Міністерство освіти і науки України
Волинський національний університет імені Лесі Українки
Юридичний факультет
Кафедра цивільного права та процесу
Курсова робота
Поняття, ознаки та особливості процесуального становища відповідача в цивільному судочинстві
Виконала
Студентка 41-ї групу
Заочної форми навчання
Кух Ірина Миколаївна
Перевірив:
ст. викладач
Демчук А.М.
Луцьк 2009
План
Вступ
1. Поняття та ознаки відповідача в цивільному процесі
2. Процесуальні права та обов'язки відповідача
3. Заміна неналежного відповідача
4. Захист прав та інтересів відповідача
Висновок
Список використаних джерел
Вступ
Для того, щоб суд прийняв цивільну справу до свого провадження, розглянув її і ухвалив рішення, необхідно, щоб заінтересована особа реалізувала своє право і звернулася до суду за захистом порушеного, невизнаного права і охоронювального законом інтересу.
Такою заінтересованою особою є громадянин чи юридична особа, яка має юридичний інтерес у справі, прагне захистити своє юридичне становище, примусити іншу особу виконати іншу дію на свою користь або утриматись від такої дії, захистити право чи законний інтерес інших осіб у передбачених законом випадках. Заінтересовані особи, між якими виник спір про об'єктивне право, що переданий на розгляд суду, називаються сторонами.
Отже, сторонами (partes) у цивільному процесі є юридично заінтересовані особи (громадяни і організації), матеріально-правовий спір між якими є предметом розгляду і вирішення у цивільному судочинстві. Вони є головним особами, які беруть участь у цивільній справі позовного провадження, без яких неможливий сам процес. Поняття сторін у цивільному процесі має безпосередній зв'язок з матеріальними правовідносинами. Ними є переважно його суб'єкти: покупець і продавець, кредитор і боржник, подружжя (розірвання шлюбу, поділ спільного нажитого майна, визначення місця проживання дітей тощо) - внаслідок порушення не визнання чи оспорювання їх суб'єктивного законом інтересу.
Спірність та невизначеність матеріальних правовідносин змушує сторони шукати захист у суді. Але спір може мати місце при відсутності таких відносин у дійсності, тому правосуб'єктність сторін можуть мати особи, які лише вважають що між ними існують матеріально-правові відносини. Становище сторін у процесі тісно пов'язане з правопорушенням. Але може бути і без нього, внаслідок помилки про наявність між ними спірних правовідносин. Крім того, особа може вимагати від суду усунення умов, які створюють реальну загрозу порушення. Отже сторони мають у переданій на розгляд справі особистий юридичний інтерес, який буде протилежним за матеріальним і процесуальним характером. Матеріально-правовий - визначається спірним цивільними, трудовими та іншими матеріальними правовідносинами сторін. Процесуально-правовий - наслідки розв'язання матеріально-правового спору, одержання повного за змістом рішення суду.
Сторонами у цивільному процесі є позивач і відповідач. Ними можуть бути фізичні, юридичні особи і держава (стаття ЗО ЦПК України). Позивач - це особа, на захист суб'єктивних прав і охоронювальних законом інтересів якої відкривається цивільна справа у суді та розпочинається цивільний процес. Відповідач (reus - особа що обороняється) - особа, яка на заяву позивача притягується до відповідальності . за порушення чи оспорювання його права і охороню вального законом інтересу.
І тому саме у своїй курсовій роботі я хочу розкрити поняття, ознаки та особливості процесуального становища відповідача в цивільному судочинстві. Також, я вважала за потрібне і розкрити таке питання як захист прав та інтересів відповідача.
1. Поняття та ознаки відповідача в цивільному процесі
Одною із сторін у цивільному процесі є відповідач. Ним можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.
Відповідач - це особа, яка за заявою позивача або іншого ініціатора процесу залучається судом до участі у справі для визначення підстав покладання на неї обов'язку щодо поновлення суб'єктивного права позивача, яке зазнало посягань. Причому, якщо для залучення до участі у справі позивача необхідна його згода, то згода відповідача не вимагається. Конкретна вказівка на відповідача є обов'язком позивача чи Іншого Ініціатора процесу. Відповідач легітимізується у позовній заяві до суду, і якщо такої вказівки немає, то суддя, приймаючи заяву, повинен постановити ухвалу про залишення її без руху і надати строк для усунення недоліків. Якщо заявник немає відомостей про особу порушника свого права, справа не може бути порушена. Відповідно до ст. 78 ЦПК України, якщо місце перебування відповідача у справах за позовами про стягнення аліментів або відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи, невідоме, суд своєю ухвалою оголошує розшук, який проводиться державним коштом органами внутрішніх справ, а витрати на його проведення на відповідача рішенням суду.
