Навигация
Малі підприємства, як основний інструмент підприємницької діяльності
45633
знака
0
таблиц
0
изображений
1.2 Малі підприємства, як основний інструмент підприємницької діяльності
Інструментом підприємницької діяльності є перш за все підприємство. З правової точки зору, під підприємством розуміється самостійний господарський суб'єкт з правами юридичної особи, який на основі використання закріпленого за ним майна проводить і реалізує продукцію, виконує роботи і надає послуги.
"Правова форма" на відміну від самого підприємства як самостійної, майново відособленої господарської одиниці - це комплекс правових норм, які визначають відносини учасників підприємства із навколишнім світом. В правовій практиці західних країн не існує самого поняття "підприємство". Закон там має справу тільки з "товариством" ("компанією"), тобто з об'єднанням осіб, пов'язаних одним з визнаних видів договору. Таким чином, не можна змішувати поняття підприємства з його правовою формою.
У світовій практиці використовуються різні організаційно-правові форми підприємств, які визначаються національним законодавством окремих країн. Закони додають їм статус юридичної особи, яка володіє відособленим майном і відповідає по своїх зобов'язаннях цим майном, має самостійний баланс, виступає в цивільному обороті, в суді, господарському і третейському судах від свого імені.
За чинним українським законодавством, на теперішній час існують наступні організаційно-правові форми підприємств:
- державне підприємство;
- приватне підприємство (індивідуальне);
- товариство, в т.ч.
з повною відповідальністю (повне товариство);
із змішаною відповідальністю (змішане товариство);
з обмеженою відповідальністю (обмежене товариство);
- акціонерне товариство, в т.ч.
- відкритого типу;
- закритого типу.
Тепер детальніше зупинимося на характеристиці організаційно-правових форм підприємствмалого бізнесу.
Індивідуальне підприємство - підприємство, засноване на особистій власності фізичної особи і суто його праці.
Сімейне підприємство – це підприємство, засноване на власності і праці членів однієї сім'ї, які проживають разом.
Приватне підприємство - підприємство, засноване на власності окремого громадянина України, з правом найму робочої сили.
Колективне підприємство - підприємство, засноване на власності трудового колективу підприємства, кооперативу, громадської і релігійної організації.
Корпорація - це фірма, яка має форму юридичної особи, де відповідальність кожного власника обмежена його внеском в дане підприємство. Корпорація - суспільство, засноване на паях. Купуючи цінні папери (акції і облігації), індивіди (домогосподарства) становляться власниками корпорації. Через ринок цінних паперів можливе швидке залучення фінансових коштів величезного числа людей. Утримувачі акцій отримують частину доходу (дивіденд) і ризикують тільки тією сумою, яку вони заплатили при покупці акцій (облігацій). Кредитори пред'являють позов до корпорації в цілому, але не до акціонерів як приватних осіб (право обмеженої відповідальності).
Спільне підприємство – це підприємство, засноване на базі об'єднання майна різних власників (змішана форма власності). В числі засновників спільного підприємства можуть бути як юридичні особи, так і громадяни України або інших держав.
Відповідно до об'ємів господарського обороту підприємства і чисельності його працівників (незалежно від форм власності), підприємство може бути віднесено до категорії малих підприємств (МП). До МП відносяться такі підприємства:
· у промисловості і будівництві - з чисельністю працівників до 200 осіб;
· у інших галузях виробничої сфери - до 50 осіб;
· у науці і науковому обслуговуванні - до 100 осіб;
· у галузях невиробничої сфери - до 25 осіб;
· у роздрібній торгівлі - до 15 осіб.
Законодавство України передбачає деякі особливості діяльності МП (держава може надавати їм пільги при оподаткуванні, отриманні державних кредитів, створювати фонди розвитку МП та ін.).
Згідно з Цивільним кодексом України, господарськими товариствами, визнаються підприємства, установи, організації, створені на підставі договору юридичними особами і громадянами шляхом об'єднання їх майна і підприємницької діяльності з метою отримання прибутку. До господарських товариств відносяться:
· акціонерні товариства;
· товариства з обмеженою відповідальністю;
· товариства з додатковою відповідальністю;
· повні товариства;
· командитні товариства.
