Обчислення процесуальних строків

3    Обчислення процесуальних строків

 

Що стосується обчислення процесуальних строків, ст. 68 ЦПК України відзначає, що строки, встановлені як законом, так і судом, обчислюються роками, місяцями і днями, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати (з чого можна зробити висновок, що цивільне процесуальне законодавство не розмежовує понять «строк» і «термін», як це зроблено в ЦК України, згідно ч. 2 ст. 251 та ч. 2 ст. 252 котрого терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення, і котрий визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати).

Відповідно до ст. 69 ЦПК України, перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок, а згідно ст 70 ЦПК України, строк, обчислюваний роками, закінчується у відповідні місяць і число останнього року строку; строк, обчислюваний місяцями, закінчується у відповідне число останнього місяця строку, а якщо закінчення строку, обчислюваного місяцями, припадає на такий місяць, що відповідного числа не має, строк закінчується в останній день цього місяця; якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день; перебіг строку, закінчення якого пов'язане з подією, яка повинна неминуче настати, закінчується наступного дня після настання події.

Крім того, останній день строку триває до 24 години, але коли в цей строк слід було вчинити процесуальну дію в суді, де робочий час закінчується раніше, строк закінчується в момент закінчення цього часу.

Проте строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення заява, скарга, інші документи чи матеріали або грошові кошти здано на пошту чи передані іншими відповідними засобами зв'язку.

4    Зупинення, поновлення та продовження процесуальних строків

 

Зупинення провадження у справі, як визначено у ст. 71 ЦПК України, зупиняє й перебіг процесуальних строків. Зупинення цих строків починається з моменту настання тієї події, внаслідок якої суд зобов’язаний зупинити провадження ст. 201 ЦПК України (смерть чи оголошення померлою, якщо можливе правонаступництво; реорганізація юридичної особи; заміна представника; служба у ЗСУ; неможливість розгляду цієї справи до вирішення іншої) чи може зупинити провадження ст. 202 ЦПК України за заявою чи з власної ініціативи (строкова військова служба; захворювання, що виключає можливість явки в суд; тривале службове відрядження; розшук відповідача; призначення експертизи). Провадження не зупиняється, окрім 2 останніх випадків, якщо справи ведуться через законного представника.

Важливо, що право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. При цьому, відповідно до ст. 72 ЦПК України, документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, якщо суд за клопотанням особи, що їх подала, не знайде підстав для поновлення або продовження строку.

Однак в силу ст. 73 ЦПК України суд поновлює або продовжує строк, встановлений відповідно законом або судом, за клопотанням сторони або іншої особи у разі його пропущення з поважних причин, питання про що вирішується тим судом у якому належало вчинити процесуальну дію або до якого потрібно було подати документ чи доказ (про місце і час розгляду цього питання повідомляються особи, які беруть участь у справі, однак їх присутність не є обов’язковою).

Слід пам’ятати, що одночасно з клопотанням про поновлення чи продовження строку може бути вчинено ту дію або подано той документ чи доказ, стосовно якого заявлено клопотання.

З питань поновлення або продовження процесуальних строків судом постановляється ухвала. На ухвалу суду щодо відмови поновити чи подовжитьи пропущений процесуальний строк заінтересованою особою може бути подана апеляційна скарга (п. 7 ч. 1 ст. 293 ЦПК).

 

Задача 1

 

Умова: У зв’язку з перебуванням позивача в тривалому службовому від-рядженні суд з власної ініціативи зупинив провадження по справі. З поверненням з відрядження (через 3 роки) провадження по справі було поновлене. У судовому засіданні відповідач просив суд відмовити в позові, посилаючись на пропуск строку давності.

Чи може бути прийнята судом ця обставина, як підставка для відмови в позові?

Які правила зупинення і обчислення процесуальних строків?

Розв’язок:

Посилання на пропущення строку давності не може бути прийняте, як підстава для відмови у позові, адже суд має право зупинити провадження у справі за власною ініціативою у зв’язку з тривалим відрядженням (ст. 202 ЦПК України), а одночасно з зупиненням провадження зупиняються і процесуальні строки з подальшим відновленням після поверенення позивача. Важливим в цьому випадку є використання послуг законного представника, якщо має місце така ситуація –– провадження, а отже і процесуальні строк, не зупиняються.

