3. Зміст принципу змагальності в різних стадіях цивільного судочинства.
Змагальна форма процесу притаманна всім стадіям, починаючи із звертання в суд і закінчуючи переглядом рішень в апеляційному чи касаційному порядку. Зацікавлена особа, звертаючись в суд із вимогою про захист суб’єктивного права чи охоронюваного законом інтересу, завжди відображує в своїй заяві елементи спору: суб’єктний склад, предмет, підстава спору та докази, які його підтверджують[37].
В стадії підготовки справи до судового розгляду змагальна форма сприяє активній діяльності зацікавлених осіб по наданню доказів, участі в зборі доказів, уточненню об’єму фактів, які потрібно доводити. В порядку підготування справи до розгляду суддя опитує позивача по суті заявлених вимог, виявляє можливі із сторони відповідача заперечення, пропонує йому надати додаткові докази. В необхідних випадках суддя викликає відповідача, виясняє, якими доказами можуть бути підтверджені заперечення, пропонує відповідачу по складним справам надати письмові заперечення, видає сторонам запити на одержання письмових та речових доказів та, з врахуванням позиції осіб, які беруть участь в справі, вирішує питання про проведення експертизу.
Найбільш яскраво змагальна форма процесу проявляється в основній стадії – судовому розгляді. Вона виражається в суворій черговості виступів позивача, відповідача, третіх осіб на стороні позивача, третіх осіб на боці відповідача, черговості допиту свідків з однієї та другої сторони, у визначенні порядку вивчення письмових та речових доказів з врахуванням позиції сторін, постановці питань, черговості виступів в судових засіданнях сторін, третіх осіб, прокурора.
Суди зобов’язані забезпечувати особисту участь сторін, зацікавлених осіб в судовому засіданні, так як їх доводи в усному, гласному змагальному процесі можуть дати найбільш якісну інформацію відносно обставин цивільної справи.
Висновок.
Перехід від активності суду до змагальності повинен супроводжуватися створенням спеціального механізму, який гарантував би захист прав тих, хто бере участь у процесі самостійно, без представника, а також стимулював би активність адвокатів на стадії підготовки справи з тим, щоб спори врегульовувались мирним шляхом на всіх стадіях процесу. Проте навіть при переході активнось від суду до сторін суд, як і раніше, повинен контролювати додержання прав при розгляді справи. Має бути механізм, який дозволить примусити сторону, що порушує права інших осіб чи не виконує власні обов'язки, діяти відповідно до вимог закону.
Неможливість повної відмови від активності суду, пов'язана з менталітетом як суддів, так і громадян. Побоювання, висловлене щодо повної відмови від активності, жодною мірою не спрямовано на збереження цієї активності. Йдеться лише про поетапний і комплексний підхід, який повинен охоплювати не тільки ЦПК, а й нові підходи до регламентації діяльності адвокатури, інших правоохоронних органів.
Інтеграційні процеси, що панують у світі, не можуть і обійти правову сферу, в тому числі й цивільний процес. Ігнорування їх на може бути виправданим ні в теретичному, ні в практичному плані. Завдання полягає в тому, щоб при розробці ноього законодавства повною мірою було використано досвід інших країн з урахуванням тих правових традицій, які склались в Україні.
Як уже зазначалось, відмінною рисою двох типів процесу є та роль, яку законодавець надає суду та сторонам: у змагальному процесі сторони завжди активні, а суд пасивний; у слідчому процесі, навпаки, суд активний, а сторони відносно пасивні.
Як результат позитивної тенденції слід розглядати внесення в 1996 р. змін до чинного ЦПК. Якщо у ст. 15 його вперше з'явився термін змагальності без розкриття змісту, то у ст. 30 ЦПК нарешті вже виключено обов'язок суду збирати докази за власною ініціативою.
Збираючи докази за власною ініціативою, суд фактично втрачає безсторонність і допомагає мимоволі одній стороні, яка, як йому здається, внаслідок самостійного збирання доказів є правою. Змагальність найбільш органічна процесу — сторони краще знають фшстичну суть їх спору і, саме вони найбільше зацікавлені в його вирішенні. Повноваженням суду є визначення меж доказового матеріалу, право звернути увагу сторін на необхідність встановити певний факт.
Існує, навіть, думка, що сторони можуть самі проаналізувати всі докази в суді так, ш вони вважають за потрібне, від чого з'являється впевненість, що їх інтереси представлені вірно. Психологічно це допомагає стороні, яка програла, спокійніше сприймати поразку[38].
Після прийняття Конституції України змінюється і концепція процесуальної активності суду. З переведенням принципу змагальності до розряду конституційних потребує цдс лення галузеве законодавство, де слід чітко визначити функції та межі діяльності суду.
