Військові і транспортні прокуратури

3.4. Військові і транспортні прокуратури

Структура органів прокуратури по нагляду за дотриманням законів у Збройних Силах побудована із врахуванням організації Збройних Сил України. До органів прокуратури по нагляду за дотриманням законів у Збройних Силах належить Управління нагляду за дотриманням законів у Збройних Силах і оборонній промисловості Генеральної прокуратури, військові прокуратури округів, флоту, гарнізонів. Ці органи прокуратури здійснюють нагляд за дотриманням і правильним використанням законів у Збройних Силах, прикордонних військах, військах внутрішньої та конвойної охорони, цивільної оборони, військових формуваннях, які створюються Верховною Радою.

Військові прокуратури провадять попереднє слідство у справах про злочини, вчинені:

- військовослужбовцями Збройних Сил, Прикордонних військ, Служби безпеки України, військ внутрішньої та конвойної охорони Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Чорноморського флоту та інших військових формувань, дислокованих на Україні, а також військовозобов'язаними під час проходження ними зборів;

- службовцями Збройних Сил і інших військових формувань у зв'язку з виконанням службових обов'язків або скоєні в розташуванні військових частин, установ, навчальних закладів, підприємств чи організацій Збройних Сил та інших військових формувань;

- групою осіб, якщо один із злочинців є військовим або скоєний за участю військовослужбовця на території військової частини.

Транспортні прокуратури діють на правах обласних і районних прокуратур. Вони здійснюють нагляд за дотриманням і правильним застосуванням законів органами, підприємствами, установами, організаціями залізничного, повітряного, морського, річкового транспорту, рибопромислового флоту та інших об’єктів, органами внутрішніх справ на транспорті, а також здійснюють розслідування злочинів, вчинених на транспорті.

Транспортні прокуратури здійснюють нагляд за додержанням законів спрямованих на попередження порушень правил безпеки і експлуатації залізничного рухомого складу на під’їзних коліях промислових підприємств, установ і організацій, а також плаваючих транспортних засобів риболовецьких підприємств і господарств, а також нагляд за додержанням законів при проведенні дізнання, попереднього слідства по кримінальних справах і застосуванні норм про адміністративні правопорушення на транспорті.

Транспортні прокурори беруть участь в судовому розгляді кримінальних справ, направлених транспортною прокуратурою, про крадіжки в особливо великих розмірах, порушення правил безпеки руху і експлуатації транспорту, правил охорони праці і техніки безпеки, умисні вбивства, зґвалтування, посадові злочини працівників транспорту і органів внутрішніх справ на транспорті і справ, які мають суттєве значення для забезпечення законності на транспорті; приймають участь в розгляді кримінальних і цивільних справ у касаційному порядку у випадках, коли вони підтримували обвинувачення або брали участь у суді першої інстанції, а також справ, по яких внесені касаційні чи окремі подання.

4. Висновок

Контрольно-наглядові органи державної влади у Конституції України, законах України та у більшості науково-правової літератури не розглядається як система органів, що утворюють самостійну гілку державної влади. Особливості формування і функціонування цих державних органів не дозволяють їх віднести повною мірою до будь-якої з конституційно визначених гілок державної влади. До контрольно-наглядових органів влади України можна віднести:

- Конституційний Суд України;

- Прокуратуру України;

- державні інспекції (податкова, пожежна, екологічна і т.ін.).

Крім цього, контрольно-наглядові функції властиві таким державним органам як Антимонопольний комітет України, Національний Рада по телебаченню і радіомовленню і деякі інші органи державної влади. Значимість даних органів надзвичайно велика. Вони сприяють процесу формування і функціонування системи “стримувачів і противаг”, як елемента принципу “розподілу влад”. У такий спосіб ця структура державних органів сприяє усуненню узурпації влади. Визначення контрольно-наглядових функцій держави не тільки як самостійної гілки влади, але і встановлення місця і ролі цієї гілки влади в структурі функціонування законодавчої, виконавчої і судової влади.

Характерною рисою даних понять є подібність змісту цих визначень. Так, поняття “нагляд” визначається як спостереження або спостереження з метою перевірки, а поняття “контроль” - як перевірка, спостереження з метою перевірки .

Що стосується сфер суспільних відносин стосовно котрих контроль і нагляд не повинні бути застосовані і не застосовується як форма примусового впливу, то серед них можна виділити такі: особисте життя людини; мирна діяльність партій, і інших об'єднань громадян; мирні збори громадян; відношення з приводу листування, телефонних розмов, телеграфної або іншої кореспонденції; свободи пересування людини.

Конституційний Суд є контролюючим органом влади, але не наглядовим так, як у його функції входить рішення питань про відповідність Конституції України законів і інших нормативних актів держави, що розглядаються тільки по зверненнях суб’єктів означених Конституцією України. За Конституцією України прокуратурі приділяється окремий розділ сьомий, а це означає, що прокуратура не входить у будь-яку гілку влади і становить систему державних органів, діяльність яких створює самостійну форму державних функцій.

Найбільш ефективним було б об’єднання усіх контрольно-наглядових органів влади в єдину структуру. Така гілка влади має бути незалежною від інших гілок влади, а якщо і залежною, то лише у питанні формування цієї структури.

Необхідним вбачається внести нові зміни до чинного законодавства щодо забезпечення економічних прав засуджених до позбавлення волі, а забезпечення прокурорського нагляду за їх втіленням в сучасних економічних умовах стане дієвою гарантією додержання прав та законних інтересів цієї категорії громадян України.

Важливим досягненням в питанні скорочення обмежень, щодо засуджених до позбавлення волі є законодавче закріплення і подальше реалізація можливості здійснювати ними деяких громадянських прав, наприклад, участь у виборах.

Розмовляючи про місце та призначення прокуратури у системі державних органів, слід підкреслити необхідність збереження наглядової функції прокуратури, у тому числі, загального нагляду.

В країні числяться більше 40 різних контролюючих органів. Але багато численні податкові адміністрації, цінові інспекції, регіональні управління Національного банку і Фонду державного майна, Контрольно-ревізійної служби та інші, покладений на них нагляд за дотриманням закону, м’яко кажучи не відповідає Конституції. Навряд чи можна досягти цього, відмовившись від прокурорського нагляду, мета якого – забезпечення верховенства Закону, зміцнення законності, захист прав і свобод громадян.

Список використаної літератури:

1. Конституція України;

2. Закон України “Про прокуратуру” від 05.11.1991  № 1789-XII;

3. Закон України “Про внесення змін і доповнень до Закону України “Про прокуратуру” від 26.11.1993 № 3663-XII;

4. Генеральна прокуратура України Н А К А З N 7 від 28.10.2002 “Про організацію прокурорського нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян”;

5. Кримінально-процесуальний Кодекс України від 28.12.1960  № 1001-V із змінами та доповненнями;

6. Генеральна прокуратура України - Наказ № 28.10.2002 N 3/3 “Про сферу та особливості діяльності транспортних прокуратур і розмежування їх компетенції з територіальними прокуратурами”;

7. Давиденко Л. Функції прокуратури України згідно з новою Конституцією України: пропозиції до законодавства - Право України – 1997 р.;

8. Грошевой Ю.М. Прокурорський нагляд в Україні. уч. Посібник – К –1993 р.;

9. Давиденко Л., Черв'якова О., Марочкін І. Загальний нагляд прокуратури: минуле, сучасне, майбутнє //Право України – 1996 р.;

10. Шумський П. Прокуратура – її місце та роль в державі. Право України - 1997 р.