Організація сучасної адвокатури України

2. Організація сучасної адвокатури України

Особа, що одержала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю, має право індивідуально, відкрити своє адвокатське бюро або об’єднатися з іншими адвокатами в колегії, фірми, контори та інші адвокатські об’єднання, які діють відповідно до Закону про адвокатуру і своїх статутів.

Головною функцією адвокатури є захист прав обвинуваченого в суді.

Діяльність адвокатських об’єднань ґрунтується на засадах добровільності, самоврядування, колегіальності та гласності. Вони реєструються в Міністерстві юстиції України, після чого повідомляють місцевим органам влади про свою реєстрацію, а адвокати – про одержання свідоцтва на право заняття адвокатською діяльністю.

Закон про адвокатуру України відносить прядок утворення адвокатських об’єднань, питання їх діяльності, реорганізації та ліквідації, структури, штатів, функцій, порядку витрачання коштів, прав та обов’язків керівних органів, порядку їх виборів та інші питання до компетенції відповідних об’єднань.

Адвокатські бюро, колегії, фірми, контори тощо є юридичними особами. Вони, як і адвокати, що приватно практикують, мають рахунки у банках на території України(а у встановленому законодавством порядку – і в іноземних банках), печатку і штамп із своїм найменуванням.

Закон визначає відносини адвокатури з державними структурами, гарантуючи, при цьому її самостійність та незалежність. Зокрема, Міністерство юстиції забезпечує фінансування оплати праці адвокатів за рахунок держави у випадку участі адвоката в кримінальній справі за призначенням та при звільненні громадян від оплати юридичної допомоги, узагальнює статистичну звітність про адвокатську діяльність, сприяє здійсненню заходів щодо підвищення професійного рівня адвокатів. Стосовно місцевих органів державного управління, то вони у межах своєї компетенції сприяють адвокатам та адвокатським об’єднанням у вирішенні соціальних питань, забезпечують їх приміщеннями для роботи тощо.

Слід підкреслити, що організаційне оформлення української адвокатури, її незалежне від державних структур існування сталося у вересні 1990 року на установчому з’їзді (20-22 вересня), коли була створена Спілка адвокатів України – добровільна, громадянська, незалежна, самоврядна організація. Метою Спілки за її статутом є об’єднання зусиль адвокатів у розбудові демократичної правової держави, поліпшення юридичної допомоги, наданої громадянам, установам, організаціям, підвищення ролі і авторитету адвокатури в суспільстві, сприяння розвитку індивідуальної адвокатської практики, а також набуттю адвокатурою повної самостійності й самоврядування, захист прав і законних інтересів членів Спілки, турбота про історичні традиції Української адвокатури, розвиток і поглиблення міжнародних зв’язків та ін.

Спілки поширені у областях, проте це не єдина форма об’єднання українських адвокатів у спілки чи асоціації, які входять до складу Міжнародної спілки(співдружності) адвокатів[2].

Адвокату, під час слідства, може загрожувати певна небезпека. Тому згідно Закон України «Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь в кримінальному судочинстві» від 23 грудня 1993 року., йому гарантоване надання відповідного захисту: «Згідно п.3 та п.7 ч.1 ст.2 право на забезпечення безпеки шляхом застосування заходів за наявності відповідних підстав мають захисники та члени сімей та близькі родичі, якщо шляхом погроз або інших противоправних дій щодо них робляться спроби вплинути на учасників кримінального судочинства.»

3. Принципи адвокатської діяльності

Принципи адвокатури закріплені у ст.4 Закону України «Про Адвокатуру»

Принцип незалежності адвокатів.

Незалежність адвокатури за світовими стандартами передбачає, насамперед, незалежність від органів державної виконавчої та судової влади, а також громадських об’єднань(політичних партій, організацій тощо).

Цей принцип забезпечується у першу чергу громадсько-самодіяльним(недержавним) характером формування адвокатури як добровільного самостійного незалежного об’єднання професійних юристів, про що вже йшлося.

Він реалізується у цих формах, коли юридична допомога у захисті прав і свобод людей здійснюється представниками незалежної юридичної професії. Адвокат вправі виконувати свої обов’язки без «недоречного втручання», а також володіти кримінальним і цивільним імунітетом від переслідувань за письмові або усні заяви в справі, висловлені при здійсненні своїх професійних обов’язків у суді, трибуналі або іншому юридичному чи адміністративному органі. Незалежність адвокатів, має гарантуватися, що є запорукою надання останнім вільної, справедливої і конфіденціальної юридичної допомоги. Гарантії та засоби запобігання мають використовуватись у такий спосіб, щоб виключити будь-які припущення про таємний зговір з властями або залежність від них юриста, який діє в інтересах осіб, позбавлених волі.

З незалежністю адвокатів тісно пов’язані питання відносин між державою та адвокатурою, які відносяться до числа складних і спірних. Дискусії з цього приводу точаться й сьогодні.

Принцип законності

За світовими стандартами зміст зазначеного принципу полягає в тому, що допомогу своїм клієнтам адвокати мають подавати законним способом, домагатися додержання саме тих прав людини та осиних свобод, які офіційно визнанні національним і міжнародним правом; адвокати повинні «завжди діяти вільно й наполегливо відповідно до закону». Даний принцип не потребує докладної аргументація через його аксіоматичність та очевидність.

Принцип демократизму та гуманності.

Адвокатура — важливий інструмент дійсної демократії. Адже за своєю природою вона є громадського, самостійного виду організацією професійних юристів, яка виконує важливу суспільну функцію — захист прав і законних інтересів громадян та організацій. Головна соціальна місія, фундаментальне призначення адвокатури — це захист прав людини. А звідси реальна здійсненність і надійна захищеність прав людини — найвищий критерій гуманістичності, прогресивності, «якості» адвокатури.

Принцип конфіденційності.

Це найважливіша передумова довірчих відносин адвоката і клієнта а також чи не найважливіша гарантія адвокатської діяльності ( тобто адвокатська таємниця). Конфіденційність певної інформації, що охороняється положеннями ст. 4 Закону “ Про адвокатуру” може бути скасована тільки особою, (або спадкоємцями такої фізичної особи чи правонаступниками юридичної особи), в письмовій або іншій зафіксованій формі.