Акціонерним товариством (АТ) називається товариство, статутний фонд якого поділений на певну кількість акцій рівної номінальної вартості і яке відповідає по своїх зобов'язаннях тільки майном товариства. Акціонери відповідають по зобов'язаннях товариства тільки в межах акцій, що їм належать. Акціонерні товариства бувають двох видів:
відкрите (акції якого можуть розповсюджуватися методом відкритої підписки і купівлі-продажу на біржах) і закрите (акції якого розподіляються між засновниками і не можуть розповсюджуватися шляхом підписки, купуватися і продаватися на біржі).
Товариством з обмеженою відповідальністю (ТОВ) є товариство, статутний фонд якого поділений на частини, розмір яких визначається засновницькими документами. Учасники товариства несуть відповідальність в межах їх внесків.
Товариством з додатковою відповідальністю називається товариство, статутний фонд якого (аналогічно суспільству з обмеженою відповідальністю) поділений на частини, розмір яких визначений засновницькими документами. Проте учасники такого товариства відповідають по його боргах не тільки своїм внеском до статутного фонду, а (у разі потреби) і майном, що належить їм (у рівному для всіх учасників кратному розмірі до внеску кожного учасника).
Повним товариством називається таке товариство, всі учасники якого займаються загальною підприємницькою діяльністю і несуть солідарну відповідальність по зобов'язаннях товариства всім своїм майном.
Командитним товариством є товариство, яке включає як учасників, які відповідають по зобов'язаннях суспільства всім своїм майном, так і учасників, відповідальність яких обмежується внеском в майно товариства (вкладників). Якщо в командитному товаристві беруть участь двоє або більше учасників з повною відповідальністю, вони несуть солідарну відповідальність по боргах товариства.
Переважна більшість компаній малого бізнесу в світі – це товариства з обмеженою відповідальністю. Так в Великій Британії це Limited Liability Partnership (LLP), в Сполучених Штатах - Limited Liability Company (LLC). В країнах Британської Співдружності, а також Ірландії і на Кіпрі, назва ТОВ має на кінці приписку Ltd. Серед країн ЄС найбільша концентрація малих підприємств в Італії. Найбільш поширеною організаційно-правовою формою компанії, є "sоsieta' а responsabilita' limitata (S.r.l.) – це також товариство з обмеженою відповідальністю.
Найбільш поширеними організаційно-правовими формами господарської діяльності в сфері малого бізнесу в Німеччині є:
· Повне товариство (offene Handelsgesellschaft), в якому всі його учасники несуть повну і солідарну відповідальність перед кредиторами. Повне товариство не є юридичною особою, хоч і користується правами і пільгами останнього: може набувати майно, подавати позови до суду, виступати в ролі відповідача. Воно не зобов'язане публікувати свої рахунки і реєструватися.
Членами товариства можуть бути громадяни будь-якої держави, в т.ч. і юридичні особи (окрім тих, які є власниками або учасниками іншої фірми, в Німеччині, яка діє в тій же сфері, що і дане товариство). Розміри внесків і число членів не обмежуються.
· Командитне товариство (Kommanditgesellschaft (CоKG), за яким не признаються властивості юридичної особи. Воно не зобов'язане публікувати свою звітність. Відповідальність одного або декількох учасників такого товариства (вкладники) обмежена перед кредиторами розмірами внеску, а відповідальність інших засновників не обмежена (повністю відповідальні учасники).
На командитне товариство розповсюджуються положення, встановлені для повного товариства, якщо не вказано інше. Командитисти беруть участь в прибутках і збитках командитного суспільства, але не уповноважені його представляти (на відміну від повних товаришів), зазвичай вони не можуть приймати участі в правлінні, їх імена не можуть фігурувати в назві фірми.
· Існує форма, яка суміщає товариство з обмеженою відповідальністю і командитне товариство (GmbH Со.). Від командитного товариства ця форма відрізняється тим, що в ній жодна фізична особа не несе майнової відповідальності.
Малі підприємста, які діють сьогодні в Україні, - це в основному також товариства з обмеженою відповідальністю, або ТОВ. Реєстрація акціонерних товариств набагато складніше і недоцільна для організації малого бізнесу.
Основні законодавчі норми створення і функціонування підприємств в Україні регулюються Законами України:
"Цивільний кодекс України" із змінами від 07.07.2010р №435-15;
"Про господарські товариства" із змінами від 30.2004.2010р. №1576-12;
"Про підприємництво" із змінами від 19.06.2009р. №698-12.
В Великій Британіі LLP створюється на підставі Limited Liability Partnership Act 2000 и Limited Liability Partnerships Regulations 2001, а також окремих положень Companies Act 1985 , в Німеччині - на підставі рішення Торгівельного суду (Amtsgericht).