Правила зупинення і обчислення процесуальних строків наведені в 3 та 4 питаннях даної контрольної роботи. Коротко підсумовуючи, можна виокремити таке:

1)   строки обчислюються роками, місяцями і днями, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати; перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок; кінець процесуального строку припадає на останній день року, місяця, наступного дня після настання події, або 1 робочого дня за неробочим днем, якщо кінець припадає на неробочий день; останній день строку триває до 24 години, але коли в цей строк слід було вчинити процесуальну дію в суді, де робочий час закінчується раніше, строк закінчується в момент закінчення цього часу;

2)   зупинення провадження у справі, як визначено у ст. 71 ЦПК України, зупиняє й перебіг процесуальних строків. Зупинення цих строків починається з моменту настання тієї події, внаслідок якої суд зобов’язаний зупинити провадження ст. 201 ЦПК України (смерть чи оголошення померлою, якщо можливе правонаступництво; реорганізація юридичної особи; заміна представника; служба у ЗСУ; неможливість розгляду цієї справи до вирішення іншої) чи може зупинити провадження ст. 202 ЦПК України за заявою чи з власної ініціативи (строкова військова служба; захворювання, що виключає можливість явки в суд; тривале службове відрядження; розшук відповідача; призначення експертизи). Провадження не зупиняється, окрім 2 останніх випадків, якщо справи ведуться через законного представника.

Задача 2

 

Умова: До місцевого суду надійшла позовна заява від Деркач про розірвання договору з Погорілим про найм гаражу й стягнення плати за його користування.

У зв’язку з тим, що позовна заява не відповідала вимогам ст. 119 ЦПК України, суд повідомив про це позивача, надавши йому строк для виправлення недоліків.

У зазначений строк позивач з поважних причин не виправив недоліки заяви й звернувся до суду з проханням продовжити встановлений для нього строк. У яких випадках можливе продовження й поновлення процесуальних строків.

Розв’язок:

У цьому випадку можливе продовження строків.

Ст. 73 ЦПК України суд продовжує строк, встановлений ним, за клопотанням сторони або іншої особи у разі його пропущення з поважних причин, питання про що вирішується тим судом у якому належало вчинити процесуальну дію або до якого потрібно було подати документ чи доказ (про місце і час розгляду цього питання повідомляються особи, які беруть участь у справі, однак їх присутність не є обов’язковою).

Продовження процесуальних строків можливе в тому разі, коли у призначені судом строки (ч. 1 ст. 89 ЦПК) виконати певні процесуальні дії неможливо, оскільки виникли обставини, які перешкоджають їх реалізації. Видом продовження процесуальних строків є допущена судом відстрочка виконання рішення. Суд, постановляючи рішення, яким на відповідача покладається виконання певних дій і коли зазначені дії можуть бути виконані тільки останнім, встановлює в рішенні строк, протягом якого рішення повинно бути виконане (ст. 207 ЦПК), а також може визначити порядок його виконання, надати відстрочку або розстрочку виконання (ст. 204 ЦПК). Продовження процесуальних строків можливе на заяву сторони або іншої особи, яка бере участь у справі (ч. 1 ст. 89 ЦПК), а також інших осіб, які зобов'язуються судом виконати певні дії у встановлений ним процесуальний строк (подати письмові або речові докази, інформацію про наявність майна боржника тощо). Поновлення процесуальних строків допускається тільки тих, які встановлені законом в разі пропуску їх з причин, визнаних судом поважними. Строки, встановлені законом, не можуть продовжуватися. Право на порушення питання перед судом про поновлення процесуальних строків мають сторони й інші особи, які беруть участь у справі (ч. 2 ст. 89 ЦПК), які пропустили процесуальний строк, встановлений законом для вчинення конкретної процесуальної дії. Для реалізації цього права вони подають письмову заяву за підсудністю — до того суду, в якому слід було вчинити пропущену процесуальну дію або до якого слід було подати документ.

Одночасно із заявою про поновлення строку належить провести ту дію або подати той документ, щодо якого порушено питання (подати касаційну скаргу та ін.). Висновки суду про це мають бути аргументованими з посиланням на досліджені в судовому засіданні докази. На ухвалу судді (суду) про відмову поновити пропущений строк може бути подано апеляційну скаргу, внесено апеляційне подання прокурором (п. 2 ст. 291 ЦПК).

Висновки

Провівши аналіз теретичної бази, для дослідження обраної теми можна зробити ряд висновків стосовно строків в цивільному процесі.

Строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Цивільні процесуальні строки — це встановлені Цивільним процесуальним кодексом України проміжки часу для вчинення процесуальних дій судом і учасниками процесу в цивільному судочинстві.

Значення процесуальних строків полягає в тому, що вони

–     забезпечують стабільність і визначеність цивільних процесуальних правовідносин, цивільного провадження у справі;

–     забезпечують суб'єктам правовідносин можливість належно підготуватися і виконати певні процесуальні дії;

–     є процесуальними засобами впливу на поведінку несумлінних учасників процесу, на виконання ними процесуальних обов'язків засобами реалізації принципу раціональної процесуальної форми.

Встановлені законом строки можуть бути як абсолютно визначені (конкретно встановлені в нормах ЦПК) так відносно визначені (пов’язані з іншою дією чи подією). Можливість встановлення судових строків може бути передбачена в самій нормі або випливати з її змісту.

Строки, встановлені як законом, так і судом, обчислюються роками, місяцями і днями, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.

Відповідно до ст. 69 ЦПК України, перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Зупинення провадження у справі, як визначено у ст. 71 ЦПК України, зупиняє й перебіг процесуальних строків. Право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом.

Суд поновлює або продовжує строк, встановлений відповідно законом або судом, за клопотанням сторони або іншої особи у разі його пропущення з поважних причин, питання про що вирішується тим судом у якому належало вчинити процесуальну дію або до якого потрібно було подати документ чи доказ (про місце і час розгляду цього питання повідомляються особи, які беруть участь у справі, однак їх присутність не є обов’язковою).

З питань поновлення або продовження процесуальних строків судом постановляється ухвала. На ухвалу суду щодо відмови поновити чи подовжитьи пропущений процесуальний строк заінтересованою особою може бути подана апеляційна скарга (п. 7 ч. 1 ст. 293 ЦПК).

Список використаної літератури

 

1.    Конституція України від 28 червня 1996 року. – К.: Юрінком, 1996.––80 с.

2.    Цивільний процесуальний кодекс України. –– К.: Вид. ПАЛИВОРДА А.В., 2006. –– 136 с.

3.    Білоусов Ю.В. Виконавче провадження: Навчальний посібник. –– К.; прецедент, 2005.–– 192 с.

4.    Павлик П. М. Процесуальна документація: Навчальний посібник. –– К.: ЦУЛ, 2007. –– 464 с.

5.    Цивільне процесуальне право України: Навчальний посібник /За заг. ред. С. С.Бичкової. –– К.: Атака, 2006. –– 384 с.

6.    Цивільний процес України: Підручник / За ред. Ю.С. Червоного. –– К.: Істина, 2007. –– 392 с.

7.    Цивільно-процесуальне право України /За ред. проф. В.В. Комарова. –– Харків: Основа, 1992. –– 415 с.

8.    Чорнооченко С. І. Цивільний процес: Навчальний посібник. –– К.: ЦНЛ, 2005. –– 472 с.

9.    Гетьманський Т. Строки у виконавчому провадженні // Підприємництво, господарство і право. –– 2004. –– № 5. –– с. 28-30.

10.  Ясинок Н. Сучасний погляд на розвиток цивільного процесу в Україні // Підприємництво, господарство і право. –– 2005. –– № 3. –– с. 89-93.

11.  Демінська А.А. Строки в цивільному процесі http://www.100p.com.ua/vlada_zakonu/stroky_u_cywilnomu_protsesi.html