Збереження за судом активності при збиранні доказів не тільки не відповідає конституційному закріпленню змагальності як засади судочинства, а й суперечить суті такого змагання сторін перед судом. Адже сторони завжди будуть впевнені, що суд сам віднайде потрібні докази, а тому збирати їх і змагатись перед судом потреби немає. Виключення з цього етапу доказової діяльності активності суду (ініціативи) автоматично тягне за собою покладення на сторони не просто права, а суворого обов'язку по збиранню доказів.
Отже, за сучасного стану розвитку науки цивільного процесуального права під принципом змагальності сторін слід розуміти положення, в силу якого на сторони покладено обов'язок по доведенню обставин, на котрі вони посилаються в обгрунтування своїх вимог або заперечень, під час здійснення якого діяльність сторін набуває характеру змагання.
Джерела:
Нормативні акти.
1. Конституція України.
2. Цивільний процесуальний кодекс України.
3. Постанова Верховної Ради України від 28 квітня 1992 р. «Про Концепцію судово-правової реформи в Україні» // Відомості Верховної Ради України. — 1992. — № 30.
Література.
1. Штефан М. Цивільний процес. – Київ, 1997.
2. Порівняльне судове право: підручник / М.М. Михеєнко, В.В. Молдован, Л.К. Радзієвська. – К. Либідь, 1993
3. Немировська О. Змагальність: старе поняття, новий зміст // Право України. -1999. - № 9.
4. Победоносцев К.П. Передовые статьи о судебной реформе // Соч. — СПб., 1996.
5. Мамницкий.В.Ю. Краткий исторический очерк законодательства о состязательностн // Актуальнеє вопросы правотворческой деятельности. — К., 1992.
6. Салогубова Е.В. Римский гражданский процесе. - М., 1997.
7. Васьковский Е.В. Курс гражданского процесса. ВаськовскийЕ.В. Учебник гражданского процесса. - М., 1917.
8. Абрамов С.Н. Гражданский процесс. – М., 1948. – с. 41
9. Законодательство Петра І. – М., 1997 – с. 841.
10. Российское законодательство X—XX вв. — М., 1984. — Т. 4. — С. 79.
11. М а л ы ш е в К. Курс гражданского судопроизводства. — СПб., 1876.
12. Я б л о ч к о в Т.М. Учебник гражданского судопроизводства. — Ярославль, 1910.
13. Васьковский Е.В. Курс гражданского процесса. — М., 1913.
14. Ленін В.І. Повне зібрання творів – Київ, 1969. – Т. 1.
15. Советское гражданское процессуальное право. – М., 1965.
16. Курс советсткого гражданского права. – М., 1981. – Т. 1.
17. Семенов В.М. Конституционные принципы гражданского судопроизводства. – М., 1982.
18. ЦК УРСР. - 1924. - № 16.
19. Клейнман А.Ф. Советский гражданский процесе, — М., 1954.
20. Юдельсон К.С. Советский гражданский процесе. — М., 1956.
21. Семенов В.М. Конституционньїе принципьі гражданского судопроизводства. — М., 1982.
22. О р л о в а Л.М. Права сторон в гражданском процессе. — Минск, 1973.
23. Авдюков М.Г. Принцип законности в гражданском процессе. — М., 1970.
24. Мамницький В.Ю. Принцип змагальності в цивільному судочинстві // Автореф. канд. дис. - Харків, 1995.
25. Давид Р. Основные правовые системы современности. - М., 1988.
26. С а х н о в а Т.В. Реформа цивилистического процесса // Гос. и право. — 1997. — № 9.
27. Советский гражданский процесс. М., 1985.
28. Клейнман А. Ф. Советский гражданский процесс. М., 1964.
29. Матиевский М. Состязательная форма советского гражданского процесса//Советская юстиция. 1984. № 21.
30. Елисейкин П. Ф. Предмет и принципы советского гражданского процессуального права. — Ярославль, 1974.
[1] Постанова Верховної Ради України від 28 квітня 1992 р. «Про Концепцію судово-правової реформи в Україні» // Відомості Верховної Ради України. — 1992. — № 30. — Ст. 426.
[2] Победоносцев К.П. Передовые статьи о судебной реформе // Соч. — СПб., 1996. — С. 36.
[3] Штефан М. Цивільний процес. – Київ, 1997. с. 38
[4] Порівняльне судове право: підручник / М.М. Михеєнко, В.В. Молдован, Л.К. Радзієвська. – К. Либідь, 1993. – с. 163 – 164.
[5] Немировська О. Змагальність: старе поняття, новий зміст // Право України. -1999. - № 9.
[6] Мамницки й.В.Ю. Краткий исторический очерк законодательства о состязательностн // Актуальнеє вопросьі правотворческой деятельности. — К., 1992. — С. 52.
[7] Салогубова Е.В. Римский гражданский процесе. - М., 1997. - С. 91-92.
[8] Васьковский Е.В. Курс гражданского процесса. - С. 396; ВаськовскийЕ.В. Учебник гражданского процесса. - М., 1917. - С. 99.
