Право інтелектуальної власності

РЕФЕРАТ

На тему: «Українське та міжнародне законодавство з питань права інтелектуальної власності»

ПЛАН

Вступ

1.          Поняття права інтелектуальної власності;

2.          Законодавство України про інтелектуальну власність;

3.         Міжнародні нормативно-правові акти з питань інтелектуальної власності;

Висновок

Список використаної літератури

Вступ

 

Давно відомо, що інтелектуальна діяльність є однією з рушійних сил розвитку цивілізації, і означає результати інтелектуальної творчості людини.

Інтелектуальна власність є нематеріальною категорією і регулює здебільшого нематеріальні відносини між суб’єктами права інтелектуальної власності.

Як юридична категорія інтелектуальна власність складається з таких категорій: авторське право, яке включає в себе такі поняття як літературні, музичні, художні твори, комп’ютерне програмне забезпечення тощо; та промислову власність – тобто патенти на винаходи, корисні моделі, промислові зразки та ін.

З розвитком категорії права інтелектуальної власності виникла необхідність у її детальному визначенні та захисті, як на внутрішньодержавному, так і на міжнародному рівні.

Так, з цією метою створюється відповідна нормативна база у кожній державі. На міжнародному рівні інтелектуальна власність захищається законодавством міжнародних організацій. Такими організаціями є наприклад Всесвітня організація інтелектуальної власності та Світова організація торгівлі.

Міжнародними організаціями прийняті такі акти з регулювання та охорони права власності:

-            Паризька конвенція про охорону промислової власності;

-            Бернська конвенція про охорону літературних та художніх творів;

-            Женевська конвенція про охорону інтересів виробників фонограм від незаконного відтворення їх форм.

В Україні право інтелектуальної власності регулюється Цивільним кодексом України, прийнятий 16 січня 2003 року; Законом України «Про знаки на товари та послуги», Законом України «про винаходи та корисні моделі»; Законом України «про авторське право та суміжні права» та деякими іншими нормативно-правовими актами.

1. Поняття права інтелектуальної власності

Термін і поняття «інтелектуальна власність» виникли порівняно недавно.

Можна вважати, що походження терміна «інтелектуальна власність» пов'язано з французьким законодавством кінця XVIII ст. Це поняття склалося під впливом французьких філософів-просвітителів. Проте така теорія права на творчі результати найбільшого поширення вже в XIX столітті. Термін «інтелектуальна власність», започаткований у Франції широко використовується й зараз.

Отже, інтелектуальна власність - це продукт людського інтелектуальної діяльності, результат творчості, який охороняється законом. Це нематеріальна субстанція.

Право інтелектуальної власності розглядається з двох позицій: об’єктивної та суб’єктивної.

Об’єктивне право інтелектуальної власності – це сукупність правових норм, що регулюють суспільні відносини у сфері створення, оформлення, використання й охорони результатів інтелектуальної діяльності людей.

Суб'єктивне право інтелектуальної власності — це право його суб'єкта на володіння, користування і розпорядження належним йому відповідно до закону результатом інтелектуальної діяльності.

При всіх своїх характеристиках інтелектуальна власність має економічну вартість. Вона відкриває нову ринкову можливість або являє загрозу, в залежності від того, хто нею розпоряджається. Сьогодні, найчастіше інтелектуальна власність стає важливим активом підприємства.

Компанії, які не визначили інтелектуальну власність своїм пріорітетом ризикують втратити свої переваги перед конкурентами.

Останнім часом об'єкти авторського права та суміжних прав набувають усе більшого економічного значення. Саме з ними пов'язані питання недобросовісної конкуренції. Саме тому питання, що стосуються об'єктів авторського права і суміжних прав, знайшли відображення в законодавстві держав та міжнародних організацій.

2. Законодавство України про інтелектуальну власність

Правовідносини у сфері інтелектуальної власності в Україні регулюються окремими положеннями Конституції України (ст. 41, 54), нормами Цивільного кодексу України (глава 39), Кримінального кодексу , Митного кодексів України, Кодексу України про адміністративні правопорушення та різноманітними законами та підзаконними нормативними актами.

Законами, що регулюють право інтелектуальної власності в Україні є:

-           Закон України «Про авторське право і суміжні права»;

-           Закон України «Про видавничу справу»;

-           Закон України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні»;

-           Закон України «Про електронний цифровий підпис»;

-           Закон України «Про захист від недобросовісної конкуренції»;

-           Закон України «Про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах»;

-           Закон України «Про інформацію»;

-           Закон України «Про кінематографію»;

-           Закон України «Про науково-технічну інформацію»;

-           Закон України «Про наукову і науково-технічну експертизу»;

-           Закон України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі»;

-           Закон України «Про охорону прав на зазначення походження товарів»;

-           Закон України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг»;

-           Закон України «Про охорону прав на промислові зразки»;

-           Закон України «Про охорону прав на сорти рослин»;

-           Закон України «Про охорону прав на топографії інтегральних мікросхем»;

-           Закон України «Про професійних творчих працівників та творчі спілки»;

-           Закон України «Про рекламу»;

-           Закон України «Про розповсюдження примірників аудіовізуальних творів, фонограм, відеограм, комп'ютерних програм, баз даних»;

-           Закон України «Про телебачення і радіомовлення»;

-            «Про особливості державного регулювання діяльності суб'єктів господарювання, пов'язаних з виробництвом, експортом, імпортом дисків для лазерних систем зчитування».

Так, наприклад Закон України «Про авторські та суміжні права» Закон складається з шести розділів. Розділ І «Загальні положення» розкриває основні поняття, використані в Законі, склад українського законодавства про авторське право і суміжні права, визначає сферу дії Закону, повноваження установи у сфері охорони авторського права та суміжних прав, застосування правил міжнародного договору, а також права іноземних осіб та осіб без громадянства.

На розвиток законодавства України про авторське право та суміжні права, виконання міжнародних зобов'язань України щодо захисту інтересів осіб, які мають ці права, захист прав та інтересів осіб, які займаються розповсюдженням примірників об'єктів авторського права і суміжних прав, та споживачів спрямований Закон України від 23 березня 2000 р. «Про розповсюдження примірників аудіовізуальних творів, фонограм, відеограм, комп'ютерних програм, баз даних»- у редакції від 10 липня 2003 р.

Окремі норми, що стосуються інтелектуальної власності, містяться також в: