Навигация
Взаємодія правового впливу і правового регулювання
21796
знаков
0
таблиц
0
изображений
2. Взаємодія правового впливу і правового регулювання
Дослідження співвідношення правового впливу і правового регулювання вимагає уточнення понять “регулювання” і “вплив”, оскільки в юридичній літературі справедливо наголошується на нерівнозначності цих категорій. Поняття “регулювання” походить від латинського слова “regulo” - “правило” і означає впорядкування, налагодження, приведення чого-небудь у відповідність з чим-небудь. “Вплив” означає цілеспрямовану дію на що-небудь за допомогою системи засобів.
Ці два поняття мають близький зміст, який не є тотожним. Поняття “вплив” за обсягом є ширшою категорією, ніж “регулювання”, оскільки вплив охоплює як регулювання за допомогою певної правової норми, так й інші правові засоби і форми впливу на поведінку людей. Тому неможливо зводити правові засоби і форми впливу права на суспільні відносини лише до правового регулювання.
Слід також зазначити на існуючій позиції, коли правовий вплив та правове регулювання розглядаються як синоніми. Справді ці поняття не є тотожними, оскільки їх обсяги є різними, але їх не можна штучно відокремлювати, оскільки вони тісно взаємопов’язані як «родове» і «видове» поняття.
Правовий вплив з усією його багатоманітністю здійснюється на суспільне життя, на свідомість та поведінку людей за допомогою правових і неправових засобів. Правовий вплив здійснюється на людину двома шляхами: інформаційним і ціннісно-орієнтаційним, а також завдяки вихованню – пропаганді правових знань, юридичній освіті.
Таким чином, правовий вплив – це результативна, нормативно-організаційна дія на суспільні відносини спеціальної системи власне правових засобів (норм права, правовідносин, актів правореалізації та правозастосування), й інших правових чинників (правосвідомості, правової культури, правових принципів, правотворчого процесу), а також неправових механізмів (соціальних, ідеологічних, психологічних тощо).
Під правовим регулюванням суспільних відносин розуміють лише одну з форм впливу права на суспільні відносини – вплив за допомогою специфічних правових засобів: норм права, правовідносин, актів правореалізації тощо.
Всі відмінності між правовим регулюванням і правовим впливом можна визначити як:
відмінності за обсягом;
за змістом;
за механізмом реалізації права.
Відмінності за обсягом полягають у наступному: предмет правового впливу є значно ширшим, ніж предмет правового регулювання. Його складають відносини (економічні, соціальні, політичні), які безпосередньо не врегульовані правом, але на які розповсюджується його дія.
Відмінності за змістом складає таке: правовий вплив не завжди має точний юридичний засіб, адже окрім норм права, вплив охоплює інші соціальні засоби і форми впливу на поведінку людей. Правове регулювання завжди містить певний юридичний засіб (регулювання відбувається за допомогою визначеної правової норми).
Відмінності за механізмом реалізації права полягають в наступному: правовий вплив здійснюється шляхом системи неюридичних засобів – ідеологічних, психологічних, інформаційних та інших механізмів, тоді як у правовому регулюванні право реалізується через механізм – систему правових засобів і форм (норми права, правовідносини, акти реалізації та застосування норм права тощо).
3. Підходи до визначення правового регулювання
Право за своєю природою є завжди регулятивним. Тому що регулює поведінку суб’єктів права, ставить її у відповідні рамки.
Правовим регулюванням може вважатися процес, що передбачає безпосередній (активний) вплив на юридично значимі суспільні відносини.
Таким чином, правове регулювання є таким процесом, що передбачає:
- наявність засобу регулювання (норм права),
- суб’єкта, який має можливість і наділений відповідними повноваженнями щодо здійснення регулювання,
- існування певних обставин, що зумовлюють здійснення діяльності, пов’язаної з регулюванням.
В юридичній літературі правове регулювання розглядається науковцями з різних позицій.
З телеологічної точки зору (грецьк. talos теос – мета? wskm) правове регулювання – це цілеспрямований текстуальний (інформаційно-ціннісний) правовий вплив на суб’єктів права.
