Тактика процесуальної дії, тактичні комбінації (операції)

1.3. Тактика процесуальної дії, тактичні комбінації (операції)

Тактичні прийоми підготовки, здійснення, фіксації й оцінки результатів процесуальної дії у своїй системі складають його тактику.

Тактика процесуальної(слідчої і судової) дії покликана забезпечити її максимальну ефективність при найсуворішому дотриманні законності. Рішення цієї задачі визначає структуру тактики процесуальної дії, зміст її підсистем, кожна з який являє собою її визначену стадію. У загальному виді послідовність цих стадій може бути визначена як:

а) підготовка до проведення процесуальної дії;

б) проведення процесуальної дії;

в) фіксація ходу і результатів процесуальної дії;

г) оцінка отриманих результатів і визначення їх значимості і місця в системі доказової інформації з даної кримінальної справи.

Тактичні прийоми здійснення кожної з цих стадій забезпечують вирішення завдань, з урахуванням тих особливостей, що має ця стадія.

Підготовка до проведення процесуальної дії. На цій стадії усвідомлюються і формулюються задачі процесуальної дії, зважуються питання, зв'язані з моментом його проведення і навкруги учасників, використанням техніко-криміналістичних прийомів і засобів, визначенням форми і меж використання оперативних можливостей, допомогою громадськості і фахівців.

Одне з неодмінних умов цієї стадії — побудова уявної динамічної моделі всього ходу майбутньї дії. Ця звернена в майбутнє уявна модель повинна допомогти представити його обстановку, поводження його учасників. Модель дозволяє заздалегідь передбачити різні ситуації і вчасно продумати варіанти розвитку процесуальної дії і можливий вплив факторів, що заздалегідь враховуються. Повнота такої моделі і кількість її варіантів знаходяться в прямої залежності від обсягу інформації про злочинну подію, про особистість учасників майбутнього дії. Чим більшим є обсяг інформації, тим менше варіантів уявних моделей ходу процесуальної дії необхідно будувати в процесі його підготовки (і навпаки).

Обсяг вихідної інформації, крім іншого, залежить від місця процесуальної дії в системі всіх дій у справі. Якщо процесуальна (у даному випадку слідча) дія відноситься до числа першочергових, то, як правило, така інформація буде невелика і може зводитися іноді тільки до повідомлення про подію. Це особливо характерно для підготовки до огляду місця події, коли він проводиться до порушення кримінальної справи. У цьому випадку базою для побудови уявної моделі служать типові версії, тобто такі, котрі в самій загальній формі дозволяють судити про характер події. Природно, вони носять приблизний характер і повинні конкретизуватися в ході слідчої дії в міру одержання додаткової інформації.

Сформульовані завдання процесуальної дії відбиваються в плані її проведення. План проведення процесуальної дії, крім вказівки на її завдання, місце і час проведення, містить:

а) інформацію про особу, у відношенні якої проводиться процесуальна дія, а також про об'єкти, із приводу яких вона проводиться;

б) вказівка на наявні докази, потреба у використанні яких може виникнути при проведенні процесуальної дії чи які відносяться до обставин, із приводу яких вона проводиться;

в) вказівка на прийоми використання цих доказів, а також оперативної інформації, якщо вона мається в розпорядженні особи, що проводить процесуальну дію;

г) вказівка на тактичні прийоми проведення процесуальної дії, послідовність їх застосування з урахуванням можливого розвитку ситуації, тобто з прогнозуванням поводження її учасників, а також вказівка на необхідні технічні засоби.

Істотний елемент підготовки до проведення процесуальної дії — визначення кола її учасників.

З позицій закону розрізняють обов'язкових і необов'язкових (факультативних) учасників слідчих дій. Крім слідчого, до числа обов'язкових учасників закон у відповідних випадках відносить понятих, фахівця, педагога чи родичів неповнолітнього допитуємого. Однак з погляду практики коло таких учасників може бути ширше — за рахунок включення в їх число свідків, потерпілих, підозрюваних, обвинувачуваних, представників адміністрації і т.п. Тому, визначаючи майбутніх учасників, слідчий (на відміну від суду) повинний керуватися не тільки вимогами закону, але і тими правилами, що виробила практика проведення даної дії по конкретній категорії кримінальних справ.

Проведення процесуальної дії. На цій стадії реалізується намічений план і зважуються ті задачі, що ставив перед собою слідчий (суд). Це — період перевірки версій шляхом чи підтвердження спростування зроблених з її висновків.

Процесуальна дія являє собою встановлену законом форму застосування різних методів пізнання. У цьому аспекті тактичний прийом виступає варіантом застосування цих методів, що відповідають сформованої ситуації й обстановці. Самі по собі методи пізнання законом не регламентуються, визначається лише процесуальна форма їх застосування.

На тактику проведення процесуальної дії відомий вплив оказує місце цього акта в системі дій у справі, що особливо помітно на етапі слідства. Відомо, що слідчі дії по їх ролі звичайно підрозділяються на першочергові і наступні. Першочергові дії, здійснювані на першому етапі розслідування, що починається з моменту порушення кримінальної справи, служать засобом:

а) орієнтування слідчого в обстановці міста розслідуваної події, одержання даних про її механізм і наслідки;

б) розкриття злочину "по гарячих слідах", одержання необхідної інформації для встановлення і розшуку злочинця;

в) збирання тих доказів, яким грозить знищення чи зникнення під впливом об'єктивних і суб'єктивних факторів;

г) одержання вихідної інформації для побудови розгорнутих слідчих версій, що охоплюють собою весь зміст предмета доказування.

Наступні дії, здійснювані на другому етапі, спрямовані на аналіз, оцінку і використання доказів, зібраних на початковому етапі, детальну перевірку версій, доказування елементів складу злочину, а також з'ясування причин і обставин, що сприяли здійсненню і прихованню злочину. Якщо для тактики першочергових слідчих дій одним з головних є фактор часу, момент раптовості, то тактика наступних дій характеризується комбінацийністю, коли декілька слідчих дій поєднуються в комплекс, підлеглий однієї мети, і утворять свого роду тактичну комбінацію. У цьому випадку одне зі слідчих дій може виконувати підготовчі функції стосовно іншого. Наприклад, попередній допит суб’єкта, що пізнає про ознаки того, який підлягає пред'явленню для впізнання, складає елемент підготовки останнього, а результати впізнання дадуть матеріал для допиту впізнаного підозрюваного.

Фіксація ходу і результатів дії. Тактика цієї стадії покликана максимально повно і вірно відбити весь зміст процесуальної дії і досягнутих результатів. Тактичні прийоми фіксації спрямовані на вибір чи створення умов, що забезпечують максимально ефективне застосування відповідних техніко-криміналістичних засобів і прийомів фіксації доказової інформації у встановлених законом формах.

Без належного процесуального оформлення отримана інформація не здобуває необхідної доказової сили, а самі дії слідчого чи суду не можуть породити ніяких процесуальних наслідків. Результатом розглянутої стадії є створення відповідних процесуальних документів — джерел доказів, а також включення в їхю систему належно оформлених матеріальних об'єктів, що володіють усіма необхідними за законом реквізитами (речовинних доказів), чи одержання порівняльних матеріалів (зразків) для цілей експертизи.

Оцінка отриманих результатів і визначення їх значення — заключна стадія процесуальної дії. Аналіз проробленої роботи й отриманих результатів необхідний як для перевірки вірогідності доказової інформації, так і для рішення питання про її доказову силу і шляхи подальшого використання. На цій стадії виявляються допущені при проведенні процесуальної дії помилки, ті наслідки до яких вони привели, зважується питання про доцільність (чи необхідності) повторного проведення даної дії. Оцінці піддається і той процесуальний документ, у якому відбиті хід і результати проведеної дії — з погляду його об'єктивності, повноти, логічності і послідовності викладу, чіткості і ясності формулювань, наявності необхідних реквізитів.

Одна з визначальних тенденцій розвитку слідчої практики — комплекс тактичних прийомів чи слідчих дій з метою рішення задач, що інакше вирішити важко взагалі чи неможливо. Ця тенденція відбита в криміналістиці у виді концепції тактичних операцій (комбінацій).

Вперше ідею тактичних операцій сформулював і висунув А.В. Дулов у 1972 р. У 1979 р. вийшла у світло його монографія "Тактичні операції при розслідуванні злочинів". А.В. Дулов і прихильники його поглядів Л.Я. Драпкин, В.И. Шиканов і деякі інші розглядають тактичну операцію лише як систему слідчих і інших дій, що істотно звужує це поняття і сферу його практичного використання.

