Бажанова, В.В. Сташиса, В.Я. Тація. – Київ–Харків: Юрінком Інтер – Право, 2001. – 416 с.

13.      Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України. 3-тє вид., переробл. та доповн. / За ред. М. І. Мельника, М. І. Хавронюка.- К.: Атіка, 2005.- 1064 с

Правозастосовча (судова) практика[3]

14.      Постанова Червонозаводського районного суду м. Харкова від 06.03.2007 р. по справі № №1-399/6-07 (звільнення від кримінальної відповідальності за ст.45 ККУ)

15.      Постанова Дворічанського районного суду Харківської області від 27.02.2007 р. по справі №1-35/07 (звільнення від кримінальної відповідальності за ст.47 ККУ)

16.      Постанова Дергачівського районного суду Харківської області від від 19.01.2007 за справою №1-76/2007 (звільнення від кримінальної відповідальності за ст.48 ККУ)

[1] Офіційний сервер Державної судової адміністрації України (http://court.gov.ua)

[2] Офіційний сервер Державної судової адміністрації України (http://court.gov.ua)

[3] Використано Єдиний державний реєстр судових рішень Державної судової адміністрації України, створений згідно закону “Про доступ до судових рішень” від 22.12.2005 р. (http://reyestr.court.gov.ua)