В функціональному розумінні під правовим регулюванням розуміють орієнтування поведінки суб’єктів права на його нормативні приписи.
Правове регулювання з феноменологічних позицій (Райнах, Шюц) починається з елементарного акту екстерналізації - прояву активності людини як такої. Внаслідок чого відбуваються зміни в оточуючому середовищі, а зовнішня активність відображається в певній формі. Правове регулювання у феноменологічному сенсі включає в себе діяльність формальної і неформальної еліти та народних мас.
Прибічники комунікативного підходу (Вебер, Поляков, Разуваєв) розуміють правове регулювання як складний і багатофакторний процес упорядкування інформаційного обміну, який здійснюється учасниками правової комунікації.
Відаючи належне зазначеним підходам щодо визначення ПР вважається найбільш прийнятним загальновизнаний в сучасній правовій науці, згідно з яким правове регулювання розуміється як здійснюваний за допомогою права і сукупності правових засобів державно-владний вплив на суспільні відносини з метою їх впорядкування, закріплення, розвитку та охорони. У загальному вигляді правове регулювання є процесом, спрямованим на те, щоб за допомогою правових засобів ґарантувати поведінку, необхідну суспільству, спрямувати розвиток життєвих ситуацій в бажане русло.
Процес ефективного правового регулювання розпочинається визначенням цілей і завершується їх виконанням, досягненням визначеного результату. Цілі полягають в тому, щоб суб’єкти права діяли відповідно до юридичних приписів і моделей правової поведінки, щоб соціальні процеси відбувалися в напрямах, вигідних суспільству, державі, особистості. Однак, цілі можуть досягатися або залишатися нереалізованими. Тому й результати можуть бути ефективними або неефективними.
Правове регулювання відрізняється за своїм змістом і характером від інших видів регулювання (фізичного, механічного, хімічного тощо). За своїм змістом правове регулювання не є матеріальним, воно здійснюється через свідомість і волю людей, має ідеальний характер у тому розумінні, що здійснюється за допомогою не матеріальних засобів, а особливих ідеальних об’єктів (засобів), які впливають на суб’єктів права, формуючи їх правосвідомість.
Недостатність зовнішнього регулювання компенсується саморегулюванням або автономним регулюванням. Система саморегулювання визначається як здатність суб’єкта співвідносити свої дії із зовнішніми вимогами попередньо чи в момент здійснення діяльності. Правове регулювання і саморегулювання органічно поєднуються і доповнюють один одного.
Похожие работы
... поведінки, такі права і обов’язки, які не передбачені законом, тим самим виконуючи компенсаторну функцію. Звичай регулює відносини на загальному рівні, а договір – на конкретному. Джерелом цивільного права є також міжнародні договори. З моменту ратифікації норми міжнародних договорів стають частиною національного законодавства. Актуальними сьогодні є також питання про роль прецедентів у циві ...
... державної влади // Правові проблеми влади. Теоретико-методологічні та історичні засади. – Одеса.: Видавництво „Юридична література”, 2006 – С. 25-38. АНОТАЦІЇ Самохвалов В.В. Законність і справедливість: теоретико-правові проблеми співвідношення і взаємодії. – Рукопис. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.01 – теорія та історія держави і ...
... . Чинним законодавством також регулюються питання випуску й обігу цінних паперів, відповідальність юридичних і фізичних осіб за правопорушення на РЦП. Однак функціонування ринку цінних паперів в Україні залежить не лише від створення правової бази й органів контролю за діяльністю його, а й від інших факторів: рівня інфляції, фінансової стабільності, процесу приватизації, стану виробництва та дефі ...
... ізації відтворювальних процесів в Україні. // Природа людини і динаміка соціально-економічних процесів: Зб. статей, вип.1,- Д.: Наука і освіта, - 1998. – С. 45. 49. Бачевська Ж. Проблеми правового регулювання інвестиційної діяльності.// Економіка, фінанси, право. - 1997. - №8. – С. 16-20. 50. Безуглий А.А. Вплив амортизаційної політики на прибуток і доходи бюджету // Фінанси України. - 2000. ...
0 комментариев