Тим часом тактичні операції можуть являти собою комплекс не тільки різних слідчих дій і інших заходів, але і тактичних прийомів у рамках однієї слідчої дії. Це принципова відмінність у розумінні сутності розглянутого, поняття дозволило вирішити гостру проблему так званих слідчих хитростей чи психологічних пасток, мова про яку піде далі.

При розгляді поняття тактичної операції виникло запитання і про точність терміна. Його аналіз привів до висновку, що більш адекватно зміст цього поняття відбиває термін не "операція", а "комбінація". Під операцією звичайно розуміють закінчену дію чи ряд зв'язаних між собою дій, спрямованих на рішення визначеної задачі, під комбінацією — поєднання, взаємне розташування об'єднаних загальним задумом прийомів, дій. З погляду криміналістичної тактики термін "комбінація" переважніше, оскільки містить у собі дуже істотна вказівка на об'єднуючий початок (єдиний задум) і розкриває зміст цього задуму — хитрування, виверт як засіб рішення задачі. Виходячи з цих розумінь нами використовується термін "тактична комбінація" (у літературі можна зустріти обоє ці термінів).

Тактична комбінація — це визначене поєднання тактичних прийомів чи слідчих дій і інших заходів, що переслідує ціль вирішити конкретну задачу розслідування, яка обумовлена цією метою і слідчою ситуацією.

Розглянемо основні ознаки цього поняття.

1. Тактична комбінація може полягати у визначеному поєднанні прийомів. Тактичний прийом — це найбільш раціональний і ефективний спосіб дій чи оптимальна в даних умовах лінія поводження особи, яка здійснює розслідування. Поєднання тактичних прийомів, детерминированное метою тактичної комбінації і слідчою ситуацією, у якій вони застосовуються, здійснюється в рамках однієї слідчої дії — допиту, обшуку, затримання і т.п. Варто спеціально підкреслити, що мова йде про комплекси тактичних прийомів відносно саме однієї слідчої дії.

2. Тактична комбінація може полягати у визначеному поєднанні слідчих дій у рамках розслідування конкретної справи. Вона не утворить ніякої "комбінованої" дії. У структурі комбінації кожна дія як елемент структури є самостійною і незамінною, а їхня послідовність — звичайно жорстко визначена, оскільки в цій послідовності і може полягати задум комбінації. Прикладом тому служать комбінації, проведені на початковому етапі розслідування справи, порушеної за даними, отриманим оперативної шляхом чи взагалі при реалізації оперативних даних.

3. Тактична комбінація може складатися з однойменних і різнойменних слідчих дій. У її склад нерідко входять організаційно-технічні заходи, що носять забезпечувальний характер; їх включення не відбивається на тактичної природі комбінації, оскільки вони не мають самостійного значення.

Якщо в ході розслідування, особливо на початковому його етапі, реалізуються дані, отримані оперативним шляхом, то тактична комбінація може являти собою поєднаня оперативно-розшукових заходів і слідчих дій. Таку тактичну комбінацію можна назвати оперативно-тактичною, але при цьому потрібно мати на увазі наступне:

а) з процесуальної точки зору значимі тільки вхідні в структуру подібної комбінації слідчі дії, шляхом проведення яких реалізуються, тобто здобувають процесуальне значення, оперативні дані;

б) оперативно-розшукові заходи як елемент комбінації служать цілям створення умов, що забезпечують результативність, цілеспрямованість і безпеку вхідних у структуру комбінації слідчих дій. У свою чергу слідчі дії можуть бути проведені для забезпечення ефективності наступних оперативно-розшукових мір, що виступають як проміжний ланцюг між слідчими діями в структурі однієї оперативно-тактичної комбінації;

в) комбінаційне поєднання слідчих дій і оперативно-розшукових заходів зовсім не означає виникнення на цій основі деяких комбінованих "оперативно-слідчих" дій. Оперативно-розшукові міри і слідчі дії поєнуються, а не змішуються, не переплітаються одна з одною у якомусь невідомому нашому процесуальному закону новотворі. Слідчий при цьому не здобуває права участі чи безпосереднього проведення оперативно-розшукових заходів, не визначає методи і засоби їх проведення. Оперативно-тактична комбінація здійснюється шляхом взаємодії між слідчим і оперативним працівником органа дізнання, кожний з який діє строго в межах своєї компетенції і своїх методів.