Відповідач - це особа, яка притягується до відповіді по позову, оскільки на нього не вказується в позові як на порушника. В багатьох випадках причиною пред'явленого позову являється дія чи бездіяльність самого відповідача (несплата боргу в установлений термін, оспорювання права авторства, завдання шкоди та ін.). Однак в окремих випадках відповідач може сам ніяких дій, обмежуючи права і інтереси позивача, не завдавати (володілець джерела підвищеної небезпеки, неповнолітній спадкоємець, до якого пред'явлений позов про визнання заповіту недійсним), але об'єктивно відмовити суб'єкту спірних матеріальних правовідносин на так званих підставах пасивної сторони.
Відповідач, як сторона у цивільному процесі, повинен володіти цивільно процесуальною правоздатністю та дієздатністю. Цивільна процесуальна правоздатність - це встановлена законом можливість мати цивільні права та обов'язки. Вона виникає з моменту народження і припиняється зі смертю. Якщо відповідач являється юридичною особою то процесуальна правоздатність виникає з моменту її створення, а зупинення дії юридичної особи веде до припинення її процесуальної правоздатності [13].
Цивільна процесуальна дієздатність - це здатність особисто здійснювати цивільні процесуальні права та виконувати свої обов'язки в суді (ст. 29 ЦПК України). Цивільна процесуальна дієздатність фізичних осіб настає в повному обсязі з досягненням повноліття, тобто з 18 років. Юридична особа, відповідач, має процесуальну дієздатність з моменту виникнення. Процесуальні права й обов'язки юридичної особи здійснюються її органами безпосередньо або через представників (ст. 38 ЦПК України). У новому ЦПК України розширенні можливості цивільної процесуальної дієздатності неповнолітніх, у разі реєстрації шлюбу фізичної особи, яка не досягла повноліття, вона набуває цивільної процесуальної дієздатності з моменту реєстрації шлюбу. Цивільної процесуальної дієздатності набуває також особа, якій у порядку, встановленому цивільно-процесуальним законодавством, надано повну цивільну дієздатність (ст. 29 ЦПК України).
Ознаки відповідача, які відрізняють його від інших суб'єктів цивільних процесуальних правовідносин взагалі та осіб, які беруть участь у справі, зокрема, є такі:
• залучається судом до участі у справі;
• на думку відповідача позивач є порушником його права;
Однак відповідачу, як стороні цивільного процесу, притаманні спільні з позивачем ознаки, а саме:
• сторони - це обов'язкові учасники цивільного процесу у справах позовного провадження;
• дійсні або гадані сторона матеріально правових відносин;
• юридична заінтересованість сторін має особистий характер, тобто вони наділені і матеріально-правовою, та процесуальною заінтересованістю;
• справа (процес) ведеться від імені сторін, тобто позивача.відповідача; сторони - це особи, між якими виник спір про право, який є предметом розгляду та вирішення судом;
• сторони несуть судові витрати.
... рівноправ’я сторін. Одним із керуючих положень цивільного процесуального права, закріплючого однакові можливості здійснення і захист прав сторін в цивільному процесі і виключаючи будь-які переваги у цьому відношенні одної сторони перед іншою, одних осіб, які беруть участь в справі, перед іншими, являється принцип процесуального рівноправ’я, тобто таке нормативно-керівне начало, яке забезпечує ...
... справи”. З метою розмежування змагального процесу та заочного провадження, з’ясуванню підлягає порівняльний аспект застосування процесуальних засобів принципу змагальності в цивільному процесі при заочному розгляді справи. Вивчаючи історичний розвиток заочного провадження, можна виділити дві моделі заочного провадження або дві “інструкції заочного суду”: повну та скорочену. За першою з них повн ...
... які потребують впливу. У зв’язку з чим надається правова форма. Щодо процесуальних функцій правосуддя у цивільних справах, то вони не можуть існувати поза правовою формою. 2. Цивільні процесуальні правовідносини мають владний характер. Суд як орган правосуддя застосовує в межах процесуальних відносин норми права. Розпорядження суду є обов’язковими. Можна оскаржити судові рішення, але не можна ...
... можуть бути використані свідчення тих осіб, які склали письмовий доказ. Специфічні особливості має використання даних з особистого листування і особистих телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції як доказів в цивільному процесі, їх таємниця охороняється законом (ст. 31 Конституції України), тому вони можуть бути оголошені у відкритому судовому засіданні лише за згодою осіб, між якими ...
0 комментариев