[9] Абрамов С.Н. Гражданский процесс. – М., 1948. – с. 41
[10] Законодательство Петра І. – М., 1997 – с. 841.
[11] Российское законодательство X—XX вв. — М., 1984. — Т. 4. — С. 79.
[12] Васьковский Е.В. Курс гражданского процесса. – с. 378-393; Малышев К.И. Вказ. праця. – с. 354-357
[13] Васьковский Е.В. Учебник гражданского процесса. – с. 99-100.
[14] Туткевич Д.В. Вказана праця. – с. 47
[15] Малышев К.И. Вказ. праця – с. 357.
[16] М а л ы ш е в К. Курс гражданского судопроизводства. — СПб., 1876. — С. 357
[17] Я б л о ч к о в Т.М. Учебник гражданского судопроизводства. — Ярославль, 1910. — С. 23.
[18] Васьковский Е.В. Курс гражданского процесса. — М., 1913. — С. 379.
[19] Ленін В.І. Повне зібрання творів – Київ, 1969. – Т. 1. – с. 422-423.
[20] Абрамов С.Н. Вказана праця. – с. 20.
Цей самий автор стверджував, що “змагальність у буржуазному процесі – не справжня змагальність, це боротьба нерівних сторін, вона вузько формалізована і перетворюється в засіб встановлення формальної істини, у засіб перемоги не правого, а сильного”.
[21] Советское гражданское процессуальное право. – М., 1965. – с. 51-52; Курс советсткого гражданского права. – М., 1981. – Т. 1. – с. 168-170; Семенов В.М. Конституционные принципы гражданского судопроизводства. – М., 1982. – с. 125
[22] Абрамов С.Н. Вказ. праця. – с. 49
[23] ЦК УРСР. - 1924. - № 16. - Ст. 156
[24] Абрамов С.Н. Гражданский процесе. — М., 1948. —- С. 48.
[25] Клейнман А.Ф. Советский гражданский процесе, — М., 1954. — С. 71.
[26] Юдельсон К.С. Советский гражданский процесе. — М., 1956. — С. 49.
[27] Семенов В.М. Конституционньїе принципьі гражданского судопроизводства. — М., 1982. — С. 124.
[28] О р л о в а Л.М. Права сторон в гражданском процессе. — Минск, 1973. — С. 57.
[29] Авдюков М.Г. Принцип законности в гражданском процессе. — М., 1970. — С. 102.
[30] Мамницький В.Ю. Принцип змагальності в цивільному судочинстві // Автореф. канд. дис. - Харків, 1995. — С. 9.
[31] Давид Р. Основные правовые системы современности. - М., 1988. - С. 67.
[32] Васьковский Е.В. Курс гражданского процесса . – с. 393
[33] Советский гражданский процесс. М., 1985. С. 51.
[34] Клейнман А. Ф. Советский гражданский процесс. М., 1964 С. 30.
[35] Матиевский М. Состязательная форма советского граждан-сжого процесса//Советская юстиция. 1984. № 21, С. 23—25.
[36] Елисейкин П. Ф. Предмет и принципы советского гражданского процессуального права. — Ярославль, 1974. — С. 61.
[37] Матиевский М. Состязательная форма советского граждан-сжого процесса//Советская юстиция. 1984. № 21, с. 23-24
[38] С а х н о в а Т.В. Реформа цивилистического процесса // Гос. и право. — 1997. — № 9. — С50—56.
... позивача. Як уже було показано в попередньому підрозділі, протягом становлення та розвитку інституту заочного рішення одна модель чергувалася з іншою. Сучасна модель заочного розгляду справи в цивільному процесі України передбачає, що такий порядок розгляду цивільно-правових спорів можливий лише у разі неявки відповідача. Характеризуючи поняття заочного розгляду справи, не можна оминути увагою ...
... справи”. З метою розмежування змагального процесу та заочного провадження, з’ясуванню підлягає порівняльний аспект застосування процесуальних засобів принципу змагальності в цивільному процесі при заочному розгляді справи. Вивчаючи історичний розвиток заочного провадження, можна виділити дві моделі заочного провадження або дві “інструкції заочного суду”: повну та скорочену. За першою з них повн ...
... можуть бути використані свідчення тих осіб, які склали письмовий доказ. Специфічні особливості має використання даних з особистого листування і особистих телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції як доказів в цивільному процесі, їх таємниця охороняється законом (ст. 31 Конституції України), тому вони можуть бути оголошені у відкритому судовому засіданні лише за згодою осіб, між якими ...
... рівноправ’я сторін. Одним із керуючих положень цивільного процесуального права, закріплючого однакові можливості здійснення і захист прав сторін в цивільному процесі і виключаючи будь-які переваги у цьому відношенні одної сторони перед іншою, одних осіб, які беруть участь в справі, перед іншими, являється принцип процесуального рівноправ’я, тобто таке нормативно-керівне начало, яке забезпечує ...
0 комментариев