Державне регулювання діяльності малого підприємництва є системою економічного, правового, соціального і організаційного забезпечення державою середовища для ефективного стійкого розвитку малого підприємництва. Причому ця система базується на ряді принципів, початковим і загальним з яких є протекціонізм. Він, як показує практика, характерний для всіх країн розвиненої ринкової економіки. Наприклад, в США ще в 1953р. був прийнятий закон, по якому уряду наказано подавати підтримку підприємцям малого бізнесу, консультувати, допомагати і захищати їх інтереси з тим, щоб зберегти вільне конкурентне підприємництво.
На Україні цей принцип також знаходить своє віддзеркалення, але на жаль не в повному об'ємі. Прийнята програма "Про державну підтримку малого підприємництва на Україні" і утворений Державний комітет з підтримки і розвитку малого підприємництва.
Ще один принцип державного регулювання малого підприємництва - диференцированість підтримки: на державному рівні слід підтримувати не будь-яких підприємців, а дійсних суб'єктів малого підприємництва і лише тих з них, які беруть участь в реалізації державних програм або функціонують в регіонах із стійким бюджетним дефіцитом.
Тісно пов'язаний з попереднім принцип - мотиваційна спрямованість. На Україні, як ні де, потрібний могутній стимулюючий механізм залучення інвестицій в сферу не просто малого бізнесу, а саме малого підприємництва, яке здійснює інноваційне відтворення. Ясно, що держпідтримка повинна носити селективно - стимулюючий характер.
Наступний принцип - обумовленій гарантованості і відповідальності. Підтримка повинна здійснюватися на певних умовах, яка юридично закріплюються в договорах між державою і суб'єктами малого підприємництва з взаємною відповідальністю договірних сторін. Держава і підприємець зобов'язані виконувати визначені зобов'язання.
Черговий принцип - облік динамічності і суперечності процесу становлення шару малих підприємців. Власники малих підприємств перестають бути підприємцями, якщо припиняють організовувати інноваційні процеси у сфері виробництва або обміну, припиняють займатися ризиковою діяльністю і отримувати підприємницький дохід; підприємництво виключає рутинні методи господарювання, неконкурентне відтворення. Ці обставини важливо враховувати при відборі підприємницьких проектів для державної підтримки.
Таким чином, необхідний системний підхід до формування організаційно-господарського механізму малого підприємництва. Формуючи цей механізм і визначаючи напрями і інструменти державного регулювання і підтримки малого підприємництва, слід комплексно враховувати всі охарактеризовані вище принципи.
До елементів системи державного регулювання і підтримки розвитку малого підприємництва відносяться: правове забезпечення, фінансова підтримка, інформаційне забезпечення, техніко-технологічна підтримка, підготовка і підвищення кваліфікації підприємців, менеджерів і працівників, сприяння зовнішньоекономічній діяльності підприємців.
Розділ 2. Поняття, види і умови дійсності контрактів
Похожие работы
... ість економічних благ. Внаслідок суспільного поділу праці сформулювався народногосподарський комплекс, який включає різні галузі, в яких функціонують сотні тисяч підприємств. Отже, у цьому розділі було розглянуто основні організаційно-правові форми підприємства, а також було наведене поняття та класифікація підприємств згідно до чинного законодавства України. В Україні та інших пострадянських ...
... європейських норм показали, що протягом останніх 7 років після набрання чинності Угоди про партнерство та співробітництво між Європейськими Співтовариствами та Україною зроблено чимало кроків на шляху наближення податкового законодавства України до норм і стандартів податкового права ЄС. Проведений згідно завдань дипломного дослідження аналіз та оцінка рівня виконання ст.51 «Угоди про партнерство ...
... коштів є важливим чинником у зниженні собівартості продукції чи виконаної роботи. Раціональне використання оборотних коштів залежить від правильного їхнього формування і ефективної організації виробництва. Зосередження н підприємствах зайвих оборотних коштів приводить до їхнього заморожування. Це завдає шкоди економіці господарства. Щоб уникнути такого положення, оборотні кошти нормуються, що є ...
... і одержувати дивіденди залежно від прибутковості АТ. Для великих фірм із розвиненими горизонтальними зв'язками АТ найбільш ефективна організаційна форма. АТ створюється в трьох основних формах: 1) корпорація (наприклад, Горьківський автозавод) виділяє свої підприємства в самостійні АТ з передачею контрольного пакета акцій головному товариству. На зовнішній ринок надходять лише акції ...
0 комментариев